Виняткова роль Вільяма Шекспіра у розвитку англійської національної літератури

Виняткова роль Вільяма Шекспіра в розвитку англійської національної літератури та світового мистецтва

Презентацію підготувала вчитель зарубіжної літератури Матусівського навчально-виховного комплексу “Дошкільний навчальний заклад-загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів№2

Шполянської районної ради Черкаської області

Сокур Юлія Володимирівна

Шекспір-яскрава зоря й урочистий світанок ери нового, справжнього мистецтва.

В.Бєлінський

Література Відродження (література Ренесансу) — період в історії світової літератури, що охоплює 14-16 століття в Італії та кінець 15 — початок 16 століття в інших країнах Європи. Риси Відродження частково присутні і в літературах Сходу. Кінцем доби можна вважати 1616 рік — дату смерті Шекспіра і Сервантеса.

Мігель Сервантес

Відродження виникло на ґрунті досягнень середньовічної цивілізації, зокрема, періоду Пізнього Середньовіччя, коли феодальне суспільство досягло високого розвитку і зазнало значних змін. У XIV-XV ст. відбувалося швидке піднесення економіки та культури міст, з’явилися нові технічні винаходи, розвинулося кораблебудування, мореплавство й торгівля, були зроблені Великі географічні відкриття. На цей період припадає початок книгодрукування.

Мігель Сервантес

У сфері культури посилюється боротьба за звільнення філософської думки від тиску церкви, з’являються нові знання й розумові течії, які не вкладалися в рамки середньовічної філософсько-богословської системи уявлень. Усі ці явища вели до прогресивного перевороту, яким і стало Відродження.

Мігель Сервантес

Це був потужний культурний рух, у ході якого відбулося подолання духовної диктатури церкви, виникла нова культура, звернена до земних справ і прагнень людей, а також нова система національних літератур, нова філософія і наука, небувалого розквіту досягло мистецтво.

Мігель Сервантес

Другим чинником, який відіграв величезну роль у становленні й розвитку культури Відродження, була Античність. Культурні діячі цієї доби зуміли відродити античну спадщину (звідси пішла і назва доби) й надати їй великого практичного значення. Відродження античності стало метою і суттю нової культури. Античність сприймалася як найвищий авторитет, ідеал людської культури, у світлі якого оцінювалася сучасність. Найсильніше античність вплинула на освіту, філологію, образотворчі мистецтва й літературу.

Мігель Сервантес

Античність позначилася на формуванні провідної ідейно-філософської течії доби Відродження — ренесансного гуманізму1. Його сутність можна визначити як прояв пристрасного інтересу до земного життя. Гуманісти спиралися на античні авторитети і головною своєю справою вважали відродження й поширення античних знань.

Мігель Сервантес

Ренесансний гуманізм мав неабияке значення для розквіту літератури і мистецтва Відродження. Він став ідеологічною основою провідного художнього напряму нового часу. Головним змістом мистецтва стає людина, її земне життя, боротьба за щастя.

Мігель Сервантес

У розвитку культури Відродження розрізняють такі етапи:

• Раннє Відродження (основними представниками цього періоду є італійці Франческо Петрарка і Джованні Боккаччо )
• Високе Відродження (Леонардо да Вінчі, Мікеланджело Буонаротті, Рафаель Санті (Італія), Франсуа Рабле і П’єр Ронсар (Франція), Еразм Роттердамський (Нідерланди), Ян Кохановський (Польща) та ін.)
• Пізнє Відродження , коли виявляється криза гуманізму (Вільям Шекспір (Англія), Мігель де Сервантес (Іспанія) )

Мігель Сервантес

Джованні Боккаччо

Мікеланджело

Франческо Петрарка

Рафаель

Леонардо да Вінчі

Франсуа Рабле

П‘єр де Ронсар

Еразм Роттердамський

Ян Кохановський

Джорджо Візарі

Першим назву «Відродження» або, французькою мовою, «Ренесанс» застосував у 16 столітті італійський історик мистецтва Джорджо Візарі. Він прагнув підкреслити факт повернення образотворчого мистецтва тієї доби до античних взірців. Поступово назву «Відродження» поширили на всю культурно-історичну добу та її мистецтво.

Час англійського Відродження — 16 та початок 17 століття. Виділяють такі періоди:

Передвідродження (з кінця 14 століття) — Джефрі Чосер (1340–1400), головний твір якого — збірка з 24 віршованих «Кентерберійських оповідань», написаних у дусі «Декамерона» Боккаччо

Джефрі Чосер

Раннє Відродження (перша половина 16 століття) — Томас Мор (1478–1535), знаменитий своєю «Утопією» (1516).

Томас Мор

Середнє Відродження (друга половина 16 століття) — Філіп Сідней, Едмунд Спенсер («Королева фей»), Джон Лілі, Крістофер Марло.

Філіп Сідней

Едмунд Спенсер

Крістофер Марло

Пізнє Відродження (на межі 16-17 століття) представлене іменем Вільяма Шекспіра (1564–1616), одного з найвидатніших письменників доби Відродження, автора сонетів, трагедій , комедій, історичних хронік, драм.

Вплив образів, створених Вільямом Шекспіром, на світову літературу та культуру важко переоцінити.

Гамлет, Макбет, король Лір, Ромео і Джульєтта – ці імена давно вже стали загальними.Їх використовують не лише тільки в художніх творах,але і в повсякденній мові для означення якогось людського типу.

Для нас Отелло-рівнивець, Лір- батько,знедолений спадкоємцями, до яких він сам благоволів, Макбет – узурпатор влади, а Гамлет – особистість,яку роздирають внутрішні протиріччя.

Отелло

Король Лір

Гамлет

В епоху Класицизму та Просвітництва за Шекспіром визнавалась здатність слідувати за «природою»,але його засуджували за незнання «правил»: «геніальним варваром» називав його Вольтер. Англійська просвітницька критика цінувала життєву правдивість Шекспіра. В Німеччині на недосяжну висоту Шекспіра підняли І.Гердер та І.Гете.В період романтизму поняття творчості Шекспіра поглибили Г. Гегель, С. Т. Кольридж, Стендаль, В. Гюго

Віктор Гюго

Іоганн Вольфганг Гете

Вольтер

Твори В.Шекспіра, пройняті утвердженням краси земного життя, благородства почуттів, кохання і дружби, осудження зла і корисливості. Знаходячись під впливом часу, він створив вражаючу картину загибелі могутнього титана Відродження.

Шекспір був першим класиком світової літератури, який дав глибоке психологічно й логічно зумовлене зображення харак­терів у розвитку. Геніальність Шекспіра виявилася й у його ми­стецтві зображення руху історії, виникнення та розвитку клю­чових історичних подій.

Найважливішим художнім відкриттям Шекспіра було його глибоке проникнення у внутрішній світ людської особистості, зображення діалектики душі. Тому Шекспірові герої завжди поєднують типове з неповторно індивідуальним

З Шекспіром пов'язаний новий етап у всебічному пізнанні дійсності і її ідейно-естетичної оцінки, а також тверезого судження про гуманізм Відродження, про його велич і трагедію. Саме в цьому висловився реалізм Шекспіра як погляд, пройнятий історизмом, часом стихійним, а часом глибоко усвідомленим.

       Шекспір створив напружено драматичне і поетично натхненне бачення життя. Кожна п'єса являє собою світ у мініатюрі: вона дає картину не шматка дійсності, не окремих сфер її, а саме цілого світу.       

Вільям Шекспір увійшов у літературу в той період, коли митці зосередилися на показові внутрішнього світу людини. Саме тому Шекспір прагнув пізнати таїну людського серця , поринути в глибини людської душі . Для чого? Можливо, щоб краще пізнати себе самого себе та світ, в якому він жив.

„ Небагато хто з письменників так глибоко проник в людське єство, як Шекспір; не багато хто так добре знав всі найпотаємніші пружини людини, найсокровенніші її спонукання, відмінність кожної пристрасті, кожного темпераменту та кожного роду життя, як дивовижний цей живописець”

М.Карамзін

Запитання для самоконтролю:

1.Назвіть витоки Ренесансу.

2.Схарактеризуйте мистецтво та літературу доби Відродження.

3. У чому новаторство Шекспіра?

4. Який вплив мала творчість Шекспіра на письменників різних епох?

5. Назвіть видатних представників епохи Відроження.

6. Назвіть етапи епохи Відродження в Англії.

Список використаних джерел:

http://www.ukrlib.com.ua

http://5ka.at.ua

shkola.ostriv.in.uа

http://www.testsoch.info

http://www.ukrreferat.com

http://www.diplomus.in.ua

http://stud24.ru

http://8ref.com

http://bukvar.su

http://www.zarlit.com