Діти зі схильністю до домінування й альфа-комплекс

Що таке альфа-комплекс? Почнемо з того, що альфа-комплекс багатогранний і має різні прояви. Деякі альфа-діти демонструють владність і директивність, домінування й контроль; вони відчувають себе найбільш комфортно тоді, коли керують і дають указівки. Інші альфа-діти поводяться, наче квочки, які прагнуть піклуватись про тих, хто їх оточує, особливо про слабких і пригноблених. Ще один із проявів альфа-комплексу – це бажання та прагнення бути першим, кращим або найбільш обізнаним. І останнє його «обличчя» – прагнення до домінування з використанням слабкості та вразливих місць інших людей.

Прояви альфа-комплексу численні й різноманітні, але в їх основі лежать одні й ті самі основні інстинкти. Ці інстинкти можна називати альфа-інстинктами.

З передісторії. Здавалось би, розмірковуючи про прив'язаність, логічно зробити такий висновок: супутнім фактором виховання повинна бути прив'язаність дітей до дорослих, які відповідальні за них. Однак усе більша кількість дітей обертається в колі однолітків, а не своїх батьків і вчителів. Цей дивовижний феномен прив'язаності, що суперечить нормі, був названий «орієнтацією на однолітків».

Походження та джерела виникнення альфа-комплексу

Отже, як формується альфа-комплекс? Певно, що головною метою прив'язаності є турбота. Пам'ятаючи про це, при більш пильному розгляді було виявлено, що всі інстинкти прив'язаності можна розділити на два великих взаємопов'язаних напрямки. Ці напрямки були названі альфа-режимом і режимом залежності.

Якщо казати про прив'язаність, це єдиний спосіб, за допомогою якого ми можемо, так би мовити, знаходити підходи один до одного. Коли ми взаємодіємо один з одним, виходячи з наших альфа-інстинктів (або в даному випадку, навіть виходячи з інстинктів залежності), то конкуруємо, а не доповнюємо один одного. (Уявіть, що ви з чоловіком зібрались на прогулянку або в поїздку на машині. Якщо обидва будуть керувати або обидва підкорятись, процес виявиться безнадійним.)

Мета альфа-інстинктів у тому, щоби піклуватись. Мета інстинктів залежності – стати сприйнятливим до проявів турботи й шукати її. Один набір інстинктів сприймається як відповідь на інший. Той, хто піклується, реалізується, коли від нього залежать; той, хто шукає, – коли його оточують піклуванням.

Щоби зрозуміти сенс, уявіть собі пару близнюків. Незважаючи на однаковий вік, генетику й найчастіше умови виховання, коли вони прив'язуються один до одного, природа пробуджує інстинкт залежності в одному із близнюків та альфа-інстинкти в іншому. Якщо це сприяє зближенню близнюків, один з них зазвичай стає альфа-особистістю, а інший – залежною особистістю. Дані риси можуть бути присутніми в них протягом усього життя.

Ідеальні взаємини двох «рівних» людей можуть бути швидше взаємними, рівноправними, а не ієрархічними. Коли це відбувається, потреба одного пускає в хід альфа-інстинкти іншого й навпаки. Альфа інстинкти й інстинкти залежності змінюються й підлаштовуються під обставини. У житті ми всі зіштовхуємось з їх проявом один в одного.

Що поганого в альфа-інстинктах

Є три основні проблеми, пов'язані з потужними альфа-інстинктами. Перш за все, людина може зануритись у них, що призведе до розвитку згаданого вище альфа-комплексу. Якщо в дитини або дорослої людини є альфа-комплекс, альфа-інстинкти стають рисою характеру, а не чимось, що зумовлено обставинами. Так ми отримуємо дітей, які більш схильні віддавати накази, ніж виконувати їх, керувати, а не підкорятись, роздавати вказівки, а не шукати допомогу, брати ініціативу та управління на себе, а не шукати відповідальну особу. Але такі діти можуть бути й неймовірно турботливими, особливо у ставленні до тих, хто їм здається слабким, скривдженим, нужденним.

Друга проблема проявляється тоді, коли альфа-інстинкти активуються поза контекстом турботи про когось. У такому випадку ці потужні прагнення не відповідають своєму призначенню – турботі про інших людей. Таке часто буває, коли альфа-інстинкти не відповідають ролі у стосунках. Наприклад, діти повинні бути залежними від батьків, а не брати на себе відповідальність за них. Коли альфа-діти взаємодіють з людьми, до яких вони не прив'язані, то альфа-комплекс може набувати форму самозакоханості й нарцисцизму. Такі діти, як правило, хочуть завжди вигравати, бути кращими в усьому, бути обізнаними в усьому, що відбувається. Їх альфа-інстинкти використовуються не для того, щоби піклуватись про інших, а для того, щоби піклуватись про себе.

Третя проблема виникає тоді, коли дитина або доросла людина з альфа-комплексом відгороджується від турботи й відповідальності, уникає її. У цьому випадку її альфа-інстинкти спотворюються. Вони все ще приводяться в дію, коли людина читає сигнали слабкості або вразливості, але тепер не з метою турботи, а для того, щоб використовувати вразливість для встановлення своєї переваги. Це ознака розвитку кривдника, хулігана. Явна ознака такого уникнення – відмова від довірливого обговорення (в якому оголюється вразливість) того, що турбує, удавана байдужість (наприклад, «мені все одно», «неважливо», «як завгодно») і брак словникового запасу для опису почуттів уразливості (наприклад, образи, страху або таких почуттів спустошеності, як сум чи самотність). У сучасних школах, в офісах і на підприємствах дуже багато таких «хуліганів» з важкими альфа-комплексами.

Як виховувати альфа-дитину?

Як тільки альфа-комплекс стає більш зрозумілим, такими же зрозумілими стають і наслідки спроб виховання альфа-дитини. Як можна собі уявити, альфа-інстинкти можуть руйнувати взаємини батьків з дітьми. Ми постійно наштовхуємось на альфа-інстинкти, особливо якщо діти «зациклились», загрузли в них. Альфа-діти не сприйнятливі до турботи. Крім того, такі діти, як правило, більш тривожні й більш схильні до проблем, пов'язаних із тривогою, таких як підвищене занепокоєння й погана концентрація уваги. Альфа-діти частіше засмучуються, що може проявлятись у завищених вимогах або агресії. Більше того, альфа-діти чинять опір виконанню вказівок та інструкцій, стійкі перед необхідністю слухатися, що робить їх виховання складним завданням, особливо тоді, коли вони найбільше потребують його.

При вивченні та проведенні паралелей цього явища з орієнтацією на однолітків найбільше дивує й шокує те, що альфа-комплекс у наш час активно розвивається в дітей. Цей комплекс – причина більшості наших труднощів при вихованні сучасного покоління, і це пояснює нашу заклопотаність пошуком виходу із ситуації.

Однак відповідь на це запитання полягає не в тому, що робити, а у правильних взаєминах. Виявляється, наші діти не просто повинні бути пов'язані з тими, хто їх виховує, вони повинні бути пов'язані правильно, тобто залежати й бути готовими приймати турботу та виховання. Насправді ми, батьки, повинні зрозуміти, як необхідно надихати наших дітей довіряти нам і залежати від нас. Доки ми цього не зробимо, ми не зможемо правильно виховувати їх.

Гордон Ньюфелд, доктор наук, психолог-девелопменталіст, автор книги «Не упускайте своїх дітей», засновник Інституту Ньюфелда у Ванкувері, Канада