Формы и методы роботы во время подготовки учеников к олимпиадам и конкурсам по украинскому языку и литературе (с опыта роботы)

СГ № 26

ФОРМИ ТА МЕТОДИ РОБОТИ ПІД ЧАС ПІДГОТОВКИ УЧНІВ ДО ОЛІМПІАД ТА КОНКУРСІВ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ ( З ДОСВІДУ РОБОТИ )

ОБДАРОВАНIСТЬ – завжди унікальна, тому марно шукати універсальні ознаки обдарованих дітей. Р.Стернберг

СУТНІСТЬ ПОНЯТТЯ «ОБДАРОВАНІСТЬ ДИТИНИ »

• У тлумачних словниках поняття: «здібний», «обдарований», «талановитий» уживаються як синоніми, що відображують рівень прояву здібностей.
• Здібності — це індивідуально-психологічні особливості, що відрізняють одну людину від іншої...

• Здібності та задатки розвиваються та реалізуються при умові сприятливого зовнішнього середовища. Ми визначаємо обдаровану дитину як таку дитину, що відрізняється від однолітків видатними здібностями, або вона має внутрішні передумови для високих досягнень, в тому або іншому виді діяльності. А під здібностями ми розуміємо індивідуальні особливості, які дозволяють при сприятливих умовах успішно оволодівати діяльністю.

Чинники, які впливають на розвиток талановитості, обдарованості дитини:

• природні передумови;
• соціальні умови життя;
• система саморозвитку.

Три головні види обдарованості :

• академічна , що виявляється в швидкості та легкості опанування значного обсягу готових знань;
• інтелектуальна , що полягає в особливій розумовій самостійності, у підвищеній критичності мислення, здатності самостійно глобально, по-філософськи осмислювати складні інтелектуальні проблеми;
• творча , тобто здатність до творчої самореалізації в різних галузях життєдіяльності.

ВИЯВЛЕННЯ ОБДАРОВАНИХ ТА ЗДІБНИХ ДІТЕЙ

Стосовно школярів можна виділити низку ознак, що засвідчують про можливу обдарованість в тій або іншій сфері:

• легкість навчання і засвоєння навчального матеріалу;
• тривала концентрація уваги, багатий словниковий запас, здатність до абстрактного мислення;
• схильність до дискусії з учнями і педагогами, неприйняття суворих вимог дисципліни;
• допитливість, винахідливість, наполегливість, цілісність, високі ідеали;
• підвищене почуття гумору, гостра реакція на несправедливість тощо.

Обдаровані діти – майбутній цвіт нації, інтелектуальна еліта, гордість і честь країни, її авторитет, а тому

перед кожним педагогічним колективом стоїть завдання спрямоване на забезпечення формування інтелектуального потенціалу учня шляхом створення оптимальних умов для розвитку всебічно обдарованої молоді.

Формування ключових компетенцій відбувається на кожному уроці. Для забезпечення широкого спектру умінь, навичок, практичного застосування набутих знань, добираємо систему уроків: уроки-лекції, уроки-захист проектів, уроки закріплення знань. За формою та ступенем самостійності організації діяльності учнів перевага віддається інтерактивним урокам. Застосовуємо проблемне навчання, проектне навчання, ігрові ситуації, «мозковий штурм» тощо.

Отже, кожна особистість має потенціал здібностей, а завдання сучасного вчителя розвивати ці здібності та управляти процесом їх розвитку.

ФОРМИ І МЕТОДИ РОБОТИ З ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ

У роботі з обдарованими дітьми вчителі школи використовують такі форми навчання:

• індивідуальні;
• фронтальні;
• групові.

• Фронтальні заняття – дискусії, семінари, організаційно-діяльнісні ігри, рольові ігри.
• Групові заняття – парні, постійні групи із зміною функцій їх учасників, груповий поділ класу з однаковим завданням, з різним завданням.
• Індивідуальні заняття - диференційований підбір завдань з вищою складністю для здібних учнів, які цікавляться певною дисципліною значно глибше, підготовки вчителем списку додаткової науково-популярної літератури для виконання індивідуальних складніших завдань, індивідуальні творчі завдання тощо.

• В обдарованих дітей чітко виявляється потреба в дослідницькій і пошуковій активності — це одна з умов, що дозволяє учневі зануритися у творчий процес навчання і виховує в ньому жагу до знань, прагнення до відкриттів, активної розумової праці та самопізнання.

• У навчальному процесі розвиток обдарованої дитини слід розглядати як розвиток її внутрішнього діяльнісного потенціалу, здатності бути автором, активним творцем свого життя, уміти ставити мету, шукати способи її досягнення, бути здатним вільно обрати і відповідати за нього, максимально використовувати свої здібності.

Саме тому методи і форми роботи вчителя повинні сприяти розв'язанню поставлених завдань. Для цієї категорії дітей застосовуються такі методи роботи:

• дослідницький;
• частково-пошуковий;
• проблемний;
• проектний.

Як розвивати творчі здібності обдарованих дітей

1.Підхоплюйте думки учнів й оцінюйте їх одразу, наголошуючи на їх оригінальності, важливості тощо.

2. Підкреслюйте інтерес дітей до нового.

3. Навчайте дітей систематичної самооцінки кожної думки. Ніколи не відкидайте її.

4. Виробляйте в дітей терпиме ставлення до нових понять, думок.

5. Учіть дітей цінувати власні та чужі думки. Важливо занотовувати їх у блокноті.

6. Пропонуйте цікаві факти, випадки та наукові ідеї.

7. Розсіюйте страх у талановитих дітей.

8. Стимулюйте та підтримуйте ініціативу учнів, самостійність. Пропонуйте проекти, що можуть захоплювати.

9. Створюйте проблемні ситуації, що вимагають альтернативи, прогнозування, уяви.

10. Під час занять чітко контролюйте досягнуті результати та давайте завдання підвищеної складності, створюйте ситуації самоаналізу, самооцінки, самопізнання.

11. Залучайте до роботи з розроблення та впровадження власних творчих задумів й ініціатив, створюйте ситуації вільного вибору і відповідальності за обране рішення.

12. Використовуйте творчу діяльність вихованців під час проведення різних видів масових заходів, відкритих та семінарських занять, свят.

13. Під час опрацювання програмового матеріалу залучайте учнів до творчої пошукової роботи з використанням випереджальних завдань, створюйте розвивальні ситуації.

14. Активно залучайте до участі в районних, обласних конкурсах, змаганнях, виставках.

Особливості роботи з обдарованими дітьми . Якості, якими має володіти вчитель для роботи з обдарованими дітьми. УЧИТЕЛЬ повинен:

1. Бути доброзичливим і чуйним.

2. Розбиратися в особливостях психології обдарованих дітей, відчувати їхні потреби та інтереси.

3. Мати високий рівень інтелектуального розвитку.

4. Володіти почуттям гумору.

5. Мати живий та активний характер.

6. Виявляти гнучкість, бути готовим до перегляду своїх поглядів і до постійного самовдосконалення.

7. Мати творчий особистий світогляд.

8. Бути цілеспрямованим і наполегливим.

9. Володіти емоційною стабільністю.

10. Уміти переконувати.

11. Мати схильність до самоаналізу.

Рекомендуємо в роботі з обдарованими учнями:

• застосовувати проблемний метод у

навчанні;

• проводити самостійні роботи творчого характеру;
• застосовувати індивідуальний підхід у навчанні;
• впроваджувати розвивальні творчі ігри;
• розв’язувати творчі завдання.

Також є широкий спектр позакласної роботи на виявлення та розвиток творчих здібностей учнів:

• це підготовка і участь школярів в олімпіадах ;
• дослідницька робота в МАН;
• участь у гуртках, факультативах;
• участь в інтелектуальних іграх;
• робота над проектом;
• участь у науково-практичних конференціях;
• участь в Інтернет-олімпіадах.

Підсумовуючи сказане, слід ще раз підкреслити, що турбота про розвиток обдарованих дітей сьогодні — це турбота про розвиток науки, культури, соціальний розвиток суспільства в майбутньому. Увага до розвитку обдарованої дитини має широке соціальне значення.

ІЗ ДОСВІДУ РОБОТИ З ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ

Одним із напрямків роботи з обдарованими учнями є підготовка їх до предметних олімпіад. Заслуговує на увагу систематичність та наступність та перспективність цієї роботи.

Предметна олімпіада - це вид інтелектуального змагання між учнями, яке допомагає розвинути дух суперництва, урізноманітнити навчальний процес, опанувати більше, ніж шкільні підручники…

Для вчителя підготовка до олімпіад є благодатним полем експериментальної діяльності. Усі творчі знахідки, методичні наробки можуть бути впроваджені в педагогічну практику й принести вагомі результати. І тут ми хочемо поділитися власним досвідом.

Свою роботу ми плануємо в чотири етапи:

1 . Виявлення обдарованих учнів;

2. Створення умов для розкриття їх потенційних можливостей на уроках ;

3. Навчання в рамках мовно-літературного гуртка, факультативу або спецкурсу;

4. Індивідуальна підготовка.

1. Умови роботи в школі дозволяють проводити виявлення учнів зі здібностями в 5-6 класах. З цією метою я проводжу анкетування, тестування, бесіди з дітьми, їх батьками, вчителями. На ранніх етапах вивчення української мови та літератури робота проводиться індивідуально. На початковій стадії роботи необхідно сприяти розвитку в школярів інтересу до предмета - пропонувати для читання цікаву науково-популярну літературу.

2. Велика увага приділяється другому етапу – поурочній роботі. Зазвичай такі учні вже засвоїли шкільну програму свого класу. Тому доцільним вважаю пропонувати їм індивідуальну програму, творчі задачі, досліди.

3 . На третьому етапі, який може тривати до року, проводиться індивідуальна оцінка творчого потенціалу і психологічних особливостей кожної дитини. Якщо за цей час виявляється учень з оригінальним мисленням, великим обсягом знань – починається четвертий етап.

4. Якщо школярі показують, що хотіли б продовжувати поглиблювати свої знання, а головне, бажають брати участь в олімпіадах, необхідно починати з ними активну позаурочну роботу.

Плануючи самостійну діяльність школяра, необхідно націлювати його на роботу з наступними матеріалами:

• матеріали олімпіад різного рівня;
• вузівські підручники;
• спеціалізована література.

На індивідуальних заняттях набувається досвід розв’язування завдань підвищеного рівня складності, формується здатність до творчої співпраці з учителем.

У 7-11 класах пропонуємо учням олімпіадні завдання різних етапів олімпіад, пізнавальну літературу. Самостійність дитини має частковий характер. У десятому та особливо одинадцятому класах рівень самостійності зростає: учень уже здатен самостійно знаходити та опрацьовувати літературу, виконувати творчі завдання. Роль учителя зростає до якості наставника-консультанта, який допомагає учневі в розробці стратегії подальшого творчого розвитку.

Багато уваги приділяю диференціації навчального матеріалу (текстам лекцій, практичним завданням). Також використовую нестандартні форми проведення уроків: проблемні, міжпредметні лекції, лекції-дослідження, семінари-дискусії, семінари-дослідження

Методичні рекомендації з проблеми «Робота з обдарованими учнями в контексті підготовки до олімпіади»

Робота вчителя з обдарованими учнями має бути системною, неперервною, спланованою на перспективу.

• Доолімпіадний період:

Цей період починається на початку навчального року. Протягом цього часу передбачається робота безпосередньо в навчальних закладах, а також інші форми занять (гуртки, заняття окремих груп тощо).

Підготовка включає:

1. Вирівнювальні підготовчі заняття щодо повторення завдань минулого олімпіадного сезону, уведення в групу олімпіадників нових учнів. Ця робота включає як індивідуальні, так і диференційовані форми. Обов’язковою є також робота в групах.

2. Розв’язування завдань І та ІІ етапів попередніх олімпіад.

3. Проведення занять у формі « міні - олімпіад» для поступового психологічного налаштування учнів.

І етап олімпіади:

Шкільні олімпіади . Проводяться в навчальних закладах вчителями. Особливості проведення:

1. Участь беруть всі бажаючі.

2. Підбір завдань повинен бути диференційованим, тобто включати завдання 3-х рівнів:

- нескладні завдання репродуктивного характеру, які може розв’язати більшість учасників;

- завдання, які потребують творчого підходу до розв’язання;

- завдання, рівень яких відповідає ІІ (ІІІ) етапу олімпіади.

3. Умови проведення олімпіади повинні максимально відповідати умовам олімпіади наступного етапу.

Завдання, що пропонуються на шкільній олімпіаді, повинні враховувати той матеріал, що був засвоєний на момент проведення даної олімпіади за навчальною програмою, однак, складність цих завдань повинна носити олімпіадний характер, визначаючи вміння учнів логічно мислити, застосовувати програмний матеріал до більш складних завдань.

Традиційною основою завдань всіх етапів олімпіади є:

• синтаксичний розбір простого чи складного речення;
• творча мініатюра з української мови ;
• завдання з лексики або фразеології;
• завдання з правопису;
• письмовий твір з української

літератури;

• питання з теорії літератури;
• практикум з літератури.

ІІ етап олімпіади:

Міська олімпіада.

ІІІ етап олімпіади:

Обласна олімпіада. Цьому етапу олімпіади можуть передувати такі заходи: заняття в міській олімпіадній школі на базі методичного кабінету, ознайомлення з вимогами виконання завдань ІІІ етапу та рівнем складності завдань.

Досвід проведення попередніх олімпіад вказує, що при підготовці учителям-словесникам необхідно звернути увагу на такі проблеми:

1. При написанні учнями твору з української літератури треба:

• проводити глибокий аналіз твору, а не його переказ;
• робити власні висновки;
• забезпечити самостійність, послідовність і неординарність мислення;
• уникати описовості;
• використовувати цитати або посилатися на текст, але не переобтяжувати твір фактичним матеріалом;
• уникати відхилень від теми;
• дбати про чітку пропорційність вступу, основної частини і висновків (основна частина повинна займати не менше

2/3 твору);

2. Поглибити вивчення теорії літератури (чітке знання основних дефініцій, практичне використання теоретичних знань про елементи композиції й сюжету, про образи і тропи, метричну систему вірша, рими, римування, строфу тощо);

3. Учні середніх класів і старшокласники не вміють визначати віршований розмір, будувати метричну схему строфи. Причина цього явища – недостатня увага з боку словесників до глибокого аналізу ліричного твору, його образної структури, осягнення учнем ритмомелодичної краси вірша. А тому , незважаючи на брак часу, вчителям треба обов’язково попрацювати над завданнями практикуму з літератури.

4. При роботі над завданнями з української мови варто, щоб кожен учень повторив і закріпив знання:

• з лексики (синоніми, антоніми, застарілі слова, діалектизми тощо) та фразеології (пояснення фразеологізмів, складання з ними речень, підбір фразеологічних синонімів та ін.);

• з морфології (відомості про частини мови , особливості відмінювання іменників, числівників, вміння користуватися вищим і найвищим ступенем порівняння якісних прикметників і прислівників тощо);

• з синтаксису (фундаментальне знання видів простих і складних речень як на теоретичному, так і на практичному рівнях: конструювання речень, їх синтаксичний розбір, складання схем;

• з правопису (написання складних слів, правопис прислівників, уживання великої букви, апострофа, м’якого знака, правопис іншомовних слів тощо).

Методичні рекомендації до написання есе

Найбільш вдалим жанром письмової роботи, що сприяє розвитку креативних умінь учнів, є есе. Такий вид роботи в першу чергу спрямований на активізацію навчально-пізнавальної діяльності, розвитку творчого потенціалу особистостей та продуктивного, критичного їхнього мислення. Залучаючи школярів до написання есе, учитель розвиває їхнє самостійне мислення, навчає чітко й грамотно формулювати власні думки, структурувати інформацію, установлювати причиново-наслідкові зв’язки, ілюструвати поняття відповідними прикладами, удосконалювати стиль письма тощо.

Останнім часом одним із видів олімпіадних завдань є есе. Як же підготувати учня до цієї письмової роботи?

• Есе (від фр. «essai», англ. «essay», «assay» — спроба, нарис, лат. «exagium» — зважування) — це невеликий за обсягом прозовий твір–міркування , що має довільну композицію, у якому автор висловлює свої погляди на проблему чи думки з приводу спірного питання, не претендуючи на вичерпне висвітлення теми. Есе виражає суб’єктивні враження .

Відмінності есе від інших жанрів письмових робіт:

Особливості деяких видів

письмових робіт

Особливості есе

Твір на літературну тему

Аналіз художнього твору поєднано з власними роздумами. Учень часто залежний від чужих інтерпретацій тексту, робота зводиться переважно до переказування чужих думок

Яскраво виражена авторська позиція. Щоб виразити себе, автор есе наводить багато прикладів, проводить паралелі, добирає аналогії; використовує асоціації, символи, робить непередбачувані висновки, тож виникають несподівані повороти думки

Роздум:

строго визначена структура висловлення: теза, аргументи, висновок

Вільна композиція.

Оповідання:

Реферат:

Стилю притаманні легкість, ефект розмови із співбесідником, образність, афористичність

Мета – інформація чи інтерпретація, інформування про ідеї, пояснення і переконання, а не переказування подій чи ситуацій; немає вигаданих персонажів і сюжету

мета – зображення певної події, наявність сюжету й вигаданих або справжніх героїв

можлива компіляція досить великих уривків з авторських робіт з посиланнями на джерела

Ексклюзивна робота, у якій автор висловлює СВОЮ точку зору

Нарис:

у центрі – певна подія, яка справила сильне враження на автора

У центрі – суб’єктивна точка зору на проблему, подію чи ситуацію, яку автор описує чи аналізує

Побудова есе

1. Вступ – суть та обґрунтування вибору даної теми, складається з ряду компонентів, пов’язаних логічно й стилістично. На цьому етапі дуже важливо правильно сформулювати тезу, яку розкриєте в основній частині. Тут ви повинні погодитися з думкою автора повно чи частково або не погодитися. У вступі фокусується увага на проблематиці есе, ставляться ключові питання. Не зайвим буде вказівка ​​на актуальність (значимість для сучасного суспільства) проблеми есе.

2. Основна частина – теоретичні основи обраної проблеми та виклад ключового питання. Ця частина передбачає розвиток аргументації та аналізу, а також обґрунтування їх, виходячи з наявних фактів, інших доказів та позицій із цього питання. Основний зміст есе являє собою аналіз початкового

тези-гіпотези, який неможливий без пошуку заперечень, формулювання протилежних точок зору, знаходження парадоксальних рішень, пошуку прикладів із публіцистики, художньої літератури, із досвіду власного життя. Тут мало погодитися або не погодитися з чиєюсь думкою. Необхідно продовжити або доповнити її. Аргументи повинні бути послідовними. Кожна думка має підкріплюватися доказами. У процесі побудови есе необхідно пам'ятати, що один абзац повинен містити тільки одне твердження й відповідний доказ, підкріплений ілюстративним матеріалом.

3. Висновок – узагальнення та аргументація, які підсумовують есе або ще раз вносять пояснення, підкріплюють сенс і значення викладеного в основній частині.

Етапи роботи над есе

1. Вибір теми та визначення проблеми.

Зверніть увагу на точне формулювання теми есе, яка, як правило, формулюється так, що передбачає не одну «правильну» відповідь, а кілька рішень. Виявлення проблеми та її рішення становить основний зміст есе.

Перед початком написання есе, обдумайте його структуру та зміст. Найпростіше це зробити, поставивши самому собі декілька питань стосовно тематики. Формулювання відповідей на них допоможе в написанні основній частині. Намагайтеся відразу визначити стилістику свого майбутнього оповідання. Важливо пам’ятати про те, що чим чіткіше та ясніше буде поставлена ​​проблема, то тим легше підібрати матеріал для неї, тим динамічніше й цікавіше буде написана вами робота.

2. Підбір матеріалу

Як тільки тема стає ясною і сформульована проблема есе, необхідно витратити час на збір матеріалу (книги, статті, Інтернет-ресурси) і його аналіз. Корисно у вільній формі виписати все, що може знадобитися: поняття, протиріччя, асоціації, цитати, афоризми, приклади, тези, думки, аргументи, імена, події, тобто записати все, що здається потрібним, цікавим, що стосується теми.

У роботі важливими є докази. Вони бувають двох типів – якісні й кількісні. У першому випадку тезу необхідно підтвердити двома або трьома значущими і вагомими аргументами. А в другому випадку – теза аргументується масою різноманітних прикладів, у такому випадку написаний доказ буде всебічним.

Правильно написане есе потребує різноманітних засобів риторичної техніки. Рекомендується використовувати антитези, повторення, риторичні запитання, вигуки. У будь-якому випадку, використовуючи такі засоби, ви значно підсилите вплив на читача, проте використовувати їх потрібно доцільно і правильно.

3. Робота над чернеткою.

Роботу необхідно починати з чернетки, що дає можливість працювати творчо. Писати тільки на одній його стороні. Поля потрібні, щоб вносити виправлення та доповнення в процесі перечитування та редагування первинного тексту. На звороті аркуша залишається місце для запису цитат, прикладів, що конкретизують думку тощо. Обов’язково потрібно перевірити структуру: чи є логічний зв’язок між абзацами, чи в єдиному стилі написано роботу, чи немає зайвої інформації. Есе повинне вийти коротким і лаконічним. Уникайте помилкових емоцій і зайвих слів. Знайдіть щирий тон, не дуже офіційний, але і не надто розмовний. Внесіть до есе нотку оптимізму.

4. Написання есе.

Есе на тему : «Будь-яка проблема – це можливість стати кращим» .

На мою думку, будь-яка проблема – це випробування, а різні люди неоднаково долають їх.

Для одних це змога змінитися на краще, стати сильнішим, упевненішим. Для інших певне випробування долі стає фатальним. Не вірячи у власні сили, вони або й не намагаються розв’язати проблему, або після кількох невдалих спроб занепадають духом, опускають руки, не шукають іншого шляху подолання перешкод.

Прикладом того, як під тягарем нерозв’язаних життєвих проблем людина може поступово деградувати, перетворитися на «пропащу силу», може слугувати герой роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панаса Мирного та Івана Білика Чіпка Вареник. Втративши землю та зневірившись у справедливості влади, Чіпка пішов злочинною дорогою.

Взірцем подолання випробувань долі, загартування характеру є життя та творчість української поетеси Лесі Українки. Борючись із недугою, вона довела всьому світові, що будь-які труднощі можна подолати. Лесі допомагало в цьому життєве кредо, яке вона пронесла, як свічку, дорогою життя:

Так! я буду крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Буду жити! – Геть думи сумні!

На прикладі з власного досвіду я переконалася, що людина, гідно долаючи складні проблеми, стає сильнішою, більше вірить у свої сили, глибше відчуває підтримку людей. Так, моя мама, ще не повністю одужавши після аварії, почала вести активний спосіб життя: через півроку повернулася на роботу, до своїх учнів та колег, які їй в усьому допомагали.

Отже, кожна проблема – це можливість змінитись. Якими будуть зміни, залежить у першу чергу від самої людини: якщо вона сильна духом, то зміни будуть на краще, а якщо ж слабка – на гірше.

Як на мене, олімпіада – це чудовий спосіб зробити наше навчання дійсно цікавим, адже вибір предмету, по суті, залежить виключно від бажання учня, а наявність «жаги», «пристрасті» визначає рівень мотивації, яке є чи не найголовнішою вимогою при підготовці.

ДОКЛАД

ПІДГОТУВАЛА :

учитель укр. мови і літератури

Семенова Н.В.