Сучасні діти: які вони?
Сучасні діти. Які вони? Хіба можна однозначно відповісти на це питання?! Адже кожна дитина - це особистість, індивідуальність, неповторність. Неповторність у мисленні, вчинках, характері, сприйманні навколишнього світу. Кожна дитина має своєрідні захоплення, смаки, особливості одягу та зовнішності. Переконана, що однакових, схожих дітей немає. Сучасні діти, звичайно, значно відрізняються від дітей, що навчалися в останні десятиліття 20-го століття. Вступивши до школи, вони оволодівають грамотою, засвоюють основи наук; оволодівають уміннями і навичками життя в колективі, беручи участь в житті класу та школи. Вони виходять зі школі, навчившись приймати самостійні рішення, і готові до подальшої навчальної, трудової і суспільної діяльності, але, попри всі ці властивості, у сучасних дітей є й такі риси, котрі характерні саме для сьогодення. Розкриємо окремі з них.
Почнемо з того, що сьогодні у школу поступають діти, значно розвиненіші, ніж першокласники 90-х років (саме тоді я почала свою педагогічну діяльність), хоча вони починають навчання в школі на рік раніше. Діти прийшли до школи з сім’ї і у більшості випадків мають широкий кругозір: вони багато знають і багато чим цікавляться, при цьому - такими явищами і подіями суспільного життя, які далеко виходять за межі їх безпосереднього дитячого життя. Вони знають моделі мобільних телефонів і легко орієнтуються в їхніх функціях, знають і володіють комп’ютером (хоча їхні ще молоді бабусі та дідусі в своїй переважній більшості мають про комп’ютер лише приблизне уявлення).
Таке хороше орієнтування в навколишньому, такі широкі інтереси і прагнення до активної участі в справах дорослих, які діти постійно проявляють, свідчать про ранній розумовий і моральний розвиток сучасних дітей. Це, звичайно, ні в якому разі не говорить про те, що висловлювані дітьми судження не бувають і суперечливими. Дійсно, наші діти на всіх вікових сходинках розвиваються зараз надзвичайно швидко. Це й не дивно, адже вони отримують величезний потік найрізноманітнішої інформації. Дитина дуже швидко отримує впевненість у тому, що вона все знає і при цьому нічим не поступається дорослим. Ця велика впевненість у будь-яких питаннях і сторонах життя іноді приводить учня до невиправдано високої самооцінки, звідси й до невиправдано критичного, а порою й насмішкувато-іронічного ставлення до деяких суджень старших, чиї погляди здаються дітям застарілими, відсталими.
Звісно, сучасна дитина стала більш інформованою і різнобічно розвиненою завдяки сучасним системам навчання і засобам масової інформації. У сучасних дітей з'явилися нові розваги такі, як телебачення, комп'ютерні ігри. Інформаційне середовище, в якому знаходиться дитина, вносить непорозуміння в їхнє уявлення про світ, вони не можуть відрізнити добро від зла. Знаходячи своїх кумирів серед роботів, інопланетян, вони мріють про всемогутність, жорстокість, вседозволеність. Діти починають думати, що приниження людей підвищить їх в очах однолітків. Сидячи за комп’ютером, діти мало спілкуються, у них не розвиваються комунікативні здібності. Зрозуміло, що відгородити дитину від комп’ютера неможливо, це невід’ємна частина сучасного життя. Дорослим треба грамотно побудувати відносини дитини та машини.
І все ж, наші дітки де в чому залишилися такими ж, як були й ми раніше. Вони такі ж цікаві, якими були і ми в дитинстві. Тільки за цей період життя, коли ми з дітей перетворилися на дорослих людей, пройшло досить часу; змінилося чимало речей, які оточували нас в ті дні. Так, на зміну старим інтересам прийшли нові, які й сформували свідомість та світосприйняття сучасних дітей.
Сучасні діти чітко бачать мету свого життя! Хіба це погано? В цьому їм повинні допомогти ми, дорослі, виробивши вміння здобувати якісні знання, розкривати свої сили та здібності, бути впевненими і відповідальними за свої вчинки.
Майбутнє за нашими сучасними дітьми. Вони набагато досконаліші та мудріші за нас. Їм ще бракує життєвого досвіду, але вони здатні своєю наполегливістю вирішити всі життєві проблеми.