Вірш "Я бачу світ крізь крапельку роси…"

Я бачу світ крізь крапельку роси…

Я бачу світ крізь крапельку роси,

І дуже тяжко в мене на душі…

Колись планета наша рідна

Була красива, наче срібна.

І необмежені були

Ліси, луги, які цвіли життям…

А скільки звірів було різних:

Маленьких, добрих й дуже грізних.

Та якось в світ прийшла людина,

І зруйнувала світ тварини.

І стала паном на Землі,

А також у тваринному житті.

Не було шкода їй природи,

Її незайманої вроди.

А щоб спокутувать гріхи,

Червону книгу завели.

Там ведмідь, лиса, орел,

Голуби i перепел…

Цих тварин лишилось мало

Або зовсім вже не стало,

Адже вирубали ліс,

Суємо всюди свiй ніс…

Ми будуємо заводи-

І забруднюємо воду.

А яке повітря стало?!

Дихати вже сил не стало.

У річках,морях – отрута,

Чистота всіма забута.

Викидаєм тут сміття-

Не доведе це до пуття.

Багато з нас не розуміють,

Що собі зло і заподіють.

 Що залишим ми нащадкам

В такому сумному випадку?

Але не все вже так погано у світі..

Деякі люди не марнують і миті.

Вони відроджують природу,

Ії різноманітність, її вроду.

Охороняють всі рослини

І будь-яку живу тварину.

Природа надає нам сили,

І як би ми без неї жили?!

Як тепло нам стає в душі,

Коли зозуля заспіває на кущі!

Як серце, грає гарна квітка,

Яка приносить радість влітку!

А восени ми будем їсти

Фрукти й ягоди барвисті.

Взимку срібний сніг кружляє,

Щастя нам на новий рік бажає.

А весною все живе радіє,

Адже сонечко нас гріє.

Як же можна руйнувати,

Цю природу зневажати?!

Її ж треба цінувати,

А, отже, охороняти.

Наша сила- в об’єднанні,

Наша сила -у старанні.

Природу треба полюбити

І завжди в злагоді iз нею жити!!!

                                                                                                  Автор твору: Семенчук Д.

                                                                                              Учитель-наставник Михайлова О.I.