Презентація до вечора М. В.Ломоносов

Бєломорський край, де народився М.В.Ломоносов, був в экономічному та культурному відношенні один з найрозвинутіших районів Росії. Селянство російської півночи не знало кріпацької залежності і ця обставина допомогла Ломоносову.

Архангельськ, до заснування Петербурга, був единим портом Росії, який пов ’ язував країну із Західною Європою. Тут розквітали народні ремесла: різьблення та розпис по дереву, різьблення по кістках, вишиванка.

Ломоносов, як син селянина , не міг вступити до словесної школи при Архангельскому будинку і вирішив знайти щастя у Москві.

Ломоносов пішов з рідної домівки всупереч волі батька, тому йому прийшлось шукати підтримки у односельців: сусід Фома Шубный позичив три карбованці грошей та дав втікачеві «китаечное полукафтанье».

Допоміг Ломоносову ще один земляк, про що є свідчення у наступному запису в книзі поручителів до сплати налога Куростровскої волостиі «1730 года,

декабря 7 дня отпущен Михайло Васильев

сын Ломоносов к Москве и к морю до

сентября месяца предбудущего 731 года, а

порукою по нем в платеже подушных

денег Иван Банев росписался...»

Карта шляху

Ломоносова до Москви

Юний Ломоносов

на шляху до Москви

«Граматика»

Мелетія Смотрицького

«Арифметика»

Леонтія Магницького

Єдиним вищим навчальним закладом у Москві того часу була Слав ’ яно-греко-латинська академія («Спасские школы»). До неї і вирішив вступити Ломоносов, приховав селянське походження. 15 січня 1731 року його було зараховано до першого класу академії. Не дивлячись на матеріальні негаразди, Ломоносов перші три класи закінчив за один рік.

Перша відома студентська робота Ломоносова: «Работа по физике о

превращении твердого тела в жидкое в

зависимости от движения

предсуществующей жидкости».

Рукопис Ломоносова. 1738 р.

Диплом Ломоносова на звання професора хімії.

У 1745 році за роботу в галузі хімії Ломоносову було присвоєно звання професора. Він та В.К.Тредіаковський, обраний професором элоквенції (красномовлення), стали першими російськими академіками.

Після трирічних зусиль Ломоносову вдалось отримати дозвіл на будівництво хімічної лабораторії — першої науково-дослідної та навчальної лабораторії Росії.

У жовтні 1748 року лабораторію було побудовано та оснащено оборудованием, зробленим за кресленнями та ескізами Ломоносова. В ній вчений проводив экспериментальні дослідження з хімії та технології силікатів, з обжигу металів, обгрунтував теорію розчинів, а також робив пробы руд.

В хімічній лабораторії Ломоносов провів більше чотирьох тисяч дослідів і розробив технологію виготовлення кольорового прозорого та непрозорого скла(смальти). Цю технологію він вирішив використати для промислового виготовлення виробів з кольорового скла.

На фабриці в Усть-Рудицях виготовлялись смальта для мозаїчних картин, бісер, стеклярус, посуд та інші потрібні в побуті речі.

Бісерне панно XIII

М.В.Ломоносова

У 1764 році журнал Болонськой академії «Флорентійскі вчені відомості» високо оцінив мозаїчні роботи Ломоносова: «...господин Ломоносов, статский советник

и известный профессор химии в знаменитой

Петербургской Академии... после невероятного числа

опытов, вооружившись философской выдержкой... приготовил все необходимые цвета для ...мозаики, которая будучи сравнена с римскими, оказалась не уступающей им ни в чем».

Олександр Невський . Мозаїка.

Майстерня М.В.Ломоносова. 1757 ~

1758 рр. Музей М.В.Ломоносова.

Ленінград

Петро I .

Мозаїка

М.В.Ломоносова. 1754 р.

Державний

Ермітаж

«... напрасно многие думают, что все, как видим, сначала творцом создано, будто не токмо горы, воды и долы, но и разные роды минералов, произошли вместе со всем светом и потому-де не надобно исследовать причин, для чего они внутренними свойствами и положением мест разнятся. Таковые рассуждения весьма вредны приращению всех наук, следовательно, и натуральному знанию шара земного, а особливо искусству рудного

дела, хотя оным умникам и легко быть философами, выучась наизусть три слова: «Бог так сотворил» - и сие дая в ответ вместо всех причин».

М.В.Ломоносов. 1763 р.

Ломоносов був переконаний, що «России могущество будет растать Сибирью», і в роботі «Краткое описание разных путешествий по Северным морям и показание возможного проходу Сибирским океаном в Восточную Индию» зібрав усі до того набуті відомості про спроби подібних подорожей та обгрунтував можливість плавання Північним морським шляхом.

«Когда бы смертным толь высоко

Возможно было возлететь,

Чтоб к Солнцу бренно наше око

Могло приближившисъ возретъ,

Тогда б со всех открылся стран

Торящий вечно Океан.

Там огненны валы стремятся

И не находят берегов,

Там вихри пламенны крутятся,

Борющисъ множество веков;

Там камни, как вода, кипят,

Горящи там дожди шумят».

Найбільшим досягненням Ломоносова в галузі астрономії було відкриття у травні 1761 року атмосфери на Венері. При спостереженні в домашній обсерваторії проходження планети по диску Сонца, Ломоносов виявив в момент «дотику» світлове кільце навколо Венери і розтлумачив це явище як заломлення сонячних променів у її атмосфері.

В.К.Тредіаковський.

Невідомий художник XVIII ст.

Копія

«Народ российский от времен, глубокою древностию сокровенных, до нынешнего веку толь многие видел в счастии своем перемены, что ежели кто междоусобные и отвне нанесенные войны рассудит, в великое удивление придет, что по толь многих разделениях, утеснениях и нестроениях не токмо не расточился, но и на высочайший степень величества, могущества и славы достигнул».

М.В.Ломоносов. 1754-1758 гг

В березні 1764 року Ломоносов тяжко захворів. «Друг, -говорил он, обращаясь к академику Я.Штелину, - я вижу, что я должен умереть... Жалею только о том, что не мог я совершить всего того, что предпринял я для пользы отечества, для приращения наук и для славы Академии...»

4 (15) квітня 1765 року Ломоносова не стало. Його поховано в Александро-Невській лаврі.

Пам ’ ятник на могилі Ломоносова в Некрополі XVIII ст. Александро-Невська лавра

Пам ’ ятник Ломоносову перед МДУ. Скульптор Н.В.Томський. 1953 р.

Пам ’ ятник М.В.Ломоносову в м.Архангельськ. Скульптор И.П.Мартос. 1828 р .

Им ’ я Ломоносова носять вулиця, міст та одна з

площ Ленінграда.

Музей М.В. Ломоносова

Інтер'єр музею М.В. Ломоносова

Диплом лауреата медалі та премії ім. М.В.Ломоносова П.Л.Капіци

Медаль ім. М.В.Ломоносова Академії наук СРСР

«Ломоносов належить не тільки історії. Його ім ’ я та діяння завжди будуть на прапорі передової науки, яка направлена на служіння народу»

М.Келдиш