Засоби вираження емоційності в художньому тексті

ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ ЕМОЦІЙНОСТІ

В ХУДОЖНЬОМУ ТЕКСТІ

Еліна Афрам (ДЗ „Луганський національний університет імені Тараса Шевченка”, м. Старобільськ, магістрантка)

Наук. керівник – доц. Шутова Л.І.

Протягом останніх років науковці досягли значних результатів у дослідженні механізмів мовного вираження емоцій людини й мовної номінації, інтерпретації емоцій як об’єктивної сутності мовця і слухача.

Лінгвістика емоцій як наука сформувалась у ХХ ст. на основі психології та традиційного мовознавства. Проте до середини 70-х років проблема вираження емоцій не була основною в лінгвістиці, а роботи на цю тематику з’являлися досить рідко й не становили великого інтересу.

Неоднозначність та багатогранність емоцій створює неабиякі труднощі для психологів та лінгвістів під час їх визначення та класифікації. До основних параметрів, за якими науковці розрізняють та систематизують емоційні стани, належать: модальність (якість), інтенсивність, тривалість, глибина, усвідомленість, генетичне джерело, складність, умови виникнення, функції, які вони виконують, вплив на організм (стенічні та астенічні емоції), потреби (інстинкти), форми їхнього розвитку, предметний зміст та спрямованість (на себе, на інших, на минуле чи майбутнє), психічні процеси, з якими вони пов’язані, особливості, способи вираження, рівні прояву у будові психічного. Узявши до уваги деякі з цих параметрів, науковці-психологи створюють повні, на їхній погляд, класифікаційні схеми. Проте, у більшості випадків, такі схеми є скоріше спробами систематичного опису, аніж власне класифікаціями емоцій.

В українській лінгвістиці емоції та почуття на матеріалі сучасної української мови вивчали П.О. Селігей, Т.В. Парасюк; польської – І.А. Аскерова, англійської – Т.О. Биценко, О.О. Борисов, Г.А. Огаркова; у російському мовознавстві ці явища досліджували Н.Д. Арутюнова, Ю.Д. Апресян, С.Г. Воркачов; порівняння емоційних концептів на матеріалі російської та німецької мов здійснив М.О. Красавський; концепти емоцій у художньому тексті вивчав В.Г. Зусман. Польська дослідниця А. Вежбицька [1] розглядала емоції та почуття на матеріалі англійської, німецької, польської та російської мов. Проте до питання класифікації емоцій і почуттів усі названі науковці зверталися досить побіжно.

Загальна думка щодо класифікації емоцій полягає у їхній чіткій дихотомії, тобто поділі за типом оціночного знака на: негативні й позитивні.

Порівнюючи лексику з цього погляду, зауважимо, що в багатьох мовах емотивів із негативною оціночною семантикою в кількісному відношенні більше, ніж емотивів із позитивною оцінювальною семантикою.

Основним принципом зарахування слова до емосемізмів, на думку більшості лінгвістів [3], є функціональна ознака: якщо слово виражає чи здатне виражати емоції, то воно є емотивним. Отже, емотивна лексика значно відрізняється від номінативної, адже її семантичним призначенням є не тільки номінація денотата, але й вираження емоційного ставлення мовця до ситуації спілкування чи до предмета мовлення.

Юрій Яновський — один із найпомітніших українських письменників-романтиків XX ст. Його описи партизанських боїв, війни та батальних ситуацій належать до основних тем письменника. За силою експресії, розмахом й органічністю батальних сцен в українській літературі він не знав собі рівних.

На особливу увагу заслуговує лексика героїв циклу „Вершники”. Вона глибоко емоційна, насичена метафорами, порівняннями. Нерідко це емотиви з негативною оціночною семантикою: „Одбилися від ватаги, — гугнявить шаландьор із проваленим носом, — а тобі печінки відіб'ємо, чортів баклажан, щоб знав морську дисципліну, де їх у чорта знайдеш, до кадетів у ручки запливем”. Оскільки в новелі „Батальйон Шведа” змальовано протистояння різних політичних сил, то й лексика персонажів твору насичена злістю, гнівом, обуренням; нерідко трапляються й лайливі слова: „чорта смаленого вловиш”, „ біла наволоч”, „ собача контра” та інші.

Посилити атмосферу загального роздратування допомагають синоніми: „Знову дзвеніли, бриніли, сурмили комарі, допікали, дошкуляли, діймали, жерли, гризли ар'єргард десантного флоту...”. Тут ми бачимо нагнітання негативної атмосфери, з кожним словом емоції наростають.

„Блискучим новелістом і повістярем увійшов у свідомість сучасного читача Григір Тютюнник. Сьогодні українську художню прозу не уявити без його хай кількісно й невеликої, але справді вагомої літературної спадщини”, — писав про творчість Григора Тютюнника Олесь Гончар. У своїх творах Г. Тютюнник ретельно досліджував найтонші, найприхованіші мотиви поведінки своїх героїв (незалежно – дорослих чи дітей) і робив це з величезною, всепоглинаючою любов’ю та повагою.

Твори Г.Тютюнника насичені гумором, доброзичливістю. „Куди це ти, парубче, наджигурився?”, – питає дід Лаврін у головного героя оповідання „Зав’язь”. У вуста свого персонажа автор вклав доброзичливу посмішку, іронію, але без жодного негативного контексту. „Ото як женишся на тій прояві, то кислички тобі, внуче, не тільки снитимуться, а ще й привидяться...”.

Усі твори Григора Тютюнника, навіть повісті, не мають великих розгорнених описів. Героїв – і позитивних, і негативних, характеризує, перш за все, їхня мова. „Тільки тихо, граждани! Ша! Ану одійди, не мацай мішків, бо так батогом і встюжу. Мацає воно...”. Слова, які належать бородатому спекулянту, герою повісті „Климко”, негативно забарвлені, сповнені зневаги і презирства до навколишнього люду.

Проблеми дослідження й опису емоцій є надзвичайно важливими. Які б умови не визначали життя й діяльність людини, психологічно дієвими вони стають тільки в тому випадку, якщо їм вдається проникнути у сферу її емоцій, знайти відображення та закріпитися в ній. Емоції є настільки яскравим відображенням психічної діяльності людини, що існування її поза межами емоційної сфери є просто неможливим.

Література

1. Арнольд И.В. Основы научных исследований в лингвистике : учебное пособие / И.В. Арнольд. – М. : Книжный дом „ЛИБРОКОМ”, 2014. – 140 с. 2. Тютюнник Гр. Степова казка : повісті, оповідання, казки / [упорядкув. Л. Тютюнник]. – К. : Веселка, 1990. 3. Шаховский В.И. Категоризация эмоций в лексико-семантической системе языка / В.И. Шаховский. – [4-е изд., испр. и доп.] – М. : ЛКИ, 2012. – 208 с. 4. Яновський Ю. Чотири шаблі / Ю. Яновський. – Харків : Фоліо, 2012.