Презентація до біографії Анни Ахматової

ПЕЧАЛЬНАЯ МУЗА

СЕРЕБРЯНОГО ВЕКА

біографія Анни Ахматової

11 червня 1889 року в Одесі в родині інженер-капітана 2-го рангу Андрія Антоновича Горенко та Інни Еразмівни (дівоче прізвище Строгова)

народилася майбутня поетеса.

У 1891року родина переїжджає до Царського Села, де Анна навчається у Маріїнській гімназії. Вона досконало оволоділа французькою мовою, в оригіналі читала Данте, захоплювалася російськими поетами Державіним, Некрасовим, Пушкіним.

У 1905 році батьки Анни розлучаються і Анна з матір‘ю переїжджають спочатку до Євпаторії, а потім до Києва.

У Києві Анна закінчила Фундуклєєвську гімназію та поступила на юридичний факультет Вищих жіночих курсів.

Зі своїм майбутнім чоловіком- поетом Миколою Гумільовим- Анна познайомилася,коли їй було 14 років. Пізніше вони листувалися, а в 1909 році Гумільов попросив Анну стати його дружиною.

25 квітня 1910 року вони обвінчалися .

З 10-х років починається активна літературна діяльність. Анна знайомиться з Блоком, Бальмонтом, Маяковським. Перший свій вірш вона надрукувала під псевдонімом Ахматова коли їй виповнилося 20 років, а в 1912 році вийшла перша збірка віршів «Вечір».

У тому ж 1912 році у подружжя народжується син Лев.

Анна дуже рано зрозуміла,що писати потрібно лише ті вірші, які «якщо не напишеш,то помреш».

Її вірші були саме такими і тому перша ж збірка стала тріумфальною.

Друга збірка «Чотки» , яка вийшла у 1914 році , зробила Анну відомою.

Але у 1917 році все змінилося: голод та розруха , які принесла Жовтнева революція , витіснили поезію .

Сама ж Анна Андріївна революцію не прийняла, але Росію не залишила, хоча пропозиції щодо еміграції були.

У 1918 році Анна розлучається з Гумільовим та одружується з вченим- ассірологом Шилейко. Правда, цей шлюб був не тривалим: у 1922 році Анна познайомилася з мистецтвознавцем Миколою Пуніним , який пізніше став її третім чоловіком.

А.Ахматова та М.Пунін

Початок 20-х років був для Анни новим поетичним злетом : її збірки «Подорожник» та «Anno Domini» закріпили за нею славу великої російської поетеси. У ці ж роки Анна Андріївна захоплюється вивченням творчості Пушкіна та друкує свої дослідження .

Але у 1921 році трапилася подія,яка затьмарила все: Миколу Гумільова розстріляли більшовики.

З середини 20-х років Анну перестають друкувати, її творчість вважається міщанською та буржуазною.

На початку 30-х років був репресований Лев Гумільов. Синові Анни Андріївни довелося 14 років провести у таборах. На протязі всіх цих років безутішна мати марно намагалася довести безневинність сина.

Лев Гумільов

Під час Великої Вітчизняної війни Анна Андріївна була в евакуації в Ташкенті, де її застала звістка про те, що прохання її сина про відправку на фронт було задоволено.

У 1944 році вона повернулася до Ленінграду. Вона виїжджала на Ленінградський фронт для участі у концертах, її літературний вечір у Ленінградському будинку письменників пройшов з великим успіхом. Та це тривало недовго.

14 серпня 1946 року була опублікована постанова ЦККПРС «Про журнали «Звезда» та «Ленінград», в якій творчість Ахматової та Зощенка визначалась такою,що суперечить ідеології СРСР.

Через два тижні Ахматову і Зощенка було виключено зі Спілки письменників СРСР.

Опала тривала майже 20 років.

У 1962 році до Ахматової прийшла світова слава: їй було присуджено Міжнародну поетичну премію «Етна-Таорміна»- на честь 50-річчя її поетичної діяльності та у зв‘язку з виходом в Італії збірки її поезій. У радянському посольстві у Римі на її честь був влаштований прийом.

В 1958 году выходит сборник «Стихотворения», в 1965 – «Бег времени». Тогда же, в 1965 году, Ахматова получает докторскую степень Оксфордского университета.

Анна Андреевна Ахматова скончалась 5 марта 1966 года в подмосковном Домодедово.