Инклюзивное образование

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ

ФАКУЛЬТЕТ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ

Кафедра менеджменту освіти та психології

Розвиток пізнавального інтересу засобами наочності в учнів 5 класу

на уроках математики з порушенням інтелекту в умовах
інклюзивного навчання

Виконала:

слухачка курсів підвищення кваліфікації з проблеми «Науково-методичне забезпечення інклюзивного навчання дітей з особливими освітніми потребами» (1.4.12)

Титова С.І.

Керівник:

К.пед.н., методист НМЦ СІО

Стягунова О.О.

Донецьк

2014

ЗМІСТ.

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ПРОБЛЕМА РОЗВИТКУ ПІЗНАВАЛЬНОГО ІНТЕРЕСУ УЧНІВ У ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИЦІ ПІД ЧАС ВИВЧЕННЯ МАТЕМАТИКИ В УМОВАХ ІНКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ.

1. Теоретичні основи проблеми.

Аналіз нормативних документів МОН України.

1.2 Сутність, види, рівні пізнавального інтересу.

1.3 Сутність інклюзивного навчання.

РОЗДІЛ ІІ. ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОБОТА З РОЗВТКУ ПІЗНАВАЛЬНОГО УНТЕРЕСУ УЧНІВ 5 КЛАСУ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ НА УРОКАХ КУРСУ «МАТЕМАТИКА» В ПРАКТИЦІ ШКОЛИ.

2.1 Аналіз програми і підручника курсу «Математика»

2.2 Використання засобів розвитку пізнавального інтересу на уроках «Математика» в умовах інклюзивного навчання.

2.3 Результати експериментальної роботи

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність проблеми і зумовила вибір теми курсової роботи «Розвиток пізнавального інтересу в учнів 5 класу під час вивчення математики в умовах інклюзивного навчання.

Об’єктом дослідження є – навчально-виховний процес у 5 класі загальноосвітньої школи.

Предмет дослідження – засоби розвитку пізнавального інтересу учнів 5 класу під час вивчення математики в умовах інклюзивного навчання.

Метою роботи є обґрунтування та експериментальна перевірка ефективних засобів розвитку пізнавального інтересу учнів 5 класу з особливими освітніми потребами під час вивчення курсу «Математика», що сприятиме ефективному оволодінню учнями з особливими освітніми потребами природничими знаннями, уміннями та навичками, а також формуванню комунікативної компетенції.

В сучасних умовах система освіти повинна забезпечити якісно новий рівень загальноосвітньої, професійної, наукової підготовки, всебічний розвиток кожної людини як особистості з особливими освітніми потребами і найвищої цінності суспільства.

Головне завдання сучасної української школи – підвищення ефективності навчально-пізнавального процесу таких учнів з метою сприяння всебічному і гармонійному розвитку людини, її інтелектуальному і пізнавальному зростанню.

Розв’язання даного завдання потребує від кожного учителя загальноосвітньої школи домогтися того, щоб кожен урок сприяв розвитку пізнавального інтересу дітей, а також розвитку інтелектуальних процесів мозку дитини.

Пізнавальний інтерес є ефективним засобом успішного навчання, необхідною умовою досягнення позитивних наслідків, найважливішим мотивом пізнавальної діяльності людини, який збуджує її до пошуку істини.

Лише тоді, коли дитина зацікавиться матеріалом, у неї виникне бажання дізнатися про нього більше. Ефективне навчання неможливе без пошуків шляхів активізації пізнавальної діяльності учнів. Діти повинні не тільки засвоїти певну суму знань, а й навчитися спостерігати, порівнювати, виявляти взаємозв'язок між поняттями, міркувати. А досягти цього можна лише засобами, що активізують пізнавальну діяльність. Разом з цим, успішний розвиток пізнавальних інтересів дитини дасть змогу краще засвоїти нові поняття, сформувати стійкі розумові системи, що забезпечать роботу пам'яті та уваги.

Розвиток у дітей з особливими потребами. пізнавальних інтересів є умовою розвитку пізнавальних здібностей; зміцнення умінь і навичок самостійно засвоювати та осмислювати навчальний матеріал; формування основних інтелектуальних умінь, необхідних для оволодіння курсом «Математика», розвитку комунікативних навичок,соціальної значимості кожної людини. Від того, як відбувається розвиток стійких пізнавальних інтересів учнів, залежить активність і самостійність школярів на уроці, а отже і ефективність усієї роботи вчителя.

Л.В. Артемова зазначає: «Щоб навчання було легким і бажаним, важливо пропонувати такий зміст знань, який дитина на даному етапі розвитку своєї психіки може сприйняти найбільш оптимально - зацікавлено, з найменшими труднощами» [1]. Тобто важливим є вплив пізнавального інтересу на результативність навчання в загальноосвітній школі.

У зв’язку з цим, розвитку пізнавальних інтересів у дітей з особливими освітніми потребами має приділятись особлива увага.

Вивчення шкільної практики навчання учнів курсу «Математика» засвідчило необхідність удосконалення процесу розвитку пізнавального інтересу в учнів з особливими освітніми потребами.

Практичне значення курсової роботи полягає у розробці методики використання засобів, які сприяють розвитку пізнавального інтересу учнів з особливими освітніми потребами на уроках курсу «Математика» у 5 класі, які можуть бути використані в практичній діяльності вчителів.

Робота складається зі вступу, двох розділів, списку використаних джерел, додатків.

РОЗДІЛ І. ПРОБЛЕМА РОЗВИТКУ ПІЗНАВАЛЬНОГО ІНТЕРЕСУ УЧНІВ У ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИЦІ ПІД ЧАС ВИВЧЕННЯ МАТЕМАТИКИ В УМОВАХ ІНКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ.

1.1 Теоретичні основи проблеми. Аналіз нормативних документів МОН України.

1. Вперше в Україні Законом України від 06 липня 2010 року № 2442-VI "Про внесення змін до законодавчих актів з питань загальної середньої та дошкільної освіти щодо організації навчально-виховного процесу" врегульовано питання про інклюзивне навчання у загальноосвітніх навчальних закладах та про навчально-реабілітаційні центри як новий тип навчального закладу для дітей з особливими потребами.

2. Відповідно до Концепції інклюзивної освіти, схваленої колегією Міністерства освіти і науки України (протокол від 20.08.2010 р. № 8/1-2) та затвердженої наказом Міністерства освіти і науки від 01.10.2010 № 912, розроблено Порядок організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15 серпня 2011 р. № 872. Міністерством розроблено методичні рекомендації його реалізації.

3.Наказом МОНмолодьспорту від 16.08.2012 № 920, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 вересня 2012 р. за № 1502/21814, затверджено Положення про навчально-реабілітаційний центр.

4. Головним завданням є забезпечення безперешкодного доступу до приміщень навчальних закладів для навчання дітей з інвалідністю. Відповідно до наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту від 24.02.2012 № 221 "Про виконання пункту 11 рішення Ради у справах інвалідів при Кабінеті Міністрів України" та листа від 06.03.2012 № 1/9-166 місцевим органам управління освітою доручено активізувати роботу щодо забезпечення безперешкодного доступу для дітей та осіб з інвалідністю до закладів освіти і науки, молоді та спорту.

5. НАКАЗ № 1034 від 23 липня 2013 року Про затвердження заходів щодо впровадження інклюзивного навчання в дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладах на період до 2015 року.

1.2 Сутність інклюзивного навчання.

Інклюзивне навчання –  це комплексний процес забезпечення рівного  доступу до якісної  освіти дітям  з особливими освітніми потребами шляхом організації їх навчання у загальноосвітніх навчальних закладах на основі застосування особистісно орієнтованих методів навчання, з урахуванням індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності таких дітей.

Інклюзивне навчання запроваджується відповідно до Конвенції ООН про права дитини та Конвенції ООН про права інвалідів, низки Указів Президента, Закону України «Про загальну середню освіту».

Передумовою у забезпеченні успішності навчання дитини з особливими освітніми потребами у загальноосвітньому навчальному закладі є індивідуалізація навчально-виховного  процесу. Індивідуальне планування навчально-виховного процесу  має на меті:

-розроблення комплексної  програми розвитку  дитини з особливими освітніми потребами, що допоможе педагогічному колективу закладу пристосувати середовище до потреб дитини;

- надання додаткових послуг та форм підтримки у процесі навчання;

- організацію спостереження за динамікою розвитку учня.

Індивідуальна програма розвитку розробляється групою фахівців (заступник директора з навчально-виховної роботи, вчителі, асистент вчителя, психолог, вчитель-дефектолог та інші) із обов’язковим залученням батьків, або осіб, які їх замінюють, з метою визначення конкретних навчальних стратегій і підходів до навчання дитини з особливими освітніми потребами. Вона містить загальну інформацію про учня, систему додаткових послуг, види необхідної адаптації та модифікації навчальних матеріалів, індивідуальну навчальну програму та за потреби індивідуальний навчальний план.

Оформлення та ведення відповідної документації покладається на асистента вчителя.

Індивідуальна програма розвитку містить такі розділи:

1. Загальна інформація про дитину: ім’я та прізвище, вік, телефони батьків, адреса, проблема розвитку (інформація про особливі освітні потреби), дата зарахування дитини до школи та строк, на який складається програма.

2. Наявний рівень знань і вмінь. Група фахівців протягом 1-2 місяців (в залежності від складності порушення) вивчає можливості та потреби дитини, фіксує результати вивчення:

її вміння, сильні якості та труднощі, стиль навчання (візуальний, кінестетичний, багатосенсорний та інші, особливо якщо один зі стилів домінує), у чому їй потрібна допомога;

інформація щодо впливу порушень розвитку дитини на її здатність до навчання (відомості надані психолого-медико-педагогічною консультацією). Вся інформація повинна бути максимально точною, оскільки вона є підґрунтям для подальшого розроблення завдань.

4. Спеціальні та додаткові  освітні послуги. В індивідуальній програмі розвитку фіксується розклад занять з відповідними фахівцями ( логопедом, фізіотерапевтом, психологом та іншими спеціалістами), вказується кількість і тривалість таких занять з дитиною.

5. Адаптації/модифікації. При складанні індивідуальної програми розвитку необхідно проаналізувати, які адаптації та модифікації слід розробити для облаштування середовища, застосування належних навчальних методів, матеріалів, обладнання, урахування сенсорних та інших потреб дитини.

Модифікація – трансформує характер подачі матеріалу шляхом зміни змісту або концептуальної складності навчального завдання. Наприклад, скорочення змісту навчального матеріалу; модифікація навчального плану або цілей і завдань, прийнятних для конкретної дитини, корекція завдань, визначення змісту, який необхідно засвоїти.

Адаптація – змінює характер подачі матеріалу, не змінюючи зміст або концептуальну складність навчального завдання. Зокрема, можуть використовуватись такі види адаптацій:

пристосування середовища (збільшення інтенсивності освітлення в класних кімнатах, де є діти з порушеннями зору; зменшення рівня шуму в класі, де навчається слабочуюча дитина, забезпечення її слуховим апаратом; створення відокремленого блоку в приміщенні школи для учнів початкової ланки);

адаптація навчальних підходів (використання навчальних завдань різного рівня складності; збільшення часу на виконання, зміна темпу занять, чергування видів діяльності);

адаптація матеріалів (адаптація навчальних посібників, наочних та інших матеріалів; використання друкованих текстів з різним розміром шрифтів, картки-підказки, тощо).

Індивідуальна програма розвитку розробляється на один рік. Двічі на рік (за потребою частіше) переглядається з метою її коригування. Зокрема, коли у дитини виникають труднощі у засвоєнні визначеного змісту навчального матеріалу, чи навпаки виникає необхідність перейти до наступного рівня складності виконання завдань.

Навчально-виховний процес у класах з інклюзивним навчанням загальноосвітніх навчальних закладів здійснюється відповідно до робочого навчального плану школи, за навчальними програмами, підручниками, посібниками, рекомендованими МОНмолодьспортом для загальноосвітніх навчальних закладів.

Для дітей з особливими освітніми  потребами, які мають інтелектуальні порушення та зі складними вадами розвитку (вадами слуху, зору, опорно-рухового апарату в поєднанні з розумовою відсталістю, затримкою психічного розвитку) на основі робочого навчального плану школи розробляється індивідуальний навчальний план з урахуванням рекомендацій психолого-медико-педагогічної консультації та на основі Типових навчальних планів спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку.

Індивідуальний навчальний план визначає перелік навчальних предметів, послідовність їх вивчення, кількість годин, що відводяться на вивчення кожного предмета за роками навчання, та тижневу кількість годин. У плані враховуються додаткові години на індивідуальні і групові заняття, курси за вибором, факультативи тощо.

Для проведення корекційно-розвиткових занять в індивідуальному навчальному плані учня передбачається від 3 до 8 годин на тиждень (кількість годин визначають відповідні психолого-медико-педагогічні консультації).

Індивідуальний навчальний  план та індивідуальна навчальна програма розробляється педагогічними працівниками, у тому числі з дефектологічною освітою, які беруть безпосередню участь у навчально-виховному процесі, за участю батьків дитини або осіб, які їх замінюють, та затверджується керівником навчального закладу.

Індивідуальна навчальна  програма дитини з особливими освітніми  потребами у класі з інклюзивним  навчанням розробляється на основі типових навчальних програм загальноосвітніх навчальних закладів, у тому числі спеціальних, з відповідною  їх адаптацією.

Навчальна програма визначає зміст, систему знань, навичок і вмінь, які мають опанувати учні в навчальному процесі з кожного предмета, а також зміст розділів і тем.

При складанні індивідуальної навчальної програми педагоги в першу  чергу аналізують відповідність вимог навчальної програми та методів, що використовуються на уроці, актуальним і потенційним можливостям дитини з особливими освітніми потребами.

До  складання індивідуальної навчальної програми залучаються батьки, які  повинні мати чітке уявлення про  те, чому навчання дитини потребує розроблення індивідуальної навчальної програми. Така співпраця забезпечить інформування батьків про потенційні можливості дитини, динаміку її розвитку та врегулює комплекс суперечливих питань, які виникають між батьками та вчителями в процесі навчання дитини.

Невід’ємною складовою процесу розроблення індивідуальної програми розвитку є оцінка динаміки розвитку дитини з особливими освітніми потребами, збирання відомостей про її успіхи (учнівські роботи, результати спостережень педагогів, контрольні листки, результати тестів, тощо).

Визначення  рівня сформованості знань, умінь і навичок учнів з особливими освітніми потребами здійснюється з метою забезпечення позитивної мотивації навчання, інформування учнів про їх індивідуальні досягнення, визначення ефективності педагогічної діяльності вчителів.

Оцінювання  навчальних досягнень  учнів  з особливими освітніми потребами  здійснюється за критеріями оцінювання навчальних досягнень учнів у  системі загальної середньої  освіти, затвердженими наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 13.04.2011 № 329, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11 травня 2011 р. за №566/19304.

Оцінювання навчальних досягнень учнів з розумовою відсталістю, зі складними вадами розвитку, які навчаються за індивідуальним навчальним планом і програмою, здійснюється за обсягом матеріалу, визначеним індивідуальною навчальною програмою.

Система оцінювання навчальних досягнень учнів повинна бути стимулюючою.

З метою оцінювання індивідуальних досягнень учнів може бути використаний метод оцінювання портфоліо.

Процес складання індивідуальної програми розвитку дитини з особливими освітніми потребами носить диференційований характер, розробляється на основі аналізу проблеми розвитку учня та його освітніх потреб. 

1.3 Сутність, види, рівні пізнавального інтересу.

Вивчення педагогічних джерел показало, що пізнавальний інтерес розглядають у взаємозв’язку із пізнавальною активністю, пізнавальною самостійністю, пізнавальною діяльністю учнів.

Пізнавальний інтерес - це активне мотивоване емоційне ставлення суб'єкта до предмета пізнання, яке має систематично враховуватись і розвиватись у процесі навчання, оскільки безпосередньо впливає на формування і розвиток особистісної спрямованості дитини

Класифікація пізнавальних інтересів за різними критеріями

1. За стійкістю пізнавального інтересу.

2. За спрямованістю пізнавального інтересу.

3. За рівнем дієвості інтересів.

4. За обсягом пізнавального інтересу.

Така характеристика етапів розвитку пізнавального інтересу дозволяє вчителю орієнтуватись у рівнях його сформованості в окремих учнів та диференціювати відповідним чином навчальну діяльність, обирати моделі (форми, методи, засоби, технології) навчання.

Серед методів і форм організації пізнавальної діяльності дослідники найчастіше називають ігри, дискусії, інтерактивні технології, постановку і розв'язання проблемних і творчих завдань, залучення учнів до дослідницької роботи, еврестичну бесіду.

Важливим чинником формування пізнавального інтересу виступає особистість вчителя, який організовує пізнавальну діяльність школярів, рівень його педагогічної майстерності. Зацікавленість вчителя, емоційність викладення, ораторська обдарованість педагога, вміння організувати диференційоване навчання та обрати адекватну рівню розвитку учнів його модель є важливими умовами розвитку пізнавального інтересу.

Використання інтерактивних технологій дозволяє максимально наближати теоретичні основи навчального предмета до практики, використовувати при аналізі проблемних ситуацій власний досвід учнів. Це значно підвищує рівень пізнавальної активності учнів.

Пізнавальний інтерес впливає і на вирішення виховних завдань навчального процесу. Допитливість, емоційна причетність до подій, що виявляються під час навчання, - все це пов'язано з зацікавленістю дитини, яка сприяє формуванню емоційно-ціннісних орієнтацій та спрямованості на цінності суспільства.

Пізнавальний інтерес сам впливає на розвиток навчальної діяльності дитини. Таким чином, спостерігається певна залежність рівня сформованості пізнавальних інтересів учнів від усієї системи чинників, від яких залежить ефективність навчання.

Цінність пізнавального інтересу для розвитку особистості полягає в тому, що пізнавальна діяльність в даній предметній області, під впливом інтересу до неї, активізує психічні процеси особистості, надає їй глибоке інтелектуальне задоволення, яке сприяє емоційному підйому, призводить до того, що пізнавальний інтерес починає виступати як важливий мотив активності особистості, її пізнавальної діяльності.

Умовами розвитку пізнавальних інтересів є:

• розуміння дитиною змісту і значення матеріалу;

• новизна навчального матеріалу, його практична спрямованість;

• емоційна насиченість навчання;

• використання активних методів навчання, проблемних запитань, ситуацій і завдань;

• створення можливостей для учнів проявити розумову самостійність і ініціативність;

• глибоке знання вчителем предмета, інтерес до нього, вміння зацікавити ним дітей.

• ведення навчання на високому, але посильному рівні труднощів; наявність різноманітного навчального матеріалу і прийомів навчальної роботи.

До наочних методів належить демонстрування дослідів, натуральних об’єктів, зображувальних посібників. Під час застосування наочних методів джерелом інформації стають досліди, живі об’єкти, кінофільми, таблиці. Отже, основним джерелом знань є спостереження, а не слово, але слово залишається провідним в усьому навчальному процесі. Мета застосування наочних методів — збуджувати й розвивати активність сприйняття і мислення учнів.

Використання ігор у навчанні допомагає активізувати навчальний процес, розвиває спостережливість дітей, увагу, пам’ять, мислення, збуджує інтерес до навчання.

На уроках доцільно використовувати такі дидактичні ігри, організація яких не потребує багато часу на приготування обладнання, запам’ятовування громіздких правил. Перевагу слід надавати тим іграм, які передбачають участь у них більшості дітей класу, швидку відповідь, зосередження довільної уваги.

Пізнавальний інтерес впливає на поведінку учня, на становлення його духовної і інтелектуальної сфери, розумові, морально-етичні і комунікативні здібності. Це, в свою чергу, забезпечує формування творчої особистості учня початкової школи, інтереси якого до пізнання дійсності чинять суттєвий вплив на його становлення; обумовлює ефективність уваги, пам’яті, свідомості, прояву позитивних емоцій, волю; сприяє творчій самореалізації і духовному самовдосконаленню, розвитку пізнавальної активності.

РОЗДІЛ ІІ. ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОБОТА З РОЗВТКУ ПІЗНАВАЛЬНОГО УНТЕРЕСУ УЧНІВ 5 КЛАСУ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ НА УРОКАХ КУРСУ «МАТЕМАТИКА» В ПРАКТИЦІ ШКОЛИ.

2.1 Аналіз програми і підручника курсу «Математика» 5 клас.

На розвиток пізнавального інтересу молодших школярів впливає, перш за все, зміст навчального матеріалу. Він по-різному засвоюється учнями і впливає на їхній розвиток залежно від методу навчання, що визначає спосіб і характер їх взаємодій з навчальним матеріалом. Зміст передбачає розвиток творчого мислення, пізнавальної потреби, інтересу до пошуку шляхів пізнання, допитливості, уміння аналізувати, узагальнювати, виділяти головне, самостійно робити висновки, спостерігати, порівнювати, що закладено в основу розвитку пізнавальної активності.

«Математика» у 5 класі є логічним продовженням складової курсу «Математика» у навчальній школі. Як навчальний предмет має інтегрований характер, оскільки зміст його утворює система уявлень і понять, відібраних з різних природничих наук на основі ідеї цілісності природи з урахуванням міжпредметних зв'язків у початковій ланці.

Головною метою «Математики» у 5 класі є оволодіння учнів уявленням про види фігур, які навколо нас, навички їх вимірювання, навички дій з натуральними і дробовими числами; виховання гуманної, творчої, соціально активної особистості, здатної екологічно мислити, самостійно розв'язувати природознавчі теоретичні і практичні задачі, дбайливо ставитися до природи, розуміти значення життя як найвищої цінності. Вона досягається шляхом постановки, й реалізації конкретних освітніх, розвивальних і виховних цілей.

Освітні цілі навчального предмета передбачають формування системи уявлень і понять про предмети і явища та взаємозв'язки й залежності між ними; предметних умінь на основі засвоєних знань; умінь застосовувати спеціальні методи пізнання (спостереження, дослід, практична робота).

Зміст математики і його структурування визначаються загальнодидактичними принципами (гуманізації; особистісно зорієнтованого навчання; науковості; наступності виховного й розвивального навчання; забезпечення позитивної мотивації учіння; створення умов для самореалізації кожного учня; розвитку його творчої самостійності та соціальної активності).

На формування пізнавального інтересу учнів з ООП впливають і методи навчання.

Аналіз програми показав, що навчання учнів рекомендується у програмі здійснювати методами, в яких ураховуються їх внутрішня (зміст) і зовнішня (форма) сторони. Внутрішню сторону відображають методи за рівнем пізнавальної самостійності учнів: .пояснювально-ілюстративний, репродуктивний, проблемного викладу, евристичний (частково-пошуковий), дослідницький (пошуковий). А зовнішню — відповідні методи навчання за джерелом знань: словесні (бесіда, розповідь, пояснення), практичні (спостереження, дослід, практична робота), наочні (використання натуральних, образотворчих, аудіовізуальних засобів наочності, моделей). Зазначені методи поєднуються. Обов'язковою умовою поєднання є відповідність змісту методу його формі, тобто зовнішньої сторони — внутрішній. Наприклад, у процесі навчання використовуються репродуктивна бесіда, евристична бесіда, репродуктивна розповідь, проблемний виклад, репродуктивна практична робота, дослідницька практична робота.

У підручнику 5 класу пропонується проведення учнями дослідів та домашніх експериментів, а також та практичних завдань, що сприяє розвитку пізнавального інтересу.

Зміст тем у підручнику добре проілюстрований.

Такими чином, аналіз програми і підручників показав, що у змісті курсу закладені можливості для розвитку пізнавального інтересу учнів.

2.2 Використання засобів розвитку пізнавального інтересу на уроках «Математика» в умовах інклюзивного навчання.

Щоб розв’язати завдання курсу, які визначені програмою, забезпечити засвоєння учнями елементарних математичних понять, оволодіння уміннями, я добираю методи і засоби навчання, які сприяють розвитку пізнавального інтересу.

При вивченні нового матеріалу використовую різноманітні методи та прийоми навчання:

• створення і розв'язання проблемної ситуації, дидактична гра;

• бесіда і розповідь з використанням наочності;

• демонстрація дослідів;

• робота з таблицями і схемами; використання ІКТ;

• пізнавальні завдання;

• повідомлення цікавих фактів та ін.

Критерії добору засобів розвитку пізнавального інтересу:

- відповідність меті і завданням уроку;

- відповідність змісту навчального матеріалу;

- врахування вікових особливостей молодшого школяра;

- доцільність і оптимальність використання на тому чи іншому етапі уроку.

Вчителеві треба спонукати учнів застосовувати знання і вміння під час розв’язування навчальних завдань, у побудові доведення власної думки, точки зору; під час аналізу й оцінки правильності своїх і чужих думок, в процесі формулювання й прийняття обґрунтованих рішень під час навчальних дискусій. Виходячи з вище зазначеного, на кожному уроці має домінувати за часом творча ситуація − ситуація пошуку, розмірковування, допитливості.

Проблемні ситуації полягають у необхідності:

- порівняти однотипні предмети;

- встановити причинно-наслідкові зв’язки;

- виключити зайву інформацію;

- дібрати дані, яких не вистачає, тощо.

У навчанні проблемна ситуація доцільна тоді, коли може викликати у дітей бажання вийти з цієї ситуації, що виникає лише за умов, коли зміст її викликає в учня інтерес і коли він відчуває, що проблема для нього посильна.

На уроках математики найпоширенішими прийомами створення проблемних ситуацій з метою розвитку пізнавальних інтересів є такі:

а)зіткнення учнів із суперечливими фактами;

б)постановка перед школярами дослідницьких завдань;

в)спонукання учнів до узагальнення фактів;

г)спонукання учнів до аналізу фактів і явищ.

Створенню проблемної ситуації завжди передує підготовча робота, у процесі якої вчитель забезпечує дітей мінімумом знань, необхідних для розв’язання проблеми. Крім того, вчитель збуджує в учнів пізнавальний інтерес, стимулює їх прагнення розв’язати проблему. Якщо вони не в змозі самостійно розв’язати проблему, учитель використовує навідні питання.

Під час розв’язання проблеми передбачається, що діти самостійно узагальнюють знання, здобуті з різних джерел, використовують певною мірою і прийоми дослідницької діяльності.

Одним із ефектних засобів, які сприяють розвитку інтересу та мислення школярів, є постановка пізнавальних завдань. У доборі різних типів пізнавальних завдань для учнів за основу взято ті логічні операції, без яких їх виконання неможливе: порівняння, узагальнення, класифікація, встановлення причинно-наслідкових зв’язків.

Керувати процесом розв’язування таких пізнавальних завдань доцільно у такій послідовності: аналіз і виділення істотних ознак об’єкта; пошук і пояснення причини виникнення факту, явища, події; встановлення і пояснення наслідку; висновок — пояснення утворення зв’язку між визначеними об’єктами; фіксація уваги на міркуваннях. Необхідно навчити дітей розрізняти поняття «причина» і «наслідок».

Формування вмінь знаходити і розуміти причинно-наслідкові зв’язки між предметами і явищами відбувається у процесі продуктивної діяльності учнів, коли вони пояснюють і доводять свої твердження.

Найсприятливіші для збудження і розвитку пізнавального інтересу умови виникають тоді, коли вчитель не викладає матеріал в готовому вигляді, а організовує самостійну роботу школярів. Без правильно організованої самостійної роботи не можна успішно розвивати пізнавальні можливості учнів, їх спостережливість, пам’ять, творчу активність тощо. Самостійна робота дає змогу здійснювати диференційований підхід у навчанні, глибоко вивчати індивідуальні особливості кожного вихованця. Пізнавальна самостійність учнів, яка формується на базі активності, характеризується такими ознаками:

- бажання і вміння самостійно правильно міркувати;

- властивість орієнтуватись у новій ситуації, знайти свій підхід до розв’язання завдання;

- бажання не лише розуміти засвоєні знання, а й способи їх добування;

- критичний підхід до суджень інших;

- незалежність власних міркувань.

Організації самостійної пізнавальної діяльності учнів сприяють дидактичні матеріали. Використовуючи їх, вчитель керує пізнавально-практичною діяльністю школярів під час засвоєння нових знань та їх закріплення, а також організовує дослідницьку позакласну роботу.

Дидактичні роздаткові картки — важливий засіб удосконалення самостійної діяльності учнів. Вони призначені для виконання завдань, пов’язаних із дослідом, спостереженнями і практичною діяльністю. Це дає змогу вчителю з мінімальними затратами сил і часу здійснювати індивідуальний підхід у навчанні дітей.

Місце практичної роботи у структурі уроку залежить від дидактичних завдань уроку, навчальних можливостей учнів тощо. Зазвичай, практичну роботу учні виконують, спираючись на знання, що здобули із розповіді учителя, підручника або спостережень. Робота, виконана у такий спосіб, не є джерелом нових знань, а цілковито спрямована на формування вмінь і навичок.

Важливе значення на уроках математики має наочний матеріал, який допомагає заохочувати дітей до праці та викликає позитивні емоції. Адже зацікавленість, впевненість у своїх силах, задоволення – усе це могутній стимул до праці. Без інтересу, подиву, радості неможливе успішне навчання.

На уроках математики у 5 класі у поєднанні з іншими методами, прийомами доцільно використовувати ігри, загадки, вікторини, фізичні гри – подорожі у країну фігур та чисел залежно від теми, мети уроку, змісту навчального матеріалу, знань учнів та ін. Використовують їх як для перевірки і закріплення здобутих знань, так і для поглиблення та розширення їх на всіх етапах уроку – при подачі нового матеріалу, закріпленні вивченого.

Це свідчить про те, що застосування гри і використання цікавого матеріалу на уроках повинно бути не надмірним.

При повторенні іноді пропонується гра, коли вчитель називає предмети, серед яких треба визначити ті, які поставлені за умовою. Подібні ігри допомагають не тільки виявити знання, а й виробляють уважність.

Велику розвивальну цінність становлять ігри – вправи на виключення зайвого: «Який предмет зайвий» тощо.

Ігри з використанням контуру того чи іншого об’єкта дозволяють виробляти в школярів спостережливість, вміння виділяти об’єкт з поміж інших.

Для закріплення матеріалу можна використовувати лото. З цією метою вчитель роздає картки групі учнів і називає якийсь об’єкт, учні закривають його. Хто швидше закриє всі об’єкти, і назве їх правильно, той виграє.

Переважно у 5 класу для розвитку кмітливості дітей широко використовують загадки, ребуси. Вони дають, але досить точний опис предметів. Загадки можна використовувати на різних етапах уроку. Для цього вчитель заздалегідь підбирає їх відповідно до теми і мети виучуваного матеріалу, і визначає на якому етапі доцільніше їх використати

На уроках у 5 класі бажано використовувати додатковий матеріал.

1. Вводити хвилинки-цікавинки, де діти самі знаходять цікавий матеріал і повідомляють всьому класу. Наприклад, один учень розповів про відмінність трикутників.

2. Розгадування малюнкових кросвордів.

Дані види роботи не дають учням бездумно слухати лише вчителя, а й включають їх у навчальний процес, розвивають допитливість, спостережливість, прагнення бути кращим знавцем рідної природи.

Доцільно використовувати додаткову цікаву інформацію.

Дібравши різні засоби розвитку пізнавального інтересу учнів відповідно до визначених критеріїв ми намагались визначити етап уроку, на якому будемо використовувати дані засоби. Враховували також і те, щоб кількість їх не повинна бути надмірною.

2.3 Результати експериментальної роботи

Показником розвитку пізнавального інтересу учнів було зростання активності учнів на уроці. Упродовж експериментального дослідження проводили спостереження за активністю учнів на уроці, індивідуальне опитування учнів на уроках, контрольний зріз знань у формі письмового завдання.

Критерієм оцінювання результатів виконання завдання була якість виконання завдання ( правильність і повнота відповіді).

Порівняння результатів формування у учнів з ООП знань навколишнє середовище та основного матеріалу курсу «Математика» в умовах індивідуального навчання та звичайному класі довели ефективність використанні різноманітних засобів та методів розвитку пізнавального інтересу, матеріал засвоюється на середньому рівні згідно із можливостями учня. На уроках формуються навички самостійної, експериментальної роботи, виховується спостережливість, охайність, комунікація учня.

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження дає підстави зробити такі висновки:

1. У процесі вивчення нормативних документів МОН України щодо організації інклюзивного навчання та педагогічної літератури з’ясовано, що пізнавальний інтерес розглядають як основний мотив навчальної діяльності, як виразну інтелектуальну спрямованість особистості на пошук нового у предметах, явищах, подіях, супроводжувану прагненням глибше пізнати їх особливості; майже завжди усвідомлене ставлення до предметів, явищ, подій

2.За своєю природою інтерес не є вродженою властивістю особистості, він виникає не сам по собі, а обумовлений впливом на людину навколишньої дійсності, тобто носить соціальний характер. Характерними особливостями інтересу є: його усвідомленість, емоційність, особлива вольова спрямованість до пізнання.

Для підтримки пізнавальних інтересів надзвичайно важливо стимулювати емоції, інтелектуальні почуття. Кожен урок має бути по-своєму привабливим, емоційним.

Інтерес виникає і зміцнюється лише в ситуації пошуку нових знань, інтелектуальної напруги, самостійної діяльності.

3. З’ясовано, що процес розвитку пізнавального інтересу учня з ООП включає ряд етапів. Перший етап – цікавість - природна реакція людини на все нове або неочікуване. Вона спрямовує увагу людини на розгляд навчального матеріалу, але не переноситься на інший навчальний матеріал. Він має ситуативний характер. Швидко виникає, а під час зміни ситуації – зникає. Другий етап – допитливість, характеризується бажанням і намаганням пізнати сприйнятий об’єкт, розширити свої знання про нього Третій етап - глибокий пізнавальний інтерес, при якому учень прагне пізнати об’єкт, виявити суть предмета, встановити його зв’язки і залежності. Усі етапи взаємозв’язані і проявляються під час навчання.

4. На основі аналізу педагогічної літератури виявлено, що значення пізнавальний інтересу у житті дитини полягає в тому, що він є джерелом самостійного здобуття знань; підвищує інтенсивність розумової роботи, мобілізує увагу, знімає втому та сприяє підвищенню якості засвоюваних знань, їх розширенню і поглибленню, впливає на поведінку учня, на становлення його духовної і інтелектуальної сфери, розумові, морально-етичні і комунікативні здібності.

Виявлено, що головна особливість педагогічного аспекту проблеми формування пізнавальних інтересів учнів полягає в тому, що пізнавальний інтерес може виступати і як мета, і засіб, і результат навчання та виховання.

6. Визначено умови розвитку пізнавальних інтересів.

7. З’ясовано, що розвитку пізнавальних інтересів на уроках сприяють різні методи і засоби навчання (досліди, незвичайна форма подачі матеріалу, емоційність мови вчителя, дидактичні ігри, ігрові ситуації, цікавинки, завдання з логічним навантаженням, завдання проблемно-пошукового характеру, тощо).

8. Розроблено методику використання засобів пізнавального інтересу учнів на уроках курсу «Математика» у 5 класі . Її сутність полягала у доборі методів і засобів навчання до уроків з курсу «Математика » на основі визначених нами критеріїв ( відповідність меті і завданням уроку, змісту навчального матеріалу; врахування вікових особливостей учня з ООП ; доцільність і оптимальність використання на тому чи іншому етапі уроку), визначенні етапу уроку, на якому будемо використовувати дані засоби.

9. У педагогічному експерименті доведено ефективність розробленої методики використання засобів розвитку пізнавального інтересу в учнів з ООП на уроках курсу «Математика».

Додаток 1.

Додаток 2.

,Пізнавальні завдання на порівняння.

1. Порівняйте будову прямокутного, гострокутного та тупокутного трикутників. Знайдіть , що у них спільного та чим відрізняються.

2.Пізнавальні завдання на узагальнення здебільшого активізують розумову діяльність учнів. Наприклад, здійсніть виміри прямокутника та знайдіть його периметр та площу.

3. Пізнавальні завдання на класифікацію різноманітні. Наприклад: поділити на групи трикутники за кутами.

4.З’ясування внутрішніх зв’язків між предметами. Знаходження за картою відстань між містами, столицями країн…

Додаток 3.

Цікавинки:

- швидкість польоту сокола під час падіння на здобич розвивається до 36 км/год;

- жайворонка не видно, коли він злітає на висоту 300 м, а його пісню чути навіть з висоти 600 м;

- найбільше зубів у звичайного слимака — 14175;

- довжина деяких китів 33 м, вага — 120 т; серце важить 600—800 кг, тобто як великий кінь.

Додаток 4.

Встав пропущені слова. Наприклад:

1. Для того, щоб провести пряму, потрібно …… крапки.
2. ……. має початок, але не має кінця.
3. З двох відрізків більше той, у якого ….

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Актульные вопросы формирования интереса в обучении /Под пед. Г.И. Щукиной. – М.:Просвещение, 1984.

2. Н.А.Тарасенкова, «Математика», ученик для 5 класа общеобразовательных учебных заведений с обучением на русском языке. КИЕВ. Видавничий дім «ОСВІТА», 2013.

3. Бібік Н.М. Формування пізнавальних інтересів молодших школярів. - К.: Віпол, 1987.- 96 с.

4. Бугрій О.В., Буряк В.К. Формування в учнів пізнавальних умінь. // Рідна школа. – 1993. - № 2. – с. 31 – 34.

5. Вікова і педагогічна психологія: Навч. посіб. / О.В. Скрипченко, Л.В. Волинська, З.В. Огороднійчук. - К.: Каравела, 2008. - 400 с.

6. Данилова Л. Розвивати пізнавальну активність учнів. // Рідна школа. – 2002. - № 6.- с. 18 – 20.

7. Національна доктрина розвитку освіти /Збірник нормативних документів з освіти та виховання /

8. Інклюзивна освіта Донеччини: психологічний аспект. Збірник методичних, інформаційних та практичних матеріалів/ укл. Г,М,Уманець, О,О,Стягунова – Донецьк: Витоки, 2013.