Цикл уроків з теми "Кров і лімфа"

Зміст

ЦИКЛ УРОКІВ У 9 КЛАСІ З ТЕМИ «КРОВ І ЛІМФА» 2

Урок № 1 3

Тема. Внутрішнє середовище організму людини. Склад і функції крові. 3

Урок № 2 11

Тема. Будова еритроцитів. Транспортування газів кров'ю. 11

Урок № 3 17

Тема. Групи крові. 17

Урок № 4 24

Тема. Будова та властивості лейкоцитів. Захисні функції крові. Імунітет. 24

Урок № 5 31

Тема. Порушення роботи імунної системи. 31

МАТЕРІАЛИ З УЧНІВСЬКИХ ПРОЕКТІВ 39

Тема. Основні етапи становлення імунології. 39

Тема. Еволюційний розвиток імунної системи. 40

Тема. Функціональні порушення імунної системи. 41

Тема. Автоімунні хвороби. 42

Тема. З історії виявлення СНІДу. 43

Тема. Походження ВІЛ. 44

Тема. Будова ВІЛ, його стійкість у зовнішньому середовищі. 45

Тема. Шляхи зараження ВІЛ. 45

Тема. Розвиток хвороби та заходи профілактики СНІДу. 46

Тема. Юридичний супровід проблеми СНІДу. 48

Тема. Психологічний супровід проблеми СНІДу. 50

ЦИКЛ УРОКІВ У 9 КЛАСІ З ТЕМИ «КРОВ І ЛІМФА»

Урок № 1

Тема. Внутрішнє середовище організму людини. Склад і функції крові.

Мета: сформувати в учнів уявлення про внутрішнє середови­ще організму і його гомеостаз, визначити функції і склад крові; розвивати компетентності саморозвитку і самоосвіти, продуктивної творчої діяльності, інформаційні, комунікативні та здоров'язберігаючі компетентності; виховувати бережливе ставлення до власного організму та живого в цілому.

Обладнання: таблиці «Одноклітинні тварини», «Кишковопорожнинні», «Плоскі черви», «Круглі черви», «Членистоногі», «Молюски», роздатковий матеріал, довідкова література.

Основні поняття і терміни: внутрішнє середовище організму, кров, лімфа, тканинна рідина, гомеостаз, дифузія, плазма крові, формені елементи крові, функції крові.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Хід уроку

Постійність внутрішнього середовища є умовою вільного і незалежного життя.

Клод Бернар

І. Мотивація навчальної діяльності школярів.

• Розповідь з елементами евристичної бесіди (доцільно застосовувати з метою формування інформаційних компетентностей ).

Учитель. Сучасний науковий світ вважає води Світового океану місцем зародження життя на планеті Земля. Клітину, яка виникла на світанку еволюції, відокремлювала тоненька оболонка — клітинна мембрана — від води і розчинених у ній поживних речовин. Через неї в клітину легко проникало все, що було потрібно для життя, та виділялося у навколишнє середовище все зайве. Так утворилися одноклітинні організми, які згодом дали початок великому різноманіттю багатоклітинних із замкнутою по­рожниною тіла, будова яких постійно ускладнювалася, а розміри збільшувалися.

- Які проблеми постали перед такими організмами? Що потрібно для того, щоб у багатоклітинному організмі зберігалися умови для існування кожної клітини? (Сприятливе середовище).

Через мільярди років еволюції природа дала відповідь на ці запитання, створивши внутрішнє середовище організму.

Відомий фізіолог Клод Бернар писав: «Я першим почав наполягати на тій ідеї, що для тварин є власне два середовища: одне — зовнішнє, у якому розташований організм, а друге внутрішнє, у якому живуть елементи тканин».

II. Повідомлення учням теми, мети й завдань уроку.

III. Актуалізація та корекція опорних знань.

• Бесіда з елементами розповіді (доцільно застосовувати з метою формування комунікативних компетентностей).

1. Назвіть основні компоненти природного середовища та їх характеристики. (Компонентами природного середовища є атмосферне повітря, ґрунт, вода, взаємозв'язки між організмами тощо. Вони характеризуються такими параметрами, як атмосферний тиск, температура та вологість повітря, сонячна активність, родючість ґрунту тощо).

2. Які системи органів у тварин беруть участь у підтриманні сталих умов життєдіяльності клітин? (У підтриманні сталих умов життєдіяльності клітин у тварин провідну роль відіграють такі системи органів, як кровоносна, дихальна, травна, видільна, нейрогуморальна).

3. Як відбувалася еволюція транспорту речовин у тварин? (У найпростіших, кишковопорожнинних, плоских червів перенесення речовин здійснюється за рахунок дифузії молекул і руху цитоплазми.

У тварин, що ведуть активний спосіб життя, мають складну будову та інтенсивний обмін речовин, з'явилися високоефективні спеціальні системи внутрішнього транспорту речовин — кровоносна і лімфатична.

Під час еволюції у багатоклітинних тварин кровоносна система сформувалася на місці рудименту первісної порожнини тіла, витісненої у вищих тварин вторинною.

Гідролімфа кишковопорожнинних і нижчих червів, яка є внутрішнім середовищем, за своїм вмістом мало відрізняється від складу навколишнього середовища і є несталою. У членистоногих, молюсків та інших безхребетних тварин з'являється гемолімфа — рідина, що має відносну сталість складу, транспортує гази і містить дихальні пігменти (крім комах).

П'явки та головоногі молюски мають уже кров і міжклітинну речовину, які відрізняються одна від одної вмістом та функціями. До складу крові входять клітини, дихальні пігменти, білки, інші органічні речовини та мі­неральні солі. Тканинна речовина постійно відновлюється.

У Хребетних транспорт речовин здійснюється за допомогою крові, лімфи й міжклітинної рідини).

4. До якого виду тканин належить кров і лімфа? Які особливості будови цих тканин? (Кров і лімфа належать до рідкої сполучної тканини, яка відіграє особливу роль в організмі людини, виконуючи трофічну й захисну функції. Вони складаються з рідкої основної речовини (плазми) та значної кількості різноманітних клітин).

IV. Сприймання й усвідомлення учнями фактичного матеріалу.

• Проблемне завдання (доцільно застосовувати з метою формування здоров'язберігаючих компетентностей): чому іноді людина, поранена в руку чи ногу, гине навіть тоді, коли її внутрішні органи загалом цілі і здорові?

Вчитель ознайомлює учнів з планом уроку.

Внутрішнє середовище організму, його склад

• Робота в групах (доцільно застосовувати з метою формування компетентностей саморозвитку і самоосвіти): вчитель об’єднує ділить клас у 6 різнорівневих груп, кожна з яких отримує одне завдання на картці.

Завдання для першої групи. Дайте визначення поняття «внутрішнє середовище» й складіть схему «Внутрішнє середовище», використовуючи матеріал підручника § 16 с. 49.

Завдання для другої групи. Які параметри організму і його середовища підтримуються на сталому рівні? Сформулюйте відповідь, використовуючи матеріал підручника § 16 с. 49.

Завдання для третьої групи. За рахунок яких процесів здійснюється обмін речовин між компонентами внутрішнього середовища? Сформулюйте відповідь, використовуючи матеріал підручника § 16 с. 49.

Завдання для четвертої групи. Чому внутрішнє середовище рідинне? Які в цьому переваги? Сформулюйте відповідь, використовуючи матеріал підручника § 16 с. 49.

Завдання для п'ятої групи. Організм людини має стійкі фізіологічні показники (рН плазми; температура тіла, осмотичний тиск крові, концентрація цукру в крові тощо). Яке це має значення для організму? До чого можуть призвести зміни цих показників? Використайте додатковий матеріал. (Зміна рН плазми крові супроводжується запальними процесами при діабеті, захворюваннях шлунково-кишкового тракту, отруєннях, голодуванні; підвищення температури тіла свідчить про наявність в організмі чужорідних тіл (хвороботворних вірусів, бактерій, гельмінтів тощо) та запальних процесів, пониження температури тіла вказує на послаблення діяльності імунної системи або ж переохолодження організму; підвищення тиску крові є причиною виникнення важких серцево-судинних захворювань, пониження його супроводжується головними болями, слабкістю, запамороченням; зміна концентрації глюкози у крові може призвести до втрати свідомості і навіть смерті.)

Завдання для шостої групи. Поясніть, чому набрякає палець, якщо перетягнути його біля основи ґумкою, використавши додатковий матеріал. (Колір пальця стає темно-синім тому, що притік крові по артеріях не зупиняється, а відтік стає повільнішим. Унаслідок цього тиск у капілярах збільшується і значна частина плазми крові дифундує через стінки судин до тканинної рідини. Відтік тканинної рідини в лімфатичні судини також затримується. Якщо зняти гумку, відновиться рух крові і лімфи. Надлишок тканинної рідини почне всмоктуватися до лімфатичних судин і виводитися. Набряк поступово зникне. Висновок: усі рідини внутрішнього середовища знаходяться у тісному взаємозв'язку).

• Обговорення результатів роботи в групах (допомога розвивати комунікативні компетентності).

Гомеостаз — сталість внутрішнього середовища організму

• Пояснення вчителя (доцільно застосовувати з метою формування полікультурних компетентностей).

Учитель. Вперше уявлення про значення сталості внутрішнього середовища (за очевидної мінливості зовнішнього), 1857 р. висловив французький фізіолог Клод Бернар: «Постійність внутрішнього середовища є умовою вільного і незалежного життя». У 1929 р. американський фізіолог Волтер Кеннон увів поняття «гомеостаз» (від грец. homeo — подібний, однаковий і statis — стояння) для визначення механізму підтримки сталості внутрішнього середовища.

Сучасне формулювання поняття «гомеостаз» таке:

Гомеостаз — це динамічна відносна сталість складу, фізико-хімічних властивостей внутрішнього середовища організму та всі фізіологічних процесів у ньому, що забезпечуються механізмами нейрогуморальної регуляції.

Гомеостаз забезпечують органи дихання, кровообігу, травлення, виділення, а регулюється він нервовою та ендокринною системами.

Біологічне значення гомеостазу полягає у його сталості, адже порушення її призводить до значних змін у роботі органів, а тому й до різних захворювань. Ось чому важливо слідкувати за фізіологічними параметрами організму, адже це має велике значення для діагностики хвороб й подальшого їх лікування.

Компоненти внутрішнього середовища та їх взаємозв'язок

• Робота в групах (доцільно застосовувати з мето формування компетентностей саморозвитку і самоосвіти): учні продовжують працювати у вже створених різнорівневих групах, кожна з яких отримує одне завдання на картці.

Завдання для першої групи. Який об'єм крові міститься в організмі дорослої людини? З чого вона складається? Відповіді сформулюйте на основі матеріалу підручника (§ 16 с. 49-51).

Завдання для другої групи. Охарактеризуйте основні функції крові за матеріалом підручника (§ 16 с. 49-50).

Завдання для третьої групи. З'ясуйте склад лімфи і її роль у підтриманні гомеостазу, опрацювавши матеріал підручника (§ 16 с. 49-51).

Завдання для четвертої групи. Що таке міжклітинна рідина? Яка її основна функція? Відповідь знайдіть у матеріалі підручника (§ 16 с. 49-51).

Завдання для п'ятої групи. Опишіть механізм утворення міжклітинної рідини в організмі людини, використовуючи матеріал підручника (§ 16 с. 51).

Завдання для шостої групи. Наведіть приклад взаємозв'язку крові, лімфи, міжклітинної рідини на основі одного з фізіологічних процесів, що відбуваються в організмі людини. Скористайтеся матеріалом підручника (§ 16 с. 49-51).

• Обговорення результатів роботи в групах (допомагає розвивати комунікативні компетентності).

V. Осмислення зв'язків і залежностей між елементами виучуваного

• Складання таблиці «Внутрішнє середовище організму» (доцільно застосовувати з метою формування компетентностей продуктивної творчої діяльності).

Компоненти внутрішнього середовища	Склад	Місце знаходження	Джерело і місце утворення	Функції
Кров (в організмі людини міститься близько 5 л)	Плазма (55-60% від об'єму крові)	Кровоносні судини	За рахунок всмокту­вання білків, жирів і вуглеводів, міне­ральних солей їжі та води	Взаємозв'язок всіх органів організму з навколишнім серед­овищем, трофічна, видільна, захисна, регуляторна, гомеостатична, терморегулююча
	Формені елементи (40-45% від об’єму крові): еритроцити, лейкоцити, тромбоцити	Плазма крові	Червоний кістковий мозок, селезінка, лім­фатичні вузли	Транспортна, дихаль­на, захисна
Тканинна рідина (в організмі людини міститься до 20 л, 26,5% від маси тіла)	Вода, розчинені в ній поживні речовини, кисень, вуглекислий газ, продукти дисиміляції, які виділились з клітин	Проміжки між клітинами всіх тканин	Утворюється за ра­хунок плазми крові й кінцевих продуктів дисиміляції	Проміжне середовище між кров'ю і клітина­ми організму, тран­спортна (переносить з крові в клітини органів кисень, поживні речовини, мінеральні солі, гормони, повер­тає в кров’яне русло через лімфу воду, про­дукти дисиміляції)
Лімфа (в організмі людини міститься 1-2 л)	Вода, розчинені в ній продукти розпаду органічних речовин	Лімфатичні судини й вузли	Утворюється за раху­нок тканинної ріди­ни, яка всмоктується через мішечки на кінцях лімфатичних капілярів	Повернення в кров’яне русло тканинної рідини, фільтрація 1 знезараження її, які здійснюються в лім­фатичних вузлах за­вдяки лімфоцитам

• Розв'язання проблемного завдання, запропонованого вчителем на початку уроку (доцільно застосовувати з метою формування здоров'язберігаючих компетентностей).

VI. Узагальнення і систематизація знань

• Біологічний диктант (доцільно застосовувати з метою формування інформаційних компетентностей).

1. Кров, лімфа, тканинна рідина утворюють ... (внутрішнє середовище організму).

2. Сталість умов життєдіяльності називають ... (динамічною рівновагою).

3. Обмін речовин між клітинами і внутрішнім середовищем організму відбувається завдяки ... (процесам дифузії та осмосу).

4. Важливою рисою внутрішнього середовища є ... (сталість).

5. При порушенні гомеостазу виникають ... (захворювання).

6. На шкірі при незначних пораненнях виступають світлі краплини ... (плазми).

7. Кров і лімфу відносять до ... (рідкої сполучної) тканини.

8. Між клітинами організму знаходиться ... (міжклітинна рідина).

9. Лімфа складається з ... (води та розчинених у ній органічних й неорганічних речовин).

10. Гомеостаз — це ... (динамічна відносна сталість складу, фізико-хімічних властивостей внутрішнього середовища організму та всіх фізіологічних процесів у ньому, що забезпечуються механізмами нейрогуморальної регуляції).

11. До основних функцій крові відносять ... (гомеостатичну, транспортну, захисну).

12. Кров і лімфа з клітинами тканин безпосередньо ... (не контактують).

• Робота над новими термінами, запис їх у словник (допомагає розвивати інформаційні компетентності).

VII. Підсумки уроку. Оцінювання.

VIII. Повідомлення домашнього завдання.

1. Вивчити § 16 підручника.

2. Відповісти на запитання після параграфа.

Урок № 2

Тема. Будова еритроцитів. Транспортування газів кров'ю.

Лабораторна робота № 3. Мікроскопічна будова крові.

Мета: вивчити будову еритроцитів і довести, що вона відповідає виконуваним ними функціям, порівнявши будову крові людини і жаби, зробити еволюційні висновки, визначити причини анемії та шляхи запобігання їй; формувати компетентності продуктивної творчої діяльності, самоосвіти і саморозвитку, інформаційні, соціальні, комунікативні та здоров'язберігаючі компетентності; виховувати бережливе ставлення до свого здоров'я.

Обладнання: таблиця «Склад крові» (мікроскопічна будова), схеми, мікроскопи, мікропрепарати крові людини та жаби.

Базові поняття і терміни: еритроцити, гемоглобін, гем, оксигемоглобін, карбгемоглобін, карбоксигемоглобін, анемія.

Тип уроку: комбінований.

Хід уроку

І. Актуалізація та корекція опорних знань.

• Фронтальне опитування (доцільно застосовувати з метою формування інформаційних компетентностей).

1. Що таке плазма крові? Який її хімічний склад?

2. Охарактеризуйте функції, які виконує плазма крові.

3. Які клітини належать до формених елементів крові? Яка їх кількість і співвідношення у крові?

4. Охарактеризуйте функції, які виконують формені елементи крові.

5. Визначте тривалість «життя» формених елементів крові.

6. Довідайтеся де утворюються і руйнуються формені елементи крові.

• Виконання завдань. Пригадайте склад крові й заповніть схему, накреслену на дошці (допомагає розвивати інформаційні ком­петентності).

Склад крові

↓

↓

? 55-60%

? 40-45%

↓

↓

↓

↓

↓

↓

↓

↓

? 90-91 %

? 0,9%

? 0,8 %

? 0,12 %

Білки 7-9 %

Еритроцити ?

? 4,4-11,3 тис/мм куб

?

II. Мотивація пізнавальної діяльності школярів.

• Прийом «Дивуй» ( доцільно застосовувати з метою формування інформаційних компетенmностей).

Учитель. У дорослої людини загальна кількість еритроцитів сягає 25 трильйонів. Якщо уявити стовпець, складений з усіх еритроцитів людини, то він сягав би 62 тис. км, а якби розташувати їх в один ряд, то вийшла б стрічка завдовжки 188 тис. км, якою можна обгорнути земну кулю по екватору майже 5 разів. Якщо ж рахувати еритроцити зі швидкістю 100 штук за хвилину, то необхідно 450 тис. років для їх перерахунку. Наскільки багато клітин крові, як вони виглядають, які функції виконують, ви зможете дізнатись на сьогоднішньому уроці, ще й побачити еритроцити у мікроскоп, виконуючи лабораторну роботу.

III. Повідомлення учням теми, мети і завдань уроку.

IV. Сприймання й усвідомлення учнями фактичного матеріалу.

• Прийом «Відстрочена відгадка» (доцільно застосовувати з метою формування компетентностей продуктивної творчої діяльності).

Вчитель на основі поданої інформації формулює запитання, відповіді на які можна отримати, лише опанувавши новий матеріал.

Учитель. Люди, які мешкають на різній висоті над рівнем моря, мають різне число еритроцитів: на нульовій висоті їх 4,9 млн. мм куб, на висоті 400 м — 8 млн. мм куб., 1500 м — 6,5 млн. мм куб., 1800 м — 7 млн. мм куб., 4400 м — 8 млн. мм куб.

Запитання.

1. Як і чому змінюється число еритроцитів залежно від висоти?

2. Що потрібно враховувати альпіністові, мешканцю Одеси, коли він здійснюватиме сходження на Еверест?

3. Що відбуватиметься з його організмом, коли він спускатиметься вниз?

• Гра «Творча лабораторія» (доцільно застосовувати з метою формування компетентностей продуктивної творчої діяльності, саморозвитку і самоосвіти ).

Учні об'єднуються у 5 різнорівневих груп й опрацьовують матеріал підручника § 17 с. 52-54, виконуючи завдання вчителя.

Завдання для першої групи. Яка будова властива еритроцитам? Презентацію роботи групи запропонуйте у вигляді таблиці «Будова еритроцитів».

№ з/п	Ознаки	Еритроцити*
1	Площа поверхні	145 мкм кв.
2	Кількість в 1 мм куб крові	4,1-5,9 млн
3	Тривалість життя	100-120 діб
4	Форма	Двовгнутий диск
5	Колір	Червоний
6	Наявність ядра	Відсутнє ядро у зрілих еритроцитів (стовбурова клітина-попередник має ядро, яке під час дозрівання еритроцита виходить за межі клітини, а його місце займає пігмент)
7	Наявність пігменту	Гемоглобін
8	Кількість гемоглобіну у здорової людини	117-173 г/л
9	Форма молекули гемоглобіну	Сфероподібна форма
10	Будова молекули гемоглобіну	Білкова частина — глобін, небілкова — гем
11	Місце утворення	Червоний кістковий мозок
12	Місце руйнування	Печінка, селезінка
13	Функції	Транспортна (дихальна): транспортують кисень і частково вуглекислий газ (до 10%, решта вуглекислого газу залишається у плазмі крові)

* учням вчитель пропонує цю таблицю з незаповненою колонкою «Еритроцити».

Завдання для другої групи. Як відбувається транспортування кисню в організмі людини? Презентацію роботи групи запропонуйте у вигляді схеми «Транспортування кисню кров'ю».

Завдання для третьої групи. Як відбувається транспортування вуглекислого газу в організмі людини? Презентацію роботи групи запропонуйте у вигляді схеми «Транспортування вуглекислого газу кров'ю».

Завдання для четвертої групи. Чи можуть еритроцити крові людини транспортувати інші гази, окрім кисню і вуглекислого газу? До яких наслідків це може призвести? Презентацію роботи групи запропонуйте у вигляді схеми «Транспортування чадного газу кров'ю».

Завдання для п'ятої групи. Що таке анемія? Як вона виникає і з чим пов'язаний її розвиток? Презентацію роботи групи запропонуйте у вигляді схеми «Форми анемії».

V. Осмислення зв'язків і залежностей між елементами виучуваного.

• Виконання Лабораторної роботи № 3 (доцільно застосовувати з метою формування компетентностей продуктивної творчої діяльності, саморозвитку і самоосвіти ).

Тема. Мікроскопічна будова крові людини.

Мета: навчитися розрізняти формені елементи крові.

Обладнання: мікроскоп, мікропрепарати крові людини і жаби.

Хід роботи

1. Пригадайте правила техніки безпеки під час роботи з мікроскопом.

2. Підготуйте мікроскоп до роботи.

3. Розгляньте мікропрепарат крові людини. Знайдіть еритроцити. Зверніть увагу, що їх центральна частина світліша, ніж периферична, оскільки містить менше гемоглобіну. Яка функція еритроцитів пов'язана з гемоглобіном? __________________________________________________________________

4. Знайдіть лейкоцити, розглядаючи мікропрепарат крові людини. Зверніть увагу на наявність ядер в лейкоцитах. Чим ще відрізняються лейкоцити від еритроцитів? _______________________________________________________

5. Розглядаючи мікропрепарат крові людини, знайдіть скупчення кров'яних пластинок — це тромбоцити. Яких формених елементів у крові людини більше? ___________________________________________________________

6. Розгляньте мікропрепарат крові жаби. Знайдіть еритроцити, лейкоцити, тромбоцити. Які формені елементи переважають у крові жаби? __________________________________________________________________

7. Порівняйте еритроцити крові жаби з еритроцитами крові людини. Результати дослідження запишіть у таблицю «Порівняльна характеристика еритроцитів людини і жаби»

Таблиця. Порівняльна характеристика еритроцитів людини і жаби

Ознаки	Еритроцити
	Людини	Жаби
Відносні розміри
Форма
Наявність ядра в клітині
Наявність гемоглобіну

8. У висновках вкажіть особливості мікроскопічної будови крові людини і жаби.

VI. Узагальнення і систематизація знань.

• Обговорення «Відстроченої відгадки», запропонованої вчителем на початку вивчення нового матеріалу (допомагає розвивати комунікативні компетентності).

Учитель. А зараз завітаймо до «Школи збереження здоров'я» (доцільно застосовувати з метою формування здоров'язберігаючих та соціальних компетентностей ) .

Про що треба пам'ятати?

• Уникайте місць радіаційної небезпеки, що може викликати хвороби крові та кровотворних органів.

• Під час захворювання здавайте кров у медичних лабораторіях для розгорнутого аналізу крові, за лейкоцитарною формулою якого лікарі зможуть встановити ступінь перебігу хвороби.

• Користуйтеся одноразовими медичними інструментами, шприцами для попередження інфекційних захворювань.

• Робота над новими термінами, запис їх у словник (допомагає розвивати інформаційні компетентності ).

VII. Підсумки уроку. Оцінювання.

VIII. Повідомлення домашнього завдання.

1. Вивчити § 18 підручника.

2. Відповісти на запитання після параграфа.

3. Підготувати повідомлення «З історії переливання крові» (за бажанням).

4. З'ясувати у батьків власну групу крові й прикріпити запис про неї на одязі.

5. Створити аналітичну групу, завдання якої: визначити відсоткове співвідношення груп крові учнів класу.

Урок № 3

Тема. Групи крові.

Мета: сформувати в учнів уявлення про групи крові, резус-фактор та їх значення для переливання крові; розвивати компетентності саморозвитку і самоосвіти, продуктивної творчої діяльності, інформаційні, соціальні, комунікативні, здоров'язберігаючі та полікультурні компетентності; виховувати відповідальність, старанність, повагу до своєї навчальної праці та здобутків товаришів, формувати активну життєву позицію.

Обладнання: таблиця «Групи крові та їх сумісність», схеми, роздатковий матеріал.

Базові поняття і терміни: система ABO, групи крові, антигени (аглютиногени), антитіла (аглютиніни), переливання крові, донор, реципієнт, резус-фактор, гемолітична хвороба.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Хід уроку

І. Актуалізація та корекція опорних знань.

• Вправа «Завершіть фразу» (допомагає розвивати інформаційні компетентності).

• Червоні кров'яні клітини називають ... (еритроцитами).

• Вони виконують функцію ... (транспортну).

• Еритроцити утворюються з ... (стовбурових клітин-попередників).

• Білковий пігмент цих клітин ... (гемоглобін).

• Білкову частину гемоглобіну становить ... (глобін).

• Небілкову частину гемоглобіну становить ... (гем).

• Сполука гемоглобіну з киснем називається ... (оксигемоглобін).

• Сполука гемоглобіну з вуглекислим газом називається ... (карбгемоглобін).

• Сполука гемоглобіну з чадним газом називається ... ( карбоксигемоглобін).

• Кров, насичену киснем, називають ... (артеріальною).

• Кров, насичену вуглекислим газом, називають ... (венозною).

• Патологічний стан, що характеризується зменшенням числа еритроцитів на одиницю об'єму крові і концентрації гемоглобіну, називають ... (анемією).

• Метод «Мікрофон» (доцільно застосовувати з метою формування здоров'язберігаючих, комунікативних та соціальних компетентностей).

В уявний мікрофон учні висловлюють свої думки стосовно озвученої вчителем інформації.

Учитель. Американські вчені в лабораторних умовах виростили з кількох ліній стовбурових клітин еритроцити, які постачають кисень не менш ефективно, ніж їхні природні аналоги. Найбільша заслуга науковців у тому, що вони «змусили» еритроцит втратити ядро під час формування зі стовбурової клітини. Нове досягнення підвищує шанси одержати згодом універсальну кров, яку можна буде переливати будь-яким пацієнтам. Висловте власне ставлення до цього відкриття. У чому полягає перевага штучної крові?

• Вправа «Бліцопитування» (доцільно застосовувати з метою формування комунікативних та інформаційних компетентностей).

Вчитель формулює невелику кількість проблемних запитань, на які учні повинні досить швидко знайти правильні відповіді.

1. Чому кількість еритроцитів у крові людини збільшується при підйомі на висоту? (При зниженому атмосферному тиску на висоті в повітрі менше кисню й організм відповідає посиленим утворенням еритроцитів).

2. Чому кількість еритроцитів у крові людини зростає під час виконання м'язової роботи та емоційного збудження? (Під час м'язової роботи та емоційного збудження відбувається вихід крові з депо, що не пов'язано зі збільшенням загального числа еритроцитів в організмі людини).

3. Чому кількість еритроцитів у крові людини збільшується в результаті великої втрати води організмом? (При втраті організмом води відбувається короткочасне згущення крові й той самий об'єм містить більше еритроцитів, ніж раніше).

II. Мотивація пізнавальної діяльності школярів.

• Розповідь вчителя (доцільно застосовувати з метою формування полікультурних компетентностей).

Учитель. В індусів є оповідання про слона та чотирьох сліпих, кожен з яких бажав дізнатися, як виглядає слон. Але один чоловік мацав лише хобот, другий — ногу, третій намагався охопити величезний живіт слона, а четвертий тримав його за хвіст. Звичайно кожен уявив слона по своєму. Той, хто тримався за хобот, порівнював тварину з канатом. Другий твердив, що слон — це колона. Третій вважав, що слон схожий на бочку. Четвертий же був переконаний, що він подібний на змію.

Щоб не опинитися в ролі сліпих, нам потрібно вивчити матеріал уроку й ми дізнаємося чи однакова кров у різних людей.

III. Повідомлення учням теми, мети і завдань уроку.

IV. Сприймання й усвідомлення учнями фактичного матеріалу.

• Інтерактивна методика «Мозковий штурм» (доцільно застосовувати з метою формування комунікативних та інформаційних компетентностей).

Учитель. У художній літературі доволі часто для характеристики людини, що належить до аристократичного кола, вживають словосполучення «блакитна кров».

1. Як ви розумієте ці слова?

2. Чи є люди, кров у яких блакитна?

3. Чиє у природі тварини з блакитною кров'ю?

Кожну відповідь аргументуйте.

Еритроцитарні антигени

• Пояснення вчителя з елементами евристичної бесіди (доцільно застосовувати з метою формування комунікативних та інформаційних компетентностей).

Учитель. Науковцями доведено наявність на плазматичній мембрані еритроцитів особливих білків, які назвали груповими антигенами. Пригадайте, що вам відомо про антигени?

Групові антигени — це речовини, притаманні лише певній групі людей. Набір групових антигенів для кожної людини є індивідуальним і визначається генетично (успадковується від батьків).

Еритроцитарні антигени — це групові антигени, що містяться на плазматичній мембрані еритроцитів.

На сьогодні описано понад 250 еритроцитарних антигенів, які позначають латинськими літерами: А, В, С, D, Н та ін. Деякі еритроцитарні антигени об'єднані в самостійні системи. Сучасними вченими досліджено 29 таких антигенних систем еритроцитів: ABO, Rh, MNSs, Даффі, Дієго тощо. На сьогоднішньому уроці ми детально ознайомимося з двома антигенними системами еритроцитів: ABO, Rh, а скільки антигени, що входять до їх складу спричиняють дуже сильні реакції під час переливання крові, а також гемолітичну хворобу новонароджених (несумісність крові матері та її плода).

Система ABO

• Метод «Два — чотири — всі разом» на основі інтерактивної системи нотаток «Поміч» (доцільно застосовувати з метою формування компетентностей саморозвитку і самоосвіти).

Завдання для учнів (картки із завданням варто роздати кожному учневі для економи часу на уроці), уважно прочитайте матеріал підручника §19 с. 57-58.

На полях простим олівцем поставте позначки:

«V»— якщо прочитане підтверджує те, що ви знаєте чи думаєте, що знаєте;

«+» — якщо прочитане несе нову для вас інформацію;

«-» — якщо прочитане відрізняється від того, що ви знаєте, чи думаєте, що знаєте, суперечить вашим уявленням;

«?» — якщо ви натрапляєте на інформацію, про яку ви хотіли б дізнатися більше.

Складіть власну таблицю позначок для впорядкування інформації.

«V»	«+»	«-»	«?»

Далі учні працюють в парах, обговорюючи виставлені позначення, порівнюють інформацію, доповнюють її за потреби. На наступному етапі діти об'єднуються в четвірки з тією ж метою. Завершальний етап роботи з текстом передбачає обговорення невирішених питань усім класом за допомоги вчителя (доцільно застосовувати з метою формування комунікативних компетентностей).

Групи крові. Переливання крові

• Повідомлення учнів — випереджальне завдання (доцільно застосовувати з метою формування комунікативних та інформаційних компетентностей).

З історії переливання крові

Перші згадки про переливання крові дійшли до нас ще з часів Давнього Єгипту і Греції. Тамтешніми мешканцями вважалося, що від переливання крові людина стає хоробрішою.

У 1666 р. англійський анатом Дж. Лоуер вперше довів можливість оживити тварину шляхом переливання крові. Після смерті знекровленого собаки в його кровоносне русло влили кров іншого собаки. Тварина ожила.

У XVII ст. кров людини і тварин вважали рівноцінною, адже за зовнішнім виглядом вона не відрізнялася. Тоді було зроблено 20 переливань крові від тварин людям, але більшість із них закінчилася трагічно. Сьогодні ж нам відомо, що кров людей і тварин не сумісна.

Перше вдале переливання крові від людини людині відбулося у 1819 р. в Англії. Через 13 років у Росії лікар А. Вольф зробив успішне переливання крові жінці, що помирала під час пологів. Та надалі — знову невдачі. На той час зі 247 переливань крові від людини людині 176 закінчувалися смертю.

Незалежно один від одного австралійський науковець Карл Ландштайнер у 1901 р. та чеський вчений Ян Янський у 1903 р. виявили у людей 4 групи крові за антигенною системою еритроцитів ABO. У 1930 р. Карл Ландштайнер став лауреатом Нобелівської премії за відкриття груп крові.

Сьогодні переливання крові — це метод лікування хворих, в основі якого лежить трансплантація (від лат. transplantatio — пересадження) сполучної тканини людини — крові. Застосування цього методу передбачає високий ступінь відповідальності як медперсоналу, так і донорів.

Донори — це люди, у яких беруть кров, а ті кому її переливають, — це реципієнти. Донорами можуть бути всі здорові люди віком від 18 до 60 років.

• Вправа «Учімося аналізувати і порівнювати» (доцільно застосовувати з метою формування компетентностей саморозвитку і самоосвіти).

Вчитель пропонує учням проаналізувати схему «Сумісність крові» за підручником.

Система резус (Rh)

• Вправа «Я так думаю» (доцільно застосовувати з метою формування комунікативних та інформаційних компетентностей).

Вчитель пропонує учням опрацювати матеріал підручника § 19 с. 57-58 і висловити свою думку з приводу таких запитань:

1. Якою є природа резус-фактора?

2. Що таке резус-конфлікт?

3. Як можна запобігти резус-конфлікту?

Кожен учень повинен свою відповідь розпочинати словами «Я думаю, що...

V. Осмислення зв'язків і залежностей між елементами виучуваного.

• Презентація роботи аналітичної групи у вигляді гри «Мозаїка» (доцільно застосовувати з метою формування компетентностей продуктивної творчої діяльності).

На магнітній дошці учні складають малюнок-схему відсоткового спів­відношення груп крові всіх дітей класу.

• Розв'язування задач (доцільно застосовувати з метою формування компетентностей продуктивної творчої діяльності).

• У хлопчика І група крові, у його сестри — IV. З'ясуйте, які групи крові у їхніх батьків.

• Жінка з II групою крові вийшла заміж за чоловіка з IV групою крові. Які групи крові матимуть їхні діти?

• У пологовому будинку переплутали двох хлопчиків. Батьки одного мають І і II групи крові, батьки другого — II і IV. Аналізи крові показали, що у дітей І і IV групи крові. З'ясуйте, хто чий син.

VI. Узагальнення і систематизація знань

• Термінологічна естафета (допомагає розвивати інформаційні компетентності).

Один учень називає термін, вивчений на уроці, інший — пояснює його і пропонує новий термін наступному учневі, одночасно всі учні класу працюють з термінологічними словниками.

• Вправа «Відкритий мікрофон» (допомагає розвивати комунікативні компетентності).

Вчитель пропонує учням висловити свої думки з приводу запитання: яке значення мають для вас знання набуті на сьогоднішньому уроці?

VII. Підсумки уроку. Оцінювання.

VIII. Повідомлення домашнього завдання.

1. Вивчити § 19 підручника.

2. Відповісти на запитання після параграфа.

Урок № 4

Тема. Будова та властивості лейкоцитів. Захисні функції крові. Імунітет.

Мета: поглибити знання учнів про будову крові та її функції; сформувати уявлення про імунну систему, види імунітету, ознайомити з історією розвитку вчення про імунітет, встановити біологічну роль імунної системи у збереженні гомеостазу; формувати компетентності продуктивної творчої діяльності, самоосвіти і саморозвитку, інформаційні, соціальні, здоров'язберігаючі та комунікативні; виховувати культуру поведінки, ввічливість, толерантність, повагу до однокласників.

Обладнання: таблиця «Склад крові» (мікроскопічна будова), опорна схема «Види імунітету», портрети Л.Пастера, І. Мечникова, П. Ерліха, Е. Дженнера, довідкова література.

Базові поняття і терміни: лейкоцити, фагоцитоз, лейкоцитоз, лейкопенія, лейкоцитарна формула, антигени, антитіла, неспецифічний і специфічний захисти організму, клітинний імунітет, гуморальний імунітет, типи імунітету, інфекційні хвороби.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Хід уроку

І. Актуалізація та корекція опорних знань.

• Графічний диктант (доцільно застосовувати з метою формування інформаційних компетентностей).

Вчитель пропонує учням знаком «+» позначити правильні твердження, знаком «-» — неправильні.

1. Внутрішнє середовище організму — це кров, лімфа і тканинна рідина.

2. Кров складається з плазми та формених елементів.

3. Еритропоез — це процес руйнування еритроцитів.

4. Місцем відмирання клітин крові є печінка.

5. Відкриття груп крові було здійснене К. Ландштайнером і Я. Янським.

6. На плазматичній мембрані еритроцитів містяться групові антигени.

7. Гемолітична хвороба новонароджених — це несумісність крові матері та її плода.

8. Еритроцити мають ядро.

9. Аглютинація — це склеювання еритроцитів.

10. Резус-фактор залежить від групи крові.

11. Гемоглобін містить залізо.

12. В основі переливання крові лежить антигенна система еритроцитів ABO.

Учні обмінюються зошитами і за ключем здійснюють взаємоперевірку.

Ключ

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
+	+	-	-	+	+	+	-	+	-	+	+

II. Мотивація пізнавальної діяльності школярів.

• Прийом «Nota bene» (доцільно застосовувати з метою формування інформаційних компетентностей).

Учитель. Хвороба та здоров'я... Кого не хвилює ця діаметральна протилежність?!

... Наші дні. Весь світ докладає максимальних зусиль для боротьби з пандемією «свинячого» грипу...

... Початок XXI століття. Людство вперше зіткнулося з абсолютно новим штамом грипу, який назвали «пташиним». По всій планеті він забрав людські життя не зважаючи на високі технології в області медицини й вірусології...

... Початок XX століття. В глобальному масштабі лютує грип. 1,5 мільярдів випробували його на собі, 20 мільйонів людей різного віку загинули...

... Віспа. Людство не знайшло для неї більш влучного порівняння, як «червона смерть». Тільки у XVIII столітті в Європі від неї померло близько 60 мільйонів осіб...

• Як реагує на це організм?

• Чим пояснити ці явища?

• Чому не всі люди хворіють під час епідемій?

• Чому після перенесення деяких хвороб люди більше ними не хворіють?

... В нашому організмі постійно точаться невидимі битви. Вони ведуться за всіма правилами військового мистецтва. Ви загнали в палець скалку, і вже через кілька хвилин до цього місця прямують лейкоцити. Вони вступають в боротьбу з мікроорганізмами, які проникли разом зі скалкою. Палець починає набрякати...

... Уявімо собі, що в організм потрапляє збудник черевного тифу — бактерія Еберта. В крові починають утворюватися особливі білки — антитіла...

... Щодня здійснюється поділ близько 10 трильйонів клітин в організмі людини, тому що клітини слизової оболонки живуть 5-35 діб, печінки — 180 діб тощо. Кожна мільйонна клітина несе в собі мутацію. Якщо врахувати, що впродовж життя змінюється 20 тисяч клітинних поколінь, то кількість мутаційних змін сягає близько 20 мільярдів. Частина мутантних клітин може стати раковою...

• Чому нормальні клітини перетворюються на ракові?

• Хто ж вступає у бойові дії далі?

• Яка сила знищує мутантні клітини?

Знайти відповіді на ці та інші запитання ми зможемо на сьогоднішньому уроці.

III. Повідомлення учням теми, мети і завдань уроку.

IV. Сприймання й усвідомлення учнями фактичного матеріалу.

• Робота в дослідницьких лабораторіях, які організовує вчитель за різнорівневим принципом (доцільно застосовувати з метою формування компетентностей продуктивної творчої діяльності та здоров'язберігаючих компетентностей).

Завдання.

1. Для дослідницької лабораторії «Науковці-цитологи»: розшифруйте схему «Види лейкоцитів», дослідивши будову та властивості лейкоцитів.

Схема «Види лейкоцитів»

Лейкоцити
	↓				↓
Гранулоцити						Агранулоцити
↓	↓	↓			↓		↓
Нейтрофіли 60-70%	Еозинофіли 2-4%	Базофіли 0,5-1%			Лімфоцити 20-25%		Моноцити 3-8%

2. Для дослідницької лабораторії «Науковці-біологи»: дослідіть специфічний (імунний) механізм захисту організму, використавши опорну схему «Механізм формування імунної відповіді».

Схема «Механізм формування імунної відповіді»

Червоний кістковий мозок
↓			↓
Тимус			Лімфоїдна тканина
↓			↓
Периферичні Т-лімфоцити			Периферичні В-лімфоцити
	↓
	Кооперація
	Антиген
	↓		↓
Активовані Т-лімфоцити (імуноцити)			Плазматичні клітини (В-лімфоцити)
			↓
Клони	Клітини пам’яті						Клони
			↓
	Вторинна імунна відповідь →
Реакції, що здійснюються клітинами			Антитіла
	↓		↓
Клітинний імунітет			Гуморальний імунітет

3. Для дослідницької лабораторії «Науковці-аналітики»: дослідіть різницю між специфічним імунним захистом організму й неспецифічним імунним захистом організму, поясніть механізм останнього.

4. Для дослідницької лабораторії «Науковці-імунологи»: з'ясуйте зміст схеми «Типи імунітету», поясніть шляхи утворення кожного типу імунітету в організмі людини.

Схема «Типи імунітету»

Імунітет
↓				↓
Природний					Штучний
↓	↓				↓	↓
Вроджений (наявність у крові людини необхідних антитіл)	Набутий (антитіла з’являються після перенесення хвороби)				Активний (після введення в організм людини вакцини)	Пасивний (після введення в організм людини сироваток)

5. Для дослідницької лабораторії «Науковці-історики»: дослідіть роль вчених у розвитку уявлень про імунітет, підготуйте історичну доповідь.

6. Для дослідницької лабораторії «Науковці-інфекціоністи»: дослідіть симптоми, шляхи передачі, способи профілактики інфекційних захворювань, занесених до таблиці-картотеки хвороб.

Таблиц- картотека хвороб

Інфекційні хвороби
↓	↓	↓	↓
Кишкові інфекції	Кров’яні інфекції	Інфекції зовнішніх покривів	Інфекції дихальних шляхів
↓	↓	↓	↓
Дизентерія, холера, черевний тиф, сальмонельоз	Висипний тиф, малярія, енцефаліт, поворотний тиф	Дерматити, деякі венеричні захворювання	Грип, ангіна, скарлатина

V. Осмислення зв'язків і залежностей між елементами виучуваного.

Кожна дослідницька лабораторія по черзі презентує результати свого дослідження для всього класу, обравши доповідача, який подає інформацію. та двох помічників, перший з яких роздає решті учнів схеми чи таблиці, а другий допомагає доповідачу під час розповіді (допомагає розвивати комунікативні компетентності).

VI. Узагальнення і систематизація знань.

• Гра «Ланцюжок» (доцільно застосовувати з метою формування інформаційних та комунікативних компетентностей ).

Учні по черзі ставлять один одному запитання щодо вивченої на уроці теми. Якщо учень, якому поставили запитання не знає відповіді, то ланцюжок розривається і відповідь на запитання дає той, хто його поставив. Далі вчитель, може запропонувати учневі, який не зміг дати правильної відповіді, розпочати новий ланцюжок.

• Метод «Мікрофон» (доцільно застосовувати з метою формування комунікативних, соціальних та здоров'язберігаючих компетентностей).

В уявний мікрофон учні висловлюють свої думки стосовно озвученої вчителем інформації.

Учитель. Доволі часто в засобах масової інформації дискутують — робити щеплення чи ні — адже, за статистикою, після вакцинації часто трапляються ускладнення. Думки фахівців різняться: одні переконують, що кращого захисту від інфекцій, аніж вакцинація, немає, інші стверджують, що щеплення не захищає від недуг, а лише завдає серйозного удару імунітетові. Яку думку поділяєте ви? Відповідь аргументуйте.

VII. Підсумки уроку. Оцінювання.

VIII. Повідомлення домашнього завдання.

1. Вивчити § 20,21 підручника.

2. Відповісти на запитання після параграфа.

3. Підготувати міні-проекти за обраними темами (доцільно застосовувати з метою формування компетентностей саморозвитку і самоосвіти):

• Основні етапі становлення імунології.

• Еволюційний розвиток імунної системи.

• Функціональні порушення імунної системи.

• Автоімунні хвороби.

• З історії виявлення СНІДу.

• Походження ВІЛ

• Будова ВІЛ, його стійкість у зовнішньому середовищі.

• Шляхи зараження ВІЛ.

• Розвиток хвороби та заходи профілактики СНІДу.

• Юридичний супровід проблеми СНІДу.

• Психологічний супровід проблеми СНІДу.

Урок № 5

Тема. Порушення роботи імунної системи.

Мета: розширити уявлення про імунні механізми, сформувати знання про порушення імунної системи; розвивати компетентності продуктивної творчої діяльності, самоосвіти і саморозвитку, полікультурні, інформаційні, соціальні, комунікативні та здоров'язберігаючі; формувати бережливе ставлення до свого здоров'я, пропагувати здоровий спосіб життя.

Обладнання: таблиці «Склад крові» (мікроскопічна будова), «Кровоносна система», «Лімфатична система», довідкова література, періодична література щодо проблеми ВІЛ, СНІДу.

Базові поняття і терміни: імунодефіцит, ВІЛ, СНІД, алергія, алергени, автоімунні хвороби.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Хід уроку

І. Мотивація навчальної діяльності школярів

• Вправа «Вилучи зайве» (доцільно застосовувати з метою формування полікультурних компетентностей).

Вчитель записує «деформований» вислів на дошці та пропонує учням вилучити зайве у словах і прочитати девіз уроку.

Вислів: зідомуронів'ятет, ралідімсфать, щарісдитяна у кварошвих арунтигенках!

Девіз уроку: здоров'я, радість, щастя — у ваших руках!

• Метод «Відкритий мікрофон» (доцільно застосовувати з метою формування комунікативних т полікультурних компетентностей).

Учні швидко по черзі висловлюють свою думку з приводу поданої вчителем інформації, думки не обговорюються. Коли всі висловлювання зібрано, вчитель формулює висновок.

Учитель. Вустам великого Шота Руставелі належать прості але дуже мудрі слова: «Що є у глечику, те і ллється з нього» Інший вислів говорить: «Дитина — це чаша, яку потрібно наповнити». Як ви вважаєте, кого із нас, присутніх у цьому класі, стосуються ці слова?

Висновок: глечик і чаша — це учень, речовина, яка ллється із глечика, — це його знання, а наповнювати цю чашу має вчитель, але не просто інформацією, а формуванням вміння використовувати її на практиці (формуванням життєвих компетентностей).

II. Повідомлення учням теми, мети й завдань уроку.

III. Актуалізація та корекція опорних знань.

• Гра «Лови помилку» (доцільно застосовувати з метою формування інформаційних компетентностей).

Вчитель зачитує учням твердження, а вони погоджуються з ним. або ж виправляють допущені помилки.

1. Імунітет відіграє важливу роль у контролі за гомеостазом.

2. Розрізняють специфічний (імунний) механізм захисту організму і природний (неспецифічний).

3. Лейкоцити, як і еритроцити, здатні до амебоїдного руху (тільки лейкоцити).

4. Клітинний імунітет був відкритий П. Ерліхом, за що у 1908 р. він отримав Нобелівську премію (П. Ерліх відкрив гуморальний імунітет).

5. Природний імунітет класифікують на вроджений і набутий.

6. Активний і пасивний імунітет також є формами природного імунітету (це форми штучного імунітету).

7. Розрізняють кілька різновидів Т-лімфоцитів і В-лімфоцитів, зокрема кілери та хелпери (це різновиди лише Т-лімфоцитів).

8. Атитілами є білки, які належать до групи імуноглобулінів.

9. Неспецифічними механізмами захисту, крім фагоцитів, володіє ще й інтерферон (а також лізоцим).

10. Всі лейкоцити здатні до фагоцитозу, тобто активного захоплення та поглинання чужорідних тіл (ні, проте більша їх частина).

IV. Сприймання й усвідомлення учнями фактичного матеріалу.

• Презентація учнями міні-проектів на теми (доцільно застосовувати з метою формування компетентностей саморозвитку і самоосвіти, продуктивної творчої діяльності, полікультурних, інформаційних, комунікативних, соціальних та здоров'язберігаючих компетентностей):

• Основні етапі становлення імунології.

• Еволюційний розвиток імунної системи.

• Функціональні порушення імунної системи.

• Автоімунні хвороби.

• З історії виявлення СНІДу.

• Походження ВІЛ

• Будова ВІЛ, його стійкість у зовнішньому середовищі.

• Шляхи зараження ВІЛ.

• Розвиток хвороби та заходи профілактики СНІДу.

• Юридичний супровід проблеми СНІДу.

• Психологічний супровід проблеми СНІДу.

V. Осмислення зв'язків і залежностей між елементами виучуваного.

• Заповнення учнями анонімних соціальних анкет для аналізу теми (доцільно застосовувати з метою формування соціальних компетентностей).

Анкета для учнів із соціальних проблем ВІЛ і СНІДу

1. Чи вважаєш ти себе настільки дорослого людиною, щоб обговорювати серйозні проблеми:

а) так;

б) ні.

2. Які інфекційні хвороби ти знаєш:

а) грип;

б) гепатит;

в) бородавки;

г) герпес;

ґ) СНІД;

д) сифіліс.

3. Що таке СНІД:

а) один з видів раку;

б) інфекційна хвороба;

в) отруєння, спричинене наркотиками;

г) розлад нервової системи.

4. Як люди заражуються СНІДом:

а) вживаючи використані одноразові шприци та голки для ін'єкцій;

б) під час пиття з однієї склянки з хворою людиною;

в) у результаті статевих стосунків без презерватива із зараженою людиною;

г) при укусі комара, який до того вкусив заражену людину.

5. Чи може бути людина зараженою ВІЛ, але не виглядати при цьому хворою:

а) так;

б) ні.

6. Якщо тобі запропонують «шприцеві» наркотики, то ти:

а) погодишся, щоб бути «своїм» у компанії;

б) нізащо не погодишся, тому що боїшся захворіти на СНІД;

в) для тебе це питання не важливе, оскільки ти вже вживав такі наркотики.

7. Як можна визначити, чи заражена ВІЛ зовні здорова людина:

а) запитати цю людину, чи справді вона відчуває себе абсолютно здоровою;

б) визначити неможливо;

в) необхідно зробити аналіз крові на ВІЛ.

8. Чи можна вилікувати СНІД:

а) так;

б) ні.

9. Чи помирають від СНІДу більшість хворих:

а) так;

б) ні.

10. Звідки ти дізнався про СНІД і ВІЛ:

а) з теле- і радіопередач;

б) у школі;

в) з газет і журналів;

г) з розмов із медичними працівниками;

ґ) з плакатів рекламних щитів;

д) із розмов з друзями;

е) із розмов з батьками.

11. Якби твій родич або друг був хворий на СНІД, ти дружив би з ним:

а) так;

б) ні.

VI. Узагальнення і систематизація знань.

• Розповідь вчителя (доцільно застосовувати з метою формування соціальних компетентностей).

Учитель. Фрази, що ми вживаємо, обговорюючи проблеми ВІЛ/СНІДу, відображають наші знання й уявлення про епідемію, а також наше ставлення до людей, яких торкнулася ця проблема. Те, як ми говоримо про СНІД, значно впливає на сприйняття. Щоб відійшли в минуле дискримінація, неповага, істерія, щоб у нашому суспільстві поступово сформувалося тверезе та гуманне ставлення до різних аспектів проблеми СНІДу, наша мова має бути точною, вільною від упереджень.

«Чума століття». Цей журналістський штамп з'явився на початку епідемії, коли ще люди не знали про шляхи і причини поширення хвороби і відчували сліпий страх перед нею. Порівняння з чумою навіює СНІДофобію і страх перед інфекцією, а також сприяє дискримінації та ізоляції людей, що живуть із ВІЛ.

«Жертви СНІДу». Слово «жертва» передбачає пасивність, безпорадність перед небезпекою. Більшість людей, що живуть із ВІЛ і СНІДом, борються за своє життя, здоров'я і права людини, допомагають іншим уникнути зараження. Саме завдяки їхнім зусиллям у світі досягнуті значні успіхи у лікуванні й профілактиці ВІЛ/СНІДу.

«Невинні жертви СНІДу». Так часто називають дітей, інфікованих ВІЛ у медичних установах. При цьому вважається, що люди, які заразилися статевим шляхом або вживаючи наркотики, у чомусь винні. СНІД — не злочин, а хвороба. Не лише СНІД, а й багато інших захворювань можуть викликатися ризикованою поведінкою, проте нікому не спаде на думку говорити про невинних жертв раку, гіпертонії або діабету та виявити, наскільки людина сама винна у своїй хворобі.

«Заразитися СНІДом». Очевидно, що заразитися можна лише ВІЛ-інфекцією, яка із часом може перейти у стадію СНІДу. Сучасні методи лікування спрямовані на те, щоб не допустити переходу ВІЛ-інфекції в СНІД.

«Групи ризику». Застаріла, безграмотна і часто дискримінаційна фраза, що цілком вийшла з ужитку в антиснідівському товаристві. Ризик визначає не приналежність до певної групи, а індивідуальну поведінку. Доречна фраза «вразлива група».

А зараз завітаймо до «Школи збереження здоров'я» (доцільно застосовувати з метою формування соціальних, полікультурних, здоров'язберігаючих компетентностей).

Основні правила зміцнення здоров'я

1. Загартовування організму, систематичні заняття фізичною культурою мобілізують природні захисні функції організму, зміцнюють його імунітет. Основним механізмом підвищення імунологічного статусу є утворення спеціальних захисних комплексів крові. М'язова робота організму прискорює міграцію частини лімфоцитів у кістковий мозок. Вони стимулюють його кровотворну функцію (у кров викидається надлишок еритроцитів і В-лімфоцитів). При правильно підібраному режимі тренувань підвищується активність гуморальних і клітинних ділянок імунної системи, при цьому зростає стійкість організму до інфекцій та дії інших несприятливих факторів зовнішнього середовища. Однак максимальне тренувальне навантаження, якого вимагає сучасний спорт, нерідко призводить до пригнічення імунітету і підвищення чутливості до інфекційних захворювань.

2. Для стимуляції діяльності імунної системи, запобігання автоімунним порушенням вживайте рослини, які містять імуностимулятори — речовини, що підвищують імунітет. Смачні та корисні страви можна приготувати із зерна вівса посівного, хрону, листків кропиви, подорожника великого. Цілющі запашні кавові напої готують з кореню цикорію дикого та кульбаби лікарської. До природних імуностимуляторів належить також шипшина, горобина червона, парило, ехінацея.

3. Користуйтеся одноразовими медичними інструментами, шприцами для запобігання інфекційним захворюванням.

VII. Підсумки уроку. Оцінювання.

VIII. Повідомлення домашнього завдання.

1. Вивчити § 21,22 підручника.

2. Відповісти на запитання після параграфа.

МАТЕРІАЛИ З УЧНІВСЬКИХ ПРОЕКТІВ

Тема. Основні етапи становлення імунології.

У 1796 р. англійський природодослідник Едуард Дженнер вперше застосував спосіб щеплення проти віспи.

1881 р. вважається роком народження імунології. Завдяки роботам французького вченого Луї Пастера людству стало відомо про збудників інфекційних хвороб — патогенні мікроорганізми. Він розробив наукові основи вакцинації, створив вакцини проти сказу, сибірської виразки. Однак Луї Пастер, створивши вчення про інфекції, не зміг пояснити принципи утворення імунітету.

1883 р. — український та російський мікробіолог Ілля Ілліч Мечников сформулював клітинну фагоцитарну теорію імунітету. Водночас німецький учений Пауль Ерліх розробив теорію гуморального імунітету. Обидва дослідники у 1908 р. за роботи в галузі імунології нагороджені Нобелівською премією.

1901 р. — 32-річний австрійський імунолог Карл Ландштайнер відкрив групи крові людини, ставши лауреатом Нобелівської премії у 1930 р. Саме на основі цього відкриття виникло вчення про тканинні антигени.

1903 р. — відкриття груп крові здійснив австралійський науковець Ян Янсен, незалежно від Карла Ландштайнера.

1944 р. — уродженець Бразилії професор кафедри зоології університетського коледжу в Лондоні Пітер Медавар став основоположником трансплантаційного імунітету й довів, що основною причиною відторгнення тканин є імунна реакція реципієнта, якому тканина, що пересаджувалася, була чужою. На початку 50-х років XX ст. П. Медавар разом із Р. Біллінхемом і Л. Брентом блискуче організували дослід, який підтвердив гіпотезу, що будь-який білок, введений тварині в ембріональному стані, буде потім сприйматись організмом як свій і не відбуватиметься реакції відторгнення. Саме із цими відкриттями пов'язані надії на розв'язання проблеми століття — трансплантацію органів, за що вчені отримали Нобелівську премію.

1954 р. — американський хірург Дж. Мюррей вперше успішно пересадив нирку (донор і реципієнт — однояйцеві близнюки).

1967 р. — Крістіан Бернард здійснив першу вдалу пересадку серця (пацієнт прожив 17 днів).

Сучасна імунологія розширює значення імунітету для живих істот — імунітет сприяє зародженню життя і його збереженню. З ним пов'язані науки:

• онкологія наука про ракові утворення, яка основне своє завдання вбачає у розробці нешкідливих методів боротьби зі злоякісними утвореннями;

• відновлювальна хірургія, яка готова до пересадки будь-яких органів і навіть головного мозку;

• акушерська практика, що бореться за здорове покоління.

Імунологія перебуває у стадії бурхливого розвитку, і можна припустити, що в недалекому майбутньому людство буде захищено від багатьох ще недостатньо вивчених хвороб.

Тема. Еволюційний розвиток імунної системи.

Властивість імунного захисту виникла у процесі еволюції як функція живої системи забезпечувати збереження біологічної індивідуальності та гомеостаз.

Тварини		Характеристика імунних реакцій
Найпростіші		Уся клітина являє собою організм — фагоцит. Розпізнавання «свого» і «чужого» відбувається клітинною мембраною. Функція захисту від чужорідних тіл і речовин невіддільна від функцій живлення
Кишково­порожнинні		Захист від мікроорганізмів забезпечують амебоїдні клітини, у яких відбувається внутрішньоклітинне травлення
Плоскі, круглі черви		Мають особливі клітини, які за своєю будовою нагадують лімфоцити хребетних
Кільчасті черви		Поява целому і циркуляторних систем відіграла важливу роль у розвитку імунних механізмів. Існує клітинний імунітет, пов'язаний з клітин­ними елементами, — целомоцитами, гемоцитами
Членистоногі		Поряд з клітинним імунітетом є гуморальний — знайдено речовини білкової природи типу аглю­тинінів, які знезаражують чужорідні речовини. У деяких спостерігається відторгнення тканини при трансплантації
Хребетні	Відбулося подальше диференціювання, підвищення специфічності й об'єднання в інтегровану систему
Міноги	Зачатки лімфоїдної тканини
Риби	Тимус і селезінка — основні лімфоїдні органи
Земноводні, рептилії	Мають примітивні лімфатичні вузли. Вперше відбулося розділення лімфоцитів на клітини, які відповідають за клітинні й гуморальні імунні реакції
Птахи, ссавці	Складна будова імунної системи, яка є наслідком довготривалого процесу її вдосконалення

Тема. Функціональні порушення імунної системи.

Існують захворювання, пов'язані з природженими дефектами імунної системи — імунодефіцитні захворювання, які передаються у спадок і проявляються на ранніх стадіях розвитку.

Причини імунодефіциту та його лікування

Причина природженого імунодефіциту	Характеристика імунодефіциту	Лікування
Недорозвинений тимус	Відсутність Т-лімфоцитів, порушений трансплантаційний та протипухлинний імунітет	Трансплантація тимуса разом з грудною кісткою
	Відсутні гамаглобуліни, організм не виробляє антитіла, порушений гуморальний імунітет	Постійне введення імуноглобулінів, виділених з крові здорових людей
Недорозвинена В-система		Введення в ушкоджений організм В-лімфоцитів від сумісних щодо тканин донорів

Така дитина у перші тижні життя здається здоровою, до тих пір, доки у її крові циркулюють антитіла матері, які передалися через плаценту та з її молоком. Але недуга проявиться постійними захворюваннями (запалення легень, отит, гайморит). До відкриття антибіотиків імунодефіцит призводив до смерті у перший рік життя дитини.

Тема. Автоімунні хвороби.

Назва хвороби	Причина хвороби	Симптоми
Системна червона вовчанка	Антитіла направлені проти спадкового матеріалу клітини — ДНК і комплексу ДНК з білком	Періодичне підвищення температури, висипи на шкірі, ураження нирок, серця, сполучної тканини, кровоносних судин, значне руйнування клітин
Ревматоїд­ний артрит	Імуноглобулін одного класу направляє свою активність проти іншого	Запалення суглобів, ураження нирок, серцевого м'яза, кровоносних судин
Тиреоїдит Хасімото	Автоантитіла руйнують тиреоглобулін — гормон щитоподібної залози	Ураження щитоподібної залози

Першопричина автоімунних хвороб залишається незрозумілою (її пов'язують із впливом зовнішнього середовища). При лікуванні необхідно видалити ті лімфоцити, які синтезують дані автоантитіла. При цьому застосовують хіміотерапію і гемосорбцію — пропускання крові через гемосорбенти (активоване вугілля, йонообмінні смоли) з метою видалення антитіл.

Тема. З історії виявлення СНІДу.

Перші зареєстровані випадки СНІДу мали місце влітку 1981 р. в Америці. Було повідомлено, що в кількох молодих людей з послабленим імунітетом, які були гомосексуалістами (виявлено пізніше), діагностовано саркому Капоші та пневмоцистну пневмонію.

Вірус, збудник СНІДу, що відомий тепер як ВІЛ, було відкрито у 1983 р. Барре-Сінуссі, Монтаньє та їхніми колегами в Парижі. Вони назвали його вірусом, асоційованим з лімфаденопатією (LAV). Згодом від людей, що мали контакти з вихідцями з Африки, було виділено різновид цього вірусу — ВІЛ-2.

Перший ефективний імунологічний тест зроблено у 1984 p., що дало змогу краще дослідити динаміку росту, розповсюдження та історію епідемії ВІЛ.

У 1985 р. тести на антиВІЛ-АТ надійшли у продаж в Америці та Європі, точність їх щороку збільшується.

Дотепер невирішене питання про причини виникнення ВІЛ, невідома середня і максимальна тривалість його прихованого періоду. Чи правомірна сама назва? СНІД розшифровується як синдром набутого імунодефіциту. Іншими словами, головна ознака хвороби — ураження імунної системи. Але з кожним роком накопичується все більше даних, які доводять, що збудник СНІДу руйнує не тільки імунну, але й нервову систему.

Особливості СНІДу:

• перший в історії медицини набутий імунодефіцит, пов'язаний з конкретним збудником і характеризується епідемічним поширенням;

• майже «прицільна» поразка Т-хелперів;

• перше епідемічне захворювання людини, викликане ретровірусами;

• СНІД за клінічними і лабораторними особливостями не схожий ні на які інші набуті імунодефіцити.

Тема. Походження ВІЛ.

Походження ВІЛ є однією із проблем СНІДу, розв'язання якої значною мірою визначить діагностику, лікування і профілактику цієї хвороби.

У міру накопичення матеріалу виникли такі гіпотези походження ВІЛ:

1. Вірус створений штучно наприкінці 70-х років XX ст. за допомогою методів генної інженерії на основі нових знань про вплив різного роду випромінювань.

2. У природних умовах вірус імунодефіциту людини може мати антропогенне походження, а саме:

• ВІЛ — типовий ретровірус, що існував у людей з давніх часів і еволюціонував разом з людиною;

• тривалий час ВІЛ циркулював у глухих куточках Центральної Африки і викликав ендемічні захворювання на СНІД, потім через острів Гаїті потрапив у США й далі досить швидко поширився на всі континенти;

• ВІЛ — не африканського походження і до нинішньої пандемії існував у країнах помірного клімату (Північна Америка, Європа), у силу слабкої патогенності викликав окремі захворювання, які практично не діа­гностуються як СНІД.

3. Зоонозне походження, що могло бути реалізоване такими шляхами:

• на початку 50-х років XX ст. відбулася випадкова генетична рекомбінація вірусу лейкозу людини з вірусом пухлини молочної залози мишей (ретровірус типу В) чи з вірусом мавпячого СНІДу (ретровірус типу О);

• у давні часи мутанти вірусу імунодефіциту зеленої мавпи трансформувалися і знайшли нового хазяїна — людину;

• за структурою геному і біологічними властивостями ВІЛ близький до інфекційної анемії коней (спостерігається спільність їх внутрішніх білків).

Безумовно, ці дані тяжко трактувати як однозначні, однак в цілому вони можуть бути підтвердженням гіпотези: проблема СНІДу не вирішується традиційними підходами як до звичайної вірусної інфекції.

Тема. Будова ВІЛ, його стійкість у зовнішньому середовищі.

ВІЛ належить до ретровірусів, що має у своїй будові спадкову інформацію у вигляді РНК, також ферментзворотну транскриптазу. На сьогодні існує три типи ВІЛ: ВІЛ-1, ВІЛ-2, НТLV-4. Із них найбільш розповсюджений ВІЛ-1. ВІЛ-2 виявлений у крові хворих Західної та Центральної Африки, кілька випадків зареєстровано в Європі. Форма вірусу НТLV-4 найімовірніше різновид ВІЛ-2. Вірусу імунодефіциту людини властива висока мінливість.

ВІЛ — малостійкий організм, гине при дії: 0,3% розчину перекису водню; 0,5% розчину формальдегіду; 3% розчину хлораміну, ефіру, ацетону; 70% розчину спирту; при температурі 56°С впродовж 30 хв.; при температурі 78°С — 10 хв.

Тема. Шляхи зараження ВІЛ.

ВІЛ знайдено у багатьох клітинних елементах і рідких середовищах хворих та інфікованих. Особливе місце серед них займає кров і сперма. Кров — головний плацдарм, де проходять процеси, які пригнічують імунітет, крім того, вона відіграє велику роль у передачі інфекції; сперма — основний транспортер при розповсюдженні цієї інфекції. Доведено присутність ВІЛ у слині, сльозах, поті, жіночому молоці та спинномозковій рідині. Питання про кількість ВІЛ залишається відкритим. Загальновідомо, що концентрація у крові і у спермі найбільша, незначна — в інших рідинах, при чому у слині є особливий інгібітор, який частково блокує здатність інфікувати ВІЛ лімфоцити. Низька концентрація і наявність інгібітора пояснюють той факт, що через слину збудник не передається.

ВІЛ передається типовими для всіх ретровірусів способами:

• «вертикально» (дитині від матері);

• «горизонтально», особливо при статевих контактах, ін'єкціях, а також при потраплянні рідини від ВІЛ-інфікованого на шкіру і слизові оболонки за наявності на них мікротравм.

Деякі носії ВІЛ виділяють набагато більше вірусу, ніж інші. Передача вірусу характеризується також такими факторами, як травми, вторинні інфекції, ефективність епітеліальних бар'єрів, а також наявність і відсутність клітин з рецепторами для ВІЛ. Ці фактори дають змогу пояснити, чому за одних обставин, наприклад, при гомосексуальних контактах, вірус поширюється швидше, ніж при інших.

Важливим чинником, що впливає на ступінь інфікованості, може бути стадія інфекції. На ранніх стадіях, ще до утворення антитіл, цю фазу важко виявити, оскільки вона звичайно безсимптомна, а гуморальна противірусна відповідь взагалі не діагностується — ця стадія найбільш небезпечна. Є також дані про те, що хворий знову стає більш інфекційно небезпечним, коли вже розвивається СНІД.

Тема. Розвиток хвороби та заходи профілактики СНІДу.

Вірус СНІДу руйнує найголовнішу ланку в механізмі імунної відповіді — Т-лімфоцити. Проникаючи в лімфоцит, вірус деякий час (частіше 5-7 років) живе в ньому, не виявляючи себе. При цьому в організмі відбувається синтез невеликої кількості антитіл до вірусу, які циркулюють у крові (за їх наявності й роблять висновок про зараження). Людина ще не хвора, але є носієм хвороби і здатна заразити СНІДом інших людей. Захворювання розвивається повільно, єдиною ознакою хвороби протягом кількох років є збільшення деяких лімфатичних вузлів. При дії якоїсь інфекції вірус може активізуватися, починає швидко розмножуватися, знищуючи Т-лімфоцити, внаслідок чого порушується формування імунної відповіді й опірність організму до інфекційних захворювань різко знижується. Відповідно до цього виділяють кілька стадій розвитку СНІДу (існування всіх стадій, їх послідовність і перехід однієї в іншу зовсім необов'язковий).

Стадії розвитку СНІДу

Назва стадії	Тривалість	Клінічні прояви	Події з Т-лімфоцитами
Початкова (гостра)	Починається через 2-4 тижні, триває 3-14 діб	Симптоми неспецифічного характеру: лихоманка, нездужання, млявість, головний біль, висипи на шкірі, збільшення лімфатичних вузлів, відчуття дискомфорту	Висока концен­трація вірусу у крові. Кількість Т-лім­фоцитів різко знижується, з'являються антитіла
Безсимп- томна (хронічна)	До 10 років	Не супроводжується клінічними проявами. Розпізнавання хвороби відбувається тільки лабораторним шляхом	Рівень Т-лімфоцитів близький до норми Вірус інтенсивно розмножується, руйнуючи імунну систему
Рання симптомна	Від кількох місяців до кількох років	Розвиток супутніх захворювань, які для людей, неінфікованих ВІЛ, є безпечними	Рівень Т-лімфоцитів — 200 клітин в 1 мм3
Пізня симптомна	Від кількох місяців до кількох років	Важкий хворобливий стан. Втрата ваги, постійна втома, імунна система практично не функціонує	Менше 100 клітин в 1 мм3
Фінал СНІДу	1-2 роки	Надзвичайно різноманітні ускладнення клінічних проявів. Умовно виділяють легеневу, неврологічну, шлунковокишкову, лихоманкову форми. Розвиток захворювання зале­жить від індивідуальних особливостей	До 50 клітин в 1 мм3

Тема. Юридичний супровід проблеми СНІДу.

З метою стабілізації епідемічної ситуації, зниження рівня захворюваності та смертності від ВІЛ-інфекції/СНІДу Законом України від 19 лютого 2009 року № 1026-VI затверджено Загальнодержавну програму забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009-2013 роки.

Серед найважливіших профілактичних заходів Програмою визначено забезпечення масштабної первинної профілактики поширення ВІЛ-інфекції серед населення, передусім серед молоді, через проведення освітньої роз'яснювальної роботи з пропаганди здорового способу життя, духовних, морально-етичних, культурних цінностей та відповідальної поведінки.

Заходами Програми передбачено залучення до виконання програм профілактики ВІЛ-інфекції педагогічних працівників, здійснення післядипломної підготовки спеціалістів з профілактики ВІЛ-інфекції, створення системи моніторингу та оцінки ефективності заходів з профілактики.

Наказом МОН від 01.06.2009 р. № 457 затверджено План заходів Міністерства освіти і науки України з виконання Загальнодержавної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009-2013 роки.

Чинним законодавством України передбачено також відповідальність за порушення правових норм, спрямованих на попередження ВІЛ/СНІДу в Україні.

Статті Кримінального Кодексу України:

108-3. У випадку неправильного виконання медичним, фармацевтичним або працівником іншої сфери своїх професійних обов'язків, через халатне або недобросовісне ставлення, яке призвело до зараження особи ВІЛ, передбачена кримінальна відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк до 5 років або виправних робіт на строк до 2 років з позбавленням права займати певні посади на строк до 3 років».

108-3, Ч. 2. Якщо ж вказані кримінальні дії призвели до зараження ВІЛ 2-х або більше осіб, то в цьому випадку такий працівник ризикує отримати покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 8 років з позбавленням права займати певні посади на строк до 5 років.

108-4. Підлягає кримінальному покаранню розголошення медичними працівником або іншою посадовою особою відомостей про результати тестів особи на ВІЛ/СНІД, про які їм стало відомо в результаті виконання службових обов'язків (працівники медичних закладів, міліції, прокуратури та ін.). Такі дії караються позбавленням волі на 2 роки або виправними роботами на 2 роки, або штрафом від 200 до 400 мінімальних розмірів заробітної плати.

113, Ч. 1. Не надання без поважних причин медичної допомоги хворому особами з числа медичного персоналу, якщо таке могло викликати важкі наслідки для хворого, карається виправними роботами на строк до 2 років.

113, Ч. 2. У випадку якщо такі дії викликали для хворого важкі наслідки, особа може бути покарана позбавленням волі на 3 роки.

108-2. За створення іншій особі небезпеки зараження ВІЛ винні караються позбавленням волі на строк до 5 років. Зараження ж іншої особи на ВІЛ особою, яка знала, що вона сама інфікована, викликає кримінальну відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк до 8 років.

Тема. Психологічний супровід проблеми СНІДу.

Сьогодні медицина не може дати хворому на ВІЛ ні ефективних ліків, ні вакцини, тому на першому місці є бездоганний догляд хворого. Повідомлення йому усіх необхідних даних дуже часто закінчується словами: «Ліків, що виліковують СНІД, ще немає, але за підтримки лікаря хворий може одержати особисту перемогу над хворобою. До того ж, науковці постійно працюють над створенням вакцини, очікують її відкриття у найближчі 10 років». Особливої уваги потребують питання безпечності хво­рого, нерозголошення факту інфікування, моральна підтримка хворого та його рідних, особливо ж піклування про дітей, які залишаться сиротами. Таким людям потрібна і наша підтримка та співчуття. Якщо кращий друг чи близька людина виявилися інфікованою, чи стали вони від цього гіршими, чи менш рідними, чи менш значущими для нас? Навпаки! Такій людині необхідна підтримка ще більше ніж до хвороби. Яким би шляхом не від­булося інфікування, після захворювання на СНІД у людини відбувається переоцінка життєвих цінностей.

Від реакції близьких на ВІЛ-інфікованого залежить, чи стане він свідомо поповнювати ряди ВІЛ-інфікованих, втративши довіру до людей, чи буде боротися за своє життя та займатися пропагандою здорового способу життя, приносити користь суспільству й давати іншим людям радість від можливості спілкуватись, дружити з ним. Пам'ятайте: «Уміння бути великодушним — ознака високої культури».

Ракова О.Л. учитель біології Комарської ЗОШ І-ІІІ ст. Страница 32