Разработка урока украинского языка для 10 класса на тему "Система частин мови. Рід відмінюваних і невідмінюваних іменників"

Войковская общеобразовательная школа І – ІІІ ступеней

Урок

украинского языка в 10 классе

Тема: 

Система частин мови.

Рід відмінюваних і невідмінюваних

іменників

Подготовила

учитель

украинского языка и

литературы

Андриенко Н.В.

Тема: Система частин мови. Рід відмінюваних і невідмінюваних іменників

Мета: 
навчальна: повторити, систематизувати та узагальнити вивчене про частини мови, удосконалювати орфографічні й творчі навики учнів; 
розвивальна: розвивати вміння учнів зіставляти й порівнювати мовні явища, розвивати логічне мислення, мовлення, пам’ять; 
виховна: виховувати любов до своєї землі та до обраної професії;виховувати в учнів такі моральні якості,як взаємоповагу,толерантність доброту.

Тип уроку: урок узагальнення та систематизації знань.

Методи,прийоми,форми роботи: бесіда з елементами розповіді , робота в парах, дослідницькі повідомлення учнів, робота «Словникового бюро», випереджувальні завдання;методи «Мікрофон» та «Мозковий штурм».

Випереджувальні завдання: цікаві факти про систематизацію частин мови.

Обладнання: ноутбук, презентація, таблиці «Частини мови»,словничок іншомовних слів.

Очікуванні результати: 
• вміти визначати частини мови; 
• вміти визначати рід невідмінюваних іменників; 
• вміти самостійно мислити,розвиватися творчо.

Епіграф уроку:

Як парость виноградної лози, 
Плекайте мову. Пильно й ненастанно 
Політь бур`ян. Чистіша від сльози 
Вона хай буде. Вірно і слухняно 
Нехай вона щоразу служить вам, 
Хоч і живе своїм живим життям. 

М.Рильський

А як же людина? 
Живе на землі.Сама не літає. 
А крила має… 

Ліна Костенко

Відео-ролик (поезію «Крила» Ліни Костенко читає Богдан Ступка)

Крила — це символ духовності, багатства думки, емоційного піднесення, могутності, незалежності й впевненості.Образ крил уособлює усі ті чесноти, які роблять людину Людиною. У греків крила символізували любов і перемогу. Давньогрецький філософ Платон вважав крила символом розуму.Їх зображують на взутті (як у Меркурія), що означає здатність до величезного духовного піднесення (Словник символів).

Хід уроку

І. Організаційний момент 
- привітання з учнями; 
- перевірка присутніх на уроці учнів; 
- перевірка готовності учнів до уроку та завдань уроку.

ІІ. Повідомлення теми, мети та завдань уроку

Вступне слово вчителя

У кожної людини є поняття священні,цінність яких невимірна,без яких людина не є людиною. Мати,батько, Батьківщина,його історія,культура,мова – найдорожчі скарби кожного з нас. Зневажання їх – це не лише ознака безкультур`я, а й без духовності. Мова духовний скарб,живий організм народу,який може буяти пишним цвітом,якщо його дбайливо плекати,а може зачахнути без піклування і догляду.

Василь Сухомлинський писав: «Слово - це найтонший різець, здатний доторкнутися до найніжнішої рисочки людського характеру. Вміти користуватися ним – велике мистецтво. Словом можна створити красу душі,а можна й спотворити її.

А тому, кожна людина,яка прийшла у цей світ,яка хоче щоб її поважали,повинна щоднини,щогодини любити,вивчати й плекати мову.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

Слово викладача

Мета нашого уроку – повторити,систематизувати та узагальнити вивчене раніше про систему частин мови,продемонструвати вміння застосовувати здобуті знання на практиці – в усному і писемному мовленні; осмислити весь матеріал, ліквідувати прогалини в знаннях,удосконалювати здобуті вміння і навички.

На уроці ми будемо працювати колективно,індивідуально і в парах ; будемо розвивати критичне мислення,а також сприяти формуванню моральності і духовної краси.

IV. Актуалізація опорних знань

Метод «Мікрофон» -

Як ви вважаєте,навіщо нам знання й уміння з цієї теми? Де можна їх застосувати? (На кожному уроці, коли розмовляємо чи пишемо: у листах до друзів чи рідних, у користуванні електронною поштою; під час написання творів,переказів,диктантів)

Повторення ключових завдань з теми 
• У якому розділі науки про мову вивчаються частини мови? (Морфологія) 
• На які групи поділяються частини мови в українській мові? (Самостійні і службові) 
• Що лежить в основі поділу слів на самостійні та службові? Наведіть приклади. (Лексичне значення слова. Наприклад, слова дерево,будинок – означають предмети; сучасний, великий – ознаки предметів; зеленіти,будувати – дію;швидко,радісно – ознаку дії;два,сім – число. Це самостійні слова,самостійні частини мови. Слова на, але,не самостійного значення не мають і вживаються лише для позначення граматичних відношень – це службові слова) 
• Які частини мови є самостійними, а які – службовими? Наведіть приклади. (Самостійні частини мови: іменник, прикметник,дієслово,займенник,прислівник,числівник;службові: прийменник,сполучник,частка; особлива частина мови – вигук (Ох! Ура! Здрастуйте!), її не відносять ні до самостійних ні до службових) 
• Чи можуть слова переходити з однієї частини мови в іншу? Наведіть приклади. (Можуть. Наприклад,слово молодий )

• На закріплення знань про систему частин мови, розглянемо таблицю «Система частин мови». 

А зараз послухаємо учнів,які працювали з випереджувальними завданнями про систематизацію частин мови. 
• Із глибин мовознавства

Перший учень

Уперше частини мови були виділені давньоіндійськими граматистами Яска та Паніні (Vст. до н.е.), а європейська теорія частин мови сягає теоретичних праць Арістотеля (IV ст. до н.е.), який виділив чотири групи: ім’я, дієслово, артикль і сполучник. Твори Аристотеля збереглися, можна сказати, дивом. Після смерті філософа вони перейшли до Теофраста, а потім до його учня Нолея. До 1 ст. н. е.. вони пролежали в підземному книгосховищі.Потім опинилися в Римі.

Другий учень

Аристарх Самофракійський і його учень Діонісій Фракійський (ІІ ст. до н.е.) уперше виділили вісім частин мови: ім’я, дієслово, прислівник, артикль, займенник, прийменник, дієприкметник, сполучник. Прикметник був об’єднаний з іменником, бо в давньогрецькій мові вони мали спільну систему відмінювання. Ця система частин мови була запозичена римськими вченими, які внесли до неї незначні зміни. Пізніше ця класифікація поширилася на всі європейські, а згодом і на інші мови.

V. Систематизація й узагальнення вивченого

Повторивши теоретичний матеріал,перевіримо ваші практичні навички.

Вправа 1.Робота з текстом в парах (на картках)

Поважай інших

У V столітті до нашої ери китайський філософ Конфуцій на питання: «Чи можна одним словом виразити принцип поведінки в житті?» відповів: «Це слово – взаємоповага,тобто не роби іншим того,чого не бажаєш собі». Отже, якщо ти не любиш, щоб тебе принижували, не принижуй інших.

Ісус Христос уважав такий погляд на світ недостатньо дійовим. Замість цього він запропонував: «Поводься з іншими так, як бажаєш, щоб поводилися з тобою». Зверніть увагу, що Конфуцій сказав «не роби»,а Христос «поводься». У цьому випадку ми активно допомагаємо тому, кому потрібна підтримка. Ми слухаємо інших, бо хочемо, щоб слухали й нас. Ми поважаємо інших, бо хочемо,щоб поважали нас. Ми любимо ближнього,як самого себе. Проте Ісус Христос учить,що ми повинні любити не лише ближніх,а й ворогів своїх. Однак небагато зуміли втілити цей принцип у життя, але ті, кому це вдалося, залишилися в історії.

Отже,якщо ти хочеш, щоб тебе пам`ятали,будь толерантним,поважай і друзів, і ворогів (за Г.Солдатовою).

Завдання для першої пари

Прочитайте текст,визначте його основну думку. Випишіть з першого абзаца всі іменники та визначте їх рід.

Завдання для другої пари

Прочитайте текст,визначте його основну думку. Визначіть частини мови першого речення другого абзацу.

Вправа2 «Четверте зайве»(колективно, завдання на дошці)

Знайдіть у кожному рядку зайве слово. Обґрунтуйте свою думку 

а) сотня, десять, одиниця, п’ять; (сотня-іменник; а десять,одиниця, п’ять-числівники); 

б) синій, жовтий, почорнілий, зелений; (почорнілий-форма дієслова,дієприкметник; синій, жовтий, зелений-прикметники); 

в) дев’ятиповерховий, стотисячний, п’ятирічний, десятикілометровий; (стотисячний-порядковий числівник;

дев’ятиповерховий, п’ятирічний, десятикілометровий-прикметники); 

г) працюючи, відпочиваючи, згасаючий, ідучи; (згасаючий-форма дієслова-дієприкметник; працюючи, відпочиваючи, , ідучи-форма дієслова –дієприслівник); 

д) під, на, але, поміж; (але –сполучник;під, на, поміж-прийменники).

Вправа 3 «Визнач частину мови»
• Визначте, якими частинами мови виступають співзвучні слова в поданих словосполученнях: 

рідний край — край будинку (іменник-прийменник); 
навколо чисто — навколо галявини (прислівник-прийменник); 
йти на зустріч — назустріч юнакові (прийменник + іменник-прислівник); 
подарувати на пам’ять — вивчити напам’ять (прийменник + іменник-прислівник); 
підійматися вище — вище дерево (прислівник-прикметник).

• Які морфологічні ознаки має іменник? 
(Іменник належить до певного роду, змінюється за відмінками й числами) 
Усі іменники (крім множинних) належать до одного з трьох родів: 
чоловічого (жайвір, клен, рояль) 
жіночого (путь, любов, земля) 
середнього (сонце, поле, обличчя)

• Що вам відомо про іменники  спільного роду? 
•(це слова, які можуть називати осіб, як чоловічої, так і жіночої статі, вони здебільшого характеризують певні якості особи: нероба, рева, базіка, нікчема, ледащо; 
• Назви осіб за професією чи видом діяльності належать до іменників чоловічого роду, хоча можуть називати осіб як чоловічої, так і жіночої статі. 
Молодий інженер розробив проект. 
Досвідчений лікар проконсультувала пацієнта).

• Робота з таблицями

Рід незмінюваних іменників іншомовного походження

Запам’ятайте рід іменників

• Вправа 4

• Виконаємо вправи на визначення роду іменників. 
Робота учня біля дошки

Вкажіть іменники, що належать до одного з родів: 
а) чоловічого: 1. Путь(ж). 2. Собака(ч). 3. Кольрабі(ж). 4. Кладь(ж). 
б) жіночого: 1 Ферзь(ч). 2. Різь(ж). 3. Рояль(ч). 4. Гниль(ж). 5. Лебідь(ч). 
в) середнього: 1. Вовчище(ч). 2. Полотнище(с). 3. Колібрі(ж). 4. Перу(столиця країни) (ж). 
г) спільного: 1. Хвороба(ж). 2. Нероба(сп). 3. Забава(ж). 4. Роззява(сп). 5. Переправа(ж).

Вправа 5.Робота «Словникового бюро»

Робота з тлумачним словником 
У кожній групі іменників знайдіть четверте «зайве» слово 
1. Леді(ж). Сафарі(с). Мадам(ж). Пані(ж). 
2. Конго(незм). Пальто. Сопрано(незм). Депо(незм). 
3. Причепа(сп). Дурепа(ж). Волоцюга(сп). Ледацюга(сп). 
4. Аташе(ч). Маестро(ч). Кліше. Денді(ч).

•В англійській мові іменники не мають ознаки роду. Чи є в українській мові іменники такого типу?

Вправа 6

Редагування тексту

Учні повинні знайти помилки і правильно відредагувати текст. 
1. В обов`язки секретарші входить ведення документації. 
2. У засіданні приймали участь представники вищестоящих організацій. 
3. Коли хочете,можу дати мій автограф. 
4. Промовець промовляв так,наче глухі перед ним сиділи,чи взагалі перед ним не було людей.

Вправа 7

Пояснити граматичну різницю між словосполученнями 
Виробниче навчання – навчання на виробництві; 
майстерна робота – робота майстра; 
технологічний процес – технологія процесу; 
машинне відділення – відділення для машин; 
цікава праця – цікаво працювати; 
швидка їзда – швидко їхати.

Вправа 8

Вкажіть, в котрому рядку неправильно вжито прийменник у словосполученні 
А запізнитися із-за хуртовини 
Б звернутися по питанню відпустки 
В виконувати згідно з інструкцією 
Г проводити згідно наказу 
Г працювати біля години

• Підбиття підсумків роботи на уроці

Методичний прийом «Підхопи естафету» 
Учні задають питання один одному з теми уроку 
• В якому розділі науки про мову вивчаються частини мови? 
• Назвіть самостійні частини мови? 
• Назвіть службові частини мови. 
• Хто вперше виділив частини мови? 
• Скільки частин мови виділив Арістотель? 
• Хто виділив вісім частин мови? 


• Як визначити рід іменників іншомовного походження? 
• Як визначити рід географічних назв? 
• Назвіть іменники,рід яких слід запам`ятати.

Слово вчителя

Використання частин мови фактично не залежить від мовця, його вподобань, а визначається об’єктивно, зумовлюється тим, що стало причиною мовлення. 

VІ. Підсумок уроку

Підсумовуючи нашу роботу на уроці з`ясуємо,чи справдилися наші очікування.

Рефлексія 
1. Яких знань і умінь, що стосуються теми уроку, у вас недостатньо? 
2. У чому потребуєте допомоги? 
3. Як оцінюєте власну роботу на уроці? 
4. Чому навчились на уроці?

На уроці я 
• дізнався… 
• зрозумів… 
• навчився… 
• найбільший мій успіх – це… 
• не вмів,а тепер умію… 
• я змінився…

• Оцінювання і мотивація навчальних досягнень учнів

Підсумкове слово викладача

Закінчити урок я хочу словами відомого літературознавця, історика культури Дмитра Лихачова: «Учитися гарної, спокійної, інтелігентної мови треба довго й уважно – прислухаючись, запам’ятовуючи, помічаючи, читаючи й вивчаючи».

Давньогрецький філософ Сократ писав «Все, про що маєш намір ти сказати, розглянь перше в умі своєму, бо у багатьох язик випереджає й саму думку». Так, дійсно, мудре і добре слово дає радість, нерозумне і зле, необдумане і нетактовне приносить біду. Словом можна вбити і оживити, поранити й вилікувати, посіяти тривогу й засмутити, викликати посмішку і сльози, породити віру в людину і заронити зневіру, скувати сили душі і надихнути на працю.

Сподіваюся,що сьогодні на уроці вам було затишно і привітно.

Пам`ятайте: добрі починання спонукають до добрих справ. Отже, будьте добрими, говоріть один одному тільки добрі слова, робіть добрі справи – і добро завжди буде частим гостем у вашому домі, а головне – у вашому серці.

Доровказом на майбутнє візьміть собі слова Ліни Костенко 
«А що ж людина? 
Живе на землі. Сама не літає. 
А крила має.А крила має!»

VII. Домашнє завдання

Скласти сенкан на тему «Іменник», написати твір-мініатюру на тему «Крила моєї душі», використовуючи самостійні і службові частини мови.

Короткий тлумачний словничок

ЛЕ́ДІ, невідм., жін. Дружина лорда або баронета у Великобританії, а також заміжня жінка аристократичного кола. Англічанка наша дуже цікава і красива стара леді (Леся Українка, V, 1956, 111); Леді й мілорди, месьє і медам! Прошу уклінно до зали! (Максим Рильський, I, 1956, 116); * У порівняннях. Завжди стримана, як леді (до речі, так її прозивали іще в гімназії), — Людмила од несподіванки навіть здригнулась (Андрій Головко, II, 1957, 485);

МАДА́М, невідм., жін. 
1. Назва заміжньої жінки у Франції (приєднувана, звичайно, до прізвища), що поширилась і в деяких інших буржуазних країнах; пані. За шинквасом сиділа в надвечірні години мадам Фелісьє — дебела й красива дама рембрандтівського типу, господиня цієї крамнички (Юрій Смолич, Сорок вісім.., 1937, 51); // Увічливе звертання до такої жінки. — Я ж благав її: мадам, Ох, простіть, я не фривольний Гетеанець, я належу До моїх поетів швабських (Леся Українка, IV, 1954, 185); — Мадам! — тихо скрикнув гарнесенький пан Роздобудько, злегка вдарив пані Купу по руці (Олександр Ільченко, Козацьк. роду.., 1958, 261);

2. дорев., розм. Гувернантка. Панни познайомились і завели веселу розмову; бренькали на гітарі, а потім пішли танцювати, показуючи, як вчила їх мадам (Нечуй-Левицький, III, 1956, 186).

ПА́НІ, невідм., жін. 
1. Заміжня поміщиця в старій Польщі, Литві, дореволюційній Україні і Білорусії. Опівночі верталася додому в своє село якась багата пані (Нечуй-Левицький, III, 1956, 277); Панський улюбленець, він [орел] щодня одержував з ласки пані Софії щедрий раціон — живу, взяту з отари вівцю (Олесь Гончар, II, 1959, 31); * У порівняннях. [Явдоха:] А гарно, тату, Галі в окулярах. Так, мов яка дуже велика пані (Панас Мирний, V, 1955, 133); 
// перен., ірон., зневажл. Жінка, яка виділяється розбещеною поведінкою, нетрудовими звичками, надто витонченими манерами і т. ін. Не велика Стеха пані, тим що сіла в панські сани (Номис, 1864. № 14195); Серед села вдова жила У новій хатині, Білолиця, кароока І станом висока, У жупані; кругом пані, І спереду й збоку (Тарас Шевченко, I, 1963, 158). 
2. Особа жіночої статі, що займала привілейовано становище в дореволюційному суспільстві; // Особа, що має владу над іншими; володарка, хазяйка. [Сабіна:] Хай пан дозволить піти рабині знову до роботи, бо, може, вернеться з дороги пані, то ще мене за лінощі скарає (Леся Українка, III, 1952, 156);

ПАЛЬТО́, а, сер. Верхній одяг довгого крою, що надягається поверх плаття, костюма і т. ін. З етажерки звисало новеньке гімназичне пальто, ловлячи в гудзики гострі червоні бліки (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 367); Вона була в осінньому пальті поверх кошлатого лижного костюма (Олесь Гончар, IV, 1960, 58); З вітальні чувся галас, у передпокої були навалені гори пальт (Олексій Полторацький, Повість.., 1960, 549).

СОПРА́НО, невідм., сер. і жін. 
1. Високий жіночий голос. Менша [сестра] вигукувала докірливо слова дзвінким сопрано (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 347); Слабеньке сопрано механічне, як завчений урок, виконувало.. естрадну пісеньку про кохання(Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 185).

ДЕПО́, невідм., сер. 
1. Транспортне виробниче підприємство, яке забезпечує експлуатацію, періодичний ремонт, утримування та обслуговування рухомого складу (локомотивів, вагонів і т. ін.). Недалеко від клубу депо, там ремонтують паровози(Олександр Копиленко, Сон. ранок, 1951, 112); В депо завертає трамвай (Ігор Муратов, Ідуть.., 1951, 17). 
▲ Пожежне депо — приміщення для пожежних машин.

ПРИЧЕПА 1, и, чол. і жін., розм. 
1. Надмірно прискіплива людина; людина, яка до всього чіпляється. — Це правдива причепа! — сказала Кайдашиха. — Бере моє добро, ще й мене лає (Нечуй-Левицький, II, 1956, 355);

ДУРЕ́ПА, и, жін., зневажл. Розумово обмежена, тупа жінка. На його нещастя, баба виявилась цілковитою дурепою (Юрій Яновський, I, 1958, 538); Варвара усміхнулася в темряві.. Добре, що ніхто не може побачити в цю хвилину її обличчя, мав би нагоду пересвідчитись, які самовдоволені дурепи бувають на світі (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 483);

ВОЛОЦЮ́ГА, и, чол. і жін., зневажл. 
1. Бездомна людина, яка не працює, а живе з крадіжок, жебрацтва і т. ін., постійно змінюючи місце перебування; бродяга, пройдисвіт. Хто за його добре слово скаже? П'яниця, волоцюга, пройдисвіт — от тобі і все! (Панас Мирний, I, 1954, 86); 
2. Той, хто любить волочитися за ким-небудь. Замість того, щоб тобі у горницях сидіти, так ти, волоцюго, повіялася до хлопців на кухню (Панас Мирний, IV, 1955, 167); — Я й сама бачу, який ти є волоцюга й зальотник!(Олександр Ільченко, Козацьк. роду.., 1958, 352).

ЛЕДАЦЮ́ГА, и, чол. і жін., зневажл. Збільш. до ледар. — Так і нишпорить, погань, щоб хоч годину ту захарлати, — ледацюга! — лаялась Параска (Панас Мирний, IV, 1955, 92); Здоровило з білим, як сметана, чубом, .. цей ледацюга мав протодияконський бас і ніжну душу (Іван Микитенко, II, 1957, 412).

АТАШЕ́, невідм., сер. Фахівець-консультант з певного кола питань, напр. у військовій справі, торгівлі, при дипломатичному представництві. Був він тільки аташе при одній з дипломатичних місій у Європі (Агатангел Кримський, А. Лаговський, І, II, 1905, 235);

МАЕ́СТРО, невідм., чол. 
1. заст. Шаноблива назва видатного музиканта, композитора, художника. Як то тепер Ліда з музикою? Певне, частіше співає дуети з Маусіком, ніж виграває твори величних маестро? (Леся Українка, V, 1955, 33); 
2. Звання, що надається видатним майстрам-шахістам у деяких закордонних країнах; 
// Особа, що має таке звання.

КЛІШЕ́, невідм., сер., друк. Рельєфний малюнок, креслення, план і т. ін., зроблені на металевій або дерев'яній дошці для відтворення в друкові. З гарту — сплаву свинцю, олова й сурми — роблять також кліше, виготовляють стереотипи (Наука і життя, 7, 1955, 35); Коли прибула з Стрятина друкарня Балабанів, він так захопився нею, що сам., розташовував преси, складальні каси, сортував шрифти й кліше (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 308).

ДЕ́НДІ, невідм., чол., заст. Вишукано, пишно і модно одягнена людина; франт. В прирівнянню до блискучих денді, котрі роями вилися довкола Ніни, Іван справді являвся [був] дуже непоказним (Іван Франко, III, 1950, 164).

ПАП`Є-МАШЕ, невідм., чол., паперова суміш, змішана з клейом, крейдою,гіпсом; та використовується для виготовлення муляжів,дитячих іграшок.