Вірш, присвячений рідній матусі.

Я до рук твоїх пригорнуся…

Я до рук твоїх пригорнуся,
Що скопали город навесні.
За здоров’я твоє помолюся
і побачу тебе уві сні.

Сон той буде про квіти,
Дороги, річки, ліси і поля,
Буде сон про вранішнє світло,
Світло, яке поглинає земля.

-Ти, рідненька моя, не втомилась?-
Я питала у тебе не раз.
-Ні, просто заметушилась,-
Каже мама мені кожен раз.

Кожен день вона посміхалась,
Дарувала усмішку свою,
Кожен рік у душі розцвітала -
І за це тебе дуже люблю.

Адже рано щодня ти вставала,
навіть сонця не видно було.
Полуниці для нас ти збирала,
Коли дощ пройшов за вікном.

Вечорами ти вишивала,
щоб хоч якось відволіктись.
Наніч ти нас колисала,
коли місяць уже засвітивсь.

А на ранок усе по-новому:
каченята, курчата, город.
Бо життя то було по-сільському,
бо не можна в селі без турбот.

Все життя ти трудилась на славу
і ростила нас все життя.
Скільки днів і ночей ти не спала,
щоб нам дати ясне майбуття.

Мартинюк Оксана, 11 клас