Презентация на тему "Жизнь и творческий путь Ивана Франко"

СВІТОЧ НАЦІОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНОГО ВІДРОДЖЕННЯ УКРАЇНИ

До 155-річчя від дня народження І. Франка

" Іван Франко - це розум і серце нашого народу. Це боротьба, мука і передчуття щастя України. України і людськості"

Максим Рильський  

Як син селянина, вигодуваний твердим мужицьким хлібом, я почуваю себе до обов'язку віддати працю свого життя тому простому народові.   

І. Франко

Кузня Якова Франка

Ранні роки

Іван Якович Франко народився 27 серпня 1856 р. в сім'ї коваля з околиці Гора села Нагуєвичі Дрогобицького повіту в Східній Галичині. Тут серед мальовничої підкарпатської природи минуло дитинство хлопця. Саме з батькової кузні, куди щоранку сходилися селяни, де точилися розмови на різні теми, взяв Іван у свою душу «на далеку мандрівку життя» отой вогонь повсякденної невсипущої праці, вогонь честі й правди, який допомагав йому вистояти у бурях суспільних зрушень. Мати ж передала йому в спадок душевність і теплоту, любов до народної пісні. Пізніше поет заявить: «Пісня і праця — великі дві сили! їм я до скону бажаю служить...»

Навчання майбутнього письменника

1862-1864 школа с. Ясениця Сильна

1867-1875 Дрогобицька гімназія

1875 Львівський університет

1864-1867 школа при монастирі в Дрогобичі

У гімназії вивчали німецьку, українську і класичні мови, а також природознавство, всесвітню історію, фізику, математику. Дрогобицький період життя зафіксований у таких творах: “Гірчичне зерно”, “Отець – гуморист”, “У столярні”. Твори “Спомини з моїх гімназійних часів”, “Причинки до автобіографії” та деякі інші містять картину навчання Івана Франка в Дрогобичі. Найбільше, що виніс майбутній письменник з Дрогобицької гімназії, – це бажання працювати для народу.

    Будинок головної міської школи в Дрогобичі, де вчився Іван Франко у 1864-1867 рр. Тепер тут педагогічний інститут ім. І. Франка

Свідоцтво про закінчення першого півріччя класу

Дрогобицької вищої гімназії

Франко учень 3 кл. Дрогобицької гімназії

Восени 1875 р. Франко став студентом філософського факультету Львівського університету. П ро своє університетське навчання Іван Франко писав так: “В тих трьох роках університетського життя я читав досить багато, хоч без вибору, більше белетристики, ніж наукових речей. Лекції на університеті зовсім мене не зайняли й не дали мені нічогісінько – ані методи, ані здобутків. Я слухав класичної філології у покійного Венцлевського й зівав, слухав руської граматики і літератури у доктора Огоновського.” (Франко І. Лист до М. Драгоманова від 26 квітня 1890 р.)

Іван Франко – студент Львівського університету

Юність Франка

У 1877 р. молодий автор почав друкувати оповідання з широко задуманого циклу «Борислав», які збагатили українську прозу художньою реалізацією нової теми.

Активна громадська діяльність стала приводом до арешту й ув'язнення Франка у червні 1877 р. А в січні наступного року власті організували суд над Франком і його однодумцями, звинувачували їх у належності до насправді неіснуючої таємної соціалістичної організації.

Дев'ять місяців ув'язнення стали для Франка великим випробуванням на громадянську стійкість. І під час слідства, і на суді він тримався мужньо, викривав соціальну несправедливість.

1 березня 1880 р. І.Франко виїхав зі Львова до Коломиї. Тут він зустрівся з Ольгою Рошкевич, а також із Кирилом Геником. По дорозі І.Франко та К.Геник зупинились на відпочинок у містечку Яблунові, де 4 березня 1880 р. І.Франка було затримано поліцією і заарештовано. Так 5 березня 1880 року І.Франко був удруге ув'язненим у Коломийській в'язниці і поміщений у камері № 6.

Приміщення Коломийської ратуші, де у 1880 році був ув'язнений Франко .

У вирі громадського життя

• Хоч від Франка і його товаришів після їхнього виходу з тюрми відсахнулися, ніби від зачумлених, «добропорядні» керівники львівських громадських організацій, він не опустив рук. Розуміючи значення демократичної преси у суспільному поступі, він з Михайлом Павликом засновує новий журнал «Громадський друг» (у 1878 р. вийшло тільки два номери), а після його заборони видає у цьому ж році два збірники журнального типу — «Дзвін» і «Молот», які, власне, були своєрідним продовженням часопису. В цих виданнях побачили світ такі його твори, як «Товаришам з тюрми», «Каменярі», гостро полемічні статті «Критичні письма о галицькій інтелігенції», «Література, її завдання і найважніші ціхи».
• Франко в цей час також багато перекладає з різних літератур, публікує ці переклади в серії книжок «Дрібна бібліотека» (1878 — 1880).

Політична діяльність

1888 р. Франко деякий час працював у часописі “ Правда”. Зв'язки з наддніпрянцями спричинили третій арешт ( 1889 р.).У 1890 році за підтримки М. Драгоманова Франко стає співзасновником Русько-Української Радикальної Партії, підготувавши для неї програму, та разом з М. Павликом видає півмісячник “Народ” ( 1890) – 1895 рр.). В 1895, 1897 і 1898 роках Радикальна Партія висувала Франка на посла віденського парламенту і галицького сейму, але через виборчі маніпуляції адміністрації і провокації ідеологічних і політичних супротивників, без успіху. 1899 р. в Радикальній Партії зайшла криза, і Франко спільно з народовцями заснував Національно-Демократичну Партію, з якою співпрацював до 1904 р., і відтоді покинув активну участь у політичному житті.

Трудними були останні роки письменника. Світова війна принесла лихо мільйонам, зруйнувала й Галичину, й Наддніпрянщину. Війна розкидала і його родину: синів забрали до цісарського війська, дочка опинилася по другий бік фронту, в Києві, дружина лежала з нервовою хворобою в лікарні. Часто залишався сам, хворий і одинокий, правда, українські студенти організували чергування біля ліжка письменника, опікувався ним і сімнадцятирічний племінник. До фізичних страждань додавалися й моральні, адже після окупації Львова російською армією люто переслідувалися будь-які вияви українського національного життя.

Серце Франка зупинилося 28 травня 1916 р. Його поховано на Личаківському кладовищі Львова. У 1933 р. на могилі було споруджено знаменитий пам'ятник з символічним образом каменяра, що розбиває скелю, прокладаючи шлях у нове життя.

Останні роки життя письменника

Пам'ятник на могилі І.Франка

Батьківщина Івана Франка

       Першим сильним почуттям юного Франка було його кохання до попівни Ольги Рошкевич. Вона добре володіла німецькою і французькою мовами, захоплювалась збиранням етнографічних матеріалів, мала друковані праці      Батьки Ольги спочатку заохочували її дружбу з Іваном, сподіваючись, що він зробить блискучу кар’єру. На той час Франко навчався у Львівському університеті, навколо нього гуртувалася прогресивна молодь. Однак невдовзі на гурток демократичної молоді здійснила наліт поліція, заарештувавши Франка та його прихильників. Поета виключили з університету, сім місяців він пробув в ув’язненні.      Після цих подій батьки Ольги заборонили молодому поетові з’являтися в їхньому домі. Хоч напередодні двадцятирічний Франко уже офіційно попросив батьків Ольги її руки і, незважаючи на те, що мужчина в Австро-Угорщині вважався повнолітньою особою лише у 24 роки, пропозиція була прийнята. Щоправда, була умова: Іван та Ольга вважатимуться зарученими, але весілля справлять лише тоді, коли Франко вивчиться та дістане посаду.      Попри заборону зустрічатись, Іван та Ольга ще протягом десяти років через друзів листувалися, їй він присвятив IX поезію у ”Зів’ялому листі”: ”Розвійтеся з вітром, листочки зів’ялі, незгоєні рани, невтішні жалі...”

  ПЕРША ЛЮБОВ:

ОЛЬГА РОШКЕВИЧ

  ДРУГЕ КОХАННЯ: ЮЗЕФА ДЗВОНКОВСЬКА

           Про красу Юзефи Дзвонковської, її начитаність він уперше почув від своїх польських друзів, а коли побачив Юзю, то відразу й закохався. У Юзиній сім’ї — хоча і дуже збіднілій — був культ ”голубої крові”, і дівчина дивилася на Франка згори вниз. Хоч що б він робив — навіть спеціально організував кооператив, аби Юзя та її мама (батька дівчини на той час уже не стало) мали якусь копійку — це не допомогло: Юзя Івана Франка не захотіла. Уже потім, щоб якось ту ситуацію виправдати, Франко писав, що Юзя тому не пішла за нього заміж, що знала про свою хворобу — туберкульоз — і що за кілька років відійшла з життя народною вчителькою. 

        Одна з найромантичніших історій із життя Івана Франка — це його кохання до шляхтянки Целіни Журавської. Прекрасну дівчину з голівкою грецької богині він уперше побачив і закохався в неї за прозаїчних обставин — вона сиділа за касовим віконцем, бо служила на пошті у Львові. Щоб бачити її знов і знов, поет неодноразово писав сам до себе листи і сам їх відбирав.       Але гордовита красуня не могла покохати ”русина” з рудим волоссям у вишиваній сорочці і простими манерами. Оця нерозділена любов мучила поета багато років. Благоговійно схиляючись перед своїм ідеалом, Іван Якович писав: ”Я не тебе люблю, о, ні, люблю я власну мрію!”      Цікаво, що, будучи цілковито байдужою до Франка і згодом до пам’яті про нього, вона намагалася його приязнь до себе та його ім’я усіляко використати за кожної ліпшої нагоди. Сина виганяють з гімназії — Франко допоможе, матеріальна скрута — він грошей дасть. Однак є кілька фактів, які цю жінку дуже підносять. Один з них: коли самотній письменник помирав від важкої хвороби (дружина Ольга Хоружинська на той час була у божевільні), вона прийшла у його помешкання і доглядала за ним... 

ТРЕТЯ ЛЮБОВ:

ЦЕЛІНА ЖУРОВСЬКА

9

1909 драма “ Украдене щастя”

1906 книжка “ Semper tiro!”

1905 поема “ Мойсей”

1897 збірка “ Мій Ізмарагд”

1896 збірка поезій “ Зів'яле листя”

1887 збірка “ З вершин і низин”

1878 – 1880 серія книжок “ Дрібна бібліотека”, ліричний цикл “ Картка любові”

1877 р. оповідання з циклу “ Борислав “

1876 р. збірка віршів “ Баляди і розкази”

Творча діяльність І.Я.Франка

1914 збірка поезій “ Із літ моєї молодості”

Поезія

Франко віддав поетичній творчості понад сорок років. Його поезія вражає тематичним і жанровим розмаїттям. Поряд з громадянсько-політичними творами в ній мирно сусідують м'які, сердечні ідилії, зворушлива інтимна лірика. Він є автором чудових віршів, ліро-епічних поем, гумористично-сатиричних творів, яскравих своєю предметною образністю побутових малюнків («образків»), глибоких філософських притч та легенд.

Франко намагався сказати нове слово про різні сторони складної галицької дійсності й відгукнутися на загальнолюдські проблеми, зокрема через власну інтерпретацію світових сюжетів — біблійних, давньоіндійських, давньовавилонських, середньовічних. Максим Рильський відзначав й інтенсивні пошуки нашого поета на шляху втілення власних задумів у різноманітну віршову форму. У Франка знаходимо такі усталені строфічні побудови, як терцина, секстина, октава, тріолет, сонет, і водночас стилізацію під народні пісні, а також тонкі верлібри.

Франкова поезія — це друге найвизначніше явище після Шевченкового «Кобзаря» в українській літературі.

Збірка “ З вершин і низин”

Після ранньої, учнівської багато в чому збірки

“ Баляди і розкази” (1876) нова Франкова книжка, що з'явилася під поданою в заголовку назвою у 1887 р. ( її друге, повніше за обсягом видання вийшло у 1893 р.), засвідчила вхід у літературу мужньго поета-громадянина, митця-новатора з власним індивідуальним стилем.

Впадає в око продумане компонування збірки: твори в ній розміщені не в хронологічному порядку, а за відповідними розділами, більшість з яких ще поділяються й на цикли.

З поезією Франка в нашу літературу ввійшов новий ліричний герой – борець за соціальні й національні права знедоленого народу, людина творчого мислення й енергійної акції. З цим образом пов'язана та нова “енергійна дикція”, яка характеризує пафос творів збірки.

Вірш “ Гімн”

Вічний революцйонер —  Дух, що тіло рве до бою,  Рве за поступ, щастя й волю, —  Він живе, він ще не вмер.  Ні попівськiї тортури,  Ні тюремні царські мури,  Ані війська муштровані,  Ні гармати лаштовані,  Ні шпіонське ремесло  В гріб його ще не звело.

Він не вмер, він ще живе!  Хоч від тисяч літ родився,  Та аж вчора розповився  І о власній силі йде.  І простується, міцніє,  І спішить туди, де дніє;  Словом сильним, мов трубою,  Міліони зве з собою, —  Міліони радо йдуть,  Бо се голос духа чуть…

1980

Збірка поезій “ Зів'яле листя”

    У 1896 році побачила світ збірка поезій "Зів'яле листя" Івана Франка. Поява її викликала неабиякий резонанс у тогочасному галицькому оточені митця: недуги підхвалювали автора, радіючи, що він нібито покінчив із громадянською лірикою і перейшов до мотивів, так би мовити, занепадницьких - "журба", "сум", "кохання". Друзі також не зрозуміли Франка: що сталося з поетом-борцем, "вічним революціонером"? Але ні перші, ні другі не відчули: народилася перлина не лише Франкової, а й світової інтимної лірики, що силою виражених почуттів буде хвилювати серця сучасників і нащадків. 

Композиція збірки “ Зів'яле листя”

Збірка складається з трьох частин, або «жмутків». У «жмутках» вміщено інтимну лірику, в якій оспівано глибокі почуття палкого, але нещасливого кохання.

ІІІ жмуток – пекельні переживання поета з приводу нещасливого кохання

ІІ жмуток – оспівування кохання і чарівної краси природи

І жмуток – громадянські мотиви, скорботна інтимна лірика

Вірш “ Ой ти, дівчино, з горіха зерня”

Ой ти, дівчино, з горіха зерня, Чом твоє серденько — колюче терня? Чом твої устонька — тиха молитва, А твоє слово остре, як бритва? Чом твої очі сяють тим чаром, Що то запалює серце пожаром? Ох, тії очі темніші ночі, Хто в них задивиться, й сонця не хоче! І чом твій усміх — для мене скрута, Серце бентежить, як буря люта?

Ой ти, дівчино, ясная зоре! Ти мої радощі, ти моє горе! Тебе видаючи, любити мушу. Тебе кохаючи, загублю душу.

1896 рік  

Поема « Мойсей»

Поема « Мойсей» є одним з найкращих творів цього жанру. Написана вона у 1905 р., коли в Росії піднімалася революційна хвиля. Франко сподівався, що революція нарешті принесе визволення й українському народові. Поета особливо хвилювали питання взаємин широких мас з тими політичними силами, які могли б очолити їхні виступи. Він вважав, що проводир мав віддати всі сили благородній визвольній справі.

Для реалізації гостроактуальної суспільно-політичної проблеми Франко обрав біблійну історію про те, як старозавітний пророк Мойсей вивів єврейський народ з єгипетської неволі. Велична постать Мойсея, який присвятив своє життя служінню народу, який не тільки пристрасно закликав людей скинути тягар рабства, а й упродовж сорока років терпів разом з усіма страждання виснажливого походу, привертала увагу багатьох митців.

21

• Найперші життєві враження дитини Хід думок малюка
• Найперші життєві враження дитини
• Хід думок малюка

• Майбутнє сільського п'ятирічного хлопчика Таємничий світ природи
• Майбутнє сільського п'ятирічного хлопчика
• Таємничий світ природи

• Безправність і приниження трудівників, дітям яких неприступна освіта Стан навчання у школі, палична дисципліна, невігластво вихователів
• Безправність і приниження трудівників, дітям яких неприступна освіта
• Стан навчання у школі, палична дисципліна, невігластво вихователів

• Спостереження над встановленням юної особистості Ідеал активної, свідомо мислячої людини
• Спостереження над встановленням юної особистості
• Ідеал активної, свідомо мислячої людини

Тематика творів І.Франка про дітей

Оповідання “ У кузні”

Оповідання “ Малий Мирон”

Оповідання

“ Олівець”

Автобіографічна повість “ Борис Граб”

Драматургія Івана Франка

Франко постійно цікавився проблемами драми як літературного роду, шляхами її розвитку в європейських літературах. Йому належить чимало теоретичних та історико-літературних розвідок про українську драматургію і театральне мистецтво. Прагнучи збагатити репертуар національного театру, він у 70 — 90-х роках створив низку драм з сучасного життя , романтичні драматичні поеми з часів Київської Русі та опришківських змагань у XVIII ст. , драматичний етюд для дітей («Суд святого Николая»).

У драматичних творах Франко намагався порушувати ті проблеми, які хвилювали сучасників. Він завжди мав на увазі, щоб при сценічному втіленні п'єс глядач перейнявся їхніми ідеалами, щоб театр був справжньою «школою життя». У цьому зв'язку драматург звертається до тем з життя селянства, показує гірке становище народної інтелігенції, відбиває процеси поглинання дрібних ремісничих майстерень великим промисловим капіталом («Майстер Чирняк»).

Драматичні твори Івана Франка

“ Украдене щастя”

“ Учитель”

“ Майстер Чирняк”

“ Рябина”

“ Сон князя Святослава”

“ Суд святого Николая”

“ Кам'яна душа”

Книжки І.Франка для дітей і дорослих

Іван Франко – письменник-новатор

Велич Франка виявляється насамперед у тому, що в його особі органічно поєднувалися письменник і публіцист, учений-мислитель і громадський діяч, причому на такому рівні й у такій повноті, які, на думку Євгена Маланюка, нагадували «хіба мужів італійського Відродження чи наших Київських Атен могилянсько-мазепинської доби». А Іван Драч у цьому зв'язку відзначає, що у Франковій спадщині містяться такі глибокі оцінки людських взаємин, які не старіють, чарують нас сьогодні й захоплюватимуть нащадків, збуджуватимуть і в майбутньому художню та наукову творчість. Приклад Франка, людини, яка «досягнула граничної концентрації своєї волі, закувала себе чи в кайдани, чи в ярмо самодисципліни» і цим досягла вершин працездатності, має бути взірцем для сучасних митців і вчених, підстьобувати соромом за нашу «лінькуватість, розслабленість, а може, й гедонізм».

Саме ці якості Франкової творчості, постійні художні пошуки письменника й визначають місце його спадщини в національній і всесвітній літературі.