Тема: Кобилянська
Мета: домогтися розуміння учнями своєрідності життєвого і творчого шляху письменниці;
з’ясувати роль О.Кобилянської в розвитку української літератури;
учити добирати необхідний матеріал з літератури;
розвивати активне мовлення;
на прикладі життя письменниці виховувати старшокласників свідомими громадянами.
Тип уроку: вивчення нового матеріалу
ХІД УРОКУ
Організаційний момент
Мотиваційний етап
(Звучить музика)
Буковинські Карпати. Гора біля гори стоять разом в німій величі, одягнені в смерекові ліси. Різно сформовані, вганяються під небеса, стоять так нерухомо тисячі літ; кепкують собі з кожної зміни, що перед їх очима відбувається, розкошують у власній красі, свідомі своєї довічної тривкості.
Тут панувала всюди таємна тишина. Царювала розкіш у вегетації, краса в барвах флори, а на горах таке багатство зелені, що якось аж пригноблювало чоловіка.
Зелено-брунатний високий по коліна мох буяв, ніколи не тиканий, лагідними хвилями у мокра вій землі пралісу. З нього не надто густо виринали сосни, котрих вік можна було вгадати, але красу й об’єм їх годі було змалювати. Їх пишні корони пестилися з облаками й зносили над собою лиш сяйво сонця.
Так дивовижно майстерно описала предковічну красу карпатських гір та лісу у своєму творі «Битва» Ольга Кобилянська – пишна троянда в саду української література, як образно визначив Михайло Старицький місце Кобилянської в літературному процесі за неповторну шляхетну жіночість у змалюванні дійсності, гірська орлиця, як часом називали її друзі за горде серце, «робітниця свого народу», як говорила про себе Ольга Юліанівна Кобилянська, талановита українська письменниця, співачка, музикант, художник, інтелігентна і скромна жінка, що жила на рубежі двох епох на Заході України – Буковині.
3.Оголошення теми, мети уроку
На цьому уроці ми ознайомимося із життям та творчістю цієї легендарної жінки, з’ясуємо, які чинники впливали на формування її світогляду, визначимо місце О.К. в розвитку української літератури. Деякі критики, дослідники творчості письменниці, літературознавстві називали її феміністкою, ніцшеанкою. Так хто ж вона? Феміністка, ніцщеанка чи просто Людина? На це питання ми і спробуємо відповісти протягом уроку.
4.Сприймання й засвоєння учнями навчального матеріалу
Давайте згадаємо з уроків географії та історії про Буковину, цей далекий регіон нашої країни. Допомагатиме мені сьогодні в цьому……………………………………………………………………………………………
Буковина – історична назва території України. Південна Буковина входить до складу Румунії. Північна Буковина займає Чернівецьку область України. В Х!Х столітті Б.вважалася найвідсталішою окраїною Австрії, так як входила до її складу. Австрійський уряд тут проводив політику онімечення.
Так, Ольга Юліанівна прийшла в українську літературу з румунсько-німецького оточення. Довго боролася за те, щоб утвердитися в ній саме як «українська письменниця, вірна дочка свого народу».
Усвідомлення того, що вона українка, допомогла зрозуміти сім’я.
1 презентація
Народилася 27.11.1863 року в м.Гура-Гумора Кімполунзького повіту в Південній Буковині (нині Румунія). Батько, українець з Галичини, Юліан Якович, мав посаду судового радника. Мати, Марія Йосипівна, походила з українізованого німецько-польського роду Вернерів. Мама була втіленням «безмежної доброти, біблійної лагідності, жіночої ніжності». Батько знав багато народних пісень, любив мистецтво.
Сім’я була великою: 5 братів (Максиміліан, Олександр, Володимир, Юліан, Степан), сестра Євгенія. Родина часто переїздила з місця на місце через службові обов’язки батька, тому дитинство і юність Ольга провела в м.Сучаві, Кімполунзі, селі Димка, а з 1981 року постійно проживала в Чернівцях. У 1877 році закінчила початкову школу в Кімполунзі, в якій навчання велося виключно німецькою мовою, а далі навчатися їй не судилося.
ередовище, в якому виросла Ольга. За мірками того часу не прийнято було, навіть в інтелігентних сім’ях, особлив о дбати про навчання дівчат. Проблеми майбутнього для них розв’язувались однозначно: вийти заміж і цілком здатися на волю чоловіка, перебувати на його утриманні і жити тільки інтересами родини.
(уривок з «Царівни», розмова тітки Павлини) ?
Якось батькові зауважили, що його донька виділяється з-поміж дітей винятковою серйозністю і задумливим глибоким поглядом, але той тільки відмахнувся: «Ет, що там дівчина… В мене хлопці! Ось що…» Треба було всім 5 синам дати освіту. Змиритися з майбутнім, у якому тільки господарство? І хоч вона мовчала про своє бажання вчитися заради братів і злагоди в родині, але не полишає своєї думки. Займається самоосвітою: багато читає, бере приватні уроки з української мови, відвідує лекції як вільна слухачка в Чернівецькому університеті, знайомиться з працями філософів, соціологів, істориків.
Дитинство минуло, а бажання виявити себе у слові міцніло й шукало виходу. Так на папері з’являються одна за одною поезії та окремі новелки , але німецькою мовою. Першим прозовим твором була повість «Гортенза» у1880 році, далі «Видиво», «Привид», «Вона вийшла заміж». Молоду письменницю помічено. Зав’язалося знайомство з І.Франком, який мав неоціненний вплив на творче зростання Кобилянської.
Дві жінки, кожна на свій лад, підсказали правильну стежку на ниві письменства.
3 презентація
«Вона заговорила до мене українською мовою, переконуючи мене, що мені треба писати не по –німецьки, а для свого народу – по-українськи, навчила фонетикою писати, надавала українських книжок, стала моєю щирою подругою». Так О.Ю. говорила про свою подругу, духовну провідницю Софію Окуневську, з якою познайомилася у 1881 році.
Звернемося до історичної довідки.
Окуневська Софія Дмитрівна (12 травня 1865 р. – 24 лютого 1926р.) – українська лікарка, родом з Буковини. Першою серед жінок Австро-Угорщини отримала вищу медичну освіту, закінчивши медичний факультет університету в Цюріху. Практикувалася в Швейцарії та Чехії. Працювала за спеціальністю акушером-гінекологом у Львові та інших населених пунктах ЗУ.
Софія Окуневська не тільки підштовхнула молоду белетристку до шукання себе на стежках україномовної літератури, але й познайомила з українською письменницею Наталею Кобринською.
Кобринська Наталія Іванівна (8 червня 1855 р. – 22 січня 1920 р.) – українська письменниця, народилася в с.Белелуя на Снятинщині. Освіту отримала вдома. Захопившись літературою, сама
вирішила стати письменницею. У 1884 році у Станіславові (нині Івано-Франківськ) заснувала «Товариство руських жінок».
У 1891 році в Стрию скликала перше жіноче віче, на якому виступила з промовою про дитячі садочки та їхню доцільність у державі. Головним темами майже всіх зрілих творів Н.К. була тема жіночої недолі. Є ініціатором створення Товариства руських жінок, яке розгорнуло широкий феміністичний рух.
Фемінізм (лат. – жінка) – суспільно-культурний рух, метою якого є надання жінкам усіх громадських прав, боротьба з дискримінацією жінки за рівність у правах з чоловіками.
Саме їй О.Ю. присвятила свою першу повість, написану у/м «Людина»(перероблену з оповідання «Вона вийшла заміж»), що вийшла друком 1894 року в журналі «Зоря», в якій основною проблемою постає питання емансипації жінки (згодом провідна ідея майже всіх творів Кобилянської). Вона писала, що жінці слід забезпечити право вибору роботи, особисту самостійність, психологічну незалежність і свободу від норм загальноприйнятої моралі.
Емансипація (лат.-звільнення) – звільнення від залежності, скасування певних обмежень.
Валерія Врублевська написала про О.К. чудову повість «Емансипатка» у 1989 р. Подаємо уривок з повісті для кращого розуміння ідеї фемінізму в інтерпретації Кобилянської.
Берта Міллер. Як тобі поводиться, Ольго? Я чула, що дома у вас негаразд? Батько хворіє, з Євгенією щось недобре. Багато говорять про неї і доктора Окуневськогою
Ольга. Воліла б бути деінде, ніж дома. Чи уявляєш ти собі, що то значить бути зайвим?
У власній родині.
Так, у власній родині. Я не належу до жінок, у яких головна філософія віддатися.
Вмієш ти, Ольго, так гарно вбирати свої думки в слова, що часом здається, тільки так має бути. Але чи розумієш ти, що то є справжнє убожество?
Ти гадаєш, я на нього приречена?
Можливо, якщо будуватимеш своє життя згідно з своїми переконаннями.
Це єдиний шанс уникнути гіршого з убожеств – духовного. Я хочу, що моє життя було відповідне моїй натурі і моїм переконанням. Чому Озаркевичі, чому Окуневські можуть хотіти цього, а я ні?
Тому, що вони мають багатих родичів. Мила моя дівчино, послухай стару Берту. Врешті-решті мудрому не гріх вислухати пораду. Мене соціальні питання не обходять, для цього є багато студентів, філістерів та інших божевільних. Ти не маєш поняття про нужденне існування. Чоловіка, який з тобою одружиться, мусиш вітати, як ангела-спасителя.
Ніколи, Берто, ніколи! Краще вмерти!
Йой, моя мила! Не вмирається воно так легко. Коли помер мій чоловік, я так само думала про смерть. Не знаю – чому не вмерла. Як і не знаю – чому живу… Всі вдовиці , Ольго, і старі панні – ніщо!
Я не могла б зносити на собі чиєсь панування.
Тож як жити хочеш?
Я хочу жити для жіночої ідеї…
Ти хочеш присвятити своє життя жіночій ідеї? Блискуче, тепер це модно! Серед жінок з’явилася нова хвороба.
Маєш рацію, справді, хвороба, але як кожна хвороба,видно, вона має і свої подразники. Значить, треба шукати ліки. Мої ідеї стануть ними.
мрію не про щастя. Мені вистачить гармонійного існування.
Не знаю, що ти маєш на увазі, але я переконана, що твої погляди на власне життя є причиною твоїх страждань. Вони тримають твою душу у найстрашнішій дисгармонії.
Тож Ольга обирає шлях вільної жінки, працює на благо України
4 презентація
1849 – 1896 роки були знаковими у творчості ОК. Вона опублікувала , крім «Людини», повість «Царівна», новели «Жебрачка», «Природа», «Аристократка», «Час», «Мати Божа». У 1899 р. вийшла друком перша збірка новел «Покора», що принесла К. визнання і славу. На талановиту письменницю з Буковини звернула увагу Леся Українка. Спочатку вони листувалися, а 1901 року зустрілися.
Ольга Юліанівна : Вона допомогла мені більше пізнати українського світу й поглядів. Багато оповідала, була освічена,і я їй дуже вірила.
Леся Українка: Не раз дістається Кобилянській навіть від прихильників, їй дорікають тим, ніби вона, як німецькі модерністи, залітає надто високо в надхмарні світи, і через те не бачить і не хоче бачити, як страждає буковинський народ. Ці дорікання мають певну основу в тому, що К., перебувши чималий вплив філософії Ніцше, поривається часом до надлюдського ідеалу.
Історична довідка
Фрідріх Ніцше – німецький філософ, який мав чималий вплив на модерністів Європи. Розподіляв людей на сильних особистостей, які прагнуть духовно і фізично вдосконалювати себе, і пасивних членів юрби, які втілюють обивательське суспільство. Його ідея надлюдини позначилася на змалюванні образів вольових жінок і чоловіків, ідеального типу особи в її ставленні до життя і себе.
О.К. цей філософ зацікавив тим, що він узявся за переосмислення узвичаєних норм, закликав не боятися робити життя кращим, а людину досконалішою. За його ідеями письменниця поетизувала освічену і сильну натуру українця.
Тож за яким принципом вона жила і працювала: феміністичного руху чи ніцшеанських поглядів?А можливо, нею двигала любов до України та людей?
5 презентація
« Я любила народ, і люблю його до сьогоднішньої хвилі.. Я хотіла би, щоби всі українці були орлами»
Всі…, це значить не тільки Захід, але й Схід України. Мріяла побачити столицю. І коли випала така нагода, відвідати Київ, познайомилася з М.Лисенком, М.Коцюбинським, М.Старицьким, О.Пчілкою, відвідала могилу Т.Шевченка в Каневі, гостювала у Л.Українки на хуторі Зелений Гай поблизу м.Гадяч. І з цього часу образ великої, пишної, але пригнобленої, скованої України назавжди увійшов у серце письменниці. Тому і хотіла, щоб ми стали орлами, вільними, гордими птахами.
Вона відіграла велику роль у пропаганді у/л в Німеччині та Австрії. Переклала німецькою мовою твори Т.Шевченка, М.Вовчка, В.Стефаника, Л.Українки.
І ти, найкраща жінко, героїчная, прекрасна Ольго! Духа не вгаси, як не вгашала ти ніколи! Стрічная Тобі любов од нас!
Такі пристрасні слова написав про неї Павло Тичина, закоханий в неї та її творчість.
Чи досягла Ольга сама того ідеалу жінки, що пропагував Ніцше, а вона підхопила? Хоча, здається, вона зреклася особистого життя в ім’я високих ідеалів.
6 презентація
Сучасники одностайно відзначають делікатність її поведінки в повсякденному житті, надзвичайну скромність, байдужість до письменницької слави. Журналіст і письменник Денис Лук’янович згадує: “Була вона струнка, висока брюнетка з незвичайно живими огнистими очима. Крім такого симпатичного вигляду, брав у полон ніжний, тихий тон у її бесіді та якийсь глибоко затаєний смуток.
Чимало чоловіків пропонували їй руку, та вона відмовляла їм. Кохання ж до Василя Стефаника схоже на зірвану і зів’ялу лілею, яку вона подарувала Василю у селі Белелуя в знак глибокої приязні. Цю квітку Стефаник довго зберігав засушеною. Не судилося зійтися долям Ольги та Осипа Маковея, що запалив в її серці справжнє кохання.
Ольга Кобилянська : «Можете повірити, що мої почування поважні, як смерть. Я бачу круг себе жінок, що люблять, і я бачу, що Бог дав мені десять душ і серць і всі тії десять зіллялись в одну і моляться за вас».
«Медвідь» (так вона називала його) не відповів їй на лист.
Нерозділене кохання до Осипа Маковея спричинило болючу довготривалу депресію. Подругу заспокоїла Леся Українка у листі: «Коли хто нещасний, то мусить бути гордим, інакше не витримає з честю. Все минеться, одна правда зостається, і як хтось стане високо-високо на горі, то звідси йому всі медведі здаються малими. Не всі мають те, що хтось має, хтось має іскру в серці, огонь в душі, се, може, не дає щастя, але дає щось більше і вище від щастя, щось таке, чому назви немає в людській мові».
Доля і далі була неприхильною до Ольги.
6 презентація
У 1903 році тяжко захворіла мати, потім догляд за батьком і братом, передчасно помирає єдина сестра, розвивається власна сердечна недуга. Але саме за таких несприятливих для творчості умов народжується найкраще. І це не може не викликати захоплення її людською мужністю та цілеспрямованістю.
На початку ХХ століття світ побачили такі твори: повість»Земля», «Ніоба», «В неділю рано зілля копала», «Через кладку», «За ситуаціями». Під час Першої світової війни написала новели «Назустріч долі», «Юда», «Лист засудженого вояка до своєї жінки», «Сниться», «Вовчиха». У 1923 році починає працювати над романом «Апостол черні» - твором, забороненим за радянських часів.
Новий етап у житті Ольги Юліанівни настав у 1940 році, коли Буковина возз’єдналася з Україною. Відзначили 55-річний ювілей її літературної діяльності, твори ввели в шкільну програму, Ольгу прийняли до Спілки радянських письменників . Але коли у 1941 році розпочалася ІІ Світова війна, про евакуацію хворої жінки і видатної письменниці ніхто із радянських чиновників не подумав.
У Чернівці вступили німці, які засудили її до страти як радянську письменницю. Та вона 21 березня 1942 року померла власною смертю, не дочекавшись вироку німецького уряду.
Спочиває в родинному склепі на Чернівецькому кладовищі.
Та душа Ольги Кобилянської не вмерла, а живе і тріпоче в її творах і понині. Екранізовано повість «Земля» Київською кіностудією імені О.Довженка, знято фільми за повістями «Меланхолійний вальс», «У неділю рано зілля копала», «Вовчиха». У 2005 році на сцені Чернівецького музично-драматичного театру імені О.Довженка відбулася прем’єра вистави за романом “Апостол черні».
Отже, підсумовуючи сказане, зазначимо: 1.Новаторством у творчості О.К. було те, що вона(творчість ) розвивалася у річищі модернізму, поєднавши неоромантизм, символізм та експресіонізм під благотворним впливом європейської культури. Особливу роль у цьому зіграло захоплення ідеями Ніцше, з якими окремі літературознавці пов’язують формування українського модернізму.
2.В її доробку є новели, поезії в прозі, оповідання, повісті, романи, статті.
3.Збагатила українську літературу гуманістичною проблематикою, галереєю героїв, які проходять шлях від внутрішнього вдосконалення людини до активної дії.
4.Європеїзувала українське письменство, піднісши його до вершин світового мистецтва.
5. Обговорення презентацій
- Яка з презентацій вас найбільше вразила?
- Так хто ж є ця легендарна жінка: феміністка за поглядами, ніцшеанка за переконаннями, Людина з великої літери?
- Над чим ви замислилися, спостерігаючи за грою долі Ольги?
- В її очах застиг таємний смуток.. Як ви думаєте, що то був за смуток?
- Чи була Ольга щасливою? Чи судилося їй легку долю прожити?
- Чи жалкувала над тим, що вибрала собі сама таку стежку в житті?
- Якою людиною була за психологічним типом? (Інтровертом) (Тобто заглиблена у свій внутрішній світ, емоційна, наділена інтуїцією, схильна до самоаналізу, до символічного значення образу).
- Природа наділила Ольгу творчою уявою, багатою натурою, спостережливістю. А що було на той час особливим недоліком у жінки, навіть хворобою, як вважали деякі?( Розум, особливо аналітичний, на який була багата Ольга).
- Що можна взяти за приклад для себе з її життя?
6. Підсумок уроку
7. Домашнє завдання
1.Твір-есе» Я відкрила для себе буковинську орлицю – Ольгу Кобилянську»
1 311
47 494 
