Сценарій позакласного заходу. Тема: Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття

Сценарій позакласного заходу.

Тема: Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття

(літературно – музична композиція)

Тема: Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття

Мета: поглибити знання учнів з української літератури, привернути увагу до особистості Т Г. Шевченка як поета, формувати в учнів життєві загальнолюдські цінності;

розвивати естетичні смаки, творчі здібності учнів.

Обладнання: портрет Т. Г. Шевченка, виставка літератури, комп’ютер, фонограми пісень, фільм «Тарас Шевченко».

Звучить пісня"Думи мої, думи мої…".

На екран проектуються кадри фільму «Тарас Шевченко» із зображенням життя тогочасного села.

1-й учень.

Щовесни, коли тануть сніги

І на рясті просяє веселка,

Повні сили й живої снаги,

Ми вшановуєм пам'ять Шевченка.

Ведучий.

В історії кожного народу є імена, які становлять його славу, велич і національну гордість. Саме таким і є для України ім'я безсмертного Кобзаря — Тараса Шевченка. Він був одним із народних пророків, титаном духу, першим, хто закликав:

… вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров'ю
Волю окропіте.

2-й учень.

Сьогодні, в буремний, неспокійний вік нам, як ніколи, потрібні сила духа Шевченка, його незламна віра в те, що «буде правда між людьми», потрібне його віще слово.

Слухайте, слухайте голос,

Голос безсмертний Тараса.

Він наша гордість і слава,

Рідного слова окраса.

3-й учень.

Пісня його невмируща,

Рідного слова окраса.

Слухайте, слухайте голос,

Голос безсмертний Тараса.

(Звучить пісня «Реве та стогне Дніпр широкий»)

На екран проектуються кадри фільму «Тарас Шевченко»

4-й учень.

Мрії Тараса звершились на його рідній землі, і ми можемо з повним правом сказати:

Провіснику волі, великий титане,
Справдилися думи пророчі твої.
Приймай же данину любові і шани
Од вольних народів нової сім’ї.

5-й учень.

Благословен той день і час,
Коли прослалась килимами
Земля, яку сходив Тарас
Малими босими ногами,
Земля, яку скропив Тарас
Дрібними росами-сльозами.

Ведучий.
"Він був сином мужика — і став володарем у царстві духа. Він був кріпаком — і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком — і вказав нові світи й вільні шляхи професорам і книжним ученим ", — писав Іван Франко.

Доля переслідувала його в житті скільки могла, та вона не зуміла перетворити золота його душі на іржу, а його любов до людей на ненависть і погорду.

Ведуча.

Невтолимий біль, дума невсипуща, доля власна, доля близьких і рідних - ось чим був для нього народ! Тому-то не мав потреби ні нагинатися до народу, ні тягнутися до нього.

1-й учень.

Орю

Свій переліг - убогу ниву!

Та сію слово. Добрі жнива

Колись - то будуть.

Ведучий.

Накращий і найцінніший скарб дала йому доля лише посмерті - невмирущу славу і всерозквітаючу радість, яку в людських серцях збуджують його твори.

2-й учень. (Звучить пісня"Думи мої, думи мої…").

На екран проектуються кадри фільму «Тарас Шевченко»

Думи мої, думи мої,
Лихо мені з вами!
Нащо стали на папері
Сумними рядами?

3-й учень.

Т.Г.Шевченко писав:

Єсть на світі доля…
А хто її знає?
Єсть на світі воля,
А хто її має?
Єсть люде на світі —
Сріблом-злотом сяють,
Здається, панують,
А долі не знають, —
Ні долі, ні волі!

Візьміть срібло-злото
Та будьте багаті,
А я візьму сльози —
Лихо виливати;
Затоплю недолю
Дрібними сльозами,
Затопчу неволю
Босими ногами!
Тоді я веселий,
Тоді я багатий,
Як буде серденько
По волі гуляти!

(Звучить пісня"По діброві вітер віє").

На екран проектуються кадри фільму «Тарас Шевченко»

4-й учень.

Праведная душе! Прийми мою мову
Немудру та щиру. Прийми, привітай.

5-й учень.

Смійся, лютий враже!
Та не дуже, бо все гине, –
Слава не поляже;
Не поляже, а розкаже,
Що діялось в світі,
Чия правда чия кривда
І чиї ми діти.
Наша дума, наша пісня*
Не вмре, не загине...

Ведуча.

В очікуванні вироку Шевченко напише цикл поезій «В казематі», до якого входить найсердечніший вірш усіх часів і народів - «Садок вишневий коло хати».

(Звучить аудіозапис вірша).

На екран проектуються кадри фільму «Тарас Шевченко»

Ведучий.

У друкарні Фішера на початку квітня 1840 року під назвою „Кобзар” вийшла перша збірка молодого автора Тараса Шевченка. Книжечка містила всього вісім поезій: «Думи мої, думи мої...», „Перебендя”, „Катерина”. „Тополя”, „Нащо мені чорні брови”, „До Основ’яненка”, „Іван Підкова” та „Тарасова ніч”. Передова російська преса схвально відгукнулася на неї, а реакційні критики охрестили Шевченка „мужицьким поетом”.

1-й учень.

І смеркає, і світає,
День божий минає,
І знову люд потомлений
І все спочиває.
Тілько я, мов окаянний,
І день і ніч плачу
На розпуттях велелюдних,
І ніхто не бачить,
І не бачить, і не знає —
Оглухли, не чують;
Кайданами міняються,
Правдою торгують.

Схаменіться! будьте люди.

Ведуча.

Немає у світовій літературі іншого поета, який би так ніжно, з любов'ю оспівав у своїй творчості жінку-матір усієї Землі, берегиню, продовжувачку роду:

Нічого кращого немає,
Як тая мати молодая
З своїм дитяточком малим.

Ведуча.

Жінка в Шевченка - страдниця: на панщині вона працювала нарівні з чоловіками, вдома виконувала всю хатню роботу, родила, виховувала дітей... І за цих нестерпних умов вберегла доброту, яка випромінювалась від неї, як сонце; любов, красу:

На панщині пшеницю жала.
Втомилася, не спочивать
Пішла в снопи, пошкандибала
Івана сина годувать.
Воно сповитеє кричало
У холодочку під снопом.
Розповила, нагодувала,
Попестила...

1-й учень.

Чого мені тяжко, чого мені нудно,

Чого серце плаче, ридає, кричить,

Мов дитя голодне? Серце моє трудне,

Чого ти бажаєш, що в тебе болить?

Ведучий.

Тарас Шевченко — вірний син України. Він любив свою батьківщину, мріяв про її свободу й незалежність. Де б він не був, куди б не закидала його доля, Шевченко завжди згадував рідні місця, прагнув швидше полинути в Україну, зустрітися з однодумцями. Його роздуми над долею народу, любов до Вітчизни, туга й печаль за нею на чужині висловлені в багатьох творах:

Я так люблю

мою Україну убогу,

Що проклену святого Бога,

За неї душу погублю.

Ведуча.

Практично все своє життя Тарас Шевченко жив за межами своєї країни, та своєї мови не тільки не забув, а й обробив, відшліфував народне слово, підняв його до вершин світового письменства.

2-й учень.

Возвеличу

Малих отих рабів німих!

Я на сторожі коло їх

Поставлю слово.

Звучить фінальна частина симфонічної поеми К.Данькевича «Тарас Шевченко».

На екран проектуються кадри фільму «Тарас Шевченко»

3-й учень.

Слухайте, слухайте люди

Слово живе Кобзаря

Лине воно над світом

За океани й моря…

Ведучий

Шевченко – це буря! Шевченко – це гнів!

Огненного серця удари.

Як блискавка в небі, як жайвора спів.

Зорі золотої пожари.

Ведуча

Шевченко – це наша душа, наша мудрість, це наша сила, які б нещастя не випадали на долю нашого народу, він вистоїть, якщо буде з нами Тарас Шевченко, його заповіт.

Нехай у кожній хаті на чільному місці лежить «Кобзар», хай у кожній світлиці заквітне портрет Шевченка, щоб слово Тарасове світило старому і малому, щоб слово його не забуте і нині, вічно ходило по Україні. Та святиться душа наша великою мудрістю безсмертного генія великого народу!

4-й учень

Ми чуємо Тебе, Кобзарю, крізь століття,

І голос Твій нам душі окриля.

Встає в новій красі, забувши лихоліття,

Твоя, Тарасе, звільнена земля…

1-й учень

У росяні вінки, заплетені суцвіттям,

До ніг Тобі, Кобзарю, кладемо.

Ми чуємо Тебе, кобзарю, крізь століття,

Тебе своїм сучасником звемо

Ведуча

Минають роки, спливатимуть віки, а Тарас Шевченко залишатиметься у пам’яті нащадків, бо є народ український, який пам’ятає його заповітні слова:

І мене в сім’ї великій,

В сім’ї вольній, новій

Не забудьте пом’янути

Незлим тихим словом.

Ведучий

Іде Кобзар, нескорений, величний,

Дивуючи весь білий світ.

Нехай же в душах споконвічно

Звучить Тарасів «Заповіт»!

Звучить пісня «Заповіт»

На екран проектуються кадри фільму «Тарас Шевченко»