Дипломна робота

64

ВСТУП ………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1. Огляд літературних джерел з музеєзнавства

1. Огляд літературних джерел ………………………………………..5

2. Основні принципи організації та діяльності музею………..

3. Комплектування фондів та фондова робота шкільного музею …

РОЗДІЛ 2. Історія виникнення музею етнографічного профілю «Шляхами героїв – шляхами батьків»

1. Характеристика музею …………………………………………

2. Опис розділів музею …………………………………………………

3. Проект школа-музей …………………………………………………

Висновки…………………………………..………………………..….14

Список використаної літератури…………………………….23

Додатки ……………………………………….………………………. 24

ВСТУП

Актуальність роботи полягає в формуванні особистісної зрілості учнів школи в умовах нестійкої політичної та національної ситуації в країні. Однією з складових особистісної зрілості є виховання громадського обов’язку кожного окремого учня школи. Саме тому національне виховання завжди стоїть у основі виховного процесу. Оскільки історія українського народу складається з історії кожного окремого населеного пункту, історії кожної родини. Великого значення у вихованні громадянина України набуває виховання учнів на національних традиціях, закладених нашими дідами і прадідами. Особливе місце в цьому процесі займає музейна робота у навчально-виховних закладах, яка покликана стати центром громадянського виховання учнів у кожному навчальному закладі.

Музей — це науково-дослідницька і науково-освітня установа, яка виконує на основі музейних предметів функції документування, освіти і виховання. Соціальні функції музею здійснюються в процесі комплектування, обліку, зберігання, вивчення, експонування і пропаганди музейних зібрань.

Виникнення музеїв пов'язане з суспільними потребами у збереженні і вивченні документальних пам’яток матеріальної і духовної культури народу, природних об'єктів.

Об’єкт дослідження – Музей широкого історичного профілю «Шляхами героїв – шляхами батьків»

Предмет дослідження – історія роботи музею широкого історичного профілю «Шляхами героїв – шляхами батьків» при Піддубненській ЗОШ І-ІІІ ступенів.

Мета дипломної роботи – дослідження історії роботи музею широкого історичного профілю «Шляхами героїв – шляхами батьків», як осередка національного виховання в Піддубненській ЗОШ І-ІІІ ступенів.

Завдання роботи:

1. ознайомитись з історією появи шкільного музею «Шляхами героїв – шляхами батьків»;

2. дослідити літературні джерела з обраної теми;

3. висвітлити основні поняття: національне виховання, шкільний музей, тощо.

4. прослідкувати зв'язок музею з вихованням громадського обов’язку учнів школи;

5. проаналізувати практичну роботу музею та перспективи подальшого розвитку музейної справи в Піддубненській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів;

6. вивченням можливостей розвитку музею у сучасному суспільстві в умовах глобалізації.

М.Стельмахович, дослідник етнопедагогіки, національне виховання розуміє через контекст народної педагогіки. На його думку, саме практика народної мудрості і є основою національного виховання.

Ще К.Ушинський висунув вимогу посилити зацікавленість усім національним у шкільному вихованні.

В.Є. Туманов у книзі «Шкільний музей», призначеній для педагогів, знайомить читачів з проблемами і методами організації та діяльності шкільних музеїв, робить спробу осмислення та трактування терміна «шкільний музей»

В даний час зріс інтерес до краєзнавства, тобто комплексного вивчення рідного краю в різних аспектах: природно-географічному, культурному, історичному. Багато вчителів у своїй урочній та в позаурочній діяльності частіше звертаються до проблеми використання краєзнавчого матеріалу з метою формування знань, умінь і ціннісних орієнтацій, розвитку творчих здібностей, виховання поваги до культури та історії рідного краю.

Розуміння величезних можливостей освіти і «виховання історією» призвело до усвідомлення активної участі самих вчителів і їх учнів в краєзнавчих дослідженнях.

Джерельною базою дослідження є основні законодавчі та нормативні акти щодо даної галузі ( Закон України “Про музеї та музейну справу”, Зкон “Про благодійництво та благодійні організації”, стаття 22 Кнституції України “Основи законодавства України про культуру”).

В ході дослідження були опрацьовані матеріали шкільного музею «Шляхами героїв – шляхами батьків» та матеріали Піддубненської селищної ради. Аналіз періодичних видань, зокрема журналів «Мир музея», газет «Сільський край», «Донбас» та «Донеччина» дозволив визначити актуальні проблеми діяльності музеїв відповідно до вимог сучасного суспільства.

Таким чином, музей в освітньому закладі створюється з метою виховання, навчання, розвитку та соціалізації учнів. Він адресований дитячій аудиторії, має яскраво виражену освітню спрямованість, будує свою роботу на основі активного залучення до діяльності та співтворчості учнів, дітей і педагогів, дітей і батьків, а також інших помічників та партнерів.

Тільки в музеї історичні знання зможуть перетворитися в переконання. Цьому сприяє наявність в музеї першотвору історії та культури, в якому виявляється феномен єдності інформаційно-логічного та емоційно-образного впливу на розум і почуття. У музеї інформація набуває наочності, образності і активізує візуальне мислення, що стає ефективним засобом наступності культури.

Дослідивши та проаналізувавши роботу шкільного музею Піддубненської загальноосвітньої школи на чолі з завідуючою музеєм Кравченко А.О., я зробила ряд висновків:

1) специфікою соціально-культурної діяльності музею є те, що основу всієї його роботи складають пам’ятники матеріальної і духовної культури. Музейна цінності унікальні, вони не тиражуються, тому відвідування музею не можна ні чим замінити. В цьому – значення і неповторність музею як феномену сучасної цивілізації.

2) сучасний музей – це концентрований вираз духовного пошуку культури минулого і сьогодення. Він допомагає вирішувати проблеми адаптації людини до умов нового тисячоліття. В музеї відвідувач вступає в діалог культур, по-своєму сприймає музейні цінності, зануруються в світ культури. Тому перед музеєм стоїть подвійна мета: збереження культурної спадщини для майбутнього і відкриття культурної спадщини для сучасників.

3) музей на різних етапах свого розвитку зазнав певних змін: від простого зберігання експонатів культури до соціального інституту. Сучасні музеї стають місцями взаємодій культур.

4) змінив соціально-політичному і культурному житті нашої держави визначають нову роль музеїв: їх трансформацію в музеї нового типу, в установи, які ґрунтуються на нових інформаційно-комунікативних технологіях, ведуть власну комерційну діяльність, вміють налагоджувати зв’язки з широкою громадськістю.

5) впровадження сучасних інновацій в діяльність музеїв можливе за умов:

а) підтримки державою;

б) залучення меценатських і спонсорських коштів.

Структура роботи підпорядкована меті та завданням дослідження. Дипломна робота складається із вступу, 2 розділів (6 підрозділів), висновків, списку використанних джерел та літератури (___найменувань), додатків. Обсяг основної частини роботи складає ______ сторінок машинописного тексту, загальний обсяг дипломної роботи - _____ сторінок.

РОЗДІЛ 1

ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ З МУЗЕЄЗНАВСТВА

1. Огляд літературних джерел

Національне виховання – цілеспрямована система формування і розвитку почуттів національної свідомості й гідності. Науково обґрунтоване, правильно організоване національне виховання відображає історико-краєзнавчий аспект, педагогіко-народознавчий та історичний поступ народу. Народні звичаї, традиції, обряди, обрядовість як основа педагогіки народознавства є могутніми засобами виховання в учнів основ моралі, совісті, честі, правдивості, справедливості, скромності, працелюбства.

М.Стельмахович, дослідник етнопедагогіки, національне виховання розуміє через контекст народної педагогіки. На його думку, саме практика народної мудрості і є основою національного виховання.

Аналізуючи погляди учених Острозької академії, в стінах якої вперше з’явилося поняття «національне виховання», можна сказати, що національне виховання – це ставлення людини до себе, до свого майбуття, майбуття нації через пам’ять про минуле. А пам’ять є знаком належності до свого покоління з висновком щодо пройденого народом шляху.

Ще К.Ушинський висунув вимогу посилити зацікавленість усім національним у шкільному вихованні.

Швидкі зміни в освітній галузі вимагають пошуку нових форм здобуття якісної освіти. Одним із дієвих засобів навчання та залучення молоді до участі в житті суспільства с діяльність музеїв при освітніх закладах. Тому сучасна школа впроваджує новітні технології в музейній педагогіці, використовуючи активні форми залучення учнів до вивчення, дослідження та збереження історико-культурної спадщини нашого народу.

В даний час зріс інтерес до краєзнавства, тобто комплексного вивчення рідного краю в різних аспектах: природно-географічному, культурному, історичному. Багато вчителів у своїй урочній та в позаурочній діяльності частіше звертаються до проблеми використання краєзнавчого матеріалу з метою формування знань, умінь і ціннісних орієнтацій, розвитку творчих здібностей, виховання поваги до культури та історії рідного краю. Академік Д.С. Лихачов говорив: «Якщо людина не любить хоча б зрідка дивитися на старі фотографії своїх батьків, не цінує пам'яті про них ... - значить, вона не любить їх. Якщо людина не любить старі вулиці, нехай навіть і поганенькі, - значить, у неї немає любові до свого міста. Якщо людина байдужа до пам'ятників історії своєї країни, - вона, як правило, байдужа до своєї країни».

Розуміння величезних можливостей освіти і «виховання історією» призвело до усвідомлення активної участі самих вчителів і їх учнів в краєзнавчих дослідженнях. Тема цих краєзнавчих досліджень широка: історія сім'ї, сімейні традиції, історія вулиць, міст, сіл, селищ, цвинтарів, храмів підприємств, установ. Як зберегти цей унікальний матеріал для сучасників і нащадків, як використовувати підсумок пошукової діяльності дня формування знань, умінь, ціннісних орієнтацій, як на основі його розвивати творі здібності учнів, виховувати в них повагу до культури ті історії рідного краю? Ми впевнені, що «гідним місцем» зберігання, використання, популяризації, експонуванні вивчення підсумків пошукової, краєзнавчої діяльності є музей школи. До ідеї створення музею приходять в процесі тривалої краєзнавчої роботи, сам накопичений матеріал потребує оформлення, систематизації, розміщення.

Поняття «музей» ввели в культурний ужиток людства стародавні греки. Витоки цього поняття необхідно шукати в феномені колекціонування. Вже на зорі своєї історії людство збирало і прагнуло зберегти всілякі предмети: літературні та наукові тексти, зоологічні та ботанічні гербарії, художні полотна, природні рідкості, останки стародавніх тварин. У Росії музеї з'явилися в епоху Петра І. Відкриваючи перший російський музей в 1917 році, він визначив мету: «Я хочу, щоб люди дивилися і вчилися».

В.Є. Туманов у книзі «Шкільний музей», призначеній для педагогів, знайомить читачів з проблемами і методами організації та діяльності шкільних музеїв, робить спробу осмислення та трактування терміна «шкільний музей».

У сучасному розумінні музей - це:

Схема 1. Поняття «музей» у сучасному контексті

Тобто музей розуміється як установа, що збирає, зберігає і демонструє предмети історії, культури.

Термін «шкільний музей» є узагальнюючим. До деякої міри це назва умовна, оскільки традиційно до шкільних музеїв відносять усі музеї, створені, на громадських засадах за активної участі школярів у навчальних закладах, в установах додаткової освіти, у клубах за місцем проживання. Тобто до музеїв навчальних закладів, по суті, відносять усі громадські музеї, створювані за активної участі учнів.

Профіль музею навчального закладу залежить від вибраного напряму пошукової дослідницької діяльності. Музеєзнавці виділяють наступні профілі:

• Історичний;

• природничо-науковий;

• картинна галерея;

• меморіальний музей;

• технологічний;

• екологічний.

Правовою основою діяльності шкільного музею є:

Схема 2. Нормативні документи

Музей в освітньому закладі створюється з метою виховання, навчання, розвитку та соціалізації учнів. Він адресований дитячій аудиторії, має яскраво виражену освітню спрямованість, будує свою роботу на основі активного залучення до діяльності та співтворчості учнів, дітей і педагогів, дітей і батьків, а також інших помічників та партнерів.

Тільки в музеї історичні знання зможуть перетворитися в переконання. Цьому сприяє наявність в музеї першотвору історії та культури, в якому виявляється феномен єдності інформаційно-логічного та емоційно-образного впливу на розум і почуття. У музеї інформація набуває наочності, образності і активізує візуальне мислення, що стає ефективним засобом наступності культури.

1. Основні принципи організації та діяльності шкільного музею

Музей — це науково-дослідницька і науково-освітня установа, яка виконує на основі музейних предметів функції документування, освіти і виховання. Соціальні функції музею здійснюються в процесі комплектування, обліку, зберігання, вивчення, експонування і пропаганди музейних зібрань.

Виникнення музеїв пов'язане з суспільними потребами у збереженні і вивченні документальних пам’яток матеріальної і духовної культури народу, природних об'єктів. У ході розвитку музейної справи визначилися основні напрями діяльності музею: науково-дослідний і культурно-виховний. Як науково-дослідна установа музей виконує функцію документування (догляду, підтвердження), створюючи фонд музейних предметів — джерел, необхідних для дослідження процесів, явищ, актів історичного розвитку природи і суспільства.

Як культурно-виховна установа музей, використовуючи пізнавально-культурне значення музейних па­м'яток, популяризує знання і задовольняє запити суспільства в пізнавальному, пропагандистському, морально-виховному, естетичному аспектах.

Для характеристики музею як охоронця елементів культури, слід також віднести його роль в сфері духовної культури. Так, в музеї завжди представлена галузь духовної традиційно-побутової культури, яка включає народні знання, засоби передачі інформації, релігію, фольклор, всі види мистецтва.

Більшість дослідників сходяться на думці, що музей є соціальним інститутом, який виконує певні соціокультурні функції. Так, Ю.В.Зинов`эва прийшла до висновку, що музей - це зібрання предметів (ідей і носіїв), осмислених як цінності, індивідуальним збирачем, або колективами [4]. Інша точка зору-музей-це місце колективного дійства і збирання творів, присвячених донькам богині пам’яті Мнемозіни (М.Ф. Федоров) [2]. А.Разгон, визначаючи місце і роль музею в суспільстві, робить висновок, що його призначення-у накопиченні інформації і виявлення закономірності, що відносяться до передачі знань через музейні предмети [11].

В період реформування економіки і входження нашої держави у ринкові відносини почався пошук нових підходів у дослідженнях музеїв. Зміна підходів була нагальною потребою, оскільки в добу тоталітаризму музеї втратили роль наукових установ, які повинні були відігравати у суспільстві. Починаючи з 30-х років, музеї перетворились на ідеологічні установи, основними напрямами яких була пропагандистська робота, направлена на ствердження комуністичної ідеології.

В цей же час в західній концепції історичної науки відбулись значні зміни в сторону постмодерністської парадигми. В цьому контексті важливим

інструментом теоретичного осмислення форм і методів музейної діяльності стала теорія комунікацій. Це сприяло індустрії розваг, почалась розробка нових технологій для залучення до них максимальної кількості відвідувачів.

Тому широко стали застосовувати комунікаційний підхід, завдяки якому музей стає соціокультурною інституцією (суб’єкт-музейний працівник, інші суб’єкти-відвідувачі) (К.Шрайцер) [11]. Тобто, почався перехід від науковості музея до акценту на емоційний фактор сприйняття його експонатів. Це означало не тільки зміну технологій, але й зміну ролі музея в суспільстві.

Отже, соціальне середовище, в якому діє музей, виливає на форму діяльності і його функції. Проблема інтерпретації музею як соціальної інституції, яка виконує певні функції в суспільстві, стала вивчатись з 60-х років ХХ століття. Одним із перших нею став займатись А.Розгон. Він виділив чотири основні функції музею:

1. Документації історичного процесу;

2. Охоронна;

3. Науково-дослідна;

4. Освітньо-виховна.

Таким чином, було визначено функціональний підхід в аналізі діяльності музею [2,c.270].

Спираючись на позиції, запропоновані А.Разгоном, Д.Равикович розширила функції музею, доповнила їх функцією організації вільного часу [2, c.15].

Акцент на охоронній функції музею зробив А.Фролов, визначивши важливу роль музеїв в збереженні культурної спадщини [11,c.201].

Розглядаючи динаміку соціальних функцій музею в історичній перспективі, А.Закс довела, що вона залежить від суспільних потреб і в багатьох випадках визначалось політикую директивних органів, включаючи музеї в русло ідеологічної роботи [4,c.51-62].

У ході дослідження виявлено, що музей дійсно є специфічною органі організаційною формою певних соціокультурних відносин, складною системою, яка має здатність до саморозвитку.

Серед досліджень, які присвячені саме проблемам аналізу соціальних функцій, які здійснює музей, слід виділити праці Ю. Зінов`євої . Вона вважає,

що музей виконує такі соціальні функції, як:

- охоронна-збереження культурно-історичної спадщини;

- інформаційна-передача і отримання нових знань;

- регулятивна-регулює відносини в суспільстві;

- комунікативна-сприяє спілкуванню особистості і суспільства;

- організації дозвілля;

- соціалізуючи і культурно-виховна [4, с.14].

Специфіку музейної діяльності визначає зібрання музейних предметів, пам'яток природи, історії і культури. Значення музейних предметів залежить від ступеня їх задокументованості (як першоджерел фактів, явищ, подій, процесів у природі і суспільстві, що представлені в певній  науковій системі у фондах і експозиції музею). Музейна інформація висвітлюється також у музейних виданнях: каталогах путівниках, буклетах, науково-популярних виданнях та ін. Серед основних напрямків музейної діяльності виділяють:

1.  Комплектування музейних фондів (виявлення, відбір, і придбання предметів музейного призначення), що здійснюється з надходження від населення.

2.  Фондову роботу (організація обліку, вивчення і зберігання музейних зібрань), направлену на підготовку музейних предметів  з метою зберігання і визначення можливостей їх науково-дослідного і освітньо-виховного використання та збереження для наступних поколінь.

3. Експозиційну роботу, направлену на введення в освітньо-виховний обіг музейних предметів через організацію музейних екскурсій та виставок.

4.  Науково-освітню  роботу, яка здійснюється на основі музейних експозицій, екскурсій, лекцій, консультацій, тощо.

Важливою є проблема музею і культурної спадщини. Виконуючи охоронну функцію, музеї накопичували велику кількість предметів старовини, які зберігають велике культурне значення. Оскільки формування фондів музеїв залежало від смаків меценатів, колекціонерів, то музейні колекції часто відображають рівень культури певної історичної епохи.

Сучасне суспільство розглядає музей як засіб, здатний суттєво вплинути на розвиток суспільства. Сьогодні світ музею – це історично обумовлений багатофункціональний інститут соціальної інформації, який працює для збереження культурно-історичних і природно-наукових цінностей. Документуючи процеси і явища природи і суспільства, музей комплектує, зберігає, досліджує колекції музейних предметів, а також використовує їх в науковій, освітньо-виховній і пропагандистській цілях.

Таким чином, незважаючи на появу нових видів музеїв, загальноприйняте уявлення про музей залишається сталим. Специфіка і соціально-культурна сутність музею полягає в тому, що основу всієї його діяльності складають пам’ятки матеріальної і духовної культури, які він збирає, зберігає, вивчає, показує.

1. . Комплектування фондів та фондова робота музею

Шкільний музей здійснює збір пам'яток історії, матеріальної і духовної культури людини, матеріалів і предметів, що мають суспільну, історичну або естетичну цінність, їх фонд комплектується відповідно до завдань і профілю музею.

У період функціонування музею напрям пошуку і комплектування фондів визначається орієнтовним змістом і структурою експозиції, яку планується розгорнути.

У період створення музею комплектування фондів підпорядковується завданням побудови музейної експозиції.

Музейний актив складає перспективний план комплектування фондів, у якому міститься перелік необхідних музею матеріалів, указані місця їх пошуку.

Комплектування фондів музею здійснюється в процесі організації пошукових експозицій, походів і екскурсій.

Керівник музею дотримується продуманої системи планування з виділенням ряду етапів. Перший етап — перспективне планування, яке передбачає розгортання наукової, дослідницької роботи музею і показ її наступності.  Другий  етап  включає складання  річного плану, в якому визначаються мета і завдання пошуково-краєзнавчої роботи. На третьому етапі намічається і розробляються різні пошуково-краєзнавчі заходи (експедиції, екскурсії, вечори, конференції).

Джерелом комплектування фондів краєзнавчого музею є надходження від окремих осіб та організацій.

Створення музею стало загальношкільним напрямом роботи протягом ряду років. Зібрані під час пошукових експедицій, походів, екскурсій, спостережень матеріали з допомогою учителів і фахівців вивчались та описувались, а також з'ясовувалось їх освітньо-виховне значення і напрями застосування. Ці матеріали були відповідним чином оформлені.

Фонди  музею — це  науково-організована  сукупність музейних предметів і необхідного для їх вивчення і експонування науково-допоміжного матеріалу. Крім  того, це головний  результат  науково-дослідної роботи музею і основа для всіх видів його діяльності.

Музейні фонди складаються з двох частин — основного фонду і фонду допоміжних матеріалів. До основного фонду входить зібрання музейних предметів відповідно до профілю музею. Музейні предмети класифікують за типами музейних джерел:

— речові джерела, до яких належать знаряддя праці, продукція видобутку і виробництва, зброя і військова атрибутика, предмети побуту, твори декоративно-прикладного мистецтва та ін.;

— зображувальні джерела, що включають твори мистецтва (живопис, графіка, гравюра, скульптура та ін.), які виконані в різних жанрах і в різній техніці;

— письмові джерела, що містять рукописні і друковані документи, книжки, періодичні видання тощо;

— кіно- і фотоджерела (діапозитиви, кіноплівки, звукозаписи та ін.), в яких зафіксовано різні події і явища природи.

Допоміжний, фонд створюється в процесі роботи над експозицією. Він містить відтворені документальні пам'ятки (фотокопії, макети, моделі, муляжі тощо), а також створені для потреб експозиції наочні матеріали: карти, схеми, плани, діаграми, таблиці та ін.

Використання музейних фондів забезпечується на­уково-довідковим апаратом музею.

Облік експонатів шкільного музею проводиться з метою їх юридичної та фактичної охорони. На кожний предмет, який надходить до музею, складається легенда — пояснювальна записка, що містить відомості про походження і призначення, історичне і матеріальне його значення. Акт складається у двох примірниках, один з яких залишається у того, хто передав експонат, а другий — зберігається в музеї.

Матеріали основного фонду фіксуються в книзі надходжень — інвентарній книзі музею.

Інвентарний номер присвоюється кожному музейному предмету основного фонду. Одночасно із записом в інвентарну книгу кожний предмет позначається номером (в ряді випадків з допомогою бирки або ж на коробці, в якій він зберігається). В інвентарній книзі також указується, хто знайшов (подарував) предмет, яка пошукова група або експедиція. Якщо предмет знайшла окрема людина, то вказуються її прізвище, ім'я, по батькові, домашня адреса, номер акта прийому-здачі.

Знахідкам поряд з їх реєстрацією в колекційному описі надається шифр таким чином, як це робиться при їх внесенні до інвентарної книги.

Для забезпечення фак­тичної охорони музейних фондів учнів ознайомили   з  інструктивними   матеріалами  щодо  зберігання фондів шкільних музеїв.

РОЗДІЛ 2

ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ ТА ДІЯЛЬНОСТІ МУЗЕЮ «ШЛЯХАМИ ГЕРОЇВ – ШЛЯХАМИ БАТЬКІВ» (ПІДДУБНЕНСЬКА ЗОШ І-ІІІ СТУПЕНІВ ВЕЛИКОНОВОСІЛКОВСЬКОГО РАЙОНУ ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ)

ІНФОРМАЦІЯ ПРО МУЗЕЙ

Піддубненської загальноосвітньої школи І-Ш ступенів «Шляхами героїв, шляхами батьків»

1. Місто, район – Великоновосілківський район.

2. Профіль - історичний (широкого історичного) профілю.

3. Повна назва музею – «Зразковий музей «Шляхами героїв, шляхами батьків».

4. Дата заснування музею – 1969 рік. Статус «Зразковий музей» присвоєний наказом Міністерства освіти та науки від 10.02.2010 р. № 96.

5.Адреса музею – пр-т.Київський,12, с.Піддубне, Великоновосілківський район, Донецька область, тел. (06243)97-1-25.

6. Керівник музею – Кравченко Алла Олексіївна, стаж роботи у музеї 6 років.

Музей розташований у двох кімнатах загальною площею 45 кв.м. Має спеціальне затемнення та постійний температурний режим, достатню ступінь захисту експонатів від забруднення, вологості, механічних пошкоджень та збереження від крадіжок. При музеї існує фондосховище площею 8 кв.м – архівний накопичувач, схрон для експонатів та одиниць збереження, які тимчасово не приймають участі в діючих експозиціях, але постійно використовуються для оформлення пересувних виставок.

Приймаючи безпосередню активну участь у зборі експонатів, дослідженні історії рідного краю, формуванні експозицій, проведенні громадських заходів з використанням матеріалів шкільного музею, виконуючи творчі роботи, проводячи зустрічі з цікавими людьми, учні набувають соціального досвіду, залучаються до культури рідного краю, вивчають історію та навчаються жити у суспільстві, поважати надбання українського народу. Відбувається формування полісоціокультурної, соціальної, комунікативної компетентностей учнів, виховання свідомого громадянина своєї держави.

Метою музейної роботи в Піддубненській ЗОШ І-ІІІ ст. є формування та розвиток громадянських та соціальних рис особистості громадянина України, національної гідності і самоповаги на основі досягнення духовних надбань українського народу, виховання поваги до народних символів, обрядів, національної символіки, виховання в учнів духовної культури, розширення загальних знань з історії України, особливо невідомих і маловідомих сторінок життя українського народу, його участі в державотворенні.

Завдання музею:

• знайомство з методикою проведення краєзнавчих досліджень;

• поглиблення знань учнів з історії свого краю;

• участь у Всеукраїнських і обласних історико-краєзнавчих акціях, операціях, рухах: «Перлини Донбасу», «Вахта пам’яті», «Війна в долях учнів і вчителів Донеччини», «Пам’ятники очима дітей», «Живий голос ветерана», «Шляхами подвигу і слави» тощо.

Шляхи реалізації:

1. Розробка і реалізація освітніх та виховних програм, що забезпечують цілеспрямоване вирішення комплексу завдань громадянської освіти у навчальній, позакласній та позашкільній роботі.

2. Апробація різних форм позакласної та позашкільної роботи, направлених на громадянське виховання учнів на засадах краєзнавчого принципу.

3. Створення умов для творчого, інтелектуального, духовного розвитку особистості у вільний від навчання час, запровадження інноваційних форм позаурочної діяльності учнів, прилучення їх до особистісно-значущих національних, загальнолюдських, соціально-культурних цінностей.

Науково-методичне забезпечення роботи музею загальноосвітнього навчального закладу:

1. Конституція України;

2. Закон України « Про музеї і музейну справу»;

3. Положення про музеї навчальних закладів Міністерства освіти і науки України;

4. Правила користування музеями при закладі освіти;

5. Методичні рекомендації обласного центру туризму і краєзнавства учнівської молоді, управління освіти і науки Донецької облдержадміністрації;

6. Методичні розробки обласного центру туризму і краєзнавства учнівської молоді, управління освіти і науки Донецької облдержадміністрації;

7. Довідники-вісники обласного центру туризму і краєзнавства учнівської молоді, управління освіти і науки Донецької облдержадміністрації.

Музей «Шляхами героїв, шляхами батьків» постійно поповнюється та збагачується експонатами у ході проведення походів, експедицій. Радою музею та учнями школи ведеться дослідницька та пошукова робота, приймається участь у районних та обласних заходах. За 2007-2014 роки було здійснено 16 краєзнавчих походів, експедицій та екскурсій, що охопили 5 населених пунктів Великоновосілківського району.

Внаслідок чого було передано в музей 85 історичних експонатів, зроблені відеозйомки спогадів ветеранів Великої Вітчизняної війни, дітей війни та свідків голодомору 1932-33 рр.

Пошуківці йшли шляхами бойової та трудової слави старших поколінь. За всі роки був зібраний вагомий матеріал: листи з фронту, фотографії, документи, спогади про загиблих воїнів, особисті речі, матеріали про трудову славу земляків тощо.

Усі музейні експонати мають ряд властивостей. Це інформативність, атрактивність, експресивність.

Інформативність музейного предмета - розгляд музейного предмета як джерела інформації.

Атрактивність - здатність предмета привертати увагу своїми зовнішніми особливостями або своєю художньою та історичною цінністю.

Експресивність - виразність предмета, його здатність надавати емоційний вплив.

Репрезентативність - унікальність предмета по відношенню до подібних предметів.

Усі музейні предмети діляться на три групи:

• речові (одяг, предмети побуту, особисті речі);

• образотворчі (картини, скульптура, графіка);

• письмові (документи на всіх носіях).

Сукупність музейних предметів становить фонди музею. Комплектування фондів - один із головних видів діяльності музею в освітньому закладі.

Лише за літо 2007 року музей був повністю реконструйований, розширений до двох кімнат, поповнений експонатами. За даний період отримано на зберігання 535 речей та документів, наслідком чого на 01 вересня 2009 року в музеї налічувалося 938 експонатів та 1120 одиниць збереження, з них 520 розташовані у діючих експозиціях. За своїм профілем музей поєднує історичний, краєзнавчий, мистецький, етнографічний напрями тощо, тому й носить назву історичного (широкого історичного) профілю.

До 2006 року музей мав два розділи: „Дорогами героїв – дорогами батьків”(створений у 1975-1976 рр.) та „Роде наш красний, роде наш прекрасний”, створений учителем української мови та літератури Підкуйко Тамарою Йосипівною у 1986 році. З появою нових експонатів та збільшенням площі музею, з’явилися нові розділи: „Історія школи” та «Моя земля – земля моїх батьків», що включає підрозділи: „Дитинство, опалене війною”, „Моя земля – земля моїх батьків”(з історією сіл Піддубне та Карла Маркса), „Дзвони Чорнобиля”, „Учителі в історії села”, відтворена українська світлиця з великою кількістю стародавніх експонатів: стара скриня, в якій збирали посаг для молодої на весілля, скатерть з грубого домотканого полотна ще 1917 року, весільні рушники, яким уже 110 років, вишиті картини, фотографії перших років колгоспного життя, дерев’яне ліжко 1928 року, плуг, яким обробляли землю жителі села ще у веденні одноосібного господарства понад 120 років тому тощо. Пізніше, у 2007 році створений куточок, який відтворює стародавній процес виготовлення тканин за допомогою гребеня, гребінки, прядки, мотовила та ткацького станка.

Процес комплектування фондів музею, розташованого в навчальному закладі, можна умовно розділити на 4 основні етапи:

1. планування комплектування.

2. пошуково-збиральницька робота;

3. виявлення та збір пам'яток історії та культури;

4. включення пам'яток історії та культури в музейне зібрання.

На першому етапі здійснюється поточне комплектування - отримання окремих музейних предметів від дарувальника, закупівля, випадкові знахідки.

Другий етап: пошуково-збиральнидька робота. Існують такі методи пошуково-дослідницької діяльності:

1. збір усних свідчень (опитування населення, анкетування, інтерв'ювання);

2. листування з людьми;

3. зустрічі з цікавими людьми;

4. отримання дарів із сімейних колекцій;

5. робота в бібліотеках, архівах.

Одним із основних принципів пошуково-дослідницької роботи є принцип комплексності. Дотримуючись цього принципу, юні краєзнавці намагаються всебічно дослідити тему, прагнуть зв'язати досліджувані події в загальноісторичному процесі, побачити їх характерні риси, встановити достовірність одержуваних відомостей, зрозуміти роль окремих осіб у цих подіях.

Дуже важливо вміти збирати і фіксувати необхідну інформацію про ті процеси, які є темою пошуково-збиральної роботи. Процес збору, дослідження, обробки матеріалів музею служить цілям формування наукового світогляду, основ дослідницької діяльності, розвиває системність мислення. Оформлення матеріалів в експозиції відповідає цілям естетичного виховання, формування художнього смаку, оформлювальних умінь.

Поширення матеріалів музею сприяє розвитку комунікативних якостей учня, уміння структуризації знань і викладу матеріалу. Суть музейної роботи в школі полягає в тому, щоб підвищити рівень громадського виховання учнів, прищепити любов до героїчних подвигів учасників Великої Вітчизняної війни і трудівників тилу, дати зразки для наслідування в захисті Вітчизни, зв'язати попереднє і наступне покоління, виробити відповідальність за долю України, в цілому підняти рівень етичного виховання. У Піддубненській школі завжди велася пошукова робота, тому був накопичений багатий матеріал про земляків-ветеранів війни і праці, вдів фронтовиків, репресованих, дітей війни і про колишніх учнів школи.

Музей у школі являється центром духовного відродження українського народу та краю, сприяє удосконаленню навчально-виховного процесу у школі, формує у підростаючого покоління розуміння нерозривного взаємозв’язку минулого, сучасного і майбутнього України.

Основним принципом створення експозиції шкільного музею є її спрямованість на шкільну аудиторію, відповідність змісту експозиції, програмам навчання і виховання. Профіль музею диктує тематичну спрямованість експозиції.

Основою експозиції є музейний предмет, а її структурною одиницею служить тематико-експозиційний комплекс. Не окремі експонати, різні за змістом і тематикою, не суцільні ряди однотипних матеріалів, а саме комплекс речових, документальних та інших пам'яток, об'єднаних між собою тематично, є основною ланкою експозиції. Для більш повного розуміння відображених в експозиції подій, в неї вводяться науково-допоміжні матеріали. А для посилення сприйняття використовуються художні твори, фонозаписи, кінофрагменти, світлові ефекти тощо. Найчастіше використовується принцип тематичного підбору експозиційних матеріалів. По-перше, це включення в експозицію тих музейних предметів, які пов'язані з певними явищами і характеризують їх суттєві сторони. По-друге, використання інших експозиційних матеріалів науково-допоміжного характеру для всебічного відображення сутності явища. По-третє, розміщення тематично пов'язаних експозиційних матеріалів.

Музей має експозиційні розділи: «Шляхами героїв, шляхами батьків», «Моя земля, земля моїх батьків», «Історія школи», «Роде наш красний, роде прекрасний».

Активісти музею, беручи участь у Всеукраїнських акціях «Збережемо пам’ять про подвиг», «Дитинство, опалене війною», «Шляхами подвигу і слави», «Колосок пам’яті», «Дорогами партизанської слави і підпільного руху Донбасу», «Золоті зірки Донбасу», «Пам’ятати. Відродити. Зберегти» тощо, зібрали значний матеріал, що дало можливість оформити у музеї нові експозиції. Постійну та особливу увагу музейна рада та керівництво музею приділяють збиранню, опису, представленню та збереженню оригінальних унікальних рідкісних історичних експонатів. Таких у музеї 60 одиниць.

До оригінальних, унікальних експонатів відносяться:

1. прапор 1941 року, виданий радгоспу «Жовтень» за гарну роботу;

2. нагородні листи повного кавалера ордена Слави Гуржія Ф.П., передані Коряк А.В. у 2011 році:

3. плуг кінця ХVIII ст., яким обробляли землю у селі Новохатське переселенці з Таврійських земель;

4. рубель та качалка 1897 року з підписом «для Т.Лобода»;

5. скриня 1920 року, дана в придане жительці села Яцурі Меланії Петрівні;

6. ткацький верстат середини ХХ ст., на якому ткали доріжки жителі села;

7. ікона Миколая Чудотворця кінця ХІХ ст.;,

8. домоткані рушники 1896, 1910 років з весільного посагу місцевих жителів Єфременко О.П. та Суліми Є.Ф.;

9. тринадцять фотографій 1933 року з життя радгоспу ім.Ворошилова;

10. 7 солдатських листів–трикутників 1943-1944 рр.;

11. особисті речі солдата Остренка Анатолія Пантелейовича (посуд для бриття, фляга скляна, саперна лопата, металева кружка, ложка) 1942 року;

12. свідоцтво про закінчення земського народного училища Сіденко Дмитром Гордійовичем 1914 року та інші.

Відмінною рисою роботи ради музею є те, що отримані результати пошукових досліджень використовуються у роботі музею. Колектив школи підтримує зв’язки з ветеранами війни, старожилами краю. У школі регулярно відбуваються Уроки Мужності, Уроки Пам’яті і Слави, конференції, зустрічі, конкурси творчих робіт, презентацій, поїздки місцями бойової слави, перегляд документальних відеофільмів, тематичні екскурсії.

Робота музею «Шляхами героїв, шляхами батьків» організується на принципах самоврядування. Його керівним органом є рада музею, що складається з 12 чоловік.

Робота Ради активістів музею знаходить постійне відображення в публікаціях періодичної преси: районних («Сільський край»), обласних («Донеччина», «Наш край») - за останні 2 роки надруковано 8 публікацій.

При музеї організовано підготовку громадських екскурсоводів із числа учнів Піддубненської школи, працює гурток пошукової роботи «Юні музеєзнавці», у якому налічується 20 учнів. Гуртківцями проведено 22 екскурсії («Великодні свята», «Народні ремесла», «Дим Чорнобиля», «Героїзм у мирні дні», «Наші герої», «Голодомор в Україні 1932-33 рр.» тощо).

Історичний (широкого історичного профілю) музей «Шляхами героїв, шляхами батьків» при Піддубненській ЗОШ постійно підтримує міцні зв’язки з Радою ветеранів Піддубненської с/ради (Гуріненко Ю.І. та Лагута І.П.) та районним історично-краєзнавчим музеєм, Радами музеїв при Нескученській загальноосвітній школі Великоновосілківського району, народного музею Великоновосілківського району, музею села Великомихайлівки Покровського району Дніпропетровської області, з якими постійно йде обмін досвідом роботи, обмін експонатами, взаємні екскурсії, що сприяє поглибленню знань з історії свого краю. Рада музею та юні музеєзнавці взяли шефство над пам’ятниками загиблим воїнам в селах Піддубне, Новохатське, Карла Маркса та могилою льотчика-героя Шашко В.І. Разом з Радою ветеранів налагоджено постійне шефство над ветеранами війни та праці.

У 2008 – 2014 роках Рада музею провела конкурси творчих робіт учнів:

1. «Козацтво в Донецькому регіоні»;

2. «Історико-культурна спадщина свого народу»;

3. «Донецький край - історія жива»;

4. «Голодомор очима дітей».

5. «Шляхами подвигу і слави».

Активісти музею у 2007 р. стали переможцями районного конкурсу «Збережемо пам’ять про переможців».

У 2008 році активісти музею прийняли участь в обласному конкурсі творчих робіт «Голодомор – очима дітей» у рамках Всеукраїнської експедиції «Колосок пам’яті», та «Збережемо пам’ять про визволителів Донбасу», «День Перемоги очима дітей». До обласного журі передано 5 робіт.

На основі матеріалів музею учні та вчителі пишуть творчі роботи, реферати, наукові роботи, лекції, готують бесіди, з якими виступають у класах на уроках, виховних годинах, на обласних та районних рівнях: науково-практичних конференціях, методичних об’єднаннях.

Регулярно працюють пересувні виставки.

Створено відеофільм «Моя історія жива» про місцеву жительку, свідка голодомору 1932-33 рр. Литвишко Ніну Гордіївну, 1917 р.н., мультимедійна презентація музею, відеозаписи спогадів ветеранів війни Олійника В.Г., Агеєва Г.О., Палія О.С., відеофільми проведених зустрічей учнів школи з капітаном І рангу Горбаненко В.І. та місцевими поетами. А до 1020-річчя хрещення Київської Русі відеозапис зустрічі з протоіреєм Димитрієм Свято-Марининського храму с.Комар.

Відеозаписи використовуються на виховних годинах, уроках народознавства, трудового навчання, етики, історії, географії тощо, екскурсіях, позашкільних заходах, при написанні творчих робіт учнями школи.

Відвідують музей учні, гості, земляки, представники райдержадміністрації, керівництво районного відділу освіти, учні та вчителі з інших шкіл району.

В книзі відгуків 85 записів. Самими почесними є відгуки замісника голови районної Ради Войтенка Б.М., голови Великоновосілківської районної державної адміністраціїї Красьохи В.І., представника Корпусу Миру Дженіфер Кедінг, війського офіцера-підводника, капітана 2 р. Горбаненко В.І. завідуючої відділом освіти Злиденної Л.В.

За матеріалами музею створено екскурсійний маршрут, який увійшов до мультимедійного контенту курсу «Донеччинознавство».

Активісти музею є переможцями районних, обласних, всеукраїнських конкурсів.

Музей у школі об’єднує засилля школи, сім’ї та громадськості в історико-патріотичниму вихованні підростаючого покоління, молоді, жителів села.

Об’єднуючою духовною силою для всієї нашої держави може і повинна бути наша багата історія, любов до Батьківщини. Почуття любові до Батьківщини починається з любові до своєї ”малої батьківщини”, виховується і підтримується всією системою суспільних відносин, соціальними інститутами, починаючи з сім`ї ,школи. Тому в структуру соціокультурної музейної технології можна було включено такі форми, як:

1. музейні уроки;

2. музейні конкурси і програми;

3. музейні свята;

4. соціокультурна музейна практика.

Все це сприяє формуванню у юнацтва ціннісного відношення до історико-культурної спадщини, розвитку інтересу до науково-дослідної і художньої творчості, вихованню патріотизму.

Особливого значення музейні установи набувають з огляду на кризові явища в суспільстві, викликані соціально-економічними та політичними змінами, що призвели до багатьох негативних наслідків, наприклад, знецінення культурних та моральних цінностей.

В основу сучасного розуміння музею покладене нове бачення його соціально-культурного контексту. Розширення функцій музею свідчить про перетворення музею на особливий соціально-культурний інститут в єдності його соціальної і культурної складових.

2.2. Опис розділів музею «Шляхами героїв – шляхами батьків»

Розділ «Історія школи» включає стенди:

«Це починалося так…» - тут ми маємо матеріали про початок будівництва школи та його закінчення.

Спочатку будівництво школи планувалося у селі Карла Маркса, ото ж жителі села Піддубне, починаючи з 1964 року, писали клопотання до депутатів обласної Ради, до депутата Верховної Ради УРСР Маренка М.І про дозвіл на будівництво школи у селі Піддубне.

Школу планували будувати у центрі села біля будинку культури. Але згодом, в зв’язку з неприйнятним рельєфом місцевості (безпосередня близькість лиманів), геодезист, який приїхав робити розміри (прив’язку) школи, знайшов більш сприятливе місце, де і стоїть нині школа. Будівництво розпочалося у січні 1967 року, а 1 вересня 1969 року перший дзвоник пролунав вже в новій школі. Спочатку школа опалювалася рідким пічним паливом, в кінці 1970 року - переведена на опалювання вугіллям, а з 2002 року школа опалюється природним газом.

«Серце віддаю дітям» - зібрані матеріали про першого директора школи – Циганкова Євгена Денисовича, першого завуча – Тесленка Андрія Ілліча та перший склад педагогічного колективу школи. А також перелік усіх директорів та завучів, які працювали з першого дня відкриття школи до сьогоднішнього.

Має місце фото теперішнього директора школи Сургучова Віктора Васильовича, завуча Гнибіди Олени Анатоліївни та сучасного педагогічного колективу школи.

«Школа - наше життя» - поіменний список усіх учителів-предметників, які працювали протягом існування школи.

Вислів: «Якщо твої плани розраховані на віки – виховуй дітей» - повністю відповідає змісту життя цих людей.

«Наші випускники» - стенд, присвячений випускникам з першого випуску до сьогодення. А у папці «Історія школи» ми знайдемо поіменні списки випускників. Сторінка кожного випуску заповнена рукою класного керівника.

На стенді є прізвища учнів, якими гордиться школа – це випускники, що закінчили школу з Похвальною грамотою, золотими та срібними медалями.

«Самоврядування» - відображає внутрішнє шкільне життя. Це діяльність учнів у школі протягом усього навчання. У минулому це - урочистий прийом їх у жовтенята, піонери, комсомол.

Отже, головним змістом самоврядування було те, щоб через розвиток учнівської активності, виховувати почуття власної гідності, надавати можливість учням проявити себе на ділі.

На столі – канцелярські прилади: чорнильниці, ручки з металевими перами, авторучка, промокатка, рахівниця, медаль випускника, зірочка жовтенят, піонерський та комсомольський значки, папки: «Історія Карла Марксівської восьмирічної школи», «Історія Новохатської восьмирічної школи», «Слава піонерська, не згасай», «Наш КИД «Звездочка», «Наші досягнення», «Наші династії», «Матеріали про Завидоського Костянтина Олександровича», «Документи про будівництіо школи».

На базі розділу постійно проходять:

• Знайомство учнів з канцелярськими приладами 60-70х років;

• Ознайомлення з фотоматеріалами школи від дня забудови до сьогодення, з фотографіями старих будівель школи до 1969 року;

• Піонерська атрибутика дає змогу познайомитися з принципами самоврядування;

• Зустрічі випускників школи.

Станом на 01.01.2014 року розділ музею «Історія школи» налічує 251 експонатів.

Розділ «Дорогами героїв – дорогами батьків» присвячений нашим землякам - героям Великої Вітчизняної Війни, які захищали Батьківщину від німецько-фашистських загарбників і частина з яких віддавала своє життя за мир та спокій на нашій землі.

На першому стенді ми бачимо матеріал, присвячений жителю нашого села Піддубне Плису Івану Петровичу. Народився Іван Петрович у селі Піддубне 1922 році, пішов на фронт в січні 1941 року. У роки війни служив на ескадронному есмінцю «Сообразительный». Есмінець зробив 218 виходів у море, підтримував війська приморських фронтів. Перевозив транспорт, солдат, поранених, дітей та жінок із Севастополя та Одеси. Екіпаж корабля вніс вагомий внесок в перемогу над ворогом. Мужність, відвагу та героїзм проявили під час війни моряки чорноморського флоту. Іван Петрович 3 роки служив на ескадронному есмінцю «Сообразительний. В 1943 році був переведений на корабль «Бдительный» командиром відділення, а після війни служив на кораблі «Бодрому». Мав поранення. Іван Петрович нагороджений двома орденами Великої Вітчизняної війни: «За оборону Одеси», «За оборону Севастополя». В мирний час працював у радгоспі «Мир» мотористом.

А ось перед нами сумна історія ще двох наших земляків.

Друзями дитинства були Ваня Прудиус і Стьопа Лацько. На музичному інструменті (балалайці) ми читаємо імена, висічені їхніми руками ще в мирний час: «ВАНЯ та СТЬОПА». Та рано обірвалося життя двох друзів, на початку війни ім виповнилося тільки по 22 роки. Іван Прудиус загинув на полях Донбасу на початку війни, а Степан Лацько 9 березня 1945 року. Високо оцінена бойова мужність Степана, він посмертно нагороджений орденом Червоної Зірки. Похований на чужій німецькій землі. У нас знаходяться листи з фронту Степана Лацько. Іван же не встиг написали жодного листа додому. Ми, живі і здорові, вічні боржники цих двох юних героїв, наших земляків, на чиїх губах обірвалася «недопетая» пісня та квітуча юність.

На стенді «Солдатские письма» знаходяться: оригінали листів з війни наших земляків; оригінали «похоронок»; листи командирів відділень в яких воювали та помирали від ран наші солдати – батьки, чоловіки, сини; посвідчення про надання грошової виплати сім’ям солдатів.

Дуже цікавою є історія прапору Радянського Союзу. Вона пов’язана з ім’ям Івана Самсоновича Циганка. Іван Самсонович Циганок, житель села Піддубне, працював перед війною головою радгоспу «Мир». В 1941 році Іван Циганок пішов на фронт. Зберегти прапор заповів своїй сусідці Остренко Анастасії Нестерівні і сказав: «Тьотя Настя, збережіть знамя, ми все рівно повернемося». Треба було зберегти прапор, вручений радгоспу за гарну роботу на сільськогосподарській виставці в 1941 році. Анастасія Нестерівна замотала у клейонку прапор і сховала його в колодязі, зробленому із каменя. Витягла у верхній частині калодязя камінь, зробила там схованку і замурувала його. Так всю війну він там і пролежав. Ніхто, крім її дітей, не знав про це, бо мати наказала дітям: «Якщо німці узнають, і знамя заберуть, і нас постріляють». І ось, коли 13 вересня 1943 року коли було звільнено село від німецько-фашистських окупантів, Анастасія Нестерівна винесла цей прапор і на мітингу у центрі села вручила керівництву колгоспу, сказавши: «Мені довірили зберегти знамя і я повертаю його вам».

Мужність та відвагу приявив Іван Циганок у час війни. У листопаді 1943 року, звільнюючи під Києвом село Бишев, старший лейтенант Циганок вів у бій порідівшу роту солдат. В жорстокому бою на одній із вулиць села було вбито старшого лейтенанта Івана Циганка. На його честь в селі Бишев назвала вулиця, на якій він загинув. І в Піддубному є вулиця Івана Циганка – та, на якій він народився, де пройшло його дитинство. Через 25 років після війни дружина з донькою та онуком побували на могилі чоловіка та батька. В той же рік встановлювали пам’ятник на братській могилі загиблим воїнам-героям.

Також заслуговує уваги доля нашого земляка Циганкова Дениса Івановича – організатора перших колективних господарств. Він працював редактором газети «Политотделец», потім в газеті «Ленінський путь». У 1941 році добровольцем пішов на фронт. Він був учасником Сталінградської битви, а у 1943 році на підступах до Кінінсбергу Денис Іванович загинув. За мужність та відвагу Циганок Денис Іванович нагороджений орденом Великої Вітчизняної війни І ступеня.

Зупинимося також на жителі села - земляку, льотчику-герою Василю Івановичу Шашко. Народився 1919 року в сім’ї бідняка, закінчив 7 класів, працював у радгоспі на тракторі. В 1933 році поступив у ФЗУ м.Донецька, працював на заводі, без відриву від виробництва вчився літати на літаку. Як гарного робітника, його послали в військове льотне училище в м.Іваново, там і застала його війна. «Ваш син пропал без вести…», - у 1942 році прийшла звістка батькам. Та все ж теплилася надія знайти сина. Через 20 років прийшов лист батькам, у якому було написано, при яких обставинах загинув їх син – льотчик Василь Іванович Шашко. В повітряному бою під Брянськом літак, яким керував Шашко, був підбитий фашистським винищувачем. Літак врізався в болото, а ранений Василь Іванович Шашко вирішив пробиратися до своїх. Фашисти атакували льотчика. Нерівний бій вів Василь Іванович з фашистами, дорого вони поплатилися за його смерть: 20 убитих солдатів та офіцерів залишилося на полі бою. Та не здався наш герой живим, пістолет з останньою кулею він приклав до виска. Місцева учителька з підлітком поховали Василя Івановича Шашко на болі бою та зберегли його документи. В 1962 році прах Василя Івановича Шашко був перевезений в село Піддубне і перепохований в центрі села біля пам’ятника загиблим воїнам-односельчанам.

Кий Петро Андрійович – гвардії капітан, уродженець села Новохатське. Мужність, відвагу та героїзм проявив під час війни. В 1944 році в одному жорстоких боїв з фашистами Петро Іванович повів мінометників у рукопашну, але німці атакували артнальотом. Стікаючи кров’ю, поранений капітан Кий П.А. корректував вогнем. Подвиг капітана Кия П.А. назавжди залишиться в пам’яті односельчан. Помер Петро Андрійович у 1947 році від ран, отриманих на фронті..

«Пошуки та знахідки». Остренко Анатолій Пантелейович народився в селі Піддубне 1921 року. В 1941 році пішов на фронт, а 1942 році прийшла звістка, що Остренко Анатолій Пантелейович героїчно загинув 22.08.1942 року в Сталінградській області, Сиротинському районі. Пройшов час, і в 1976 році прийшов лист на Піддубненську сільську Раду зі звісткою, що у Сиротинському районі учні знайшли капсулу солдата Остренка А.П. з домашньою адресою. Брати поїхали на місце бою з метою забрати прах свого брата. При розкопках могили знайшли ще і особисті речі Анатолія Пантелейовича. Це: кружка, що давала йому мама, каска, провотигаз, лопата, склянна фляга, особиста річ для бриття. Прах Остренка Анаталія Пантелейовича був перевезений і перепохований в селі Піддубне .

На базі розділу постійно проходять:

• Оглядові екскурсії

• Тематичні екскурсії на уроках історії України

• Дні святкування Дня Перемоги, визволення Донбасу, району, села від німецько-фашистських загарбників, Дні захисника Вітчизни, Дні юного антифашиста.

Станом на 01.01.2014 року розділ налічує 172 експонати.

Розділ «Моя земля, земля моїх батьків»

У 1922 році коло лиману, обсадженого дубами, на колишніх поміщицьких землях було нарізано хутір Піддубне, який складався з 3 вулиць. А у 1928 році з'явилися ще вулиці та провулки. Першими заселенцями були жителі села Андріївки-Клєвцової. Більш детальніша інформація для ознайомлення знаходиться в тематичних папках. Є також документ колгоспу імені Свердлова 1955 року «Акт на вічне користування землею». Перша експозиція включає матеріал 1932 – 1933 років. – це список жителів, фото та спогади очевидців того часу, творчі роботи учнів, а в альбомі є 13 фотографій 1933 року, які відображають тогочасне колгоспне життя.

Експозиція «Учителі в історії села» - включає матеріали про вчителів Завидовського К.О., на честь якого у селі названа вулиця, та завуча школи Тесленка А.І.

Також у музеї є документи дореволюційного періоду – це «Похвальний лист» 1916 року та «Свідоцтво про закінчення земського начального народного училища» 1914 року.

Експозиція «Чорнобиль атомний…» включає інформацію про наших жителів, які приймали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АС. Це:

• Підкаура Віктор Володимирович, що був водієм - возив каміння на перекриття річки Прип’ять;

• Мороз Лариса Іванівна – була медичним працівником – обстежувала ліквідаторів аварії;

• Дядик Віктор Михайлович – працював на самій станції;

• Дарда Гнат Антонович - служив у військовій частині, яка охороняла станцію;

• Шаповал Михайло Пантелейович - був водієм.

Прилад для вимірювання радіації передав у музей Христофоров Сергій Анатолійович.

Експозиція «Дитинство опалене війною» включає матеріал про дітей війни Куценків Олексія Федоровича та Галину Федорівну, Тесленко Ольгу Пилипівну, Олійника Володимира Григоровича - їх дитинство в час війни схоже на дитинство сотен тисяч інших дітей країни. Тяжкі турботи лягли на плечі 10-14-річних дітей. Вони не мали змоги навчатися в школах. Більшість сімей втратили батьків. Нарівні зі старими та жінками діти війни працювали під гаслом – «Все для фронту, все для перемоги», «Крепче тыл, крепче передовая». Своєю працею вони внесли великий вклад в перемогу над фашизмом та добилися кращої долі для своїх дітей та онуків.

Експозиція «Дорогами війни через 60 років» - це історія пошуку братської могили батька донькою Куценко Аліною Федорівною. Завдяки Книзі Пам’яті України (10 том) було знайдено місце поховання жителя села Рухлін Ф.Д., і донька через 60 років відвідала могилу свого батька.

У 2008 році створена нова експозиція «Колосок пам’яті», яка присвячена нашим свідкам голодомору. Пройшли роки, але жителі села вшановують пам’ять загиблих і ніколи не заростає дорога до могили героїв.

Станом на 01.01.2014 року розділ налічує 224 експонати.

Розділ «Роде наш красний – роде наш прекрасний» носить етнографічний характер і включає в себе такі експозиції:

1. «Хліб усьому голова» - серп, 2 ціпа, дерев’яні граблі, 2 крупорушки, ступа, ночви під опару;

2. «Побут на селі» - 2 види прасок, рубель з качалкою, праник, посуд 5 видів, родинні фотографії та інше;

3. «Православ’я - головна релігійна течія села» - фотографія церкви, 2 ікони, молитовник, книги;

4. «Історія тканини та вишивки» - ткацький станок, мотовило, прядка, рушники з домотканого полотна, білизна, стежки, ліжник, вишивки;

5. «Макет української пічі та до пічі» - ухвати, лопати під хліб, кочерга, чавун;

6. «Одяг українських селян» - чоловічі та жіночі вишиванки, 2 спідні жіночі сорочки, 2 давні жіночі хустки та інше.

Загалом станом на 01.01.2014 року розділ нараховує 347 експонатів.

Найпочесніше місце в етнографічному розділі «Роде наш красний, роде наш прекрасний» займають наші обереги – рушники і вишиванки. Від сивої давнини і до наших днів в радості, і в горі рушник – невід’ємна частка нашого побуду. Без рушника не обходиться народження, одруження і смерть людини. Кожний вишитий рушник має свій напрямок, тому може бути оздоблений, чи то квітами, чи то зірками, чи птахами. По всій Україні поширений звичай на рушник класти хліб на столі та накривати його рушником. Усі рушники, які знаходяться у нашому музеї подаровані жителями сіл Піддубне, Карла Маркса, Товсте. Але два рушники особливі: зіткані вони з домотканого полотна та вишиті більше 110 років тому, весільна скатерть з домотканого полотна, вишита Зубченко Уляною Федорівною в 1917 році.

Також у нас є дуже давні речі українського національного одягу. Жіночі сорочки належать до найстарішого одягу наших предків. На одній з жіночих спідніх сорочок нижня частина з домотканого полотна. Довга спідня сорочка, підперезана поясом, носилася зі спідницею і трохи визирала знизу. Поверх сорочки одягали корсетки. Дівочі корсетки шилися гладенькими, а жіночі були із складками. Найкращою оздобою голови дівчини був вінок. Влітку - з живих квітів, а коли квітів не було, то перев’язували волосся червоною або голубою стрічкою. Вінок захищав дівчину від «лихого».

На протилежній стінці висять вишиті картини, які вишивали жителі наших навколишніх сіл. У них передаються народні традиції, вірування, багата фантазія та надзвичайна майстерність вишивальниць.

Немає на нашій землі жодної християнської хати, де не було б на стіні образу Святителя Миколая. Святий Миколай – правдиве правило віри і уособлення сумирності. Він народився в місті Патарі в Малій Азії від благородних, правовірних і багатих батьків – Феофана і Нони, близько 280 року. Після смерті батьків Микола роздав свою спадщину бідним людям, а сам вирушив до Палестини поклонитися святим місцям. Після подорожі він прийняв сан священика. Відтоді Св.Миколай допомагає всім, хто потребує його ласки. Своїми молитвами він утихомирює бурю на морі, рятує хворих. Його серце відчинене для всіх, хто може з вірою просити його допомоги. У народі свято Миколая святкують 19 грудня. Св. Миколай усім слухняним дітям роздає подарунки.

В українських хатах у кутку завжди висіли ікони, увінчані вишитими рушниками. Ікону Миколая Чудотворця подарувала вчителька школи Черняк Олена Михайлівна. Привезли ікону з Дніпропетровскої області (село Новопавлівка). Ікону Тихвінської Божої Матері подарувала Майоренко Олена Петрівна з села Карла Маркса. Ці ікони дуже давні. При обстеженні стану ікони Миколая Чудотворця, учителі звернули увагу, що зображення Св.Миколая нанесено на дерево восковими фарбами. В давні часи ікони малювали на дереві фарбами з добавленням воску, щоб з часом не втрачався колір. Так і виготовлені ці ікони на дереві і восковими фабрами. Час виготовлення ікон невідомий. Можливо, оздоблення цієї ікони було зроблено пізніше.

Пізніше стіни українських хат були прикрашені фотографіями, які бралися в рамку під скло та увінчувалися рушниками. Також українські жінки вишивали картини на релігійну тематику. Вишита картина «Ісус Христос», подарована Федоренко Ларисою Григорівною, с.Карла Маркса зайняла І місце на обласному конкурсі вишиванок у 2004 році.

Чималий інтерес у наших гостей визиває скриня, в якій тримались святкові речі. Скриня стояла на почесному місці у передній хаті. У нашій скрині багато давніх речей з домотканого полотна. Це - рушники для повсякденного користування, полотняна ковдра, якою накривалися або застилали постіль, також різні речі: вишиті рушники, давні жіночі хустки, вишиті наволочки. Цікавим є те, що в скрині знаходяться паспорти хазяїв скрині – Яцури Меланії Петрівни та Яцури Олексїя Гавриловича.

Коли до нас потрапило фото давньої української хати під очеретом у селі Іскра початку ХХ ст., ми вирішили відтворили господарський куточок такої хати.

Гордістю кожної оселі була піч. Ліпили її з глини та соломи. Розмальовувалася вона з використанням червоного, синього і жовтого кольорів, які не лише прикрашали її, а й містили у собі магічну інформацію на відтворення «злого» і залучення «доброго». Дім вважався житлом лише з того часу, коли спалахував у печі вогонь. Біля печі ставили грубку. Між нею і піччю утворювалася ніша, яку знизу замуровували чи закладали дошками до рівня припічка. Узимку тут спали діти та старі. У печі пекли хліб і готували страви. Усі речі виготовлялися руками господаря оселі чи столяра села - мисники, дерев’яні миски, ложки.

Ми маємо окремо зібрані речі, якими користувалися наші бабусі – це кочерга, якою розгрібали жар у печі, рогач, яким ставили в піч та виймали казани, дерев’яна лопата, якою «садили» хліб.

Глиняні глечики, миски, макітри, дерев’яне корито - «ночви», у якому замішували тісто на хліб, дерев’яний посуд, з якого їла уся велика родина, кам’яна миска, ступа – у ній товкли товкачем зерно на кашу, праник, яким господиня прала, рубель та качалка 1897 року використовували для прасування речей, маслобойка, круподерка, ціпи, дерев’яні граблі , грабок, прив’язаний до коси виконував роль граблів, щоб робітнику легко було в’язати у снопи скошене жито, пшеницю чи прядиво, коромисла, якими носили воду - все це використовувалося в побуті та у господарстві.

Створений куточок, який знаходиться у класі, відтворює стародавній процес виготовлення тканин. Наші бабусі під час прядіння і ткання використовували гребені, гребінки, які ставили в днище, веретена, прядки, мотовило, на яке намотували пряжу для прання, юрки і ткацький верстат. Виготовляли вироби з різних сортів деревини, добирали до кожного відповідний вид дерева. Наприклад: для гребенів та гребінки випилювали і випалювали зубці з клена та груші, тому ці вироби і зараз мають хороший вигляд, вони міцні і надійні для роботи. Днище клалося на ослін, гребінкою чесали заготовку з прядива чи шерсті, яка знаходилася на гребені, яку потім пряли, з котушки пряхи намотували нитку на мотовило, для того щоб виміряти довжину нитки та випрати, зав’язували моташку з ниток в декількох місцях, щоб нитка не заплутувалася при пранні, після цього нитку вибілювали або фарбували в якийсь колір. З моташки нитки намотували на юрок, а з юрка уже змотували клубочки або намотували нитку на глиці для ткання на верстаті полотна чи ковдри.

Плуг та ярмо набагато старіші за історію села. Ними більш 160 років тому обробляли землю переселенці з Таврійських земель у село Новохатське.

На базі розділу відбувається:

• систематичне вивчення і використання елементів народознавства;

• вивчення традицій, звичаїв, обрядів, використання народної творчості;

• зв’язок із сучасним життям;

• духовний пошук.

1. Проект «Школа-музей»

Своєрідним критерієм цивілізованості та гуманності суспільства є увага до своєї культури. Важливу роль у формуванні цивілізованого та культурного суспільства відіграє народознавство; краєзнавство – як складник народознавства – поряд з культурно-логічно-етнографічними питаннями досліджує етнічні історичні процеси розвитку. Місцевий краєзнавчо-етнографічний матеріал допомагає учням краще розбиратися в особливостях національного характеру, сприяє вихованню поваги до національної культури, мови, звичаїв, традицій.

В основі народознавчих надбань лежить принцип емоційного спілкування, який забезпечує духовний розвиток індивідів на основі єднання душі, серця, розуму, спонукає до обміну радістю з ближнім.

Повернення до культури предків, коренів духовності – запорука щасливого буття на землі. Залучення індивідів у творчо-мовленнєву діяльність через дослідницько-діяльнісний аспект свого краю дає можливість розв’язати ряд завдань:

Виходячи з вище сказаного, в нашій школі постало питання про пошук ефективних форм і методів національного виховання учнів, як складника суспільної педагогіки і способу прилучення наших учнів до творення загальнолюдських культурних надбань. Однією з таких форм ми визначили роботу шкільного музею «Шляхами героїв – шляхами батьків», який уже на сьогоднішній день являється осередком громадянського виховання учнів, об’єднує зусилля школи, сім’ї та громадськості по вихованню учнів справжніми громадянами своєї Батьківщини. Та, аналізуючи роботу уже діючого музею, дійшли висновку, що існуючих розділів та експозицій уже замало для зростаючих потреб учнів та їхнього бажання займатися дослідженням історії свого народу, свого родоводу, історії школи та громадського життя у своїй місцевості; накопичений матеріал уже не можуть вміщати діючі експозиції; самі учні підвели нас до думки розширення такої роботи, а саме створення цілої школи-музею, де кожен клас працюватиме над створенням своєї музейної кімнати, надаючи допомогу один одному у збиранні експонатів, а надалі і проводячи екскурсії та презентуючи результати своєї роботи.

Актуальність проекту полягає у широкому використанні зібраного власноруч матеріалу у навчально-виховному процесі, що значно підвищує пізнавальну активність учнів, формує їх громадянську позицію, сприяє реалізації завдань національного виховання; у важливості цієї роботи не тільки для учнів школи, а також для жителів навколишніх сіл, учнів інших шкіл району та області, випускників школи, вчителів району; у можливості використовувати зібрані матеріали для написання рефератів, творчих робіт, а також для науково-дослідницької діяльності учнів у рамках МАНу України, для участі учнів у різноманітних конкурсах тощо.

Мета проекту – створення системи виховання по-справжньому інтелігентної особистості засобами народної педагогіки та національної історії та культури, набуття досвіду соціальної дії шляхом залучення учнів до активної громадської роботи.

Завдання проекту:

1. Вивчення краєзнавства;

2. стимулювання самовдосконалення, самоусвідомлення, самопізнання, самореалізації особистості;

3. розвиток людинолюбства;

4. формування емоційного світосприймання особистості;

5. розвиток потреби, потягу до ціннісного нормативу;

6. розвиток природних задатків;

7. соціальна активізація особистості;

8. розвиток мовлення та взаєморозуміння;

9. екологічне та валеологічне виховання;

10. запобігання відчуженості людини від людини, людини від сім’ї;

11. створення шляху до навчання людини любові і прощення, до осмислення людиною своєї відповідальності;

12. створення умов для виявлення обдарованої молоді;

13. соціокультурна спрямованість.

Обладнання для реалізації проекту: приміщення школи, навчальні кабінети, класи, зібрані експонати, створені експозиції, стенди, вітрини тощо.

У процесі активної громадської діяльності (в тому числі по створенню школи-музею і в процесі його роботи) в учнів виробляються практичні вміння і навички, а саме:

1. Критичне мислення (уміння оцінювати різні джерела інформації, визначати та долати стереотипи та упередження);

2. Вирішення проблеми (застосовувати різна підходи до вирішення проблеми);

3. Співробітництво (уміння співпрацювати з іншими у процесі спільного вирішення завдань та пошуку виходів із проблемних ситуацій);

4. Перспективне бачення, розвиток уяви;

5. Толерантність (навички виваженого розв’язання проблем);

6. Громадська активність (спроможність впливати на прийняття суспільних рішень та ефективно співпрацювати на рівні місцевої та національної громади);

7. Комунікативність (оволодіння культурою спілкування, навиками її удосконалення, збагачення словникового запасу).

Проект був розроблений у 2012 році, а впроваджений у 2012-2013 навчальному році. Таким чином на данний момент вже відкрито 4 музейні кімнати:

1. Музей цифр – завідує кімнатою вчитель математики Петрова В.В.

2. Музей ляльок та іграшок - завідує кімнатою вчитель початкових класів Коряк І.В.

3. Музейна кімната «Чарівний світ мистецтва» - завідує вчитель початкових класів Пацай Є.А.

4. Музей біблійної етики та літератури – завідує вчитель християнської етики, української мови та літератури Луценко О.В.

ВИСНОВКИ

Музей у школі являється центром духовного відродження українського народу та краю, сприяє удосконаленню навчально-виховного процесу у школі, формує у підростаючого покоління розуміння нерозривного взаємозв’язку минулого, сучасного і майбутнього України.

Організаторами керувало прагнення відродити призабуті народні традиції, включити їх в зміст сьогодення; необхідність підвищить рівень етнографічної інформованості школярів, розширити їх етнографічні знання. Музей створювався з метою підготовки бази для навчально-виховної роботи, для активізації музейно-етнографічної діяльності школярів, формування у молодого покоління національної свідомості, любові до рідної землі, свого народу, забезпеченню духовної єдності поколінь.

Робота музею позитивно позначається на формуванні у школярів великого інтересу до пізнання місцевих пам’яток традиційно-побутової культури, народного мистецтва. Цілеспрямовані й постійні контакти дітей з різноманітними за характером етнографічними пам’ятками шкільного музею роблять в очах дітей історико-культурну спадщину не абстрактним поняттям, а й особистим конкретним переживанням.

Про правильно організовану роботу музею свідчать проведені на базі музею Піддубненської ЗОШ І-Ш ступенів Великоновосілківської районної державної адміністрації, методичні семінари директорів шкіл та замісників директора, вчителів історії, географії, української мови та літератури, керівників музейних кімнат та кутків, відповідальних за туристсько-краєзнавчу роботу, обмін досвідом роботи, науково-практичні конференції.

Усі музейні предмети мають ряд властивостей. Це інформативність, атрактивність, експресивність.

За матеріалами музею створено екскурсійний маршрут, який увійшов до мультимедійного контенту курсу «Донеччинознавство».

Музей, як соціальний інститут, повинен формувати ціннісний світ людини. Саме в музеях в значній мірі, через призму своєї культури, через сприйняття культури інших народів, зароджується національна самосвідомість. Тому реалізація завдань, які стоять перед музеями, неможлива без урахування політичних, соціальних, економічних, технологічних факторів, що панують в суспільстві.

Отже, традиційні форми музейної роботи слід змінювати в таких напрямках:

- впровадження інноваційних технологій;

-- застосування новітніх інформаційних технологій;

- створення віртуальних музеїв [12].

На основі результатів дослідження можна зробити певні висновки.

По-перше, специфікою соціально-культурної діяльності музею є те, що основу всієї його роботи складають пам’ятники матеріальної і духовної культури. Музейна цінності унікальні, вони не тиражуються, тому відвідування музею не можна ні чим замінити. В цьому – значення і неповторність музею як феномену сучасної цивілізації.

По-друге, сучасний музей – це концентрований вираз духовного пошуку культури минулого і сьогодення. Він допомагає вирішувати проблеми адаптації людини до умов нового тисячоліття. В музеї відвідувач вступає в діалог культур, по-своєму сприймає музейні цінності, зануруються в світ культури. Тому перед музеєм стоїть подвійна мета: збереження культурної спадщини для майбутнього і відкриття культурної спадщини для сучасників.

По-третє, музей на різних етапах свого розвитку зазнав певних змін: від простого зберігання експонатів культури до соціального інституту. Сучасні музеї стають місцями взаємодій культур.

По-четверте, змінив соціально-політичному і культурному житті нашої держави визначають нову роль музеїв: їх трансформацію в музеї нового типу, в установи, які ґрунтуються на нових інформаційно-комунікативних технологіях, ведуть власну комерційну діяльність, вміють налагоджувати зв’язки з широкою громадськістю.

По-п’яте, впровадження сучасних інновацій в діяльність музеїв можливе за умов:

а) підтримки державою;

б) залучення меценатських і спонсорських коштів.

Таким чином, час суспільних і економічних змін висуває нові вимоги до музеїв. Сьогодні від них вимагають максимальної участі в рішенні актуальних проблем суспільства, відповідати соціальному замовленню, яке висуває народ

Практична значимість даного дослідження полягає в тому, що:

- основні положення дипломної роботи можуть бути використані при оформленні екскурсійного вісника музею «Шляхами героїв – шляхами батьків»;

- допомогти педагогам і музейним спеціалістам в організації культурно-освітньої діяльності.

СПИСОК ВИКОРИСТАННИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

Джерела

Неопубліковані джерела

1. 2013р. грудень 15 – с.Піддубне, Великоновосілківського району, Донецької обл., інтерв’ю з Гнибідою Оленою Анатоліївною, 1964 року народження, завідувач музеєм у 2002 році, проведене Гнибідою А.С.

2. 2014р. січень 10 - с.Піддубне, Великоновосілківського району, Донецької обл., інтерв’ю з Черняк Оленою Михайлівною, 1960 року народження, завідувач музеєм з 1997 по 2002 рік, проведене Гнибідою А.С.

3. 2014р. січень 19 – с.Карла Маркса, Великоновосілківського району, Донецької обл., інтерв’ю з Кравченко Аллою Олексіївною, 1959 року народження, завідувач музею з 2004 року по сьогодення, проведене Гнибідою А.С.

4. Документи шкільного історико-краєзнавчого музею «Шляхами героїв – шляхами батьків» с. Піддубне – ф.1. – спр. 10. – арк.1-43.

5. Матеріали архіву Піддубненської сільської ради – ф.4. – спр.2. – арк.2-10.

Опубліковані джерела

1. Музееведение. Музеи исторического профиля.-М.,1998.-С.83-84.

2. Закс А. Динамика социальных функций музеев СССР// Музеи мира.- М.,1991.-С. 51-62; Зиновьева Ю. Взаимодействие музея и общества как социокультурная проблема// Автореферат дисс. Канд..культурологии.- СПб.- 2000.-С.14-15.

3. Хаттон А. Музеи и наследие: есть ли между ними реальное противоречие // Памятники в изменяющемся мире.- М..1993.- С.3.

4. Лангер И. О значении европейских музеев под открытым небом в системе взаимодействия национальных культур //Музеи-заповедники.-М.,1991.-С.31-34.

5. Ковальченко И.Д. Теоретико-мотодологические проблеми. исторического исследования // Новая и новейшая история. –1995.-№1.-с.32-33.

6. На пути к музею ХХІ века: Сборник научних трудов НИИ культури.

7. Понтелейчуг. І.В. Проблема становлення музейної політики в Україні// Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності: зб.наук. пр. – К., 2005.- с 256-260.

8. Державна національна програма «Освіта. Україна ХХІ століття» - К., Райдуга, 1994. - с. 6.

9. Інформаційні технології в освіті: методичний посібник (текст) / Т.Б.Волобуєва - Донецьк, «Каштан», 2007.- с.8.

Література

Періодичні видання

1. Сілький край - 2007 рік - 27 січня

2. Сільський край – 2006 рік – 2 жовтня

3. Сільський край - 2008 рік – 12 березня

4. Сільський край – 2008 рік – 19 березня

5. Сільський край – 2007 рік – 20 квітня

6. Сільський край – 2008 рік – 27 грудня

7. Сільський край – 2009 рік – 15 травня

8. Сільський край – 2010 рік – 6 травня

9. Сільський край – 2011 рік – 11 листопада

10. Донеччина – 2007 рік – 13 березня

11. Донбас – 2009 рік – 26 листопада

Довідкові видання

1. Архів ННБУ ім.Вернанського // Інтернет: www.nbuv.gov.ua/

2. Великоновосілківський районний методичний кабінет // Інтернет: www.vnrmk.at.ua/index/suchasni_zakladi_osviti_donechchini_2014_0_23/0-23

3. Мультимедійний контент//Інтернет: www.project.iteach.com.ua/projects

ДОДАТКИ

Додаток А

Свідоцтво № 155

Про відомчу реєстрацію музею при закладі освіти системи міністерства освіти і науки україни

Додаток Б

Свідоцтво про нагородження музею нагрудним знаком

«65 років визволення Донбасса»

Додаток В

Диплом зразкового музею

Додаток Д

Інвентарна книга обліку музейних предметів

Додаток Е

Структура музею «Шляхами героїв – шляхами батьків»

Додаток Ж

Розділ музею «Історія школи»

Розділ музею «Дорогами героїв – дорогами батьків»

Додаток З

Розділ музею «Роде наш красний – роде наш прекрасний»

Додаток К

Розділ музею «Моя земля – земля моїх батьків»

Додаток Л

Музейна кімната «Чарівний світ мистецтва»

Додаток М

Музей ляльок та іграшок

Додаток Н

Музей чисел

Додаток О

Музей

Додаток П

Карта розташування туристсько-краєзначого об’єкту