Фольклорні та біблійні мотиви у віршах Джорджа Байрона
Презентацію підготувала вчитель зарубіжної літератури Матусівського навчально-виховного комплексу «Дошкільний навчальний заклад-загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №2» Шполянської районної ради Черкаської області
Сокур Юлія Володимирівна
Перш ніж зрозуміти творчість Джорджа Байрона, треба увагу зосередити на такій теоретично значущій проблемі, як романтизм. У романтичних творах помітно виступає особистість автора, його ставлення до зображуваного, його настрій, психологія, мрії і тривоги. Це надає творам особливу емоційність. Авторське ставлення до дійсності найчастіше виражається у змалюванні його героїв, які нерідко підпорядковані цій меті.
Інтерес до людської особистості у багатьох романтиків був пов’язаний з інтересом до самобутності нації, до неповторності її культури, історії, до властивостей «народної душі», до фольклору. Це знайшло своє вираження в казках Гауффа, братів Грімм, Андерсена, у поетичних шедеврах Г. Гейне («Лорелея»), Гете («Лісовий цар»), а також в історичних романах Ф. Купера, В. Гюго, В. Скотта.
Лорелея
Лісовий цар
Як і у більшості провідних поетів – представників романтизму, у творчості Джорджа Байрона значне місце займають твори, головні образи яких належать до фольклорно-міфологічних.
(До найвідоміших фольклорно-міфологічних образів належать : Христос, Іуда, Прометей, Едіп, Дон Жуан та інші)
Міфічний образ Прометея у всі часи знаходив відображення у творах поетів, прозаїків, драматургів. Відомо, що античний драматург Есхіл присвятив Прометеєві цілу тетралогію, від якої збереглася лише трагедія "Прометей закутий". Саме Есхіл наділив Прометея відкриттями усіх здобутків цивілізації. І всі наступні покоління захоплюються мужністю титана, який свідомо пішов на муки, бо знав на які страждання його засудить мстивий Зевс:
Свідомий гріх, свідомий, не зрікаюся, —
Помігши смертним, я себе на муки дав.
(Переклад з Есхіла Бориса Тена)
У вірші «Прометей»(1816) Байрон висвітлив образ героя, який жертвував собою заради того, щоб допомогти людям. В якості кари за добре прагнення полегшити людське страждання було те, що Прометей був прикутий до скали. Але герой Байрона не скоряється та ладен навіть смерть перетворити на перемогу. Через образ Прометея письменник намагається висвітлити риси громадськості, які характерні для революційно-романтичної поезії. Народ не бажає приймати новий державний режим.
Такий самий настрій простежується й у вірші «Пісня для луддитів»(1816). Образ короля Лудда був запозичений з англійського фольклору. Цей вірш написаний у дусі англійського робітничого фольклору, тут описані нові виступи англійських робітників.
До образу Дон Жуана зверталось багато письменників і поетів. Це засвідчують твори митців різних країн: в Англії – Джордж Гордон Байрон і Джордж Бернард Шоу, у Франції – Жан Батіст Мольер і П’ер Корнель, в Іспанії –Госе Сорілло і Мораль, у Німеччині – Ернест Гофман, в Італії – Карло Гальдоні, у Росії – Олександр Пушкін і О.К.Толстой, і в Україні – Леся Українка. Всього існує близько 300 варіантів інтерпретації образу .
Саме Джордж Байрон переосмислив образ Дон Жуана. Автор розпочав роман у віршах «Дон Жуан» (проте цей твір лишився у його творчості незакінченим), що став сатиричною епопеєю тогочасного суспільного життя, в якому змальовано події ХVІІ століття. На думку літературознавців, Байрон змалював свого персонажа як «переважно замріяного, зацікавленого на своїх почуттях, незадоволеного дійсністю (а здебільшого непристосованістю до неї) та потягом до волі. Його герой – це мандрівник, шукач нового, незнаного і прекрасного»
Також можна сказати, що байронівський «Дон Жуан» за сюжетом мало чим нагадує легенду про відомого спокусника жіночих сердець. А, навпаки, Байрон показав велике розчарування героя у життєвій долі. Адже твір побудований на постійному чергуванні щасливих і нещасних епізодів із життя Дон Жуана.
Літературознавці зазначають, що Дон Жуан постійно кориться долі подібно до листка, який кориться зимовому вітру. Що над усім панує Випадок, і сам герой нічого не вирішує в своїй долі.
Сам Байрон зазначив: «Біг часу змінює все: мову, землю, обриси морських берегів, зірки на небі, — словом, все навколо, довкола та під ногами, окрім самої людини! Вона завжди була і на завжди залишається нещасним негідником…».
Також по-своєму Джордж Байрон переосмислив і змалював і біблійні образи. У містерії «Каїн»(1812) усі драматичні засоби повністю підчиненні ліричному ладу твору. Головне в «Каїні» не драматизм подій, а філософська медитація. Байронівський Каїн є повною протилежністю біблійного героя. Тут Каїн - втілення добра та людяності. Він прагне до боротьби в ім’я істини, добра та щастя. Герой бореться проти деспотизму, відстоює свої власні моральні принципи.
Звертаючись до біблійних мотивів, пов’язаних із темою вигнання євреїв з Єгипту, Байрон зображує трагедію цілого народу як результат дії ірраціональних, не підвладних людському розуму сил. Ні найгарячіша віра, ні молитва не допомагають людині осягнути зміст пережитих страждань.
Подібна думка звучить і у вірші «На берегах Йордану»: жагучі благання людей залишаються без відповіді. Виникає тема долі-приречення, перед якою бліднуть наймогутніші володарі.Ця тема особливо яскраво виражена у вірші «Пронісся якийсь дух переді мною», а також у відомому «Маренні Валтасара».
«Мій дух, як ніч...». Цей вірш (1815) вважається одним з найяскравіших зразків звернення Байрона-лірика до мотивів «світової скорботи». Вірш увіходить до циклу «Єврейські мелодії» і спирається на біблійні образи та сюжети, зокрема на епізод 16-ї глави І Книги Царств (вірші 14—23), де розповідається про те, як в ізраїльського царя Саула вселився злий дух, а юний воїн і співець Давид чарівною грою на гуслях прогнав його, після чого був узятий царем на службу .
Байрон не розвиває у своєму вірші біблійний сюжет, навпаки, відштовхуючись від нього, він пропонує свою, суто романтичну інтерпретацію конфлікту, героями якого стають жорстокий світ і людська душа, що потерпає від його образ. Не чужорідний злий дух, який вселяється в людину з метою нашкодити їй та відвернути її від Бога, а сама душа людини, змарнована песимізмом і розчаруванням, уподібнюється поетом немовби демону скорботи («мій дух, як ніч»), який розриває муками неймовірних страждань мозок і серце.
Сюжети й образи Бiблiï мають окрім символiчного надзвичайно потужне виховне значення, тому до них, ще довго будуть звертатися митцi рiзних краïн, вiдшукуючи вiдповiдi на вiчнi питання про добро i зло, смерть i безсмертя, любов i ненависть
Перевір себе:
По горизонталі:
1.Сутність Дон Жуана
2.Книга книг
3.Воїн –музикант,який допоміг цареві Саулу
4.Напрям,до якого належать твори Байрона
5.Братовбивця
По вертикалі:
1.Образ,до якого повертаються митці різних епох
2.Автор твору «Прометей закутий»
3.Фольклорний король,ім‘ям якого названий рух робітників
4. «Дон Жуан» Байрона за жанром
5. Прометей був...
Список використаних джерел:
- http:// schoolportal.com.ua
- http:// cheloveknauka.com
- http:// cheloveknauka.com
- http:// moyaosvita.com.ua
- http:// reff.net.ua
- http://wkola.at.ua /