Святі страстотерпці Борис та Гліб

Управління освіти і науки виконкому Криворізької міської ради

Криворізька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 114

П’яті наукові Кирило - Мефодіївські читання

Святі страстотерпці

Борис та Гліб

Автор роботи : Станкова Софія

Криворізька

загальноосвітня школа

І-ІІІ ступенів № 114

м. Кривий Ріг, вулиця Каткова, 35

Контактний телефон автора:

+380676326562

Керівник Хорькова Людмила Василівна

Контактний телефон керівника

+380979024534

м. Кривий Ріг

Рецензія

на роботу «Святі страстотерпці Борис та Гліб»

Станкової Софії, учениці 7 го класу

Криворізької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 114

Станкова Софія обрала для дослідження тему, близьку для себе за історичним змістом та розкрила в роботі відомості про Бориса та Гліба як про святих, ім’я яких носить нова церква на мікрорайоні Інгулець міста Кривого Рогу.За свою діяльність та життєвий подвиг вони були канонізовані Православною церквою. Роботу виконано із залученням історичних досліджень та Інтернет-ресурсів.Автор у розкритті матеріалу дотримується структури роботи: є вступ, основна частина, висновки, список використаних джерел.Софія використовує правильно історичні терміни, пов’язані з темою.

Науковий керівник роботи – Хорькова Людмила Василівна, учитель-методист,вчитель історії та директор КЗШ № 114

План:

Вступ

І.Основна частина

1. Життя та мученицька кончина Бориса і Гліба.

2. Версії загибелі Бориса та Гліба.

3. Джерела про життя Бориса та Гліба.

4. Храм Бориса та Гліба в Інгулецькому районі міста Кривого Рогу.

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Церква прагнула через ушанування святих вкласти в душі людей для їх просвітлення приклади служіння вірі, Богу. Образ святості в давньоруській свідомості був як взірець відповідального ставлення до кожного вчинку і будь-якого діяння, що вкупі з них складає повсякденне життя людини. Збудити таке ставлення допомагало й бачення історії, притаманне тогочасним книжникам і яскраво виражене в творах про Бориса та Гліба. Події людського побуту вони споглядають ніби з далекої відстані. Тому про кожен конкретний учинок можна судити не з огляду на щоденні потреби людини та безпосередню користь, яку обіцяють їй ті чи інші діяння, а з того, яке є значення того вчинку в плані історичному, всесвітньому. Так виробляється надзвичайно важливе розуміння історичності власного буття, а поряд з тим і почуття високої відповідальності за все, що чинить людина, не лише перед самою собою, а й перед своїм народом, його історією, перед цілою людськістю, перед Богом. Робота «Святі страстотерпці Борис та Гліб» актуальна, тому що має велике виховне значення для сучасних поколінь,її потенціал високий, тому, що вивчаючи приклади життя святих людина стає більш причетною до справи служіння Батьківщині та вірі.Також дослідження є доцільним, оскільки сучасні складні історичні часи знову і знову вимагають відновлення духовності суспільства, потребують перемоги Добра над Злом. Метою роботи також є і упорядкування матеріалу про побудову та розвиток церкви святих Бориса та Гліба в Інгулецькому районі міста Кривого Рогу, яка була створена декілька років тому.

І.Основна частина

1. Життя та мученицька кончина Бориса і Гліба, їх канонізація.

Святі благовірні князі-страстотерпці Борис і Гліб (у святому Хрещенні - Роман і Давид) - перші руські святі, канонізовані як Руською, так і Константинопольською Церквою. Вони були молодшими синами святого рівноапостольного князя Володимира. Народившись незадовго до Хрещення Русі святі брати були виховані в християнському благочесті. Старший з братів - Борис здобув гарну освіту. Він любив читати Святе Письмо, твори святих отців і особливо житія святих. Під їх впливом святий Борис запалав гарячим бажанням наслідувати подвиги угодників Божих і часто молився, щоб Господь удостоїв його такої честі. Незабаром після смерті їхнього батька в 1015 році Борис та Гліб були вбиті, згідно з літописом, своїм старшим братом Святополком. Борис загинув на річці Альті 24 липня, а Гліб 5 вересня біля Смоленська[1]. У результаті чотирирічної війни Святополк був переможений своїм молодшим братом Ярославом Мудрим. Очевидно, при Ярославі і була почата перша спроба канонізації святих братів. Тоді ж почали складатися перші оповідання про їхню загибель. До часів Ярослава відноситься виникнення місцевого культу Бориса і Гліба у Вишгороді, де вони були поховані. Перенесення мощів Бориса і Гліба до нового храму синами Ярослава 20 травня 1072 року вважається моментом їхньої остаточної канонізації. Дати їхньої пам'яті, 24 липня, а пізніше і 2 травня (день другого перенесення мощів у1115 р.), стають релігійними святами. Спочатку їх шанували як цілителів, але дуже незабаром Борис і Гліб стають заступниками всіх руських князів як їхні святі родичі[1]. Вони — помічники в битвах, їхнім ім'ям закликають до єдності , до припинення міжусобних воєн.

2. Версії загибелі Бориса та Гліба

Історія життя й загибелі Бориса і Гліба дотепер викликає палкі дискусії.А що насправді ми знаємо про жертовних братів? Активний вихід їх на політичну арену Русі стався за часів княжої усобиці, що спалахнула після смерті Володимира Великого. П’ятирічна війна між синами Володимира за батьківську спадщину привела до влади династію Ярослава, на замовлення якої з’явилася та літописна версія подій 1015-1019 рр., яку науковці назвали «тенденційним історичним романом».

Загальноприйнята літописна версія виглядає так. 1014 р. Ярослав Новгородський відмовився сплачувати Києву належну данину у 2000 гривен. Володимир готувався піти війною проти непокірного сина, але захворів і передав свою дружину улюбленому синові Борису Ростовському для упокорення печенігів. Борис був у від’їзді, коли Володимир помер. Після смерті великого князя владу в Києві захопив його старший син, туровський князь Святополк, котрий вирішив позбутися братів-суперників. Він підіслав до Бориса вбивць — чотирьох вишгородських бояр. Бориса вбили на річці Альті поблизу Переяслава; потім Святополк розправився з муромським князем Глібом та древлянським Святославом. Дізнавшись про події на півдні, Ярослав пішов походом на братовбивцю. Історики давно звернули увагу на акцентовану джерелами особливу любов Володимира до Бориса. С. Соловйов висловив здогад, що імовірно київський стіл мав дістатися Борисові. При цьому історик звернув увагу на свідчення Тверського й Іоакимівського літописів, що Борис і Гліб народилися від візантійської царівни Анни. Інші літописи не згадують про народження нею дітей, а матір’ю Бориса і Гліба називають якусь «болгариню». Недаремно у давньоруській писемності збереглося відлуння отримання Борисом царських регалій. Сучасник Володимира і Ярослава, автор першої церковної служби св. Борису і Глібу митрополит Іоанн говорить, що ще юнаком Борис був удостоєний царського вінця. Щодо головних учасників усобиці, то ніхто не сумнівається, що ними були Ярослав і Святополк. Для нас же незаперечним є те, що головними героями подій були Ярослав і Борис. Причина загибелі Бориса — його право на київський стіл, а час вбивства — літо 1017 р.

Про обставини загибелі Гліба можна лише здогадуватися. За літописним переказом Святополк облудним шляхом викликав Гліба в Київ і послав йому назустріч вбивць, котрі зарізали княжича під Смоленськом. Тіло Гліба деякий час лежало занедбане, а згодом було поховане поруч з Борисом у Вишгороді. А переможець здійснив серію ідеологічних акцій, щоб надати справді християнського характеру своїм діям. З цим пов’язано встановлення культу Бориса і Гліба, що не тільки виправдовувало Ярослава в очах сучасників і нащадків, але й оточувало ореолом святості його династію. Такою була ціна золотого київського трону.

3. Джерела про життя Бориса та Гліба.

Життю та мученицькій кончині Бориса і Гліба присвячений ряд давньокиївських пам'яток. Це так звана «Літописна повість» — розповідь про загибель князів, що читається в складі «Повісті временних літ», «Чтеніе о житіи и о погубленіи блаженную страстотерпцю Бориса и Гліба»  Нестора й анонімне «Сказання і страсть і похвала святую мученику Бориса и Гліба»[3]. Про взаємини цих текстів у науці існують різні погляди. Збереглося близько 150 списків «Сказання…» різних редакцій, найстарший у т. зв. «Успенському збірнику» XII ст.

Сказання. У літературному відношенні найдосконалішим є «Сказання». Воно відкривається коротким історичним оповіданням про київського князя Володимира та його синах. Перед смертю Володимир посилає «блаженного і скоропослушливого» сина свого Бориса проти печенігів. Бориса, який повертався до Києва, зустрічає вісник, що повідомляє про смерть батька. Наводиться великий плач Бориса, повний найвищих похвал померлому і сумних нарікань про його кончину. Не обманюючись у підступних намірах Святополка, Борис оплакує свою прийдешню загибель, але в жодному разі не думає про опір старшому братові. Святополк посилає убивць до Бориса, а той у передвісті своєї загибелі згадує аналогії з житійної літератури, коли праведник бував убитий своїми близькими[3]. Бориса долають важкі передчуття, він жагуче молиться, співає псалми і, уже чуючи шепіт убивць, які підійшли до намету, лише дякує Бога, що він сподобив його прийняти смерть від брата. Аналогічно описане й убивство Гліба, який зображений їм як зовсім юний, навряд чи не отрок, що молить убивць «Не губите меня, в жизни юного, не пожинайте колоса, еще не созревшего, соком беззлобия налитого». Далі в «Сказанні» йдеться про битву на Альті зі Святополком Ярослава, про перемогу останнього і злої смерті Святополка. Завершує «Сказання» похвала святим[3].

«Читання», написане Нестором відкривається великим міркуванням про вічну боротьбу добра зі злом, що і є змістом історії. «Читання» не дістало в книжності широкого поширення, «Сказання» збереглося майже в двох сотнях списків[3].

Поведінкою Бориса і Гліба, що не підняли руки на старшого брата, навіть для захисту свого життя, освячувалася ідея родового старшинства в системі князівської ієрархії: князі, що не порушили своєї заповіді, стали святими.

4. Храм Бориса та Гліба в Інгулецькому районі міста Кривого Рогу.

Відповідно до рішення Криворізької міської ради було зареєстровано за територіальною громадою міста Кривого Рогу право комунальної власності на земельну ділянку житлової та громадської забудови площею 0,1750 га на проспекті Седнєва в Інгулецькому районі (кадастровий номер 1211000000:12:259:0049) для нового будівництва православного храму Святих благовірних князів Бориса і Гліба, відповідно до вимог чинного законодавства України[4]. Релігійна громада Святих благовірних князів Бориса і Гліба парафії Криворізької єпархії Української православної церкви в м. Кривому Розі (Сухаревський А.В.)виступила замовником виконання робіт[4], а 21 грудня 2014 року на житловому масиві Інгулець відбулось освячення нової церкви Святих благовірних князів Бориса і Гліба. Архієпископ Криворізький та Нікопольський Єфрем звершив чин освячення храму та служив першу божественну літургію[5]. У чині освячення також взяли участь настоятелі храмів міста, голова Інгулецької районної у місті ради Є. Рижков, його заступники, депутати міської та районної рад, керівники та представники трудових колективів підприємств, установ та організацій району, представники духовенства міста, прихожани. Храм, присвячений слов’янським князям Борису і Глібу, які постраждали за свою смиренність, зведений зі зрубу дерева, трьохкупольний у староруському стилі. Храм побудовано за сприяння та фінансової підтримки ПАТ "Інгулецький ГЗК".

Висновки

Загибель Бориса і Гліба від руки підісланих Святополком найманих вбивць була витлумачена як мученицька смерть, і Борис з Глібом були визнані святими. Це були перші офіційно канонізовані російські святі. Культ їх активно насаджувався і пропагувався, він мав важливе політичне значення для свого часу. Політична тенденція культу Бориса і Гліба зрозуміла: зміцнити державну єдність Київської Русі на основі суворого виконання феодальних зобов'язань молодших князів по відношенню до старших і старших по відношенню до молодших це було підпорядковане завдання зміцнення феодального правопорядку, прославлянню васальної вірності: Борис і Гліб не можуть порушити вірності по відношенню до старшого брата, який заміняє їм батька. Борис відмовляється від пропозиції своїх дружинників силою захопити Київ[2]. Гліб, попереджений сестрою Предславою про підготовлюване вбивство, добровільно йде на смерть. Борис і Гліб зображуються ідеальними християнськими героями-мучениками. Вони добровільно приймають "мученицький вінець"[2]. Борис і Гліб окружаются в в різних історичних джерелах ореолом святості. Також в історичній літературі йдеться про опис численних чудес, що свідчать про славу страстотерпців, похвалою і молитовним зверненням до святих. Головний висновок такий: засудження братовбивчих чвар і визнання необхідності молодших князів беззаперечно коритися старшим в роді.

Молитва до страстотерпців Бориса і Гліба

О, двоїце священна, братіє прекрасна, мужні страстотерпці Борисе і Глібе, ви від юності Христу вірою, чистотою і правдою послужили і кров’ю своєю, наче багряницею, прикрасились; і нині з Христом царюючи, не забудьте і нас, на землі сущих, але, як теплі заступники, вашим сильним заступництвом перед Христом Богом збережіть юних у святій вірі і чистоті неушкодженими від усякого навіювання невір’я і нечистоти, огородіть усіх нас від усякої скорботи, озлоблень і несподіваної смерті, втихомирте всяку ворожнечу і лють, що викликаються діями близьких і чужих. Молимо вас, христолюбиві страстотерпці, виблагайте у великодаровитого Владики всім нам відпущення гріхів наших, однодумність і здоров’я, визволення від нашестя іноплемінників, міжусобної боротьби, язви і голоду. Обдаровуйте своїм заступництвом усіх, хто шанує святу пам’ять вашу навіки-віків. Амінь.

Храми святих Бориса та Гліба:

Це́рква Святих Бориса і Гліба — православний храм у Києві на Подолі, збудований 1692 року та зруйнований у 1930-ті роки.

Храм святих мучеників князів Бориса і Гліба (Київ), УАПЦ.

Храм святих Бориса та Гліба міста Вишгород, УАПЦ.

Храм Святих Бориса і Гліба у містечку Санліс під Парижем, УГКЦ.

Храм Святих мучеників Бориса і Гліба у місті Львів, УАПЦ.

Собор Бориса й Гліба в Чернігові.

Список використаних джерел

1. Брокгауз Ф.А., Ефрон І.А.Иллюстрированный энциклопедический словарь/ современная версия, ЭКСМО, 2011р.- C.217.

2. Лихачов М. П. Лицьове житіє святих благовірних князів руських Бориса і Гліба: За рукописи Копцю XV століття [СПб. ], Вид. ОЛДП, 124, 1907

3. Повість временних літ/ http://www.ukrlib.com.ua/narod/printout.php?bookid=2&id=7

4. Освячення нової церкви у Кривому Розі/ http://girnyk.com.ua/news/osvyachennya-novoyi-cerkvy-v-kryvomu-rozi-fotoreportazh

5. Про новий храм святих Бориса та Гліба/ http://krnews.ua/content/view/40062/9/

Додаток

КРИВОРІЗЬКА МІСЬКА РАДА Р І Ш Е Н Н Я (ІV сесія VІІ скликання) 24.02.2016 м. Кривий Ріг №344

Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на проспекті Седнєва, реєстрацію права комунальної власності на неї та надання її в постійне користування для нового будівництва та подальшого обслуговування православного храму Святих благовірних князів Бориса і Гліба

Розглянувши звернення релігійної громади Святих благовірних князів Бориса і Гліба парафії Криворізької єпархії Української православної церкви в м. Кривому Розі, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для нового будівництва православного храму Святих благовірних князів Бориса і Гліба на пр-ті Седнєва в Інгулецькому районі, погоджений управліннями місто-будування і архітектури виконкому міської ради та Держземагентства у Криворізькому районі Дніпропетровської області до набуття чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення складу, змісту та порядку погодження документації із землеустрою» (№497-VIIІ); ураховуючи виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, статут релігійної громади, зареєстрований розпорядженням голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 03 лютого 2014 року №Р-70/0/3-14, нотаріально посвідчену заяву публічного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» від 18.09.2014 №3618, рішення міської ради від 27.07.2011 №514 «Про затвердження Положення про самоврядний контроль за використанням та охороною земель у м. Кривому Розі», 25.03.2015 №3489 «Про затвердження детальних планів територій та надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», вимоги Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», згідно з якими землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими; відповідно до стст. 12, 39, 92, 122, 123, 186, 186-1 Земельного кодексу України, Податкового кодексу України, Законів України «Про оренду землі», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», «Про Державний земельний кадастр»; керуючись Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», міська рада вирішила:

1. Затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1750 га на пр-ті Седнєва в Інгулецькому районі (кадастровий номер 1211000000:12:259:0049) для нового будівництва православного храму Святих благовірних князів Бориса і Гліба.

2. Зареєструвати за територіальною громадою міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради право комунальної власності на земельну ділян- ку житлової та громадської забудови площею 0,1750 га на проспекті Седнєва в Інгу-лецькому районі (кадастровий номер 1211000000:12:259:0049) для нового будівництва православного храму Святих благовірних князів Бориса і Гліба, відповідно до вимог чинного законодавства України.

3. Вилучити з постійного користування відкритого акціонерного товарис-тва «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» (на теперішній час − пуб-лічне акціонерне товариство) земельну ділянку площею 0,1750 га на пр-ті Седнєва в Інгулецькому районі.

4. Надати релігійній громаді Святих благовірних князів Бориса і Гліба па-рафії Криворізької єпархії Української православної церкви в м. Кривому Розі із земель комунальної власності в постійне користування земельну ділянку жит-лової та громадської забудови площею 0,1750 га на пр-ті Седнєва в Інгулецькому районі (кадастровий номер 1211000000:12:259:0049) за цільовим призначен-ням – землі для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій (код 03.04) для нового будівництва та подальшого обслуго-вування православного храму Святих благовірних князів Бориса і Гліба, згідно з доданою схемою.

Згідно зі складом угідь земельна ділянка відводиться за рахунок земель під житловою забудовою з трьома та більше поверхами, що на підставі державного акта на право постійного користування землею від 25.02.1998 ШР№174 перебувають у постійному користуванні відкритого акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» (на теперішній час − публічне акціонерне товариство).

5. Релігійній громаді Святих благовірних князів Бориса і Гліба парафії Криворізької єпархії Української православної церкви в м. Кривому Розі (Суха-ревський А.В.):

5.1. Виступити замовником виконання робіт щодо винесення та закріплення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки.

5.2. У тримісячний термін від дати ухвалення рішення зареєструвати право постійного користування земельною ділянкою, що підлягає державній реєстрації, відповідно до закону.

5.3. Забезпечити виконання вимог, викладених у висновках про погоджен-ня проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки управлінь містобу-дування і архітектури виконкому міської ради від 02.07.2015 №8/19-04 та Держ-земагентства у Криворізькому районі Дніпропетровської області від 29.07.2015 №716.

5.4. Здійснювати будівництво відповідно до затвердженої проектної доку-ментації.

5.5. У разі видалення зелених насаджень, забезпечити виконання вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2006 року №1045 «Про за-твердження Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах».

5.6. Виконувати обов’язки землекористувача відповідно до вимог ст. 96 Земельного кодексу України.

6. Рекомендувати управлінню Держгеокадастру у Криворізькому районі Дніпропетровської області унести зміни до земельно-облікової документації.

7. Контроль за виконанням рішення покласти на постійну комісію міської ради з питань земельних відносин, містобудування, комунальної власності міста (Ляденко О.В.), пункту 5 рішення – на виконком Інгулецької районної у місті ради (Рижков Є.В.), координацію роботи – на першого заступника міського го-лови Фіщенка О.В.

Міський голова Ю.Вілкул

Згідно з оригіналом, який знаходиться

у справі виконкому міськради

Начальник відділу О.Мєшкова

24.02.2016