Технологія виготовлення вишитих виробів. Лічильна гладь – поверхнево-нашивна лічильна техніка. Види гладі.

Тема: Технологія виготовлення вишитих виробів. Лічильна гладь – поверхнево-нашивна лічильна техніка. Види гладі.

Мета: Ознайомити із видами лічильної гладі, сформулювати поняття «композиція»; розширити знання про основні правила побудови орна­менту для вишивання; розвивати творчі здібності; виховувати шанобливе ставлення до традицій національної вишивки.

Обладнання, матеріали, наочність: ілюстрації вишивок, вишиті вироби, малюнки орнаментів, різнокольорові олівці, інструменти і матеріали для вишивання.

Хід заняття

І. Організаційний момент.

ІІ. Повторення матеріалу.

1. Які види оздоблення ви використовували, прикрашаючи сукню?

2. Що вам відомо про вишивку? (Прикрашання за допомогою різного виду стібків нитками, перлами, бісером, блискітками тощо)

• Які вироби прикрашають вишивкою?

3. Які техніки вам відомі?

4. Чому вишивки різних регіонів України не схожі? (Заслухати повідом­лення, підготовлені учнями)

ІІІ. Актуалізація опорних знань (розглянути зразки вишивок: хрестиком, лічильною та вільною гладдю)

• Що спільного і відмінного між техніками вишивання? Доведіть.

IV. Мотивація навчальної діяльності.

Щоб обґрунтувати свою відповідь, треба більш докладно ознайомитися з технікою виконання лічильної гладі.

V. Повідомлення теми уроку

VI. Постановка завдань уроку перед учнями

Знати: види лічильної гладі, поняття «композиція», основні вимоги до складання композиції.

Вміти: розрізняти види лічильної гладі, складати композицію для вишивання.

VII. Вивчення нового матеріалу

1. Поняття «гладь» та її варіанти

• Гладь – це техніка вишивання прямими або косими стібками, які пов­ністю або частково заповнюють площину узору.

2. Технологія виконання лиштви (прямої та косої), шва занизування, качалочка

3. Формування поняття «композиція»

• Композиція — творче поєднання елементів узору, об’єднаних змістом, кольором, формою.

Щоб вишивка виглядала гарно, необхідно її правильно розмістити на виробі (серветці, рушнику, доріжці тощо), а форми і розміри її повинні гармоніювати з формою і розмірами виробу. Узор вишивки має бути і не занадто маленьким, і не дуже великим. Якщо узори симетричні, то не мож­на допускати зміщення її елементів вгору чи вниз, вліво чи вправо. Саме тому орнаментальну смугу на виробах слід вишивати з середини рапорту і середини малюнка.

Співвідношення розмірів вишивки і виробу:

а — вдало підібране; б — розміри вишивки завеликі; в — розміри вишивки замалі

Розміщення вишивки на виробі:

а — правильне; б — зображення зміщене вгору; в — зображення зміщене вліво

4. Вимоги до створення композиції:

а) форма оздоблюваного виробу (рушник, серветка, спідниця, сорочка та ін.);

б) призначення виробу;

в) якість матеріалу;

г) відповідність характеру переплетення ниток і роду волокна;

д) відповідність вишивки художнім вимогам виробу.

5. Основні правила композиційної побудови орнаменту для вишивання:

а) відповідність основній темі;

б) знаходження композиційного центру;

в) пропорційність і симетричність розміщення елементів;

г) рівновага і закон ритму.

VIII. Практична робота.

1. Користуючись ілюстраціями, готовими вишитими виробами, методом фантазування дібрати орнаменти для вишивання лічильною гладдю.

2. Розробити композицію для вишивання виробу (серветка, рушник тощо), враховуючи вимоги до створення композиції.

3. Прошивання зразків.

ІХ. Підбиття підсумків заняття.

1. Розкриття яких понять вам дало змогу виконати практичну роботу? (Поняття «композиція», «лічильна гладь»)

2. Які види лічильної гладі вам відомі?

3. По якій тканині легше вишивати цими швами?

4. Із якими іншими швами ви поєднали лічильні шви?

Х. Оцінювання роботи учнів на уроці.

ХІ. Прибирання робочого місця та приміщення.