До 75- річчя Перемоги

До 75- річчя Перемоги

Листи із фронту

Білий клаптичок паперу у повітрі тане,

Як життя летить,летить,майже не стихає.

Поверне папір праворуч -

До злагоди,добра,надії,

А якщо верне ліворуч -

Будуть війни,злоба ,зруйновані мрії…

Папірцю цьому не вкажеш,бо це воля Божа ,

Куди він то поверне,так уже і гоже.

Так і сталось - почалася та війна проклята,

На якій не пожаліє брат рідного брата.

На війну усі зібрались : і дідусь старенький,

І хлопчина «жовторотий» - зовсім молоденький,

На війну цього хлопчину мама проводжала ,

Впевненості в перемозі синові бажала .

Завезли хлопчинку того та в окоп жбурнули …

Та він зовсім не злякався ,зібрав сили всі ,що були ,

Так почав він воювати , Неньку захищати

Та щомісяця з окопів матері листи писати …

Ці листи , прониклі болем ,

Кров’ю , потом , справжнім горем…

Мати завжди їх чекала ,

Бо в листочках цих читала

Головні з усіх слова :

« Я живий , здоровий , ма !»

Інколи були рядки ,

Що писать краще крапки ,

Ніж собі це уявити ,

А тимпач побачити,прожити…

Описав він жах війни,

Людські смерті,постріли …

Розповів про лютий холод,

Труд мозольний, справжній голод.

Ще писав ,що якось вдень

Врятував шістьох дітей .

А вночі не міг заснути ,

Бо постійно став він чути

Крики ,стогін,плач дітей,

Регіт коней та людей.

Змалював він дику кулю,

Що залишила не Ґулю ,

А відтяла в хлопця ногу ,

Який жив через дорогу .

Ось що значила війна ,

Випита їм вже сповна .

А в закінченні того листа

Були ось такі слова :

«Зачекай,вернуся я!»

Мати день у день чекала ,

Сина бачити бажала,

Та якось прийшла «уголка»,

Що вколола ,мов та голка.

Серце неньки в мить цю стало,

Бо синочка вже не стало…

Що ж тепер самій робити?

Та для чого в світі жити?

Так ,така вона війна : є життя – нема життя ,

Що ж поробиш-це буття …

Учениця 11 класу Баєва Вікторія

Учитель-наставник Михайлова Олена Іванівна