Тема: Герой - це той, хто творить життя всупереч смерті (за твором Бориса Дмитровича Грінченка «Панько»)

Тема: Герой - це той, хто творить життя всупереч смерті (за твором Бориса Дмитровича Грінченка «Панько»)

Мета: познайомити учнів  з твором «Панько» письменника-земляка Б. Д. Грінченка; розглянути його зміст та основну ідею; формувати в учнів ключові освітні компетентності; виховувати  шанобливе  ставлення до митців рідного краю, гуманізм.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Епіграф до уроку:

«Герой - це той, хто творить життя всупереч смерті»

                                                            Максим Горький

Як передать, Донбас, твою красу і силу,

І подвиги в труді синів твоїх ясних,

Що у борні за мир незламні мають крила

Й упевненість в ході для сонячних доріг.

Хід уроку:

І. Мотивація навчання школярів.

1. Організаційний момент.
2. Оголошення теми та мети уроку.

Слово вчителя

Подивись: весна устала,

Сипле пишними квітками:

Подивись: веселим птаством

Ожили степи з лісами;

Подивись: в безкраїм небі

Сонце-велетень палає;

Подивись: земнії груди

Хлібороб плугами крає;

Подивись: життя устало,

Дні лишають золотії;

Подивись — і встань до праці

Повний сили і надії…

Він був серед нас, його велика праця,

його велика любов до народу,

не згинуть ніколи  -  і в них,

він ще довго житиме серед вдячних потомків.

           М. Коцюбинський

Він — один із небагатьох істинних патріотів України. Він належить до когорти тих, які вибирають собі найтяжчу дорогу і наполегливо простують нею. Куди? Ти ж керуй туди спокійно, Де горить мета твоя, — відповідає один із найяскравіших представників такого типу людей, український письменник і громадянин Б. Д. Грінченко.

Сьогодні ми знаємо Бориса Грінченка як письменника, поета, вченого, публіциста, громадського діяча, автора славнозвісного «Словаря української мови». Наше завдання на уроці — з'ясувати, якою людиною був митець, його громадянську позицію, ознайомитися з творчою спадщиною письменника та змістом його оповідання «Каторжна».

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів.

-Як ви вважаєте, що таке рідний край?

Метод «Гронування»

1. Перевірка домашнього завдання (анкети життєвого і творчого шляху Б. Грінченка) виступ учнів.

Дата і місце народження: 9 грудня 1863 року на хуторі Вільховий Яр поблизу села Руські Тишки, тепер Харківського району Харківської області.

Батьки: збіднілі дрібнопомісні дворяни.

Сфера діяльності: учитель, етнограф та фольклорист, письменник, мовознавець.

Риси характеру: добрий, благородний душею, енергійний, мудрий, гуманний, справедливий, емоційний, палкий, людина дужого інтелекту.

Подвижництво на теренах розвитку української культури і національної ідеї, патріотизм, велика працездатність.

Життєве кредо: у своїх творах перелити гарячу синівську любов до рідного народу.

«На поезію завжди я мав тільки хороші хвилини, вільні від праці — часом любої, дорогої, здебільшого — нудної, наймитської. Моя пісня — то мій робітницький одпочинок і моя робітницька молитва-надія», — зізнавався митець.

Палка любов до рідної землі, до свого народу змушувала його «силуватися знаходити іскру світу там, де, здавалось, була сама темрява».

Літературне оточення:

• Іван Франко (1856–1916);
• Павло Грабовський (1864–1902);
• Микола Чернявський (1868–1946);
• Михайло Коцюбинський (1864–1913);
• Леся Українка (1871–1913);
• Василь Стефаник (1871–1936).

Життєві випробування: за поширення заборонених царським урядом видань його заарештовують і кілька місяців тримають в ув'язненні. Найбільшим ударом для письменника стала смерть дочки Насті та її малолітного сина, який хворів на туберкульоз.

Псевдоніми: П. Вартовий, Василь Чайченко, Б. Вільхівський, Іван Перекотиполе, Гримич, Л. Яворенко. Беручи псевдонім Вартовий письменник таким чином свідомо визначав свою роль і своє місце в суспільних процесах.

Поетичні збірки Б. Грінченка:

• «Пісні Василя Чайченка» (1884);
• «Під сільською стріхою» (1886);
• «Під хмарним небом» (1893);
• «Пісні та думи» (1895);
• «Хвилини» (1903).

Проза:

• дилогія «Серед темної ночі» (1901), «Під тихими вербами» (1902);
• оповідання.

П'єси Б. Грінченка:

• «Лісні зорі» (1897);
• «Нахмарило» (1897);
• «Степовий гість» (1898);
• «Серед бурі» (1899);
• «На громадській роботі» (1901).

Наукові розвідки: «Етнографічні матеріали, зібрані в Чернігівській і сусідніх з нею губерніях» у трьох томах (1895–1899), «З вуст народу» (1900), «Література українського фольклору (1777–1900)» (1901).

Вершинне досягнення письменника: укладання разом з дружиною Марією Загірною чотиритомного «Словаря української мови» (1907–1909). Цю визначну роботу було відзначено академічною премією ім. М. Костомарова.

Як педагог писав підручники, педагогічні розвідки тощо. Він автор першої книги для читання в школі українською мовою.

Головний зміст і сенс життя: боротьба за українську національну ідею в час тотального витравлення всього українського.

У своїх «Листах з України Наддніпрянської», надрукованих у «Буковині» в 1892–1893 рр., він робить критичний огляд тогочасного суспільного стану, аналізує причини занепаду національних змагань, висловлює побажання та поради щодо активізації процесів відродження.

Віддаючи належне своїм попередникам (зокрема Г. Квітці, М. Костомарову та ін.), Б. Грінченко не втримується від їдкого зауваження, наголошуючи, що в тодішньому українському діячеві сиділо «дві душі: одна українська, а друга — російська», а тому «хотілося і рідному краєві послужити», і не прогнівити того, хто може пожалувати «Станіслава на шию».

Письменник зазначав: «Не тоді добре єднається народ з народом, коли вони родичі, хоч би і близькі, а тоді, коли життя їх укупі — таке, що дає їм змогу зазнавати в сій спілці найбільш усякої користі, якомога більшого вдоволення своїх потреб як народу, якомога більше щастя».

Прагне і розум, і серце великої праці такої,

Щоб і вікам тим, що будуть, зосталась вона дорогою,

Щоб і потомки далекі добра зазнавали від неї,

Звали того невмирущим, хто силу робить її мав…

Дата, місце і причини смерті: різке загострення хвороби змусило його вирушити на лікування до Італії, але запізно — 6 травня 1910 року життя невтомного трударя обірвалося в м. Оспендалетті.

Поховано Б. Грінченка в Києві, на Байковому кладовищі.

-А що вам відомо про професію шахтаря?

ІІІ. Сприйняття нового матеріалу.

1. «Історична довідка» (підготовлена заздалегідь учнями доповідь  з презентацією про перші шахти, про умови роботи шахтарів)

2. «Асоціативний кущ». Учні складають перелік рис, які притаманні представникам цієї професії.

Асоціації до слова «шахтар»

вугілля шахта каска кірка донецьк рудник робота видобуток донбас робочий футбол донбас кузбас ліхтарик гном вахтер бруд мазок кочегар туреччина прожектор металург ліхтар забій залізо гірник трудоголік професія черномазые металіст караганда повагу печера завал шофер негр особа намет монтер степ алмази підривник кургани шолом підземелля трудящий фара страйк чорний колір ховрах велике життя раммштайн стахановець вагонетка обвал молоко трудяга нафтовик каменоломня

3. Слово вчителя.

Працюючи на Луганщині вчителем, Борис Грінченко на власні очі бачив нужденне життя та важку працю  шахтарів, жахливі умови їхнього побуту. Глибокі переживання від побаченого знайшли своє відображення в оповіданнях письменника.

Слово вчителя Педагоги та вихователі знають, наскільки важливим для виховання дитини є мікроклімат, який склався в родині. Батьківський авторитет належить до найважливіших виховних чинників, у основі його — почуття поваги. Якщо дитина виконує вимоги батька та матері, прислухається до їхніх порад, то це свідчить про наявність авторитету батьків у родині. Ця істина стверджується і мудрістю народної педагогіки, яку Б. Д. Грінченко широко відтворював у своїх оповіданнях. А що ж робити дитині, яка залишилася без батьківської опіки — сиротою? Письменник був упевнений, що сирітство — важке лихо. Сироту ніхто не пожаліє, бо не відчуває за ним сили сім'ї, здатної підтримати у важку годину, захистити від біди. «Ніхто не баче, як сирота плаче», — говорить народна мудрість. Нам заглянути у світ сирітства допомагають оповідання Б. Грінченка.

4. Робота над змістом оповідання «Каторжна». Виразне читання учнями епізодів, які найбільше вразили

5. Словникова робота Каторжний — перен., який завдає шкоди, неприємності; поганий, лихий; вживається як лайливе слово.

6. Евристична бесіда

• Які проблеми порушує Б. Грінченко в оповіданні «Каторжна»? (Добра і зла; любові і помсти; батьків і дітей; сирітства.)
• Визначте тему та основну думку твору. (Тема: розповідь про безрадісне життя дівчини-напівсироти Докії, показ беззахисності та вразливості людської душі. Основна думка: утвердження прагнення людини до добра, любові.)
• На скільки частин композиційно можна поділити оповідання? (На три.) Про що розповідається у кожній з них?
• Що ми дізнаємося з твору про дитинство Докії?
• На які портретні деталі та особливості поведінки звертає нашу увагу письменник? Які риси характеру підкреслює ними? (Дивилася «з-під лоба, як вовк», «у землю очі втупивши» — понурість; «Ні пари з уст! Ні сльозини з очей, мов їй і не болить! Одного разу мачуха не втерпіла: — Хоч би ти заплакала коли, каторжна!.. А вона тільки глянула на неї з-під лоба, як вовк, і мовчить. І так завсігди» — запеклість.)
• Що зробило Докійку такою? (Знущання мачухи, байдужість до долі дочки часто п'яного батька, громади, оточення; жорстоке прізвисько, яким дівчину звали практично всі, забувши, можливо, навіть її ім'я.)
• Чим можна вмотивувати вчинок мачухи, яка, дізнавшись, що Докія використовує кущ калини, для того щоб сховатися від усіх, вирубує його?
• Як ви думаєте, чому Семен запросив Докію на побачення?
• Як ви думаєте, що штовхає Докію на помсту? Чи тільки зрада Семена?

V. Формування вмінь та навичок Аналіз творчої лабораторії митця. Знайдіть у оповіданні «Каторжна» риси екзистенціалізму.

Довідка Теорія літератури 

Учень: Екзистенціалізм — напрям у філософії XX ст., що позиціонує і досліджує людину як унікальну духовну істоту, що здатна до вибору власної долі. Основним проявом екзистенції є свобода, яка визначається як відповідальність за результат свого вибору.

У художніх творах екзистенціалісти прагнуть збагнути справжні причини трагічної невлаштованості людського життя.

Учень: Визначальні риси екзистенціалізму:

• на перше місце висуваються категорії абсурдності буття, страху, відчаю, самотності, страждання, смерті;
• особистість має протидіяти суспільству, державі, середовищу, ворожому «іншому», адже всі вони нав'язують їй свою волю, мораль, свої інтереси й ідеали;
• поняття відчуженості й абсурдності є взаємопов'язаними та взаємозумовленими в літературних творах екзистенціалістів;
• вищу життєву цінність екзистенціалісти вбачають у свободі особистості;
• існування людини тлумачиться як драма свободи;
• найчастіше в художніх творах застосовується прийом розповіді від першої особи.

Учень:  Екзистенціалізм підкреслює, що людина відповідає за свої дії лише тоді, коли діє вільно, має свободу волі, вибору і засобів їхньої реалізації. Формами прояву людської свободи є творчість, ризик, пошук сенсу життя, гра та ін.

ІV. Систематизація й узагальнення вивченого 

Робота в зошитах. Укладіть таблицю: «Герої оповідання Б. Грінченка «Каторжна». Провідні риси їхніх характерів».

Наприклад. 

Мачуха — лиха, зла, жорстока, черства,..

Батько — безвідповідальний, байдужий,..

Семен — зрадливий, підступний, підлий,..

Докія — вразлива, беззахисна, замкнута,..

 «Знайомство з героєм». Один учень заздалегідь підготував інформацію про життя Владислава Титова Фільм

Кола Вена. Заповнюють учні разом з учителем.

V. Підведення підсумків уроку. Продовжте речення

• «Оповідання примушує замислитися над…»
• «Я вважаю, що героїня твору…»
• «Я задоволений, що…»

VІ. Домашнє завдання: скласти сенкан до слова «герой».

Тема: Герой - це той, хто творить життя всупереч смерті (за твором Бориса Дмитровича Грінченка «Панько»)

Мета: познайомити учнів  з твором «Панько» письменника-земляка Б. Д. Грінченка; розглянути його зміст та основну ідею; формувати в учнів ключові освітні компетентності; виховувати  шанобливе  ставлення до митців рідного краю, гуманізм.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Епіграф до уроку:

«Герой - це той, хто творить життя всупереч смерті»

                                                            Максим Горький

Як передать, Донбас, твою красу і силу,

І подвиги в труді синів твоїх ясних,

Що у борні за мир незламні мають крила

Й упевненість в ході для сонячних доріг.

Хід уроку:

І. Мотивація навчання школярів.

1. Організаційний момент.
2. Оголошення теми та мети уроку.

Слово вчителя

Подивись: весна устала,

Сипле пишними квітками:

Подивись: веселим птаством

Ожили степи з лісами;

Подивись: в безкраїм небі

Сонце-велетень палає;

Подивись: земнії груди

Хлібороб плугами крає;

Подивись: життя устало,

Дні лишають золотії;

Подивись — і встань до праці

Повний сили і надії…

Він був серед нас, його велика праця,

його велика любов до народу,

не згинуть ніколи  -  і в них,

він ще довго житиме серед вдячних потомків.

           М. Коцюбинський

Він — один із небагатьох істинних патріотів України. Він належить до когорти тих, які вибирають собі найтяжчу дорогу і наполегливо простують нею. Куди? Ти ж керуй туди спокійно, Де горить мета твоя, — відповідає один із найяскравіших представників такого типу людей, український письменник і громадянин Б. Д. Грінченко.

Сьогодні ми знаємо Бориса Грінченка як письменника, поета, вченого, публіциста, громадського діяча, автора славнозвісного «Словаря української мови». Наше завдання на уроці — з'ясувати, якою людиною був митець, його громадянську позицію, ознайомитися з творчою спадщиною письменника та змістом його оповідання «Каторжна».

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів.

-Як ви вважаєте, що таке рідний край?

Метод «Гронування»

1. Перевірка домашнього завдання (анкети життєвого і творчого шляху Б. Грінченка) виступ учнів.

Дата і місце народження: 9 грудня 1863 року на хуторі Вільховий Яр поблизу села Руські Тишки, тепер Харківського району Харківської області.

Батьки: збіднілі дрібнопомісні дворяни.

Сфера діяльності: учитель, етнограф та фольклорист, письменник, мовознавець.

Риси характеру: добрий, благородний душею, енергійний, мудрий, гуманний, справедливий, емоційний, палкий, людина дужого інтелекту.

Подвижництво на теренах розвитку української культури і національної ідеї, патріотизм, велика працездатність.

Життєве кредо: у своїх творах перелити гарячу синівську любов до рідного народу.

«На поезію завжди я мав тільки хороші хвилини, вільні від праці — часом любої, дорогої, здебільшого — нудної, наймитської. Моя пісня — то мій робітницький одпочинок і моя робітницька молитва-надія», — зізнавався митець.

Палка любов до рідної землі, до свого народу змушувала його «силуватися знаходити іскру світу там, де, здавалось, була сама темрява».

Літературне оточення:

• Іван Франко (1856–1916);
• Павло Грабовський (1864–1902);
• Микола Чернявський (1868–1946);
• Михайло Коцюбинський (1864–1913);
• Леся Українка (1871–1913);
• Василь Стефаник (1871–1936).