Деятельность учеников в процессе самообразования

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЖДАНІВСЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА 1 – 111 СТУПЕНІВ № 1

ДОКЛАД

«ДІЯЛЬНІСТЬ УЧНІВ У ПРОЦЕСІ САМООСВІТИ»

ПІДГОТУВАЛА Учитель географії

Коломійцева О.В.

ЖДАНІВКА

2008

Готовність до самоосвіти – це оволодіння особистістю всіма компонентами самоосвітньої діяльності.

З точки зору готовності до самоосвіти припускається наявність у людини:

• Певного обсягу загальноосвітніх і політехнічних знань, що використовуються як основа, фундамент, а часто й метод в самоосвітній пізнавальній діяльності.

• Дієвих мотивів, що спонукають особистість до безперервної освіти (впевненість у суспільній необхідності й усвідомлення особистої значущості постійного поповнення знань, професійного вдосконалення, розширення політичного кругозору, підвищення свого ідейно-теоретичного й загальнокультурного рівня; наявність стійких пізнавальних інтересів, потягів, настанов; тісний зв’язок з емоціями).

• Розвинутих навичок самостійного оволодіння знаннями й пізнавальними вміннями при використанні різноманітних джерел і в різних формах самоосвіти (читання, слухання, спостереження, експерименту тощо).

• Стійких умінь розумової діяльності (чуттєвого пізнавання, «техніки мислення», зокрема бачення проблем і вибору шляхів їх розв’язання).

• Уміння самоорганізації пізнавальної діяльності (вибору джерела пізнання й форм самоосвіти, планування, організації робочого місця, самоорганізації діяльності, самообліку, самоконтролю тощо).

Аналіз самоосвіти учнів дає можливість виділити в ній ті етапи, котрі притаманні будь-якій діяльності:

Етапи самоосвітньої діяльності учнів

Оскільки самоосвіта – добровільний вид роботи, в ній особливо чітко прослідковується мотиваційна сфера.

Усвідомлення себе як особистості, визначення своїх ідеалів, життєвих планів є головною лінією розвитку спонукальних сил самоосвіти. Безпосередньо пов’язане з ними ціле покладання. Саме на цьому етапі в учнів формується самостійність, почуття свободи вибору та відповідальність за обраний шлях, пробуджується бажання досягти певної мети. Отже, ціле- покладання та цілеспрямованість – це:

• здатність свідомо ставити мету й досягати її;

• вміння проявляти інтелектуальні й вольові зусилля для досягнення.

На етапі планування учні обирають форми та засоби самоосвіти. Це може бути індивідуальна самоосвіта, яка передбачає безпосередньо самостійне опрацювання джерел інформації (робота з книгою, отримання інформації за допомогою комп’ютера, перегляд телепередач, прослуховування радіопередач, робота з періодичними виданнями тощо) та колективні форми самоосвіти (робота на різноманітних курсах, в гуртках, відвідування факультативних занять, підготовка до семінарів, конференцій тощо). Планується час та місце, коли і де буде здійснюватися самоосвітня робота. Отже здатність до планування – це:

• вміння раціонально розподіляти сили, час та засоби в самостійній навчальній діяльності;

• вміння визначати проміжні цілі.

На етапі організації учні в залежності від обраної форми та засобів самоосвіти здійснюють відповідні кроки до її реалізації. Цей процес включає в себе організацію пошуку відповідної інформації (це сам похід в бібліотеку, на засідання гуртка, на факультативне заняття тощо й знаходження джерел інформації, відповідна організація свого робочого місця та ін.). Дуже важливо, щоб учень мав здатність до самоорганізації:

• вміння мобілізувати себе, цілеспрямовано, активно використовувати всі свої можливості для досягнення поставленої мети;

• вміння раціонально використовувати час, сили, засоби.

На етапі реалізації учні вже безпосередньо працюють з джерелом інформації. Саме на цьому етапі дуже важливо враховувати, наскільки учень підготовлений до такої діяльності (а саме рівень сформованості пізнавальної самостійності, предметних та загально навчальних знань, умінь та навичок), який розумовий потенціал він має. Тому можна вважати, що головною запорукою в цій діяльності буде застосування диференційованого підходу до організації самостійної роботи школярів.

На етапі аналізу здійснюється контроль за результатами своєї роботи. Дуже важливо, щоб особистість мала:

• розвинену здатність до самоконтролю (властивість особистості знаходити й виправляти свої помилки та недоліки в діяльності);

• адекватну самооцінку (здатність особистості об’єктивно оцінювати свої можливості, особистісні якості й досягнення у навчальній діяльності);

• здатність до рефлексії й коригування (осмислення особистістю процесу й результату цього виду діяльності, усвідомлення та виправлення своїх недоліків з метою підвищення ефективності розв’язання поставлених задач).

Визначення через самоконтроль якості засвоєння знань, своїх слабких місць, визначення у зв’язку з цим наступних освітніх задач дає можливість школяру наступний цикл самоосвіти будувати більш свідомо.

Слід додати, що ще одним необхідним компонентом самоосвіти є енергетичний, який включає як вольову, так і емоційну сторони діяльності. Самоосвіта завжди здійснюється при високому рівні активності, напруженості, вольових та емоційних сил, пов’язана з наявністю позитивних емоцій.

Таким чином, проблема формування готовності до самоосвіти зводиться до виховання в особистості прагнення постійно вдосконалювати свої знання, вміння самостійно здійснювати пізнання та його організовувати. Проблема підготовки учнів до самоосвіти, її розв’язання на сучасному рівні – це розв’язання проблеми оволодіння всіма компонентами самоосвітньої діяльності. Оволодіння будь-яким одним із них, наприклад пізнавальними вміннями, ще не забезпечує можливості залучення до цієї діяльності.

Основним шляхом, що допомагає в оволодінні всім комплексом самоосвітньої діяльності, є в першу чергу відповідна організація навчальної роботи школярів.

Отже, для підготовки учнів до самоосвіти необхідно, щоб у процесі навчання відбувалося постійне нарощування управлінських функцій школяра в усіх ланках навчальної діяльності з таким розрахунком, щоб питома вага елементів самоосвіти в процесі навчання постійно зростала, забезпечуючи учневі активнішу позицію у навчанні. У зв’язку з цим рівень навчання учнів має бути якісно іншим.