Проект "Робота з батьками майбутніх першокласників"

Проектна робота

на тему :

«Робота з батьками майбутніх першокласників»

Тема проекту: Робота з батьками майбутніх першокласників

Мета проекту: створити ефективну модель взаємодії вчителя і батьків; визначити відношення батьків до вимог школи; створити емоційний настрій на спільну роботу; допомогти підготувати дітей до школи; покращити рівень знань батьків з питань виховання дитини; створити портрет ідеального першокласника.

Завдання проекту :

• Збір, підготовка та розробка методичних матеріалів для реалізації проекту;

• обговорення проблеми адаптації першокласників до навчання в школі;

• усний журнал «П’ять шляхів до серця дитини»;

• тренінг з батьками першокласників;

• рольова гра «Взаємовідносини у моїй сім’ї»;

• розробити спільно з батьками пам’ятки, поради щодо підготовки майбутніх першокласників до школи ;

• тестування батьків «Чи готова ваша дитина до школи?»;

• створення разом з батьками портрета ідеального першокласника.

Очікувані результати проекту:

• отримання ефективної моделі системи взаємодії батьків, педагогів та дітей задля впровадження її в подальшій роботі;

• відповідальне ставлення батьків до дітей;

• покращення стосунків дітей та батьків.

Учасники проекту:

• батьки майбутніх першокласників;

• класні керівники.

Кінцевий результат: папка з матеріалами, презентація.

Проблеми адаптації першокласників до навчання в школі

Виховання дитини починається від її народження. Якою вона виросте значною мірою залежить від батьків. Батьки в родині мають виконувати функції педагога.

Вступ до школи – переломний момент у житті дитини. Він пов'язаний з новим типом стосунків з оточенням (ровесниками й дорослими), новим видом нової діяльності (навчальної, а не ігрової). У житті дитини змінюються все: обов'язки, оточення, режим. Це „ кризовий період” у житті дитини, і ця її „ криза” виявляється у тому, що свої ігрові потреби дитина має задовольняти навчальними способами. Процес адаптації до шкільного життя у дітей триває по- різному – від 2 тижнів до 2 – 3 місяців (залежно від рівня їх готовності до школи, психологічними особливостями та стану здоров'я). Вирішальну роль тут відіграє сформований у дошкільному віці рівень готовності до школи, або „шкільної зрілості”

Шкільна зрілість виявляється у:

1) морфогенетичній готовності, що передбачає фізіологічну зрілість (стан здоров'я) та рівень фізичного розвитку (розвитку дрібної моторики рук і зорово – рухової координації)

2) інтелектуальній готовності дитини до школи, що передбачає володіння дитиною певною кількістю знань про явища навколишнього середовища, уміння порівнювати, класифікувати, узагальнювати та інш.

3) Комунікативній готовності, що передбачає володіння навичками взаємодії з дорослими, однолітками ( вмінням слухати, не перебиваючи, вміння вибачати і вибачатися, співчувати…)

4) Емоційно – вольової готовності, що передбачає вміння робити не лише те, що подобається, а й те, що необхідно зробити..

5) Мотиваційна готовність, передбачає чітко оформлювати позицію школяра. Коли дитина:

- має належне уявлення про школу;

- позитивно ставиться до шкільних занять;

- віддає перевагу урокам грамоти і лічби, а не заняттям дошкільного типу;

- визнає авторитет вчителя;

Психологічна готовність є необхідною умовою успішної адаптації до шкільного життя. Є чимало дітей, які все ж таки не можуть „вжитися в нову роль”. Вони часто страждають на нездоров'я, перебувають у пригніченому настрої, не повністю засвоюють навчальний матеріал, не мають близьких друзів, знають на ім'я та прізвище не всіх однокласників тощо.

Причинами шкільної дезадаптації частіше є неправильні методи виховання у сім'ї або порушення системи стосунків у школі.

До виховних помилок батьків належать:

- надмірно завищені сподівання щодо навчальної успішності дитини, внаслідок чого будь – яка невдача сприймається нею неадекватно;

- розмови про вади вчительки або недоліки школи замість акцентування дитини на приємних моментах;

- часті конфлікти з приводу навчання дитини, після чого все, пов'язане зі школою, втрачає для неї щонайменшу привабливість.

Декілька порад щодо режиму дня:

- 12 годин сну з урахуванням обіду (1- 1,5 год.) для поновлення сил;

- після школи не спішіть садити дитину за уроки, необхідно 2 – 3 години відпочити. Найпродуктивніший час для приготування уроків з 15 до 16 годин. Зайняття ввечері безрезультатні.

- Не примушуйте дитину готувати уроки за один раз. Після 20 хв. Занять необхідно 10 – 15 хвилин перерви.

- Під час приготування уроків не сидіть над дитиною, давайте їй можливість працювати самостійно, але якщо буде потрібна ваша допомога, наберіться терпіння. Спокійний тон та підтримка („не хвилюйся, все вийде”, „давай розбиратися разом”), похвала навіть якщо щось не виходить, необхідна. Не акцентуйте увагу на оцінках 1 „не дарма з письма в тебе одні „2” та „3”)

Якщо ви будете дотримуватись нижче вказаних побажань у вихованні, ваша дитина виросте врівноваженою та спокійною.

Усний журнал

«П'ять шляхів до серця дитини»

Кожна дитина потребує батьківської любові. І батьки повинні навчитися виявляти свою любов до неї. Спілкуючись із дітьми, батьки насамперед мають частіше нагадувати собі таке:

1. Перед вами — діти.

2. Вони поводяться як діти.

3. Буває, що їхня поведінка нервує батьків.

4. Якщо я виконаю свої батьківські обов'язки і любитиму дітей, незважаючи на їхні провини, вони виправляться, коли подорослішають.

5. Якщо я люблю їх незважаючи ні на що, вони відчуватимуть упевненість у собі і мою підтримку.

Дітям необхідна любов батьків — це одна з найголовніших потреб дитини.

Висловлювати свою любов дитині батьки можуть через:

• дотик;

• слова заохочення;

• час;

• подарунки;

• допомогу.

Дотик — один із найважливіших проявів любові людини. У перші роки життя дитини необхідно, щоб дорослі брали її на руки, обіймали, гладили по голівці, цілували, садовили її на коліна тощо. Тактильна ласка однаково важлива як для хлопчиків, так і для дівчаток. Тому, коли ви виявляєте свою любов за допомогою ніжних дотиків, поцілунків, цим можна сказати набагато більше, ніж словами «Я тебе люблю».

Слова заохочення. Коли ми хвалимо дитину, ми дякуємо їй за те, що вона зробила, чого досягла сама. Проте не треба хвалити дитину надто часто, тому що слова втратять усю силу і сенс. Пам'ятайте, шо кожна похвала має бути обґрунтованою та щирою. У спілкуванні з дитиною намагайтеся говорити спокійно і м'яко, навіть тоді, коли ви незадоволені. Слід менше вимагати від дитини і частіше просити її: «Ти не міг би...», «Може зробиш...», «Мені буде приємно, коли ти...»

Якщо у вас вирвалося грубе зауваження, слід вибачитися перед дитиною. Пам'ятайте, що постійна критика шкодить їй, бо вона аж ніяк не є доказом батьківської любові. Щодня даруйте дитині приємні слова підтримки, заохочення, схвалення, ласки, які свідчитимуть про любов до неї.

Час — це ваш подарунок дитині. Ви нібито кажете їй: «Ти потрібна мені, мені подобається бути з тобою». Іноді діти роблять погані вчинки саме з метою, щоб батьки звернули на них увагу: бути покараним все ж краще, ніж бути забутим. Проводити час разом — значить віддати дитині свою увагу сповна. Форми спільного дозвілля в кожній сім'ї різноманітні: читання казок, бесіда за сімейною вечерею, гра у футбол, ремонт машини, допомога на дачі тощо. І як би ви не були зайняті, хоча б кілька годин на тиждень подаруйте не лише хатнім справам, телевізору, іншим своїм уподобанням, а передусім — своїй дитині.

Подарунок є символом любові тоді, коли дитина відчуває, що батьки дійсно турбуються про неї. Багато батьків використовують подарунки, щоб відкупитися від дитини. Діти, які отримують такі подарунки, починають думати, що любов можна замінити різними речами. Тому пам'ятайте, що річ не в кількості. Не намагайтеся вразити дитину ціною, розмірами і кількістю подарунків. Якщо ви хочете віддячити дитині за послугу — це плата, якщо намагаєтесь підкупити її — це хабар. Справжній подарунок дається не в обмін на щось, а просто так. Сюрпризами можуть бути тільки різдвяні подарунки та подарунки до дня народження. Інші подарунки краще вибирати з дітьми, особливо якщо то одяг. Подарунки не обов'язково купувати, їх можна знаходити, робити самим. Подарунком може стати все, що завгодно: польові квіти, камінчики, чудернацької форми гілочки тощо. Головне — придумати, як його подарувати.

Допомога. Материнство та батьківство — це професії, й дуже нелегкі. З вами укладено контракт принаймні на 18 років; і робочий день у вас ненормований. Щодня діти звертаються до вас із різноманітними проханнями. Завдання батьків — почути ці прохання й відповісти на них. Якщо ми допомагаємо дитині й робимо це з радістю, то душа її наповнюється любов'ю. Якщо батьки бурчать і сварять дитину, така допомога її не радує. Допомагати дітям — не означає повністю обслуговувати їх. Спочатку ми дійсно багато робимо за них. Проте потім, коли вони підростуть, ми мусимо навчити їх усього, щоб і вони допомагали нам.

На кожному етапі розвитку дитини ми використовуємо різні «мови» нашої любові. Тому для батьків важливо обрати саме ту «мову» (дотик, слова заохочення, час, подарунки, допомогу), яка веде до серця дитини.

Тренінг для батьків.

«Стилі виховання в родині»

План.

1. Знайомство «Сімейне коло»

2. Прийняття правил роботи в групі «Правила сімейного кола»

3. Вправа «Ми батьки»

4. Вправа «Мозаїка стилів батьківського виховання»

5. Вправа на завершення «Чарівна скринька»

1. Вправа «Сімейне коло»

Психолог роздає вирізані з паперу фігурки хлопчиків та дівчаток відповідно до статі учасників. На фігурці протягом 5 хв учасник пише своє ім’я, сімейну роль (тато, мама, тьотя, дядя, брат ін.) та очікування від тренінгу. Під час самої презентації учасників психолог прикріплює фігурки на великий аркуш паперу таким чином, щоб утворилось символічне «сімейне коло» учасників тренінгу.

2.Прийняття правил роботи в групі «Правила сімейного кола».

Психолог пропонує учасникам вважати на час тренінгу їхню групу великою сімєю, в колі якої обговорюватимуться питання взаємовідносин в сімї, виховання дитини.

Формулюємо правила спільної взаємодії, що сприятимуть продуктивній праці протягом тренінгу. Учасники вносять свої пропозиції методом мозкового штурму. Кожне запропоноване правило обговорюється й, якщо всі згодні, записується у центрі «сімейного кола», утвореного з фігурок учасників.

Правила:

• говорити по черзі (правило руки);

• бути позитивними до себе та інших;

• дотримуватись регламенту;

• бути активними;

• працювати у групі від початку до кінця.

3. Вправа «Ми--батьки».

Учасники отримують по одному стікеру зеленого, синього та червоного кольорів. Психолог пропонує на кожному з них продовжити речення (стосовно своєї реальної дитини):

• на зеленому стікері—«Як мати я хочу бачити свою дитину…»;

• на синьому стікері—«Як мати для цього я роблю…»;

• на червоному стікері—«Як мати я ніколи…».

По закінченню учасники прикріплюють стікери на три аркуші формату А-1 з написами «Я хочу…», «Я роблю…», «Я ніколи …»

Психолог об’єднує учасників у три групи. Кожна з них отримує чистий аркуш паперу формату А-1, а також один аркуш з реченнями, зафіксованими на стікерах певного кольору. Учасникам кожної групи потрібно узагальнити речення «свого кольору» й підготувати коротку презентацію результатів.

Після презентації проходить обговорення вправи.

Запитання для обговорення.

1. Які думки виникли у Вас під час виконання цієї вправи?

2. Чи замислювалися Ви над шляхами досягання того, що Ви хочете?

3. Чи легко було продовжити речення «Як мати для цього я роблю…» та сформулювати конкретні дії? Чому?

4. Чи завжди вдається Вам у реальному житті виконувати те, що Ви задекларували у варіанті закінчення речення «Як мати я ніколи…»? Поясніть свою відповідь.

4.Вправа «Мозаїка стилів батьківського виховання».

Психолог об’єднує учасників у малі групи за методикою «Будинок іграшок». Він пропонує кожному учасникові з чарівного мішка витягти подарунок із будинку іграшок заготовлені заздалегідь наклейки із зображенням автомобілю, ляльки, ведмедика, квітки.

Учасники об’єднуються у групи відповідно до зображень іграшки.

Кожній групі пропонується інформація про стиль батьківської поведінки. Учасники знайомляться із запропонованим матеріалом й аналізують стиль батьківської поведінки з точки зору позитивних та негативних особливостей його впливу на процес виховання і розвитку дитини. На завершення групи характеризують певний стиль батьківської поведінки, визначаючи позитивні та негативні сторони.

Запитання для обговорення.

1. Чи є чітка межа між різними стилями батьківської поведінки? Обґрунтуйте свою точку зору.

2. Чи є випадки, коли доцільне використання авторитарного стилю батьківської поведінки? Якщо «так», то в яких саме випадках?

5. Вправа на завершення «Чарівна скринька».

Кожний учасник отримує кружечок, який символізує скарб знань, умінь, отриманих упродовж тренінгу. Психолог пропонує кожному з учасників написати про здобуті скарби. Учасники по черзі «кладуть скарби» у чарівну скриньку (прикріплюють кружечки на плакат із зображенням скриньки), коментуючи свою дію.

Коли скринька заповнена, психолог звертається до учасників із пропозицією виказати свої зауваження та рекомендації. Він дякує групі за спільну роботу.

Рольова гра «Взаємовідносини у моїй сім’ї»

Основнi етапи пiдготовки і проведення рольової гри:

1. Оголошення теми та мети заняття. Ознайомлення з сюжетом гри, настанова вчителя, актуалiзацiя знань батькiв.

2. Розподiл ролей (на кожен сюжет необхiдно визначити одну групу батькiв).

3.Гра (розiгрування сюжету, спостереження за мiмiкою та реакцiєю учасникiв).

4. Колективний аналiз гри (проаналiзувати обранi варiанти дiй, визначити їх доцiльнiсть: зробити висновки про можливi впливи кожного варiанту дiй на подальшi вчинки).

5. Пiдведення пiдсумкiв (визначити позитивнi та негативнi моменти гри).

Можливi сюжети рольових iгор:

— Батьки та двоє дiтей планують, як провести разом вихiдний день. Батько пропонує подивитися футбол, мати — пiти в театр, а дiти мрiють про зоопарк. Крiм того, після обiду до них у гостi приїжджає бабуся.

— Подружжя йде до свого будинку, перед яким діти грають у м ‘яча. Раптом м ‘яч влучає в жiнку.

— Мати доручила дочцi помити посуд і прибрати на кухнi. Ввечерi, прийшовши додому, побачила, що цю роботу виконує батько. На запитання, чому не зробила цього дочка, батько вiдповiв, що дозволив їй піти з подругою в кіно.

Пiдсумкова бесiда:

а) стосунки мiж батьками — основа сiмейних взаємовiдносин i їх роль у формуваннi особистості;

б) виховний потенцiал стилiв стосункiв мiж батьками (авторитарний, демократичний, конфлiктний);

в)основнi напрямки удосконалення родинних стосункiв.

Проаналiзуйте, який стиль взаємовiдносин склався мiж вами i чоловiком (дружиною) у вашiй сiм’ї, його вплив на виховання дитини.

Пам’ятка для батьків

1. Будьте для дітей прикладом у всьому.

2. Зробіть для своїх дітей куточок для занять. Коли учень готує уроки, не відривайте його на сторонні справи.

З. Вчіть дітей бути у всьому бережливими.

4. Частіше бувайте у школі, радьтесь з педагогами, психологом з питань виховання дітей, допомагайте вчителям краще навчити ваших дітей.

5. Не кажіть нічого поганого про школу, вчителів, прищеплюйте дітям любов і повагу до школи.

6. Слідкуйте за чистотою і охайністю дитини, за акуратним утриманням підручників, одягу. Чистота і акуратність дисциплінує дітей.

7. Дотримуйтесь режиму дня, слідкуйте, щоб дитина не перевтомлювалась.

8. Виховуйте у дітей вміння вести себе скромно і пристойно як вдома, так і на вулиці, в шкоді, в громадських місцях.

9. Виховуйте у дітей повагу до старших і молодших.

10. Не застосовуйте фізичного покарання до дітей, спокійно поясніть їм неправильність їх вчинків.

11. Заохочуйте в дітей інтерес до книги, природи, туризму, спорту.

12. Привчайте дітей виконувати посильну фізичну роботу.

13. Знайте з ким товаришують ваші діти, як вони поводять себе.

14. Пам'ятайте, що виховання дітей - головний обов'язок батьків.

15. Пам'ятайте, що тільки в тісній праці зі школою, можливо успішно вирішити питання виховання громадянина України.

Поради батькам

• Любіть свою дитину такою, якою вона є, а не за її досягнення й перемоги.

• Ніколи не порівнюйте свою дитину з іншими дітьми. Порівнюйте її із самою собою: якою вона була вчора і якою стала сьогодні.

• Не слід постійно опікувати дитину. Будьте впевнені, що вона сама зможе подолати більшість труднощів.

• У жодному разі не лайте й не ображайте дитину, тим більше в присутності чужих людей. Поважайте почуття й думки свого сина або дочки. На скарги з боку оточуючих відповідайте так: «Дякую, ми вдома обов’язково поговоримо на цю тему».

• Навчіть дитину говорити про свої проблеми, щиро цікавтеся її думкою й позицією.

• Постійно спілкуйтеся з дитиною. Ваші взаємини мають ґрунтуватися на довірі. Дитина повинна відчувати, що її дитячі проблеми вам цікаві.

• Допомагайте дитині виконувати те, із чим вона не може впоратися сама.

• Ніколи не бийте дитину: це не приносить бажаного результату, а лише робить її агресивною. Засуджуйте не саму дитину, а її провину.

• Не розхвалюйте дитину незаслужено, але й не забувайте заохочувати її, якщо вона на це заслужила. Головне — оцінити зусилля дитини, а не хвалити її саму, її характер. Хваліть словом, посмішкою, ласкою, але в жодному разі — новою іграшкою або солодощами.

• Учіть дитину аналізувати свої помилки.

• Не намагайтеся все робити замість дитини, дайте їй певну свободу, щоб вона могла діяти відкрито. Пам’ятайте: дитина має право на самостійність,

• Проводьте з дитиною свій вільний час, допомагайте їй розвивати свої здібності.

• Не будуйте взаємини на заборонах: завжди пояснюйте причину й мету ваших вимог.

• Будьте терплячими до вашої дитини. Намагайтеся відповідати на всі її запитання й ніколи не говоріть, що вона багато запитує.

«Чи готова ваша дитина до школи?»

Тест для батьків

Інструкція: на кожне твердження слід дати відповідь "так" чи "ні"

1. Я розвиваю в дитині позитивне сприйняття його можливостей, здібностей.

2. Я надав кімнату або частину кімнати виключно для занять дитини.

3. Я привчаю дитину (з мінімальною допомогою і, як правило, самостійно) вирішувати свої проблеми, приймати рішення, піклуватися про свої обов'язки.

4. Я показую дитині можливості знайти книги і потрібні для її занять матеріали (використовуючи особисті, суспільні, шкільні бібліотеки).

5. Я ніколи не відмовляю дитині в проханні почитати їй.

6. Я постійно беру дитину в поїздки, подорожі, на екскурсії по цікавих місцях (відвідини музеїв, театрів та інше).

7. Я вітаю ігри і спілкування моєї дитини з друзями.

8. Я часто виконую разом з дитям одну і ту ж справу.

9. Я піклуюся про фізичне здоров'я дитини ( харчування, гартування зарядка, заняття спортом).

10. Я стежу, щоб малюк дотримувався режиму дня: вставав і лягав в один і той же час, мав годинник для занять, прогулянок, ігор і так далі

Оцінка тесту

Порахувати кількість плюсів (відповідь "так"). Кожна позитивна відповідь оцінюється в один бал. Розділивши отриману суму на 10 (кількість тверджень) отримуємо середньоарифметичне число.

1-й рівень (1- 0,7 балу)

Ви правильно організовуєте шкільне життя дитини. Малюк має всесторонні інтереси, підготовлений до спілкування з дорослими і товаришами. При такому вихованні ви можете розраховувати на хороші успіхи в навчанні.

2-й рівень (0,6-0,4 балу)

У вас можуть виникнути деякі проблеми в навчанні дитини. Задумайтеся, чи є ви надзвичайно активними, чи не блокуєте ви "поле свободи" дитини, чи досить часу дитя спілкується з однолітками? Ваші роздуми дозволять вам визначити оптимальну стратегію виховання.

3-й рівень (0,3-0 балів)

У вашому досвіді просліджується головна помилка - надмірна опіка дитини, підміна зусиль дитяти власною активністю. Ви недостатньо даєте йому спілкуватися з однолітками, заважаєте йому набувати соціального досвіду.

Сподіваємося, що ваша самокритичність принесе успіх у виховній стратегії.

«Портрет ідеального першокласника»

1. Педагогічна готовність:

• навички читання;

• навички лічби;

• навички письма;

• навички малювання;

• уміння розгорнуто відповідати на запитання;

• великий словниковий запас;

• загальна обізнаність.

2. Інтелектуальна готовність:

• розвинена уява;

• уміння орієнтуватись у просторі та часі;

• розвинене наочно-образне мислення (уміння виділяти суттєве в явищах навколишнього середовища, уміння порівнювати їх, бачити їхню подібність і відмінність);

• розвинена дрібна моторика (володіння олівцем, ручкою, ножицями, навички малювання);

• добра пам'ять;

• передумови абстрактно-логічного мислення (здатність розуміти символи та формулювати запитання, самостійно розмірковувати, знаходити причини явищ, робити прості висновки).

3. Мотиваційна готовність:

• намагання засвоїти роль школяра (бажання ходити до школи), прийняття системи вимог, які ставлять школа та вчитель.

4. Емоційно-вольова готовність:

• уміння керувати своєю поведінкою;

• збереження працездатності протягом одного уроку і протягом навчального дня;

• емоційна стійкість (регуляція емоцій);

• уміння стримувати свої імпульси (наприклад, не перебивати інших під час розмови);

• уміння продовжувати дію, докладаючи до цього вольові зусилля.

5. Комунікативна готовність:

• бажання спілкуватися з дорослими та дітьми;

• уміння встановлювати контакти з учителем;

• збереження відчуття дистанції;

• здатність до особистісного контакту з дорослим (на противагу ситуативному);

• уміння встановлювати контакт з однолітками;

• уміння увійти в дитячий колектив і знайти своє місце в ньому;

• уміння виконувати роботу разом.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:

1. О. Онопрієнко, О. Кондратюк. Проекти в початковій школі – К.: Шк. світ, 2007. – 128 с. – (Бібліотека «Шкільний світ»).

2. Т. Бишова, О. Кондратюк. Теми для обговорення на батьківських у початковій школі – К.: Редакція загально педагогічних газет, 2003. – 120 с. – (Бібліотека «Шкільний світ»).

3. О. Коляда. Проектний день в початковій школі. «Початкова школа» №5, 2006.

4. І. Романєєва, Н. Колотій. Йдемо до школи : поради початківцям. Книга для батьків шестирічних дітей. – Х.: Країна мрій, 2004. – 88 с.

5. М. Володарська. Батьківські збори. 1 клас. – Х.: Видавництво «Ранок», 2010. – 160 с. – (Класний керівник).