Речення в англійській мові розподіляються на декілька типів:
Прості речення
Складнопідрядні речення
Складносурядні речення
Умовні речення
Прості речення в англійській мові діляться на поширені і непоширені.
В непоширених реченнях присутні тільки головні члени речення – підмет і присудок
Mother has come. – Прийшла мама.
В поширених реченнях, крім підмета та присудка, присутні також другорядні члени речення:додаток, обставина або означення.
See you tomorrow. – Побачимося завтра.
Залежно від підмета, речення діляться на особисті, неозначено-особові й безособові.
В особових реченнях підмет позначає виражену особу або предмет:
My keys usually are at the table. – Мої ключі зазвичай лежать на столі.
His car are better than yours. – Його машина краще за твою.
В неозначено-особових речення підмет виражає не конкретну, а невизначену особу або предмет. Для цього часто можуть використовуватися займенники they або one:
They said, summer would be very hot. – Казали, що літо буде дуже спекотним.
Anyone can do that. – Будь-хто може це зробити.
Безособові речення не мають діючої особи, і тому в українській мові можуть використовуватися без підмета.
Безособові речення (Impersonal Sentences) – речення в англійській мові, що не мають суб’єкта дії. Але оскільки за правилами англійської граматики у реченні завжди має бути підмет, то його роль у таких реченнях виконує займенникit.
Займенник it у безособових реченнях не перекладається і це потрібно запам’ятати. Наприклад:
It is raining. – Дощить.
It is snowing. – Йде сніг.
It is 3 o’clock p.m.. – Зараз три години дня.
It‘s too late. – Надто пізно.
Безособові речення також бувають при використанні Passive Voice – пасивного стану англійського дієслова:
It is known that she is pregnant. – Відомо, що вона вагітна.
Крім того, безособовими є речення, де підметом є інфінітив, а на початку речення йде it:
It is too bad to live on the outskirts of the city. – Погано жити на околицях міста.
Наказові речення в англійській мові (або, як їх ще називають, спонукальні речення) висловлюють спонукання до певної дії, прохання, наказ, а в негативній формі – заборону.
Наказове речення в англійській мові має звичайний, прямий порядок слів, але починається з дієслова, а іноді складається з нього одного:
Give me that! – Дай мені це!
Run! – Біжи!
Для пом’якшення наказу і перетворення його в прохання в кінці речення можна вжити will you (won’t you), would you(wouldn’t you):
Do as much as you can, will you? – Зроби так багато, як зможеш, добре?
Також для цього можна використовувати конструкцію let’s + інфінітив англійського дієслова без частки to:
Let’s make a pizza! – Давайте зробимо піцу!
Окличні речення
Окличним може стати будь-який тип речення, якщо він буде виголошений з емоційним забарвленням:
I’m thirsty! – Мене мучить спрага!
Be quiet, Jack!
What’s is that?! – Що це?!
Для додаткового підсилення емоції в окличних реченнях можуть використовуватися слова what, that та how:
What a garden you have! – Який в тебе сад!
That‘s right! – Це вірно!
How it was?! – Як пройшло?
That‘s pity! – От жаль!
What‘s going on?! – Що відбувається?!
Але окличні речення можуть включати в себе лише 1 слово або словосполучення:
Awesome! – Класно!
Wonderful! – Чудово!
Wow! – Супер!
Well done! – Добре зроблено!
Складносурядні речення в англійській мові
Складносурядні речення в англійській мові в англійській мові складаються з рівноправних за значенням простих речень, що не залежать одне від іншого.
Наприклад:
I like football, but my wife prefers tennis. – Мені подобається футбол, а моя жінка надає перевагу тенісу.
I saw a lot of people at the street and lot of them looked worried. – Я бачив багато людей на вулиці і багато з них виглядали стурбованими.
Прості речення у складносурядному реченні можуть з’єднуватися двома способами:
1. За допомогою сурядних сполучників:
and – та
but – але, проте
either… or – або те ,або те
or – або
neither… nor – ні те, ні те
Наприклад:
My friends love rock music and I prefer classic music. – Мої друзі обожнюють рок-музику, а я надаю перевагу класичній музиці.
Be careful on the ice or you mau fall through ice.
2. Або за допомогою розділових знаків та інтонації.Наприклад:
I saw her before, she looks familiar to me. – Я бачив її раніше, вона здається мені знайомою.
Складнопідрядні речення
В складнопідрядному реченні складові частини нерівноправні, одне з простих речень пояснює інше.
Другорядне, залежне речення, називається підрядним, а основне за змістом – головним.
Такі речення зазвичай з’єднуються підрядними сполучникамиafter, that, if та іншими, але можуть використовуватися і без них:
Before I went to bed I turned off the computer. – Пеед тим, як піти спати, я вимкнув комп’ютер.
I can help you if you help me. – Я можу допомогти тобі, якщо ти допоможеш мені.
Підрядні речення в складі складнопідрядного можуть замінювати собою будь-який член речення: підмет, присудок, прямий і непрямий додаток, означення або обставину:
After he returned from London, he looks happy. – Після повернення з Лондона він виглядає щасливим. (В цьому реченні підрядне речення грає роль обставини)
Означальні підрядні речення
Означальні підрядні речення в англійській мові виконують функцію означення і відповідають на питання what? which? (який? котрий?) та інші. В реченні вони розташовуються безпосередньо після іменника в головному реченні і з’єднуються з ним за допомогою сполучників:
Означальні підрядні речення розділяють на 3 типи: ті, обмежувальні, класифікуючі та описові.
Обмежувальні означальні підрядні речення передають індивідуальну ознаку, що приписують тільки даній особі або предмету і що відрізняє його від всіх інших осіб або предметів того ж класу. Іменник в головному реченні завжди йде з означеним артиклем:
The man who called last night. – Чоловік, що дзвонив минулої ночі.
The boy who had just played football. – Хлопчик, який щойно грав у футбол.
Займенники which, that, who при цьому використовувати не обов’язково:
The letter (that) I gave you. – Лист, що я тобі дав.
The bicycle (that) I had repaired last summer. – Велосипед, який я ремонтував минулого літа.
Класифікуючі означальні підрядні речення виражають ознаку, за якою особу або предмет можна віднести до певного класу. Якщо іменник знаходиться в однині, то він використовується з неозначеним артиклем:
A wolf which lives in the forest can be dangerous. – Вовк, що живе в лісі, може бути небезпечним.
People who lives near sea usually are good swimmers. – Люди, що проживають біля моря, зазвичай, гарні плавці.
Замість whom та which можна використовувати that:
People that lives near sea usually are good swimmers. – Люди, що проживають біля моря, зазвичай, гарні плавці.
Описові означальні підрядні речення використовуються для опису особи або предмету або для передачі додаткових даних про них. Вони виділяються комами на письмі:
I met up with her sister, who is a good singer. – Я зустрілась з її сестрою, що гарно співає.
Jackson, whom you saw yesterday, is a friend of mine. – Джексон, котрого ти бачив вчора – мій друг.
Умовні речення
Умовні речення - складнопідрядні речення в англійській мові, в яких у підрядному реченні називається умова, а в головному реченні – наслідок, що виражає результат цієї умови. І умова, і наслідок можуть відноситься до теперішнього, минулого і майбутнього. Підрядні речення умови найчастіше вводяться сполучником if (якщо) – звідси і друга назва – if sentences. На відміну від української мови, кома в складнопідрядному реченні ставиться тільки в разі, якщо підрядне речення знаходиться перед головним, хоча це правило дотримується не завжди.
В англійській мові існує чотири типи умовних речень:
Нульовий тип умовного речення (Zero Conditinal)
Перший тип умовного речення (First Conditional)
Другий тип умовного речення (Second Conditional)
Третій тип умовного речення (Third Conditinal)
Умовні речення використовують в залежності від того, який ступінь вірогідності виражає конструкція Давайте розглянемо кожен з типів умовного речення окремо.
Нульовий тип умовного речення (Zero Conditinal)
Нульовий тип умовного речення використовується в моментах, коли результат умови є відомим на сто відсотків, як науковий факт. Всі речення (головне та підрядне) вживаються у теперішньому простому часі. Форма утворення 0 типу буде наступною:
If + підрядне речення в present simple + головне в present simple
Приклади:
If you heat ice, it melts. – Якщо ти нагріватимеш лід, він буде розтоплюватися.
If I get up late, I am late for work. – Якщо я прокинусь пізно, я запізнюся на роботу
Не важливо, про майбутнє чи про теперішнє йде мова – головне, що результат є відомим. Як ви можете бачите, реченнях, що наведені зверху, перекладені у майбутньому часі. Проте результат вже є відомим, тому в обох випадках вживається Present Simple.
В умовних реченнях будь-якого типу не обов’язково підрядне речення розташовувати перед головним, їх можна міняти місцями:
People get hungry if they don’t eat. – Люди стають голодними, якщо вони не їдять.
Замість if можна також використовувати when (коли):
When I get up late, I miss my train. – Коли я прокидаюся пізно, то пропускаю мій потяг.
В даному випадку речення перекладено в теперішньому часі, проте воно є актуальним і для майбутнього оскільки результат буде тим самим.
I тип умовного речення (First Conditional)
Перший тип умовного речення використовується в ситуаціях, коли мова йде про майбутнє. Проте ми не впевнені в результаті умови, оскільки сама умова ще не наступила, хоча вона реальна.
Підрядне речення в I типі умовного речення буде знаходитись в Present Simple, проте для позначення головного речення вже буде використовуватися Future Simple:
If + підрядне речення у Present Simple + головне речення в Future Simple
Приклади:
If it rains, I will stay at my friend’s house. – Якщо піде дощ, я залишуся у будинку мого друга.
If I see Tom, I will ask him about John. – Якщо я побачу Тома, я запитаю в нього про Джона.
Як бачимо, в підрядному та головному реченні мова йде про майбутнє. Тобто, є передумови, за яких може бути виконана ця умова.
Замість will також можна використовуватися can, may або shall:
I can call Marry if she is at home. – Я можу зателефонувати Мері, якщо вона буде вдома.
II тип умовного речення (Second Conditional)
Другий тип умовного речення називають майже нереальним. В ньому мова також йде про майбутнє, проте умови для настання результату є надто нереальними, аби вони справдилися. Або ж 2 тип також використовується для висловлювання своєї мрії.
В 2 типі умовних речень підрядне речення використовується у минулому простому часі, а в головному – would + дієслово:
If + підрядне речення в Past Simple + would + дієслово без частки to
Приклади:
If I won the lottery, I would buy a car. – Якщо я виграю в лотерею, я придбаю авто.
I would travel through Europe if I had enough money. – Я буду подорожувати Європою, якщо в мене буде достатньо коштів.
Як і в I типі, тут мова йде про майбутнє, проте вірогідність здійснення цього майбутнього є надто низькою.
Замість would також дозволяється використання should, could або might:
She might return in time if train went faster. – Вона може повернутися вчасно, якщо поїзд буде їхати швидко.
III тип умовного речення (Third Conditional)
Третій тип умовних речень використовується для позначення минулих умов та подій, що так і не відбулися. Він також може використовуватися для позначення мрії, проте в цієї мрії немає жодних шансів на те, або стати реальністю.
В 3 типі підрядне речення вживається у Past Perfect, а в головному використовується would have плюс Past Participle:
If + підрядне речення у Past Perfect + would have + Past Participle (3 форма дієслова)
Приклади:
If I had won the lottery, I would have visited UK. – Якби я виграв в лотерею, я відвідав би Велику Британію.
If I had passed exams, I would have graduated from the university. – Якби я здав екзамен, то закінчив би університет.
Як бачимо, умова в минулому не справдилася, тому в минулому ми й не отримали результат (закінчення університету).
Замість would have можна використовувати could have, should have, might have:
She could have visited her grandma if it hadn’t rained. – Вона б відвідала бабусю, якби не йшов дощ.