За плечима сивіють роки   ,         

Але й досвід прийшов з літами,

Що я варта без вас, малюки?

Я в безмежнім боргу перед вами.

Щоб любові вогонь не згас,

Щоб віддать дітям серце і душу,

Я щоранку заходжу в клас.

Я – учитель, я вчити мушу.

(сл. Т.Г. Рузинська)

Кожен, хто любить свою професію, вважає її найцікавішою, найпривабливішою, найкращою, найшляхетнішою у всьому  світі. Чимало є професій на землі, і всі вони – потрібні. Необхідно варити сталь, вирощувати врожай, лагодити взуття, лікувати хворих. І цілком імовірно, що всі вони (і лікар, і кухар, і вихователь, і водій,  і токар, і журналіст....) вважають, що їх професія не тільки найкраща, а й найскладніша, найвідповідальніша. А я переконана: немає у світі професії найважливішої і найвиснажливішої, найрадіснішої і найнеобхіднішої людям, ніж наша вчительська. Адже бути вчителем – це  природна якість. На мою думку, мета сучасної школи полягає в тому, щоб виховувати дитину, яка вміє самостійно та творчо працювати і жити.

1985-1989 рр. Красноармійське педагогічне училище

2004-2008 рр. Мелітопольський державний педагогічний університет.