Кузнецова Тетяна
практичний психолог
ДНЗ № 14 «Чомучка»
м.Коростень
«Взаємодія ДНЗ та ЗНЗ щодо забезпечення готовності дітей до навчання у школі».
«Школа не повинна вносити різкого перелому в життя дітей.
Нехай, ставши учнем, дитина продовжує робити те, що робила вчора.
Нехай нове з'являється у її житті поступово і не приголомшує лавиною вражень».
В.О.Сухомлинський
Для того щоб забезпечити безперервність освітнього процесу, досягти високої якості освіти, важливо створити сприятливі умови для переходу дітей від однієї освітньої ланки до іншої. З цією метою варто налагодити тісну взаємодію загальноосвітніх та дошкільних навчальних закладів.
«Шкільне навчання ніколи не
починається з порожнього місця, а завжди
спирається на певну стадію
розвитку, досягнутого дитиною ».
Л. С. Виготський
У процесі підготовки дітей до школи в умовах навчально-виховного комплексу бере участь сім’я, дошкільний заклад і школа. Діяльність кожного з них зумовлена варіативністю як внутрішніх, так і зовнішніх психолого- і соціально-педагогічних взаємозв’язків, але об’єднує їх взаємодія на рівні співробітництва і співтворчості. Саме взаємодія виступає інтеґруючим фактором психолого- і соціально-педагогічних взаємовідносин, джерелом, причиною і основою розвитку суб’єктів педагогічного процесу, а відтак і дитини. У зв’язку з цим підготовка дітей до школи на основі взаємодії сім’ї, ДНЗ і школи в умовах навчально-виховного комплексу визначається нами як соціально-особистісне явище, зумовлене сукупністю чинників, методів, засобів і форм сучасного навчання і виховання, а також адміністративних і загальноосвітніх заходів, які перетворюються ним на систему, спрямовану на формування цілісної особистості, її соціальної компетентності. Це обумовлює педоцентричний підхід, який утверджує цінність особистісного розвитку дитини. Саме з цих причин термін «підготовка до школи» у Базовому компоненті не вживається, а основною вимогою і досягненням дошкільного віку є компетентність як показник особистісної зрілості, необхідної для функціонування в навколишньому середовищі. У підготовці дітей до школи вживаються поняття життєва і соціальна компетентність. Життєва компетентність особистості – це широке поняття, яке узагальнює всі види компетентності в різних сферах діяльності, зокрема ігровій, навчальній, трудовій, побутовій, є складним утворенням, що охоплює загальні знання, уміння, навички, життєвий досвід, відповідні вимогам життя.
Соціальна компетентність передбачає загальну здатність дитини до освоєння системи соціальних зв’язків та відносин в оточуючому середовищі внаслідок цілеспрямованого навчання, що сприяє успіху в будь-яких напрямах життєдіяльності, зумовлює уміння жити повноцінним життям і адаптуватися в суспільстві. Відтак, значимості в підготовці дітей до школи набуває, окрім фізичного і психологічного розвитку, і соціальний розвиток, який раніше не розглядався. Таким чином, завдяки кардинальним змінам сучасного суспільства, у дошкіллі відбулася заміна орієнтирів суто навчальних на розвивально-соціальні, що повинні забезпечити набуття соціальної компетентності особистості, тобто підготовки до школи.
За вимогами Базового компонента дошкільної освіти кожна дитина повинна пройти підготовку до школи і набути життєвої й соціальної компетентності в умовах дошкільних закладів, підготовчих групах при школах і тимчасового перебування в дитячих установах або за програмою сімейного виховання. Отже, стратегічна мета дошкільної освіти – це забезпечення фізичного, психічного і соціального розвитку дитини, набуття нею соціальної компетентності на основі повноцінного використання внутрішнього потенціалу особистості й оточуючого середовища.
Враховуючи ці аспекти, основними завданнями співпраці ДНЗ і школи є:
створення психолого-педагогічних умов, що забезпечують сприятливий перебіг процесу адаптації першокласників до шкільного навчання (природність переходу з дитячого саду в школу);
поліпшення підготовки до навчання в школі 5-6 річних дітей;
поглиблення інтересу до життя в школі;
надання допомоги сім'ї в новій ситуації, що виникає при підготовці до навчання в школі і при вступі дитини до школи.
Форми ж взаємодії можуть бути різноманітними і їх вибір обумовлений ступенем взаємозв'язку, стилем, змістом взаємин освітніх установ. Зазвичай на початку навчального року складається єдиний спільний план, метою якого і є конкретизація роботи за такими основними напрямками:
Форми взаємодії:
1. Робота з дітьми:
екскурсії в школу;
знайомство та взаємодія дошкільнят з учителями та учнями початкової школи;
участь у спільній освітньої діяльності, ігрових програмах;
виставки малюнків і виробів;
зустрічі та бесіди з колишніми вихованцями дитячого саду (учні початкової та середньої школи);
спільні свята (День знань, посвята в першокласники, випускний в дитячому саду тощо) і спортивні змагання дошкільнят та першокласників;
участь у театралізованій діяльності;
відвідування дошкільнятами адаптаційного курсу занять, організованих при школі (заняття з психологом, музичним керівником та ін. фахівцями школи).
2. Взаємодія педагогів:
спільні педагогічні ради (ДНЗ і школа);
семінари, майстер-класи;
круглі столи педагогів ДНЗ та вчителів школи;
психологічні та комунікативні тренінги для вихователів та вчителів;
педагогічні та психологічні спостереження.
3. Співпраця з батьками:
спільні батьківські збори з педагогами ДНЗ та вчителями школи;
круглі столи, дискусійні зустрічі, педагогічні «вітальні»;
батьківські конференції, вечори запитань і відповідей;
консультації з педагогами ДНЗ і школи;
зустрічі батьків з майбутніми учителями;
дні відкритих дверей;
творчі майстерні;
анкетування, тестування батьків для вивчення самопочуття сім'ї напередодні шкільного життя дитини і в період адаптації до школи;
освітньо-ігрові тренінги та практикуми для батьків дітей переддошкольного віку, ділові ігри, практикуми;
сімейні вечори, тематичні дозвілля;
візуальні засоби спілкування (стендовий матеріал, виставки, поштовий ящик питань і відповідей тощо);
засідання батьківських клубів.
4. Взаємодія психологічних служб ДНЗ та ЗНЗ.
здійснення єдиного медико-психолого-педагогічного контролю за динамікою розвитку дітей;
дослідження рівня готовності дітей старшого дошкільного віку до навчання у школі, аналіз процесу їх адаптації вже у ролі учнів першого класу;
застосування корекційно-розвивальних методів у роботі з дітьми старшого дошкільного і молодшого шкільного віку за наявності певних проблем.
Звичайно, правильно використовуючи усі ці форми взаємодії, ми зможемо досягти гарних результатів. Але є ряд суттєвих проблем, які потрібно негайно вирішувати:
не всі діти старшого дошкільного віку охоплені дошкільною освітою;
в закладах освіти спостерігається тенденція до перевантаження наповнюваності груп ДНЗ та перших класів ЗНЗ;
в перших класах одночасно навчаються діти, яким на 1 вересня ще не виповнилося 6 років і, ті, яким 7 років і більше, а це впливає на процес їх соціалізації та адаптації.
Тому, виходячи з вище зазначеного, бачимо, що тісна взаємодія загальноосвітніх та дошкільних навчальних закладів сприятиме утворенню цілісного простору для реалізації в освітньому процесі єдиної динамічної та перспективної системи розвитку, виховання і навчання особистості дитини. Завдяки цьому перехід до нових умов шкільного навчання здійснюватиметься з найменшими для дітей психологічними труднощами, що сприятиме ефективності виховання і навчання учнів з перших днів перебування в школі.
Використана література
Базовий компонент дошкільної освіти/ [Богуш А.М., Бєлєнька Г.В., Богініч О.Л. та ін.] наук.керів.:А.М. Богуш. - К.,2012.-26с.
Дзюбко Л. «Як підготувати дитину до школи». Початкова освіта. – 2003.
Лаврентьєва Г. «Готовність дитини до школи: складові успішного навчання» //Дошкільне виховання - № 9. - 2000.
3
