Екатерина II. Бывшая императрица Всероссийская.

17

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

МИКОЛАЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ В. О. СУХОМЛИНСЬКОГО

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ІСТОРІЇ ТА ПРАВА

Кафедра історіографії, джерелознавства

та спеціальних історичних дисциплін

Катерина II

Реферативна робота

студента 142 групи

Коршуновича Є. О.

Перевірив:

кандидат

історичних наук,

старший викладач Нефьодов Д. В.

Миколаїв – 2013

ЗМІСТ

ВСТУП ……………………………………...…………………………………..... 3

РОЗДІЛ I Хто ти Катерино?................................................................................4

Розділ IIСходження на престол. Перші роки царювання………………….6

Розділ IIIВнутрішня політика Катерини II………………………………….9

Розділ IVЗовнішня політика Катерини II…………………………………..12

ВИСНОВКИ ……………………………………………………………………..16

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ …………………17

вступ

" Щастя не таке сліпе , як його собі уявляють ... щастя окремих особистостей буває наслідком їх якостей , характеру і особистої поведінки " , - з повною підставою стверджувала у своїх " записках " імператриця Катерина Велика , зобов'язана власним щастям лише самій собі , своєму розуму , терпінню , образотворчості та праці. Та й чи могла без цих якостей дочка одного з численних німецьких принців Християна Августа Ангальт - Цербстська і його дружини Йоганн Єлизавети Софія Фредеріка Августа стати великою російською імператрицею , що зуміла , не маючи ніяких прав на російський престол , втриматися на ньому більше 30 років , які склали епоху в історії нашої Батьківщини .

 Цю жінку називають Великою, а була вона невисокого зросту , боялася темряви , летючих мишей і власноруч прала манжети своїх розкішних суконь, бо ніяка майстерна прачка не зробила б цього краще. Катерина II показала всьому світу , на що здатна жінка і на що не здатна , якщо раптом виявляється на самій вершині державної піраміди.

Мета реферативної роботипоказати якою була Катерина II. Чого вона досягла за 30 років свого правління. Через що вона пройшла і які труднощі зустрічалися на її шляху.

Завдання реферативної роботи:

• характеризувати правління Катерини II;

• дослідити причини та передумови якісних змін за роки правління КатериниII;

Об’єкт дослідження – правління Катерини II.

Предмет дослідження – розвиток та еволюція за роки правління Катерини II.

Хто ти Катерино?

Катерина II - походила з бідного німецького княжого роду . У 1745 році була видана заміж за спадкоємця російського престолу , майбутнього Петра III . Володіючи неабиякими здібностями , волею і працьовитістю , вивчила російську мову , багато читала , придбала великі пізнання .

  Катерина по матері належала до голштейготгоорпскому князівського роду , а по батькові - до іншого тамтешньому ж і ще більш дрібному владетельскому роду - ангальтцербсдорібургской лінії анголського будинку ,

Подібно багатьом своїм сусідам , дрібним северчермантскім князям , він перебував на службі у прусського короля , був полковим командиром , комендантом , потім губернатором міста гітепіна , невдало балотувався в курляндские герцоги і скінчив свою екстериторіальну службу прусським фельдмаршалом , зведений у це звання за протікаючи російської імператриці Єлизавети . У Штеттині і народилася у нього ( 21 квітня 1729 р) дочка Софія - Августа , яке змінили на Катерина . Таким чином , ця принцес поєднувала в своїй особі два дрібних князівських будинку північно - західній Німеччині . Катерина росла жвавою , пустотливою , навіть бідової дівчинкою , що любила пустувати над старшими , особливо над наглядачки , похизуватися відвагою перед хлопчиками і вміла НЕ смігнуть , коли трусила . Батьки не обтяжували її своїми виховними турботами. Батько її був старанний служака , а мати , Іоанна - Єлизавета наужіваемая і непоседная жінка , яку так і тягнуло на сварку , ходяча інтрига , тільки не вдома . На своєму віку вона об'їздила мало ні всю Європу , побувала в будь-якій столиці , служила Фрідріху Великому з таким дипломатичних справах , за які соромилися братися справжні дипломати , чим заслужила великий респект у великого короля , і незадовго до воцаріння дочки померла в Парижі в дуже стеснбінном положенні , тому що Фрідріх скупо оплачував послуги своїх агентів . Катерина могла тільки дякувати долі за те , що мати рідко бувала вдома : у вихованні дітей Штеттинским комендантша прідержівалалась найпростіших правил. А потім Катерина багато допомогла її фамільна незначність . У той час петербурзький двір шукав наречену для спадкоємця російського престолу в Далекоглядні петербурзькі політики радили Єлизаветі направити пошуки до якого-небудь скромному можновладному дому , бо невістка великого династичного послуху і вшанування імператриці і своєму чоловікові. У Катерині дуже рано прокинувся фамільний інстинкт : за її зізнанням вже з 7 років у неї в голові почала бродити думка про корон , зрозуміло чужий, а коли принц Петро галітінскій став спадкоємцем російського престолу , вона "у глибині душі призначала себе йому " , тому що вважала цю партію найзначнішою з усіх можливих ; пізніше вона відверто зізнається у своїх записках , що по приїзді в Росію російська корона їй більше подобалася , ніж особа їй нареченого. Щоб не робила Катерина , вона завжди відчувала себе як би на сцені і тому з багато робила на показ. Задумавши справу , вона більше думала про те , що скажуть про неї , ніж про те , що вийде з задуманого справи : обстановка і враження були для неї важливіше самої справи і його наслідків .

Розділ IIСходження на престол. Перші роки царювання

У перші роки царювання Катерина II напружено шукала шляху утвердження на троні , проявляючи при цьому крайнею обачність і обережність. Вона ще жодного освоїлася з новою для себе роллю і або продовжувала втілювати в життя політику , або завершувала її . У 1769 році , коли становище Катерини на троні стало досить міцним і їй , як здавалося , ніщо не загрожувало . Фінанси перебували в занедбаному стані , відсутні навіть рахунки доходів і витрат , армія розвалювалася , так як вже вісім місяців не отримувала платні. Торгівля перебувала в занепаді.

 Імператриця , щоб відтінити позитивні результати свого семирічного правління , зрозуміло , згустила фарби , але не на стільки . Щоб вважати її характеристику становища країни абсолютно недостовірно . Правда , Катерина промовчала про двох головних своїх бідах , які не давали їй спокою : перша - насильницьке оволодіння престолом , права на який у неї були відсутні зовсім ; друга - наявність трьох законних претендентів на престол в особі двох повалених імператорів і законного спадкоємця - сина Павла Петровича . Від поваленого дружина вдалося позбутися - через вісім днів після перевороту , він був убитий. Син Павло серйозної загрози не представляв , бо восьмирічна дитина не мав опори ні в гвардії , ні серед вельмож і придворних. Найнебезпечнішим претендентом Катерина вважала тужив в гімісебурской фортеці 22-річного Івана Анатолійовича . Імператрицю переслідувала нав'язлива думка: як довести підданим не тільки корисність , а й необхідність перевороту , як переконати сучасників , що попередні царювання вело країну до загибелі , як відмити пляму двічі вчиненого насильства - повалення Петра і потім його вбивства. Першу спробу імператриця зробила в Маніфесті 6 липня 1762 . Він містив критику на адресу чоловіка , але в ньому була відсутня програма дій нового уряду , точніше вона була викладена в настільки туманною формі , що дозволяло тлумачити її як кому заманеться : імператриця обіцяла керуватися такими встановленнями , які забезпечили б дотримання , доброго в усьому порядку " , цілісності імперії і самодержавство влади. Судячи з вищесказаного , у Катерини не було впевненості у своєму майбутньому. Свідчень тому , що виходили як від імператриці , так і від сучасників , безліч. Неміцність положення визнавала і сама Катерина . Через кілька днів полі перевороту , вона обіцяла принцу Антону Ульріху Брауншветскому , який перебував в ув'язненні в Холмогорах , надати свободу , тобто право безперешкодно виїжджати з Росії. Що стосується дітей його , в тому числі і Івана Антоновича , то їх повідомляла імператриця , звільнити вона не зможе. Необхідно було їй завжди догоджати , лавірувати , пристосовуватися , робити вчинки , що суперечать її твердженнями , задевающие її чістолюбіе .

 Ще жива була імператриця , ще Петро Федорович не був проголошений імператором , а Катерина так, про всяк випадок , вже в серпні 1765 приміряла корону на свою голову і готова була досягти цієї мети в ході палацового перевороту. З одного листа ми дізнаємося , що вона сповнена рішучості " загинути або царювати " , в іншому вона заявила: "Я буду царювати або загину " . Разом з тим у перевороті на користь Катерини є одна особливість , за своїм значенням перекриває зазначені вище елементи схожості . Усі попередні претенденти мали хоч якісь права на престол. Катерина Олексіївна , будучи чужорідним тілом в родоводі Романових , жодних юридичних підстав на трон не мала.

 Знайомство великої княгині з гвардійськими офіцерами , здатними прокласти їй шлях до трону , відноситься до весни 1759 , коли в Петербурзі з'явився Григорій Григорович Орлов. Саме через нього велика княгиня встановила зв'язок з гвардійцями .

 Другою силою , на яку спиралася Катерина , стали вельможі. Їх було небагато , але при дворі вони користувалися величезним впливом . Серед них виділявся 42- річний граф Микита Іванович. Другим вельможею , на якого Катерина цілком могла покластися Кирило Григорович Розумовський . Ще однією силою , найбільше сприяє успіху Катерини , був сам імператор . Імператор робив все не по своїй волі, проти себе ! Піднімав проти себе повстання в яке входило населення столиці , до якого доходили різного роду чутки про імператорі і його дивацтва . Дружина робила все , щоб створити про себе найсприятливіше враження . Всіх вельмож в царювання Петра III лякала в першу чергу невпевненість у завтрашньому дні , тривога за свою кар'єру , бо нікому не відомо було , яка думка осінить взбаломошенную імператорську голову. Чи не менше підстав бути незадоволеними імператором імені та духовні особи. Їх дратувало блюзнірство відносини імператора до православної релігії її обрядом , демонстративне знущання над служителями церкви. Таким чином , Петру III спертися було взагалі ні на кого ... Після смерті Єлизавети Петрівни Катерина твердо засвоїла думка , що в ситуації, що створилася у неї немає іншого шляху , як вступити в сутичку на троні , імператор перестав дотримуватися навіть зовнішні пристойності щодо подружжя , демонстративно ігноруючи її існування. Катерина усамітнилася , але крізь її самітництво проглядала вкрай обережна і наполеглива турбота про те , як уникнути ув'язнення в якомусь глухому монастирі. Імператриця діяла старим , випробуваним способом - здійснювала вчинки , протилежні діянням її чоловіка : ревно дотримувалася православну віру , підкреслювала свою повагу до духовних осіб , нишком засуджувала затіяні чоловіком реформи церковних володінь і датську війну. Громадська думка все більш схилялися на її користь. Переворот 1762 року відрізняється від інших , його тривалістю , тут процедура взяття влади зайняла більше двох діб : все почалося в п'ять ранку 28 червня і завершилося на годину дня30 червня, коли взятий під варту , повалений імператор був доставлений в Петергоф .

Внутрішня політика Катерини II

  У царювання Катерини було здійснено ряд великих заходів як у внутрішній , так і в зовнішній політиці. Почала своє царювання Катерина II з того , що підтвердила положення Маніфесту про вольності дворянства і щедро обдарувала учасників палацового перевороту. У лютому 1764г . Була здійснена секуляризація (звернення державою церковної власності , переважно землі , у світське ) церковного землеволодіння . В результаті у церкви було відібране більше мільйона душ селян і для керування ними створена спеціальна колегія - Колегія економіки . Панщина для селян була замінена грошовим оброком . До них перейшла більша частина землі , на якій вони несли панщину на користь монастирів. У той же час на користь кріпосників в 1765 році був виданий указ , що передбачає закріплення за дворянами всіх земель , захоплених ними у різних категорій селян. У серпні 1767 Катерина видала самий кріпосницький указ за всю історію. Цим указом будь-яка скарга селянина на поміщика була найтяжчою державним злочином.

 Другу половину XVI століття відрізняє різке підвищення соціально -політичної активності населення: власницьких , монастирських і приписних селян , робітних робіт мануфактур , народів Поволжя , янцкіх козаків. Свого апогею ця активність досягла в селянській війні при Є. Пугачову. Він був вихідцем з донських козаків , брав участь в семирічній війні , воював з турками . За хоробрість був проведений в офіцери . Пугачов багато разів піднімав повстання. Повстання повільно переростали у війну. Все почалося в вересні 1773 , а вже 5 жовтня 1773 Пугачов підійшов до міста Оренбурга. Почалося його шестимісячна облога . Після його поразки розпочався новий, другий етап селянської війни: Пугачов змушений був зняти облогу Оренбурга і рушити на схід. Найбільш повно селянські проблеми маніфест 31іюля1774 року , що проголосив звільнення селян від кріпосної неволі і від податків. Селянська війна розгорається з новою силою ! До Пугачову поступово приєднуються багато селян , бурлаки , донські , волзькі і українські козаки.

 Селянська війна закінчилася поразкою Пугачовського руху , Пугачов і його соратники були страчені на Болотяній площі в Москві 10января 1775 .

 Тим часом царський уряд продовжує здійснювати реформи, розпочаті ще до повстання Пугачова. У 1775 році уряд приступив до реформ , які поклали початок шляху соціально - економічного та політичного розвитку країни в аспекті освіченого абсолютизму .

 Проведення на практиці реформи місцевих органів влади значно збільшило штат чиновників. Певні висновки від реформи витягло також міське населення , особливо верхівка купецтва. Городяни отримали свої виборні органи влади у вигляді міських дум. Паралельно м ними містом керував городничий , який призначається урядом. Уряд здійснювало також ряд заходів на користь купецтва. Так , іманіфестом 1775 була оголошена свобода підприємництва , видавалися особливі грамоти . Влада поступово розширювала права купців і дворян , т.к основну підтримку здійснювали вони .

 Прийшовши до влади в результаті палацового перевороту , Катерина вела гнучку політику, враховуючи громадську думку в країні і за кордоном. Завдання зміцнення режиму особистої влади , необхідно пов'язана з правлінням її авторитетності , стояла перед новою керівницею держави на передньому плані і направляла її кроки на протязі всього першого десятирічного правління . Так , в Маніфесті від 6 липня 1762р . Вона заявляла , що " самовладдя , не загнуздати добрими людинолюбними якостями в державі власником самодержавно , є ... зло " , і обіцяла ввести "такі державні встановлення , за якими б уряд люб'язного нашої батьківщини у своїй силі і належать кордонах протягом своє мало " . Катерина II на перших порах прагнула підкреслити свою лояльність вищої імперської бюрократії особистою присутністю на сенатських засіданнях , дорученням сенату переглянути постанови попереднього уряду. У лютому 1763г . Катерина II заснувала Комісію про права дворянства у складі передбачуваного Ради , урочисто назвавши її " установою при дворі нашому зборами " .

 Однак незабаром робота комісії була заморожена з - а побоювань імператриці перед можливими олігархічними устремліннями радників. Згодом, у 1768-1778 році діяв Військова рада , проте у сфері його впливу перебували переважно військові дії з Османською імперією і питання, пов'язані з війною.

 Разом з тим у другій половині XVII в з усією повнотою проявилися програмні установки і принципи освіченого абсолютизму . Абсолютизм характерний не тільки для Росії , але і для ряду європейських монастирів , представляв собою особливий етап державно - політичного розвитку , пов'язаного з розкладанням феодалізму і початком формування капіталістичного устрою .

 Одним з найбільш яскравих прикладів ліберальних починань Катерини стало затвердження в 1765 р. Втіленням принципів і побажань освіченого абсолютизму став " наказ" Катерини . Широко освічена імператриця висловлювала в ньому свої заповітні думки, навіяні ідеями просвітителів. У грудні 1768 під приводом війни з Османською імперією Покладена комісія , яка почала обтяжувати імператрицю , була розпущена . У 1775 році Катерина видала "Установи для управління губерній Всеросійської імперії " , відповідно до яких була проведена обширна реформа . Замість тричленного адміністративно -територіального поділу вводилося двухчленное . У 1785 році була опублікована Жалувана грамота дворянству . У ній було все воєдино : свобода від обов'язкової військової служби, від податей , постійної повинності , тілесних покарань , монопольні права на володіння землею з селянами , право на торгівлю і промислове підприємництво . Одночасно з Жалуваної грамотою дворянству була видана Грамота на права і вигоди містам Російської імперії. У порівнянні з дворянським самоврядуванням виборні міські органи мали набагато менше прав і піддавалися державно - бюрократичної опіки.

Зовнішня політика Катерини II

 Катерина досягла величезних успіхів: після низки воєн вона придбала Крим та північні береги Чорного моря , повернула Росії російські області Речі Посполитої та приєднала Курляндию . У культурному відношенні епоха імператриці Катерини не менше чудова. Уряд її було освіченим , ліберальним і гуманним . Широке освіту і філософські ідеї зробили не тільки вплив на законодавство і політику , а й на літературний рух її часу . Катерина у своєму правлінні торкнулася багато чого до чого не доходили руки імператорів які були до неї . За загальним визнанням , в царювання Катерини , всупереч ліберальному настрою імператриці , кріпосне право досягло найбільшого розквіту ; воно перетворилося а повне право власності на людей і являло собою суспільне зло .

З роду заходів Катерини особливо характерні її заходи виховання та освіти , розроблені спільно з генералом І.І. Бецким . В епоху Петра великого уряд дбав насамперед про практичну сторону вчення , вимагало певної виучки . Катерина вважала кращим засобом виховання, насамперед виховати турботами уряду , "нову породу або нових батьків і матерів " . Ця нова порода людей , повинна була вирости у виховних училищах під наглядом педагогів. Для виконання цього проекту, за ідеї Катерини , приймалися різні заходи : підготовлялися викладачі , складалися підручники і т.д. Але це ідеї не судилося збутися , причиною була складність , дороговщіна самої справи .

 У ході зовнішньої політики імператриці Катерини розрізняють два періоди рівної тривалості . У кожному з цих періодів імператриця керувалася певним планом дій. Спочатку її захопила складена її дипломатами політична система , яка носила тоді назву "північного акорду " або "північної системи" . Вона полягала в тому , щоб з північних держав Європи скласти постійний союз і протиставити його спілці Австралії та Франції , які своїм з'єднанням могли чутливо порушувати політичну рівновагу Європи. Але Катерина абсолютно розчарувалася у своїй "північної системі " , тому що переконалася , що не можна примирити і об'єднати абсолютно різні і взаємно ворожі інтереси європейських держав. З колишніми союзниками у Катерини сталося охолодження , і по загальному ходу справ імператриця головне свій вплив перенесла з півночі на південь , на відносини з турками і татарами.

 Для того щоб успішніше діяти проти них , вона уклала союз з Австралією проти Туреччини і в підставу цього союзу поклала свій знаменитий " грецький проект " . Він полягав у тому , щоб , вигнавши турків з Європи на місці Турецької держави створити в Царгороді Грецьку імперію з православним государем . Ця широка політична ідея призвела до того , що Катерина зважилася приєднати до Росії Кримське ханство , а Туреччина через Крим почала другу війну з Росією. Але в той час охолодження призвело Росію до війни зі Швецією та до ускладнень у Польщі. Але поставлена ​​нею керівна мета не була досягнута , і " грецький проект " не був здійснений. Таким чином , у зовнішній політиці імператриці Катерини наміри не зовсім відповідали результатам. Незважаючи на це зовнішня політика Катерини створила Росії небувалу міць і служила прямим продовженням тих політичних успіхів , початок яким поклав Петро Великий. У той час , коли увага імператриці Катерини було звернуто на упокорення польських конфедератів , Туреччина оголосила війну Росії. Приводом для цього послужили прикордонні грабежі гайдамаків , але справжня причина була в тому , що турки були під ворожим Росії впливом Франції і за її навіюванню знайшли дану хвилину зручною для зведення своїх рахунків з Росією. Імператриця проявила велику мужність і стала діяльно збирати сили для боротьби. У перший же рік війни вдалося завдати туркам поразки ( у фортеці Хотина ) . Другий рік війни був вдалий. Граф Румянцев двічі розбив кілька разів найсильнішого ворога поблизу річки Пруту , на річках Ларі і Калулу . Особливо важлива і блискуча була Кагульська перемога , що відкрила дорогу на Дунай і навіть за Дунай . Перейшовши Дунай , різними дорогами попрямував до фортеці Шумлі , а передові його загони дісталися навіть до Балканських гір . За незвичайний подвиг першої російської переправи через Дунай і за перенесення війни вглиб Туреччини Катерина нагородила Румянцева чином фельдмаршала і титулом " Задунайський " . Не менш вдало діяла і друга російська армія : вона опанувала всім Кримом і утвердилася там . У 1774 році в російській таборі на правому березі Дунаю , в селі Кучук- Кайнарджи , було укладено мир між Росією і Туреччиною. Умови його були такі: 1. всі татари , що жили на північних берегах Чорного моря і по берегах Азовського моря , визнавалися незалежними від турецького султана ; 2 . Росія отримала Азов , Керч , 3. Російські піддані і купці отримали право на особливе заступництво турецької влади ; 4 . Туреччина зобов'язалася платити ( 41.2 млн. руб ) це був дуже вигідний для Росії світ .

 Приєднання Криму і великі військові приготування на Чорноморському узбережжі знаходилися в прямій залежності від " грецького проекту " , яким захоплювалися в ті роки імператриця Катерина та її співробітник Потьомкін. Турки були схилені скоріше оголосити війну Росії , поки ще росіяни не закінчили заповнення своїх озброєнь. Всі держави прийняли декларацію Росії , за винятком Англії , яка дуже часто захоплювала на морях нейтральні кораблі підлогу тим приводом , що вони везуть військову контрабанду . У той час , коли імператриця подорожувала по Новоросії і Тавриді , Туреччина зважилася почати війну. Перші місяці війни нещасливими для Росії , новий флот був розбитий на Чорному морі. Потьомкін впав духом і дуже мляво вів воєнні дії. Півтора року війна зосереджувалася біля Очакова , поки Очаків не було узято російськими після тривалого штурму . Слідом за цим Потьомкін передав начальство Суворову і росіяни стали наступати до Дунаю. Суворов здобув дві великі перемоги .

 Зі свого боку . Катерина , не отримавши великої допомоги від союзної Австрії , бажала закінчити війну . Світ був укладений в 1791 році на тих умовах , що Туреччина поступилася Росії фортецю Очаків і землі між Бугом і Дністром , а також визнала права Росії на Крим. Широкі затії "грецького проекту" довелося відкласти так як помер Потьомкін.

 Союз імператриці з Австрією та охолодження її до ідеї "північного акорду " і до колишніх союзникам повели до того , що ці колишні союзники , Пруссія і Швеція , стали діяти проти Росії .

 Не встигла імператриця закінчити війну з Туреччиною як події в Речі Посполитої зажадали її нового втручання в польсько - литовські справи . Польські патріоти усвідомлювали безсилля своєї держави і недоліки його пристрою . Поступово з'явився рух на користь реформ. Зразком майбутнього ладу для передових поляків служила Франція , в якій назрівав демократичний переворот і почалася велика революція .

 За конституцією 3 травня , престол Речі Посполитої ставав спадковим. У короля і його міністрів зосередилася влада . Шляхта зберігала своє панівне становище в державі. Зм'якшувалася колишня замкнутість шляхти : багаті городяни , входили до складу місцевої шляхти. Кріпосне право на селян скасовувалося . З'явився новий " особливий " порядок який поліпшував політичний лад держави і відрізнявся помірністю . Однак проти нього повстали всі ті , хто сліпо дорожив колишнім пануванням . Відкрилося усобиці. Другий розділ земель Речі Посполитої стався між Росією і Пруссією. Росія отримала Волинь , Мінську область . У уцілілої частини Речі Посполитої був відновлений старий , демократичний порядок.

 Не можна не дивуватися незвичайним успіхам імператриці Катерини . У 1767 році зібране нею в Москві представницьке зібрання піднесло їй титул "велика" . Коли мова йде про великих придбаннях імператриці , багато дають їй цей винятковий титул , тому що у своїй зовнішній політиці Катерина була прямою продовжувачкою Великого Петра .

  В кінці царювання Катерина намітила різкий переворот. У 1790 році був заарештований директор Петербурзької митниці Радищев . З часом Катерини російська політика входить у першу епоху свого розвитку і переслідувати нові завдання.

ВИСНОВОК

При Катерині II Росія увійшла в союз європейських держав. Розміщення Росії шукали усі без винятку володарі, країна вийшла по всіх бажаним морях , розцвіла в мистецтві , покрилася мережею шкіл .

 Час Катерини стало не тільки золотим століттям російської державності , але і розквітом мистецтв і наук у Росії . Катерина ніколи не підвищувала голос на своїх слуг , на відміну від інших імператорів. Заборонила своєї знаті бити холопів .

 Бажаючи досягти успіху скрізь вона нічого не забувала . Вступивши на Російський престол , вона бажала добра і намагалася доставити своїм підданим щастя , свободу.

 Вона легко прощала і ні кому не живила злоби . Вона любила мистецтво і обожнювала на людях. " Усі роки її правління Катерини були золотими " - так говорять багато істориків . Катерина залишилася в народній пам'яті сяючою зіркою епохи , по праву званої єкатерининської . Ні до, ні після Катерини в Росії не було правителя сильніше, розумніше і блискучіше .

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Ш.М. Мунчаев, В.М. Устинов - «История России" Москва 1998г.

2. С.Ф. Платонов - «Полный курс лекций по русской истории"

3. М.Н. Зуев - «История России IV-XIX века"

4. В. Ключевский "Сочинения" 1985 г

5. Лариса Васильевна Книги 2"Жены русской короны"

6. Исторический лексикон (Энциклопедия)