Смійтеся на здоров'я

11

Тема. „Смійтеся на здоров’я”

Мета.

Розвивати увагу та уміння учнів, діалогічне мовлення.

Сприяти підвищенню культури мовлення та розвивати творчі здібності дітей.

Виховувати моральну чистоту, естетичні та етичні

норми поведінки; викликати любов до рідної мови,

уважність до українського слова.

Виробляти навички впевненого поводження на сцені.

Обладнання.

Для вчителя: фотоапарат; магнітофон;

фонограми пісень. Оформлення сцени в

українському стилі.

Для учнів: костюми та для дійових осіб.

Дійові особи:

Дід

Баба

Мотька ( вона ж Незнайомка)

Вітьок

Хлопець ( він же Вовчик)

Дівчина I

Дівчина II

Автор

Учитель

Учень

Дівчина Тайя

Українське подвір’я.

(Чути гуркіт та крик: „Та хто ти така?! Подумаєш, яка цяця!!! за сценою. Вбігає дідок)

Дід ( продовжує кричати, повернувшись у бік дверей) Запам’ятай ... я тут господар! Я! Думаєш, як їсти наварила, так можеш мною командувати? А дзуськи!

(Входить бабка)

Баба ( з погрозою) А.. так ти ніяк не заспокоїшся?

Дід. (ущипливо) А як же мені бути спокійним, якщо ти повідомляєш про те, що приїжджає твоя племінниця.

Баба. (наступає на нього) А чим моя племінниця тобі не до вподоби?

Дід. А тим, тим ... що вона на тебе погано впливає!

Баба. Не сміши, діду, я вже не дитина. Краще готуйся до зустрічі. І не страждай, Мотя лише на тиждень.

Дід. Ага ... тиждень, а роком покажеться. Як приїжджає, так і починає вчити жити: то це їй не так, то те. Мотя... Мотя.... Як була для мене Мотька, так і зостанеться.

(Баба виходить, а дід приречено махає рукою їй услід)

Дід . Що б мені таке зробити, щоб вона у нас довго не затрималась? (бігає туди-сюди) Придумав. Є у мене сусід. Такий крутий, як це модно казати наворочєний. Прикид - Во! Пальці вєєром! Точно! Саме він моя єдиная надія на порятунок!

(Бере телефон та дзвонить. Майже кричить)

Вітьок! SOS! SOS! Що не розумієш? Рятуй, бо пропадаю!

Ну, все. (радісно потирає руки ) вважай врятований.

Вітьок (входить). А ось і я. Діду, що трапилось?

Дід (майже видихнув). Мотька приїжджає.. А вона для мене (оглядається )гірше Чорнобиля. Все на своєму шляху змітає.

Вітьок(здивовано). Так може її з собою на розборки забрати, бо мені завтра на „стрілку”

Дід. Бери, хоч за кілера, її не убуде.

Вітьок. Ладно, діду, якщо буде треба, то свищі. Допоможу, чим зможу! Уходить)

Дід. Легко казати: „Свищи ”... а як, коли в роті один зуб, та й той ледве тримається. (Знов бігає по сцені). Що робити? Стоп! (Б’є себе по голові. Повертається до глядачів падає на коліна) Люди, якщо ви дійсно люди, допоможіть. Свисніть, коли Мотька приїде. Не то мені смерть.

(Глядачі погоджуються)

Тільки давайте потренуємось, а то раптом не получиться і Вітьок не почує?!

( Один з глядачів свистить. Дід весело підстрибує од радощів, що владнав свої справи. Раптом входить Мотька здивована вкрай. )

Мотька. Оце так зустріч!

Дід ( переможно!). Ага! Злякалась!

Мотька. Дівчата , не бійтесь, заходьте.

Дід (роззявивши рота). Щось я не зрозумів...які ще там дівчата?

Мотька (нарешті помітивши родича). Та то мої вихованці. Справа в тому, що тепер я працюю в дитячому будинку. І я, діду, тепер не просто вихователь, а ще й ( гордо) волонтер.

Дід (зацікавлено). А що це таке валюнтер? А...(вигукує радісно) це, мабуть, щось з валютою пов’язано. Бач, який я розумний! А моя бабка, каже, що пеньок старий.

Мотька. Та не валюнтер, а волонтер. Це, діду, людина, яка допомагає іншим. От я, наприклад, вирішила зробити добру справу: взяти своїх вихованців з собою у відпустку: і дітки відпочинуть, і вам буде веселіше.

Дід(Убік). От приперлися на мою голову. (А в бік Мотьки промовляє). І де ж твої (додає уїдливо )дітки ?

Мотька (кличе). Заходьте, заходьте. Не бійтеся. Цей дід тільки на вигляд страшний, а так добрий - предобрий.

Дід. Нічого собі дітки! Та на них воду возити можна.

Хлопець (Руки в кишенях, погрозливо наближаючись до нього, кажучи співуче) Дед, я чё – то не понял. Мы тебе не нравимся?

Дід(лякливо) . Що ти... що ти, дитинко, я від вас просто у захваті.

Мотька. Я знала, діду, що ти все правильно зрозумієш, тому залишаю на тебе своїх вихованців.

Дід(підозріло).А куди це ти вже намилилась? Чи не на побачення?!

Мотька. Вгадав!

Дід. Тоді я ні за що не залишусь з твоїми монстрами. Я їм не нянька. Що мені з ними накажеш робити? Розважати? Так я старий. Допомагати, як ти? Так я у волонтери не записувався.

Мотька. Ой, діду,( хитаючи головою) та у мене такі діти, що тебе і навчать усьому, і розважать, і таке з тобою зроблять, що тебе навіть бабка не впізнає. (уходить.)

Дід. Щось мені не віриться.

(Входять дівчата)

ДівчинаI. Вовчику, ось де ти, а ми тебе скрізь шукаємо.

Дівчина II. Ти не забув, що, як тільки повернимось додому, то нам треба підготувати номер самодіяльності?

Хлопець. Ноу проблем! Хоч щас! Прикидуешь, дєд, я в душі чисто артист. Сцена по мне нє плачєт, а (притягує до себе) просто рыдает...

Дід (хмикає).

Хлопець (глухо). Вижу не веришь?

Дід (швидко) . Вірю, вірю.

Хлопець. То - то же. Эх, дед, сделаем ми из тебя человека. А чтоб поверил, смотри… и учись… Небось в твоё время такого не было. Девчонки, по местам!

(Інсценізація байки „Вовк та ягня” на новий лад)

Автор.

У сильного всегда бессильный виноват:

Тому в Истории мы тьму примеров слышим,

Но мы Истории не пишем;

А вот о том, как в Баснях говорят.

Ребёнок в первый день пришёл учиться,

И надобно ж беде случиться,

Забыл дома тетрадь, дневник,

И оправдаться он стремится,

Что собирать портфель он не привык.

Учитель (кричит).

Как смеешь ты, наглец,

В такое заведенье

Без дела приходить?

За дерзость такову

Я голову с тебя сорву!

Ученик.

Когда учитель мне позволит,

Осмелюсь донестись, что вот

Уже лет пять науку я учу.

И гневаться напрасно он изволит:

Позорить эту школу никак я не могу!

Учитель.

Поэтому я лгу!

Негодный! Слыхана ль такая дерзость в свете!

Да помнится, что ещё запрошлым летом

Мне здесь же как-то нагрубил!

Я этого, приятель не забыл!

Ученик. Помилуйте, мне ещё от роду нет 7-го году!

Учитель. Так это был твой брат!

Ученик. Нет братьев у меня,

Ах, в чём я виноват?

Учитель. Молчи! Устал я слушать,

Досуг мне разбирать вины твоей, щенок!

Ты виноват уж тем, что рот открыт,

И что дневник забыт!

Дід(замріяно). Послухав вас і ніби повернувся в дитинство, у свої шкільні роки. Але так у нас з вчителем ніхто не розмовляв.

Хлопець. Та це ще нічого. А ось послухай про те, як наша Тайка заходить до класу кожного дня.

(Звучить музика на слова Вірки Сердючки „Бджілка”

Я весела дівка,

Зовуть мене Тайя

Я

народилась, дєвки не сьомого мая

Я так люблю танцювати

Люблю й відпочивати

Але більш на світі я люблю уроків уникати

Ла-ла-ла.

( Тайка зупиняється)

Дід. Нічого не скажеш весело. А що це в тебе, дівчино?

( Тайка відповідає піснею Вірки Сердючки „Track”)

Подарили мнє на свято новую мобілку,

С етою мобілкой стала я дебілкой.

Як начне вона дзвенять,

Не могу нічо понять.

І як та дебілка,

Я бегаю з мобілкой.

Приспів:

Я іщу крутілку у своєй мобілки,

Нє могу понять,

Як її поднять.

Я трясу мобілкой,

Словно та дебілка

Нє могу понять,

куда там нажимать.

( У цей час входить бабка)

Бабка ( до діда). О, діду, я бачу ти тут не сумуєш.(До дівчат). Дівчата, досить мені розважати діда. Ідіть з ним краще на город та нарийте картоплі. (Вони уходять).Щось я притомилась.(Сідає).

От життя,(до Вовчика) А чого ти не пішов з усіма?

Вовчик. Ха! А чё – рижий?!

Бабка (нічого не розуміючи) . Та ні, начебто білявий...

Вовчик. Во, дерёвня! Це по-соврємєнному так кажуть.

Бабка. Хоч по якому, але не по-людськи. ( Вовчик ображено відвертається)

До речі, ти не бачив моєї племінниці, Моті? А то, як приїхала, то кудись зникла і не показується.

Бабка (збирається уходити, але вражено відступає назад, бо заходить якась незнайома жінка).

Незнайомка (жестикулюючи). Ето есть карошій дєрєвєнський куточєк. Я буду єго пакупать для развєдений маленьких - маленьких звєрюшек. Тут будєт (показує) компактний ферма, а там ...там ...(замріяно) там я сдєлаю...(тут встряє розгублена бабка)

Бабка. Яка ферма, які звєрюшки? Це ж моя садиба!

Незнайомка. Біло ваше, стало наше.( Сідає, як справжній господар і оглядає все навкруги)

Бабка (кричить). Діду, рятуй! Бо ця пройда пустить нас старцями по світу.

Дід ( вбігає не звертаючи уваги на незнайомку). Казав же я тобі, що од Мотьки не буде користі!

Бабка. Мотька тут ні при чому. Тут інша халепа на нашу голову.

Дід( дістає телефон і дзвонить Вітьку). SOS! SOS! Рятуй! (Потім хапається за голову). Та що ж я дзвоню. Треба ж свистіти!

Бабка. То свищі!

Дід (ущипливо). Свищі!..А скільки раз тобі казав встав мені зуби.

А ти - грошей немає, грошей немає. А як припекло, то рятуй, діду.

Бабка. Ти добалакаєшся, що залишишся без хати. Бачиш оту кралю (показує на незнайомку), так вона кинула око на нашу садибу.

Дід. А ти мене не лякай... Я вже ляканий! Залишить вона мене без хати... (нервово бігає взад - вперед)... без хати... Що ти сказала? Без хати? Ой, люди, (зривається з місця та кидається до глядачів) чого ж ви сидите? Та свищіть, свищіть, бо пропадем з бабою!

(Глядачі свистять , незнайомка навіть оком не моргнула)

Вітьок(грізно). Де та Мотька, що не дає спокійно дихати діду та бабі? Я її зараз...

Баба (з болем). Та це не Мотька, а якась пришелепкувата іноземка.

Незнайомка (зверхньо). Я єсть прошу мінє нє ображайт, бо падам шалобу на ваш посольства, і ви будєтє мать вєлікій нєпріємнасті.

Вітьок (наступає на неї). Ти хто така, ти звідкіля взялась? Ти - страшко закордонне! (Грізно). Ану, збирай свої манатки - і геть звідси!

Незнайомка(зачудовано).О! Какой пламєнний рєч!

(Вітьок при цьому від здивування аж сідає на стілець, а Незнайомка, підійшовши до нього ззаду, говорить): А ти мнє нравішся!(співає).

(Звучить музика. Мелодія пісні Вірки Сердючки „Тук,тук,тук”)

А я не знаю почему,

А ты мне нравишься,

Сама не знаю почему,

Но ты мне нравишься!

И понимаю, что сама я – не красавица,

Но сердце стучит, но сердце зовёт.

У нас ни будущего нет,

Пока ни прошлого,

(Пока ни прошлого)

Но ты увидишь и поймёшь,

Что я хорошая.

Сама себе вчера гадала на ладошке я,

И сердце рвалось, рвалось из груди.

Припев:

Тук, тук, тук!

Стучит сердечко

Тук, тук, тук!

Стучит и плачет

Тух-тух-тух!

Зовёт тебя любя

И днём, и ночью

Тух, тух, тух!

Ну, где ж ты бродишь, милый друг

Я так устала от разлук, что кругом голова.

Незнайомка(знімає окуляри і парик).

Бабка та дід (вражено вигукують разом). Та це ж Мотька!!!

Вітьок( говорить убік). О, та вона ще й нічого!

Бабка. Ти чого нас так лякаєш?

Дід (осудливо). А ще волонтером називаєшся! Добрі діла робиш.

Мотька. Звичайно добрі, бо поки ми були тут, мої вихованці навели повний порядок і на вашому городі, і обід смачний приготували, і в хаті прибрали.

Бабка ( виглядає надвір і вигукує) .Чиста правда порядок ( і додає) Вітьок, а там якийсь лобуряка кличе тебе на якусь „стрілку”.

Вітьок. Та яка там „стрілка”, якщо тут така дівчина! ( Підходить до Мотьки, беручи за руку).

( Виходять усі учасники і співають пісню Вірки Сердюки Поезд «Киев – Одесса»)

I.

Опять дожди по всей стране,

А здесь над школой светит солнце.

Лучом игривым и палящим,

Не раз заглянет к вам в оконце.

Припев:

В нашей школе, поверьте, нет страха,

Нет печали и даже тоски. 2 раза

Мчится каждый в родные классы,

Что за годы стали свои.

II.

Дожди пройдут! Какой пустяк!

Они ничуть нас не расстроят.

А как мы выступили здесь,

До хрипоты пусть люди спорят.

Припев:

В нашей школе, поверьте, нет страха,

Нет печали и даже тоски. 2 раза

Мчится каждый в родные классы,

Что за годы стали свои.

( Всі вклоняються. Виставу закінчено.)