Використання інноваційних технологій на уроках української мови та літератури з метою оформлення дослідницьких умінь і навичок учнів

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ

ЛУГАНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ

ДЕРЖАВНЕ ОСВІТНЄ УСТАНОВА

ВИЩОГО ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ

ЛУГАНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ

«ЛУГАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА»

ВИПУСКНА КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА

на тему:

Використання інноваційних технологій на уроках української мови та літератури з метою оформлення дослідницьких умінь і навичок учнів

Виконавець роботи:

Слухач КПК вчителів української

мови та літератури

вчитель :

Мінка Ірина Володимирівна

Луганськ - 2017

План випускної роботи

Вступ.

Інноваційні технології розвитку сучасної освіти.

Розвиток освіти вимагає від педагогічної науки й практики вивчення і впровадження нових методів навчання і виховання дітей.

Найнеобхіднішою особливістю сучасної системи освіти є співіснування двох стратегій організації навчання – традиційної та інноваційної.

Розвиток системи і змісту навчання в сучасному світі є:

- значущість освіти для індивіда і суспільства;

- організація та активне освоєння людиною способів пізнавальної діяльності:

- активізація освітнього процесу до записів і потреб особистості;

- організація навчання на особистість, забезпечення можливостей її саморозкриття.

Ці тенденції свідчать, що головною функцією людини є її розвиток.

Навчання навчатися має на меті формування здатності ефективно оволодівати професійними навичками, вміння знаходити вихід у найнепередбачуваніших виробничих ситуаціях, співпрацювати в колективі, співвідносити себе з конкретним фаховими ролями та ефективно їх виконувати.

Не менш важливими будуть такі їх якості, як висока моральність, особистісна відповідальність, внутрішня свобода, налаштованість на максимальну самореалізацію, здатність досягати високої мети раціональним шляхом і коректними засобами: Кругообіг якості освіти:

1. Якість особистості людини (те, що закладає педагог у самовиховання й виховання дитини).

2. Якість життя.

3. Якість культури ( культура здобування знань).

4. Якість виробництва.

5. Якість культури екологічного середовища залежить від культури застосування знань.

Інноваційність розглядають не тільки як налаштованість на сприйняття, продукування і застосування нового, а насамперед як відкритість. Стосовно особистісного чинника педагогічної діяльності це означає:

• Відкритість вихователя до діалогічної взаємодії з вихованцями, яке передбачає рівність психологічних позицій обох сторін;

• Відкритість культурі й суспільству, яка виявляється у прагненні педагога змінити дійсність, дослідити проблеми та обрати оптимальні способи їх розв’язання;

• Відкритість свого «Я», власного внутрішнього світу, тобто організація такого педагогічного середовища, яке сприяло б формуванню і розвитку образу *Я*.

Інноваційність як принцип педагогіки забезпечує умови розвитку особистості, здійснення її права на індивідуальний творчий внесок, на особистісну ініціативу, на свободу саморозвитку.

Розділ І. Структура і динаміка розвитку освітніх інноваційних процесів

Розвиток будь-якого навчально-виховного закладу, тобто перехід його в новий якісний стан, не може здійснюватися інакше, як через освоєння нововведень через інноваційний процес, який є складним за своєю структурою феноменам.

У структурі інноваційних процесів виокремлюють такі два рівні:

- предметно-технологічний мікрорівень, що поділяє нововведення на частини (стадії, етапи, цикли), аналізуючи його змістовий аспект;

- макрорівень, на якому розглядають взаємодію окремих нововведень, визначають особливості їх поєднання, трансформації…

У педагогічний інноваційний, як і в загальній теорії інноватики, сформувалася схема поділу інноваційного процесу на етапи, яка отримала назву «життєвий-цикл нововведень». Вона охоплює – етап зародження нової ідеї, виникнення нової концепцій нововведення (старт). Умовно його можна назвати етапом відкриття, який, як правило, є результатом фундаментальних і прикладних наукових досліджень або життєвого «осяяння».

- етап винаходу. На цьому етапі відбувається створення нововведень, тобто втілення нової ідеї у певний об'єкт, матеріальний чи духовний проект зразок;

- етап реалізації нововведень. Суть його, як правило, полягає у практичному застосуванні, корегуванні, доопрацюванні нового засобу, завершується етапом отримання стійкого ефекту від нововведень після чого воно існує автономно. Передумовою наступної стадії інноваційного процесу є відкритість, сприйнятливість педагогічного спів товариства і до нововведення. Саме тоді починається фаза його використання.

- етап розповсюдження нововведень(зрілість).

Суть його полягає у широкому впровадженні, дифузії (проникнення)у нові галузі (освітні заклади);

- етап насичення в конкретні галузі. На цьому етапі нововведення освоєння багато людей с в усіх сферах педагогічного й управлінського процесів саме тоді воно втрачає свою новизну. Цей стан може завершитися появою альтернативного нововведення або поглинанням його ефективнішою системою;

- етап спаду (криза, фініш).

Особливість його є вичерпаність можливостей застосування нововведень в нових умовах, галузях;

- іррадіація - сяяти, випромінювати нововведення. Цей етап притаманний не кожному нововведенню.

- етап зародження педагогічної інновації. На цьому етапі інновація виникає як щось зовнішнє, що не торкається роботи суб’єкта. Нове може фігурувати як думка, ідея і як реалізований зразок практичної діяльності.

- структура мислительного процесу оцінювання значення і прийняття рішення з приводу інноваційної інформації є складним процесом і зумовлює структуру сприйняття нововведеннях, яка теж охоплює 5 (п’ять) основних етапів:

- ознайомлення людини з інновацією. Людина вперше чує (дізнається) про інновацію, але ще не готова до сприйняття додаткової інформації;

- поява інтересу. Людина виявляє зацікавленість інновацією і починає шукати додаткову інформацію про неї;

- оцінювання. На цьому етапі людина подумки оцінює нововведення у контексті своєї ситуації, а потім вирішує, чи варто його апробувати, шукає спеціалізовану інформацію (поради, консультації) про нововведення, найчастіше у колег і знайомих;

- апробація. Апробують інновацію у відносно невеликих масштабах, намагаючись з’ясувати, наскільки доцільне її застосування в конкретній ситуації. Результати цього етапу є найважливішими, оскільки вони можуть дати широкий простір для впровадження нововведення або переконати в його неможливості чи недоцільності;

- Остаточне прийняття. На цьому етапі приймають рішення щодо сприйняття інновації. Як правило, висновок відповідає одному з таких варіантів рішення:

- сприйняття і використання від інновації;

- цілковита відмова від інновації;

- сприйняття з подальшою відмовою від інновації;

- відмова від нововведення з подальшим сприйняттям.

1.1. Умови ефективності інноваційних педагогічних процесів (дослідження)

Основним завданням на цьому етапі є оцінювання результатів попереднього етапу і прийняття остаточного рішення про застосування інновації у майбутньому,

Етап освоєння педагогічної інновації.

Під час освоєння інновації домінує тенденція до посилення потреби в новому педагогічному знанні, оновленні педагогічної діяльності.

Сприйняття нового пов’язане з вибором шляху розв’язання проблеми, оцінювання імовірних наслідків у майбутньому.

Етап розповсюдження педагогічної інновації.

Труднощі, які супроводжують інноваційну діяльність на цьому етапі, породжені дією багатьох об’єктивних і суб’єктивних факторів. провідним серед них є фактор управлінських, адже успішність (неуспішність) інноваційного процесу значною мірою залежить від того, наскільки діяльність керівників освітніх закладів зорієнтована на розвиток, новаторство, тобто на інноваційність.

Етап стабілізації педагогічної інновації.

Життєдіяльність інновацій у педагогіці продовжують новації найнижчого рівня. Це означає, що кожна інноваційна система потребує модифікацій, які допомагають пристосувати нововведення як до індивідуальності педагога, так і до вимог навчального процесу.

Етап рутинізації педагогічної інновації.

Діалектика буття нового є такою, що з часом воно перетворюється на традицію, звичний спосіб діяльності, а використання його стає масовим. Явище це закономірне, оскільки будь-яка інноваційна діяльність має свій початок і завершення, а кожна інновація с часом перетворюється на стереотип мислення і практичної дії, нерідко стаючи на заваді реалізації інших нововведень.

1.2. Етапи реалізації нововведення.

Умови ефективності інноваційних педагогічних процесів.

Інноваційність не є і не може бути самоціллю в педагогічній практиці.

Мета її полягає в оптимізації навчально-виховного процесу, в забезпеченні його відповідності умовам і тенденціям суспільного буття. Саме в цій площині постає проблема ефективності інноваційних педагогічних процесів.

Нерідко інноваційні дії можуть бути результативними, але малоефективними.

Загалом, будь-який інноваційний процес з погляду його ефективності значною мірою ризикований. Суть не лише у потенціалі ефективності інноваційної ідеї, а й у багатьох чинниках, що впливають на впровадження і використання інноваційної педагогічної (діяльності) технології. Одні з цих чинників універсальні і виявляються в будь-якій сфері людської діяльності, інші – поширені в педагогічному середовищі.

Якість реалізації інноваційного процесу, як і будь-якої іншої діяльності, зумовлюється його цілями, методами і засобами, організованістю, знаннями, здібностями, зацікавленістю виконавців у досягненні найвищих результатів, особливостями комунікації між ними.

Особливо важливим є формування мети впровадження. Тільки конкретність, прозорість, чіткість окреслених у ній параметрів дає змогу на основі їх порівняння зі здобутими результатами прийняти рішення про доцільність тривалого використання нововведення або зупинення роботи щодо реалізації інноваційної ідеї.

Отже, доступність, своєчасність, достовірність інформації, сприятливий для професійного спілкування клімат забезпечують ефективну взаємодію всіх учасників інноваційного процесу, своєчасне виявлення і розв’язання конфліктів, що є передумовою злагодженої роботи колективу.

Ідеалом сучасного навчання є особистість не з енциклопедичною розвиненою пам’яттю, а з гнучким розумом, з швидкою (пам’яттю, а з) реакцією на все нове, з повноцінним, розвинутими потребами дальшого пізнання та самостійної дії, з добрим орієнтувальними навичками й творчими здібностями.

1.3. Основні завдання інноваційних досліджень у майбутньому .

Інтерактивне навчання

Ефективність навчання у сучасній школі залежить від уміння вчителя обирати метод чи прийом навчання в конкретних умовах для кожного уроку, застосовувати оптимальні педагогічні технології, які б проектували кінцеві якості особистості (учня):

• когнітивні (пізнавальні) – уміти відчувати навколишній світ, ставити питання, обґрунтовувати своє розуміння питання, вступати в змістовний діалог чи дискусію, робити висновки;

• креативні (творчі) виявляти гнучкість розуму, фантазію, натхнення, мати свою точку зору, виявляти ініціативу, нестандартність, неординарність;

• оргдіяльнісні – уміння ставити мету й забезпечувати її досягнення, програмування дій, самоаналіз і самооцінка;

• комунікативні – здатність взаємодіяти з іншими суб’єктами із навколишнім світом.

Розділ 2. Інтегрований підхід до навчального процесу.

Потрібно надавати перевагу тим методам які звернені до свідомості й активності учнів у навчанні. Саме інтерактивне навчання, як різновид активного, має свої закономірності, особливості. Сутність його в тому, що в навчальний процес залучаються усі учні, кожний робить індивідуальний внесок, відбувається обмін знаннями, ідеями, способами діяльності. Це спів навчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці), де і учень, і учитель є рівноправними, рівнозначними суб’єктами навчання, розуміють, що вони роблять, рефлексують із приводу того, що вони знають, уміють і здійснюють.”

У наш час, коли обсяг інформації збільшився, дидактична функція вчителя полягає не в передаванні знань, а у формуванні навичок здобувати їх. Процес навчання – це не автоматичне вкладання програмового матеріалу в голову учня. «Завдання педагога в тому, щоб піднести до дверей, дати ключ і навчити учня користуватися цим інструментом. Ніхто, крім самого учня, не зможе ввійти у світ знання.»

2.1. Проблема інтердисциплінарного підходу в навчанні та вихованні важлива й сучасна як для теорії, так і для практики

Інтегрований підхід до навчального процесу може бути організований різними методами.

Результатом, у будь-якому випадку, має бути єдиний цілісний курс, який зводиться не лише до суми властивостей об’єднаних курсів, а має вищу ефективність функціонування і витримує усі вимоги до сучасного процесу освіти. Тому важливим на цьому етапі розробки науково-методичної проблеми є пошук такої інноваційної моделі, використання якої у навчально-виховному, методичному процесах, підвищить ефективність результатів вивчення.

Як же нагороджуються інтегрований урок?

По-перше, з нестандартної педагогічної теорії.

По-друге, із вдумливого самоаналізу діяльності вчителя.

2.2. Інтеграція навчальних предметів – це вимога часу, це творчість, самобутність, мистецтво педагога.

Інтеграція навчальних предметів – це вимога часу, це творчість, самобутність, мистецтво педагога. Творчість учителя породжує творчість учня.

Мета інтегрованих уроків формування в учнів цілісного світогляду про навколишній світ, активізації їх пізнавальної діяльності; підвищення якості засвоєння сприйнятого матеріалу;

- створення творчої атмосфери в колективі учнів;

- виявлення здібностей учнів та їх особливостей.

- формування навичок самостійної роботи школярів з додатковою літературою; таблицями міжпредметних зв’язків, опорними схемами; підвищення інтересу учнів до матеріалу, що вивчається.

Система організаційних форм навчальних занять включає:

• Уроки засвоєння нових знань і алгоритмів;

• Евристичні бесіди;

• Уроки у формі проблемного додатка знань на основі пізнавальних завдань;

• Проблемні уроки;

• Уроки з елементами рольової гри-діалогу;

• Уроки засвоєння нових знань із елементами обговорення випереджальних пізнавальних завдань;

• Уроки у формі проблемно-дидактичних ігор;

• Уроки засвоєння нових знань у формі порівняльного аналізу;

• Інтегровані уроки з міжпредметної проблематики.

Працюючи в режимі постійних шукань та новизни, учні розвивають мислення й уяву, набувають комунікативних навичок монологічного мовлення, виявляють творчі можливості.

Висновки.

Інновації - вирішення проблеми розвитку та реалізації творчих здібностей кожного школяра.

Сучасний урок – це передусім урок, на якому вчитель уміло використовує всі можливості для комплексного розвитку особистості дитини, активного формування їх інтелекту, глибокого засвоєння знань. Крім того, будь-який урок має відповідати організаційним, дидактичним, психологічним вимогам, які тісно пов’язані між собою.

Список використаних джерел

1. «Дивослово», №5. 2009 р. «Уроки української мови» традиції й інновації, О. Заболотний

2. Кратасюк Л. «Інтерактивні методи навчання», «Дивослово», №10, 2010 р.

3. П. Кудря «Обмінюємось досвідом», «Завуч школи».

4. А. Фасоля №15 – 16 (187 – 188) серпень 2011 р. «Оцінювання в умовах інтерактивного навчання», «Дивослово» №12, 2007 р.

5. Л. Варвацька, «Інтерактивний метод навчання: лінгводидактичні засади», «Дивослово», №2, 2009 р.