ВСТУП. МОВА – СКАРБНИЦЯ ДУХОВНОСТІ НАРОДУ
Мета: поглибити знання про мову як основу духовності, формувати уміння і
навички визначати тему, основну думку тексту, добирати заголовок,
удосконалювати граматичний лад мовлення учнів, збагачувати словник; виховувати любов до рідної мови.
Обладнання: виставка книг про мову, словників, довідників, плакат з віршем
І. Драча.
ХІД УРОКУ
I. Оголошення теми та мети уроку
- Ми говоритимемо сьогодні про роль мови у збереженні духовності народу. До кінця уроку вам треба:
ЗНАТИ: значення слова духовність; основні складові духовності; роль мови у розвитку духовності людини і народу;
УМІТИ: пояснювати значення окремих слів за тлумачним словником; визначати тему, основну думку тексту; добирати заголовок до тексту; правильно вживати нові слова у мовленні.
ЦІНУВАТИ: красу та силу рідного слова.
II. Актуалізація опорних знань учнів
1. Проведіть дослідження: прочитавши вірш І. Драча, скажіть, як його зміст пов'язаний з темою нашого уроку.
Ріднеє слово назавжди нам надане,
В спадщину йде від батьків і дідів.
В нім всім народом, як золото, надбана
Вічна любов до майбутніх синів.
Ріднеє слово, в сторіччях не зменшене,
Сил і натхнення в тобі джерело!
Все ми ще зробимо, все ми ще звершимо,
Щоб ти над нами, як сонце, зійшло!
III. Засвоєння нового матеріалу
1. Проведіть пошук «Читай – міркуй – відповідай»: з'ясуйте за тлумачним словником значення слів дух, духовний, душа. Поміркуйте, чому ми говоримо: «Мова – скарбниця духовності народу»?
Відповіді запишіть у зошити. На виконання завдання дається 5 хвилин.
2. Прочитайте тематичну добірку речень (ксерокопія на кожній парті). Які з них найбільш аргументовано пояснюють думку, зазначену в темі уроку, чому саме?
1. Чи здатна розгулятись бездуховність, якщо в душі цвіте віків любов? Глибинна мови рідної верховність, вершинна чарівливість братніх мов… (С. Литвин). 2. Мова – це коштовний скарб, набутий віками нашим народом, його невичерпне духовне багатство
(П. Панч). 3. …Байдужість до мови пояснюється цілковитою байдужістю до минулого, сучасного і майбутнього свого народу (К. Паустовський). 4. У мові відбито характер народу, його історію, і не за двоє-троє століть, а за цілі тисячоліття і за часи, коли народ ще був племенем і розмовляв тією мовою… (М. Шумило). 5. Багатовіковий досвід трудового люду, його творча снага, сила духу, біль і гнів, боротьба, страждання, мрії – все це зафіксовано в слові, в народній пісні, думі, прислів'ї повнозерному, народному афоризмі (О. Гончар).
3. Доберіть епітети до слів дух, душа, духовність. Складіть кілька речень із словосполученнями кожного ряду.
Зразок:
Душа ангельська, безгрішна…
Дух міцний, твердий…
Духовність висока, глибока…
Добра душа п'є із ковша.
(Нар. творчість)
IV. Закріплення вивченого матеріалу
1. Прочитайте і перекажіть текст. Визначте тему, основну думку його, доберіть заголовок. Які духовні цінності народу зберігає і передає мова? Що ви знаєте з легенд, переказів, казок про минуле українського народу? Які моральні цінності (добро, чесність, правдивість, порядність тощо) передають вони нам завдяки мові?
Мова – це глибина тисячоліть. Історія живе в нашій мові, в пісні, слово нам доносить з глибини віків пристрасті, радості, сподіванки й горе наших предків. Мова – це душа народу. Від сповиточка рідну мову дитина чує від матері… В її свідомість разом з материнським словом входять звичаї, обряди оточення, через оповідання близьких довідується про діла своїх дідів і прадідів, про подвиги народних героїв минулого.
Картини рідної природи, враження від них, виражені словами, входять у свідомість, у душу людини з тим емоційним забарвленням, яке дав їм народ у своїх піснях, казках і приповідках. Варто лише нагадати хоч деякі строфи кількох народних пісень, що з покоління в покоління переносять і пейзаж рідного краю, і його побут, й історію, щоб наочно стало ясно, як людина з дитячих років, чуючи ті пісні, все більше й глибше переймається психічним складом свого народу.
Ой на горі та женці жнуть,
а попід горою, яром-долиною
козаки йдуть!..
Ціла картина з життя далекого минулого нашого краю. Український народ-хлібороб з давніх-давен жив мирною працею, але для захисту своєї землі від загарбників сформував козацьку звитяжну вольницю…
(М. Шумило).
Пригадайте вивчені вами народні пісні – обрядові, історичні та інші. Прочитайте з пам'яті 1 – 2 строфи. Які картини минулого вони передають? Для чого це треба знати сучасному поколінню українців? Які духовні цінності нашого народу зберігають пісні?
Назвіть найбільш вживану у тексті частину мови. Що ви можете про неї розповісти? Побудуйте зв'язне висловлювання.
Доберіть синоніми до виділених слів.
2. Прочитайте текст. Про що в ньому йдеться? Як автор виявляє своє ставлення до народних пісень? Випишіть оцінні слова і вирази. До якої частини мови вони належать? Що ви про неї знаєте? Передайте зв'язним висловлюванням.
ПІСЕННЕ ДЖЕРЕЛО
Ніжні й душевні, сповнені глибокого жалю, сердечності й людяності, пісні кохання нашого народу відомі своєю красою усьому світові.
Дорогоцінні поетичні коштовності, перлини словесної творчості. Пісні історичні і пісні кохання, побутові й обрядові, чумацькі й наймитські… Вся історія народу і його побуту відбилася в поетичному слові.
Уже давно чумаків немає, а народ і досі не забуває, співає про того чумака, що повертався з Дону додому. А десь на березі Дніпра лунає «Сонце низенько» чи якась інша про великі духовні скарби, що ними обдаровують коханих (М. Шумило).
3. Прочитайте. Чому приказки і прислів'я називають перлинами мудрості нашого народу?
СКАРБНИЧКА МУДРИХ ДУМОК
Мудрість і досвід багатьох поколінь укладено в приказки і прислів'я. У них відображено світобачення, характер, звичаї, мораль народу, спостереження за діяльністю людини та явищами природи. Виникли приказки та прислів'я ще в доісторичні часи. Наприклад, «Сказав би словечко, так піч у хаті», передає вірування наших далеких предків у те, що біля домашнього вогнища гріються душі померлих родичів. У їх присутності не можна вживати лихих слів, гніватися. А скільки мудрого напучування у прислів'ях: «Шануй сам себе, шануватимуть люди тебе», «Нема тому роду переводу, де браття милують згоду», «Голова без розуму – як ліхтар без свічки», «Посієш вчинок – виросте звичка».
У приказках блищать вогники народної мудрості, немов на плесі сонячні зблиски. Це скарбниця народного досвіду, окраса і багатство нашої мови (А. Ковальчук).
Наведіть кілька прикладів приказок і прислів'їв про розум, навчання, мову. Поясніть, які духовні надбання народу в них відображено.
Доберіть синоніми до слова напучування.
Провідміняйте слово звичка, вкажіть, які зміни приголосних при цьому відбуваються.
V. Підсумки уроку
VI. Домашнє завдання
Прочитайте уривок вірша Д. Луценка «Рідна мова». Про які духовні цінності нашого народу говорить поет? Як могли б сказати про це ви? Напишіть невеликий твір «Мова – душа народу».
У ній усе:
діброва й верболози,
Дніпра і Ворскли витканий атлас,
козацька доблесть і кріпацькі сльози,
ще й дума та, що вистраждав Тарас.
Розмай Карпат,
де юниться на скелі
смерічка недоторкано-струнка,
незгасне сяйво вбогої оселі,
що нам дала у спадщину Франка.
Діброви праслов'янської Волині,
з журбою Мавки й болем Лукаша,
де гордою Кассандрою і нині
вита бентежна Лесина душа.
Мов писанки, хатини сіл затишні,
в курганах скіфських сива давнина.
Зробіть орфографічний аналіз тексту.
Провідміняйте в однині й множині іменники: душа, біль, доблесть.
Визначте твірне слово для прикметників: праслов'янської, скіфських.
Знайдіть слова, вжиті в переносному значенні. Яка їхня роль у тексті?
Ріднеє слово назавжди нам надане,
В спадщину йде від батьків і дідів.
В нім всім народом, як золото, надбана
Вічна любов до майбутніх синів.
Ріднеє слово, в сторіччях не зменшене,
Сил і натхнення в тобі джерело!
Все ми ще зробимо, все ми ще звершимо,
Щоб ти над нами, як сонце, зійшло!
(І. Драч)
I. 1. Чи здатна розгулятись бездуховність, якщо в душі цвіте віків любов? Глибинна мови рідної верховність, вершинна чарівливість братніх мов… (С. Литвин). 2. Мова – це коштовний скарб, набутий віками нашим народом, його невичерпне духовне багатство
(П. Панч). 3. …Байдужість до мови пояснюється цілковитою байдужістю до минулого, сучасного і майбутнього свого народу (К. Паустовський). 4. У мові відбито характер народу, його історію, і не за двоє-троє століть, а за цілі тисячоліття і за часи, коли народ ще був племенем і розмовляв тією мовою… (М. Шумило). 5. Багатовіковий досвід трудового люду, його творча снага, сила духу, біль і гнів, боротьба, страждання, мрії – все це зафіксовано в слові, в народній пісні, думі, прислів'ї повнозерному, народному афоризмі (О. Гончар).
II. Мова – це глибина тисячоліть. Історія живе в нашій мові, в пісні, слово нам доносить з глибини віків пристрасті, радості, сподіванки й горе наших предків. Мова – це душа народу. Від сповиточка рідну мову дитина чує від матері… В її свідомість разом з материнським словом входять звичаї, обряди оточення, через оповідання близьких довідується про діла своїх дідів і прадідів, про подвиги народних героїв минулого.
Картини рідної природи, враження від них, виражені словами, входять у свідомість, у душу людини з тим емоційним забарвленням, яке дав їм народ у своїх піснях, казках і приповідках. Варто лише нагадати хоч деякі строфи кількох народних пісень, що з покоління в покоління переносять і пейзаж рідного краю, і його побут, й історію, щоб наочно стало ясно, як людина з дитячих років, чуючи ті пісні, все більше й глибше переймається психічним складом свого народу.
Ой на горі та женці жнуть,
а попід горою, яром-долиною
козаки йдуть!..
Ціла картина з життя далекого минулого нашого краю. Український народ-хлібороб з давніх-давен жив мирною працею, але для захисту своєї землі від загарбників сформував козацьку звитяжну вольницю…
(М. Шумило).
III.
ПІСЕННЕ ДЖЕРЕЛО
Ніжні й душевні, сповнені глибокого жалю, сердечності й людяності, пісні кохання нашого народу відомі своєю красою усьому світові.
Дорогоцінні поетичні коштовності, перлини словесної творчості. Пісні історичні і пісні кохання, побутові й обрядові, чумацькі й наймитські… Вся історія народу і його побуту відбилася в поетичному слові.
Уже давно чумаків немає, а народ і досі не забуває, співає про того чумака, що повертався з Дону додому. А десь на березі Дніпра лунає «Сонце низенько» чи якась інша про великі духовні скарби, що ними обдаровують коханих (М. Шумило).
IV.
СКАРБНИЧКА МУДРИХ ДУМОК
Мудрість і досвід багатьох поколінь укладено в приказки і прислів'я. У них відображено світобачення, характер, звичаї, мораль народу, спостереження за діяльністю людини та явищами природи. Виникли приказки та прислів'я ще в доісторичні часи. Наприклад, «Сказав би словечко, так піч у хаті», передає вірування наших далеких предків у те, що біля домашнього вогнища гріються душі померлих родичів. У їх присутності не можна вживати лихих слів, гніватися. А скільки мудрого напучування у прислів'ях: «Шануй сам себе, шануватимуть люди тебе», «Нема тому роду переводу, де браття милують згоду», «Голова без розуму – як ліхтар без свічки», «Посієш вчинок – виросте звичка».
У приказках блищать вогники народної мудрості, немов на плесі сонячні зблиски. Це скарбниця народного досвіду, окраса і багатство нашої мови (А. Ковальчук).
Наведіть кілька прикладів приказок і прислів'їв про розум, навчання, мову. Поясніть, які духовні надбання народу в них відображено.
Доберіть синоніми до слова напучування.
Провідміняйте слово звичка, вкажіть, які зміни приголосних при цьому відбуваються.
Домашнє завдання
Прочитайте уривок вірша Д. Луценка «Рідна мова». Про які духовні цінності нашого народу говорить поет? Як могли б сказати про це ви? Напишіть невеликий твір «Мова – душа народу».
У ній усе:
діброва й верболози,
Дніпра і Ворскли витканий атлас,
козацька доблесть і кріпацькі сльози,
ще й дума та, що вистраждав Тарас.
Розмай Карпат,
де юниться на скелі
смерічка недоторкано-струнка,
незгасне сяйво вбогої оселі,
що нам дала у спадщину Франка.
Діброви праслов'янської Волині,
з журбою Мавки й болем Лукаша,
де гордою Кассандрою і нині
вита бентежна Лесина душа.
Мов писанки, хатини сіл затишні,
в курганах скіфських сива давнина.
Зробіть орфографічний аналіз тексту.
Провідміняйте в однині й множині іменники: душа, біль, доблесть.
Визначте твірне слово для прикметників: праслов'янської, скіфських.
Знайдіть слова, вжиті в переносному значенні. Яка їхня роль у тексті?
198
163 856 
