Виступ на педагогічній раді за темою: «Обдаровані діти, які вони?

Виступ на педагогічній раді за темою: «Обдаровані діти, які вони?»

Обдарованість — індивідуальна потенціальна своєрідність задат­ків людини, завдяки яким вона може досягти значних успіхів у пев­ній галузі діяльності.

У педагогіці виділяють кілька типів обдарованості: раціонально-мислительний (необхідний вченим, політикам, економістам); образно-художній (необхідний дизайнерам, конструкторам, художникам, письменникам); раціональ­но-образний (необхідний історикам, філософам учителям); емоційно-почуттєвий (необхідний режисерам, літераторам). Російський педагог Ю. Гільбух виділяє загальну (ро­зумову) і спеціальну (художню, соціальну, спортивну) обдарованість. Кожен з типів охоплює по кілька видів обдарованості, а кожен вид тлумачиться як спеціальні здібності.

В умовах загальноосвітньої школи важливо правиль­но організувати роботу учителя з обдарованими дітьми, не тільки створюючи необхідні умови для їх розвитку, а й психологічно готуючи їх до наполегливої праці, самови­ховання.

Обдаровані діти — діти, в яких у ранньому віці виявляються здіб­ності до виконання певних видів діяльності.

Вони характеризуються порівняно високим розвитком мислення, тривким запам'ятовуванням на­вчального матеріалу, розвинутими навичками самоконт­ролю в навчальній діяльності, високою працездатністю то­що, їм властива висока розумова активність, підвищена схильність до розумової діяльності, неординарність, сво­бода самовияву, багатство уяви, сформованість різних ви­дів пам'яті, швидкість реакції, вміння піддавати сумніву і науковому осмисленню певні явища, стереотипи.

Вони завжди виявляють уважність, зібраність, готов­ність до напруженої праці, що переростає в працелюбність, в потребу працювати безустанно, без відпочинку. Мислен­ня їх відзначається високою оперативністю .Тому учні повинні мати сприятливі морально-психо­логічні умови для активної навчальної діяльності, вико­нуючи роботу більшу за обсягом та інтенсивністю.

Соціальні та психолого-педагогічні підходи до визначення сутності “природи” обдарованості відзначаються певною неоднозначністю; ми виходимо в нашому дослідженні з теорії про здібності і обдарованість Б.М.Теплова, Н.С.Лейтеса, О.М.Матюшкіна, В.О.Моляко .

У своєму дослідженні ми відзначаємо, що обдарована дитина – це дитина, яка виділяється серед своїх колег яскраво вираженими успіхами в досягненні результатів на якісно вищому рівні, який перевершує певний умовний “середній” рівень (за В.О.Моляко).

При підготовці вчителя до роботи з обдарованими дітьми необхідно конкретизувати індивідуально-особистісні риси прояву обда­рованості, сукупність яких визначає його творчі можливості, і на розвиток яких вчителю слід звернути увагу у навчально-виховному процесі.

1.3. Характерні особливості обдарованих дітей

У результаті досліджень науковцями виділено такі характерні особливості обдарованих дітей:

-  часто «перескакують» через послідовні етапи свого розвитку;

- у них чудова пам’ять, яка базується на ранньому мовленні;

-  рано починають класифікувати інформацію, що надходить до них;

- із задоволенням захоплюються колекціонуванням, при цьому їхня мета — не приведення колекції в ідеальний порядок, а її реорганізація, систематизація на нових підставах;

- мають великий словниковий запас, із задоволенням читають словники та енциклопедії, придумують нові слова і поняття;

- можуть займатися кількома справами одразу, наприклад, стежити за декількома подіями, що відбуваються навколо них;

-  дуже допитливі, активно досліджують навколишній світ і не терплять жодних обмежень своїх досліджень;

- у ранньому віці здатні простежувати причинно-наслідкові зв’язки, робити правильні висновки;

- можуть тривалий час концентрувати свою увагу на одній справі, вони буквально «занурюються» у своє заняття, якщо воно їм цікаве;

-  мають розвинуте почуття гумору;

-  постійно намагаються вирішувати проблеми, які їм поки що не під силу;

- відрізняються різноманітністю інтересів, що породжує схильність починати кілька справ одночасно;

- часто роздратовують ровесників звичкою поправляти інших і вважають себе такими, що завжди мають рацію;

-   їм бракує емоційного балансу, вони часто нетерплячі та поривчасті.

Характерні особливості обдарованих дітей

1. Обдаровані діти мають гарну пам'ять, особистий світогляд, доб­ре розвинуте абстрактне мислення.

2. В обдарованих дітях добре розвинута свідомість, теоретичний спосіб мислення.

3. Обдаровані діти, як правило, дуже активні та чимось зайняті. Во­ни прагнуть працювати більше за інших або займають себе самі, інколи справами, що безпосередньо не стосуються уроку.

4. Обдаровані діти висувають до себе високі вимоги, у них гостро розвинене почуття справедливості, вони боляче сприймають су­спільну несправедливість.

5. Обдаровані діти наполегливі в досягненні результату у сфері, що їх цікавить, для них характерний творчий пошук.

6. Вони хочуть навчатися і досягають у цьому успіхів. Навчання дає їм задоволення.

7. Завдяки численним умінням (класифікувати, установлювати причинно-наслідкові зв'язки, планувати і прогнозувати, роби­ти висновки) вони здатні краще за інших займатися самостій­ною діяльністю, особливо в галузі літератури, математики, про­веденні дослідів.

8. Вони вміють критично оцінювати навколишню діяльність і праг­нуть проникнути у суть речей і явищ, фантазувати.

9. Вони ставлять багато запитань і зацікавлені у позитивних від­повідях на них.

1. Урок для них особливо цікавий тоді, коли використовується до­слідницький метод.

2. Обдаровані діти із задоволенням виконують складні та довго­строкові завдання.

12. Обдаровані діти виявляють стійкий інтерес до читання, мають значний за обсягом словниковий запас.

1. Завдяки частому звертанню до засобів масової інформації, вони, здебільшого, уміють швидко виділяти найбільш значущі відомо­сті, намагаються самостійно знайти важливі джерела інформації.

2. Чимало з них ставлять перед собою завдання, виконання яких вимагає багато часу.

3. Обдарованим дітям притаманне почуття гумору, вони мають доб­ре здоров'я, життєрадісні, хоча зрідка трапляються діти зі слаб­ким здоров'ям.

4. У них перебільшене почуття страху, емоційна незбалансованість порівняно з їхніми однолітками.

Таким чином, одним з найважливіших компонентів, що сприяють створенню і підтримці на високому рівні науково-технічного, політичного, культурного й управлінського потенціалу країни, є налагоджена система пошуку і навчання обдарованих індивідуумів. Формування інтелектуальної еліти, яка, власне кажучи, задає темп розвитку науки, техніки, економіки, культури, визначає ефективність цього розвитку.

Головним напрямом розвитку сучасної школи є загальнодержавна програма пошуку, практичної діагностики, навчання, виховання і розвитку обдарованих дітей, націлена на підготовку творчої людини, талановитих фахівців і плідному їх використання. Виховання і навчання обдарованих дітей - важка і широкомасштабна задача.

Увага до обдарованої дитини не повинна вичерпуватися лише періодом її навчання. Досвід показує, що значні труднощі обдаровані люди переживаують і в періоді професійного самовизначення, і надалі, у самому процесі творчості. Іншими словами, таланту потрібна постійна турбота всього суспільства.

Отже, найважливішими принципами, що забезпечують методологічну надійність умов розвитку обдарованості, є чинники їх народності та природовідповідності. Суб'єктна теорія, суб'єктний підхід щодо вивчення творчості, здібностей, обдарованості таїть у собі ще багато нез'ясованого. Потребують свого розкриття різні за своїм характером зв'язки між неусвідомлюваною та усвідомлюваною інформацією про власне "Я", специфіка суб'єктної детермінації мотивів творчості на різних вікових етапах, а також висвітлення методологічних концепцій тих авторів, які внесли свій вклад у розкриття закономірностей розвитку людської психіки і разом з цим поглибили уявлення про первісні джерела детермінації розвитку здібностей.

Гармонія здібностей і діяльності людини досягається за умови, по-перше, свободи вибору діяльностей, по-друге, вибору діяльності відповідно з покликанням.

Виявлена на підставі даного методу структура комунікативних установок конкретного суб'єкта дає можливість оцінювати ступінь його соціальної адаптації, рівні зрілості його особистості, ступені і форми конфліктності, чи успішності-неуспішності в тих чи інших професіях, співвідношенні раціонального й емоційного начал, альтруїстичності тощо.

У інтелектуально обдарованих школярів пізнавальна потреба спрямована на досягнення результату, а у творчо обдарованих — на сам процес пізнання.