Интересные задания и игровые формы работы на уроках русского языка

Игровые формы работы на уроках украинского языка

Мова - багата і розмаїта, як всесвіт. У ній закарбовано все, що пізнала, пережила і відчула людина. Мова українського етносу за­фіксувала історію, традиції, культуру, інтелекту­альну і виробничу діяльність, світобачення, дух нашого народу, його менталітет. Тому-то рідна мова є однією з найважливіших ознак і чинників освіченої, національно свідомої людини, вона займала, займає і буде займати чільне місце у сис­темі середньої освіти, а працювати над нею учні мають охоче, з радістю і задоволенням.

Вивчення української мови в школі передбачає, як відомо, реалізацію трьох основних, тісно пов'я­заних між собою завдань:

1) дати школярам знан­ня з мови і вміння використовувати їх у практиці спілкування;

2) розвивати мислення, творчі вмін­ня й здібності;

3) виховувати національно свідому особистість.

Навчальна мета включає передусім базову лінгвістичну освіту - опанування школярами знань про мовну систему, її рівні, структурні оди­ниці та засвоєння норм літературної мови і на цій основі формування вмінь і навичок свідомого ви­користання мовних ресурсів у процесі мовлен­нєвої діяльності в різних сферах суспільного жит­тя. Результативність реалізації навчальної мети -свідомість, міцність і глибина знань учнів з укра­їнської мови, як і будь-якої іншої навчальної дисципліни, перебуває у прямій залежності від активної зацікавленості предметом, бажання зна­ти його. Збудження пізнавального інтересу до українського слова, любові й поваги до нього винятково актуальні нині, коли й далі триває огульне зросійщення підростаючих поколінь, у якому, на жаль, чи не основна роль належить на­вчальним закладам. Адже україномовна дитина, прийшовши в міську школу чи в середній або ви­щий навчальний заклад, змушена переходити на чужу мову, бо спілкування тут на перерві, позакласних та позашкільних заходах, спортивних змаганнях і т.п. ведеться (навіть у більшості шкіл, названих українськими) мовою наших сусідів.

Зацікавити школярів українською мовою як предметом навчання можна передусім шляхом уникнення одноманітності, шаблону і схематизму в роботі над словом, позбавлення учнів необхіднос­ті нудно зубрити визначення і правила. Чітке і доказове опрацювання мовних явищ та варіювання форм, методів і прийомів навчання, адекватних виучуваним фактам, є тими чинниками, які збуджують пізнавальний інтерес і стимулюють само­стійне мислення школярів. У зв'язку з цим має бути належно оцінена роль і місце у навчальному процесі цікавих мовних матеріалів.

"Цікаві матеріали з мови - це дидактичні мате­ріали, що сприяють цікавості навчання", а "ціка­вість навчання - це фактор підвищення інтересу до занять з мови"1. "Цікавість - це використання під час навчання різноманітних методичних прийомів і дидактичних засобів, щоб привернути увагу учнів, збудити в них інтерес до предмета, викликати прагнення до здобуття знань".

Щоб оцінити значення і місце цікавих завдань та ігрових форм роботи над українським словом, потрібно насамперед наголосити, що використан­ня їх ставить за мету не розважати, а навчати шко­лярів, збагачувати їх знаннями в обстановці розку­тості, задоволення і радості. "Зміст ніде не повинен приносились у жертву цікавості". Цікаві мовні матеріали не повинні знижувати рівень навчальної роботи, а, навпаки, нести мовознавчу інформацію, над якою учні із задоволенням або й захопленням працюють і яку легко, невимушено засвоюють. У процесі добору таких матеріалів учитель, крім цікавості, враховує всі загально дидактичні й мето­дичні принципи навчання, зокрема науковість і доступність знань. Для цікавих завдань і лінгвіс­тичних ігор добираються науково обґрунтовані мовні факти, які відповідають рівню підготов­леності школярів і захоплюють їх. Цікаві завдання і мовні ігри - це, по суті, вправи, спрямовані на засвоєння й осмислення знань у жвавій, приємній атмосфері. Робота над ними викликає інтерес, збу­дження, а. опора на емоційність сприяє кращому засвоєнню і запам'ятанню відомостей з мови. Тематика цікавих завдань і лінгвістичних ігор може бути безпосередньо пов'язана з, виучува­ними, визначеними програмою відомостями і може, особливо у позакласній роботі, охоплювати позапрограмові факти. У кожному разі цікаві мовні матеріали передбачають досягнення дидак­тичної мети - розширення і зміцнення мовних знань, збагачення словникового запасу школярів й удосконалення їхнього мовлення.

Використання цікавих, ігрових мовних мате­ріалів винятково важливе з погляду розвитку мислячої особистості. По-перше, такі завдання здебільшого є пошуковими. Вони ставлять учня перед необхідністю самотужки знаходити шляхи розв'язання, а отже, розпізнавати, аналізувати мовні факти, зіставляти їх і формулювати виснов­ки. А це розвиває творчі можливості школяра, його увагу, самостійність та ініціативність. По-друге, робота з цікавої мови створює позитивну мотивацію учіння, пробуджує бажання знати і нерідко стиму­лює прилучення до праці над словниками, науково-популярною мовознавчою літературою, що формує вміння учитися, виховує культуру праці. По-третє, самостійно відкриваючи для себе певні мовні явища, учень дістає задоволення, впевненість у своїх здіб­ностях, що зумовлює самореалізацію особистості.

Через відпо­відно дібраний мовний матеріал і завдання до нього демонструється багатство і розвиненість української мови, її мелодійність і краса. У грі словом школярі навчаються відчувати дух, виразність рідного слова. А тематично об'єднані дидактичні матеріали украї­нознавчого спрямування збуджують любов до рід­ного краю.

Серед цікавих завдань з мови називають цікаві за змістом і за формою проведення. Такий поділ досить умовний, оскільки в кожному разі школярі дістають певні відомості з мовознавства і зацікавлюються фак­тами мови. Але в першому випадку відомості пода­ються безпосередньо - у бесіді, повідомленні, обгово­ренні рефератів, науково-популярних праць з мово­знавства (П.Утевської, І.Вихованця, А.Коваль, Є.Чак та ін.). Тематика таких завдань різноманітна: походження української мови, місце її серед мов світу, висловлювання видатних людей про українську мову, виникнення письма, елементи історії мови, ети­мологія слів і фразеологізмів, місцевих топонімів, прі­звищ, особливості говірки та ін. У другому випадку "принцип цікавості виявляється й у виборі конкрет­них прийомів, завдань, лінгвісгачних ігор, які дають можливість з більшою ефективністю домогтися поставленої мети: привернути увагу учнів до певної проблеми, настроїти їх на поглиблене ознайомлення з нею, збагатити новими знаннями". Школярі при цьому також працюють над відомостями з мови, але останні пропонуються у незвичній формі - бесіді зі спеціально дібраними запитаннями, у змаганнях, загадках, різноманітних іграх. Така форма роботи зацікавлює, бо дає змогу виявити себе, тому активність школярів досить висока. Зауважимо, що немає жодної теми шкільного курсу, під час вивчення якої не можна використати цікавих завдань цього типу.

Скажімо, тему "Алфавіт" п'ятикласники опрацьо­вують без ентузіазму, вважають її засвоєною з 1-го класу. А тим часом багато школярів, добре знаючи алфавіт та ознаки звуків і букв ("звуки чуємо і вимовляємо, букви бачимо і пишемо"), сплутують їх протягом усіх років навчання. Приверне увагу до те­ми, змусить заглибитись у суть згаданих понять бе­сіда, у процесі якої учні розглядають їх в іншому ракурсі. Новий підхід зацікавить і допоможе розме­жувати названі поняття. Бесіда (змагання, аукціон) може охоплювати такі запитання:

Скільки в українській мові звуків? (38.)

А букв? (33.)

Чому ж не збігається кількість звуків і букв? (Деякі букви позначають два звуки, а деякі звуки передаються двома і більше буквами.)

Які букви завжди позначають звукосполучення? (ї, щ.)

Назвіть букву, яка бере участь у позначенні чотирьох звуків.

Відповіді про звукове значення букв при цьому ілюст­руються.

Доцільність запровадження й результативність ви­користання того чи іншого виду роботи з цікавої мови безпосередньо пов'язані з віком та рівнем підготов­леності школярів. Учні старшого віку, з достатнім рів­нем знань зацікавлюються новою для них інфор­мацією, охоче працюють над загальними питаннями мови, не передбаченими програмою. їх активізує ін­формаційна новизна, оригінальний підхід до лінг­вістичних явищ, яскравий і переконливий виклад. Старшокласників з тієї ж теми "Алфавіт" зацікавить становлення української абетки, історія позначення на письмі деяких українських звуків, наприклад, [ґ], [дз], [дж], звукосполучення [йі]. Підготовленим школярам посильні реферати і повідомлення на мовознавчі теми, а слухання цікавих відомостей з уст товаришів посилює інтерес та увагу до викладеного.

У роботі зі школярами молодших і середніх класів розповіді на цікаві лінгвістичні теми також результативні, але за умови, що вони короткі, до­ступні, достатньо і вдало ілюстровані. Школярів цьо­го віку активізують оригінальні формою завдання, лінгвістичні ігри.

Цікаві завдання та ігрові форми роботи викорис­товуються на уроці й у позакласних заходах. Вони особливо ефективні під час підготовки учнів до сприймання нового матеріалу та наприкінці уроку. Перед вивченням певної теми цікаві завдання прак­тикуються з метою збудити інтерес учнів, привер­нути увагу до неї. Вони є своєрідною розумовою розминкою. Так, перед опрацюванням відомостей про прикметник як частину мови учням пропону­ється описати будь-який предмет, не вживаючи слів на позначення якостей і ознак його. Після невдалих спроб робляться висновки про роль і місце при­кметників у мові, оголошується тема і починається докладне вивчення її.

Наприкінці уроку, коли знижується продуктив­ність праці, цікаві завдання, зокрема лінгвістичні ігри, знімають напруження, і школярі активно вико­нують вправи з теми в ігровій формі. Наприклад, вивчаючи переносне значення слова, учні до записаного на дошці або картках дієслова іти (пряме зна­чення - ступаючи ногами, пересуватись, рухатись) додають, вписуючи у клітинки, залежні іменники, з якими це слово вживається із зафіксованими в завданні значеннями: 1) крапати, 2) пересилатися, 3.) рухатися (колією), А) відраховувати час, 5) демонструватися, 6) вести (кудись), 7) витися, підні­матися (в повітря).

В і д и о в і д ь. їде 1) дощ, 2) лист, 3) поїзд, 4) годинник, 5) фільм, 6) шлях, 7) дим.

Особливо результативним та популярним є використання цікавих матеріалів і лінгвістичних ігор у позакласній роботі. Адже "принцип цікавості один із головних у позакласній роботі", оскільки участь у ній базується на засадах добровільності і тільки інтерес, прагнення про щось довідатись, одночаснодістаючи задоволення, приваблює шко­лярів, приводить їх на заняття гуртка, позакласні заходи. Ефективними з цього погляду є мовні конкурси, вікторини, аукціони, що практикуються як самостійні позакласні заходи і як складники шкільних вечорів, ранків, олімпіад; цікаві, добре оформлені мовні завдання у шкільній пресі; ігрові лінгвістичні матеріали, над якими учні працюють у позаурочний час, на дозвіллі. Комплекти їх є обов'язковими в оснащенні мовного кабінету.

Цікаві лінгвістичні завдання, які пропонуються школярам на уроках і позакласних заходах, мають раціонально поєднуватися з погляду як форми, так і змісту. Бажано, щоб у позаурочний час учні відповід­ного класу продовжували опрацьовувати тему, ви­вчену на уроках, розширюючи і поглиблюючи знан­ня шляхом використання нових, оригінальних фор­мою завдань. Це позитивно позначиться на якості за­своєння лінгвістичної теми.

У доборі цікавих матеріалів для будь-якого виду позакласної роботи з української мови не можна допускати різнобою. Позакласні заходи - заняття гуртка, вечори, конкурси і т.п. - слід присвячувати одній мовній темі й добирати всі цікаві завдання та ігри саме на цю тему.

Тема заходу може бути широкою ("Лексиколо­гія", "Іменні частини мови", "Члени речення", "Складне речення" і под.) і вузькою ("Вживання м'я­кого знака й апострофа", "Іменник", "Другорядні члени речення" та ін.). Чим вужча тема, тим більша ймовірність належного опрацювання її і більші можливості. Так, для першого туру конкурсу шести­класників "Знавець української мови" можна запро­понувати розділ "Іменник". Доцільно заздалегідь оголосити тему й дату конкурсу, перелічити най­складніші підтеми, з яких будуть поставлені питання ("Число іменників", "Групи іменників II відміни", "Кличний відмінок", "Редагування тексту з іменни­ками у родовому й орудному відмінках"), зазначити нагороди, що чекають на переможців. Учасники конкурсу, готуючись до такого змагання, працюва­тимуть цілеспрямовано й ефективно.

У методичному арсеналі досвідчених учителів на­громаджено чимало цікавих завдань та ігрових форм роботи з української мови. Найпоширеніші з них гуртові усні й письмові конкурси та аукціони "Хто більше?", "Хто швидше?", "Хто назве останнє слово?", "Хто краще?", естафети "Не помились", "Виправ по­милки", "Відредагуй", ігри "Ланцюжок" та ін. До них учитель (або й визначені учні) попередньо готує запи­тання і завдання з вивченої теми, визначає кількість очок за кожне. Наприклад, для конкурсу (аукціону) "Хто назве останнє слово?" з теми "Фразеологія" мож­на запропонувати такі завдання:

1) дібрати фразео­логізми зі словом голова, язик, знати

2) назвати си­нонімічні фразеологізми до зворотів замилювати очі, байдики бити;

3) навести усталені звороти-синоніми слів мовчати, тікати;

4) назвати фразеологізми, які прийшли в українську мову з античної міфології і літератури;

5) навести висловлювання українських письменників, що стали крилатими висловами;

6) "відремонтувати" фразеологізми (скажімо, мов­чить, як риба об лід; граблями по воді писано і под).

Для естафети з двох груп (записи можна робити на дошці або на аркуші паперу, тоді відповідно пере­дається крейда чи аркуш) прислужаться завдання з орфографії: виправити помилки; поставити, де слід, апостроф; записати слова з ь перед й та ін. Активі­зують підлітків і завдання на виправлення грама­тичних та стилістичних невправностей у реченнях, тексті. Жваво проходить гра "Ланцюжок", що тренує слух і увагу, учасники якої по черзі добирають слово, яке починається останнім складом (звуком, буквою) названого попереднім гравцем слова (навчати - типово - водомір - мірка - калорія і т.д.), і, не назвав­ши за 5 с або помилившись, поступово вибувають із гри.

Усі наведені форми роботи приваблюють учнів своєрідністю завдань і можуть бути засобом прилу­чення їх до активної праці над "буденними" питан­нями шкільного курсу української мови.

Зацікавлюють школярів мовні загадки типу: Що стоїть посеред землі? - [є]. Що є в краба, акули і кита, але немає в медузи? - [к]. Чим різняться сир і рис? (Порядком звуків) і под. Близькими до них є завдання на вилучення слів (словосполучень, речень), які відрізняються від інших значенням чи граматичними ознаками - "Третій (четвертий) зайвий": ураган, буревій, віхола (віхола - хуртовина); роль, шампунь, тюль (роль - жін. p.); покласти руку на серце, покласти руку на голову, покласти руку на стіл {покласти руку на серце - фразеологізм) та ін.

Своєрідним мовними загадками є шаради, лого­грифи, метаграми, криптограми. їх учні можуть не тільки відгадувати, а й складати, що, без сумніву, зміц­нює увагу до слова, позитивно позначається на знан­нях, допитливості, загальному розвиткові школярів.

Шарада - це мовна загадка, побудована на поділі загадуваного слова (словосполучення, речення) на частини, що являють собою мовні одиниці, які слід відгадати. Особливо вона ефективна у процесі робо­ти над фонетикою, графікою, морфемікою і слово­твором. Щоб скласти шараду, треба виділити час­тини (звуки, букви, склади, морфеми, словотворчі елементи, слова) і зашифрувати їх. Наприклад, слово ялинка ділиться на три частини-склади: я-лин-ка, кожний з яких зашифровується: 1) особовий займен­ник з двох звуків, що позначаються однією літерою; 2) назва прісноводної риби з трьох звуків - голос­ного і двох твердих сонорних; 3) назва 15-ї літери української абетки; ціле - різдвяне, новорічне дерев­це. Або у слові розсудливий виділяється і шифрується чотири морфеми: 1) корінь дієслова осудити. 2) пре­фікс іменника розбрат. 3) прикметниковий суфікс в іменнику проникливість. 4) закінчення прикметника твердої групи чоловічого роду у називному відмінку однини; ціле - прикметник із значенням здатний мислити, розумний.

Логогриф - вид мовної загадки, в якій задумане слово відгадується шляхом перестановки, додавання або вилучення з нього звуків, букв чи складів. У за­вданні наводиться значення даного й очікуваного слів та зміни, які слід для цього провести. Напр.: віднявши перший звук, перетворити заплетене волосся на комаху (коса - оса)] вилучивши звук, зробити з під­земного комахоїдного ссавця хатню тварину (кріт -кіт)] віднявши останній склад, замінити здійснення покарання на суворе покарання {карати - кара)] до­давши до кінця слова звук, перетворити розповідний жанр народної творчості на його оповідача (казка -казкар) переставивши склади, зробити з розпоря­дження державну скарбницю (наказ - казна) і т.д.

Близькими до логогрифів є завдання на відшуку­вання слова в слові (мур-кіт, ми-лити, лице-дія-ти та ін.), компонування слів із поданих у довільному порядку звуків ([а, и, л, в] - вила, вали, лави).

Метаграма - це загадка, у якій слово зашифро­вується через заміну в ньому одного звука чи букви іншим. При цьому наводяться значення першого і другого слів. Напр.:

Він узимку в хуртовину Коли ж звук один змінити,

Виростає біля тину. Можна влітку в нім пожити.

(замет - намет)

Для метаграми добираються слова типу: майка -чайка - гайка - байка; липа - лупа - лапа; ялина - калина - малина і под.

Використання логогрифів і метаграм результа­тивне під час вивчення фонетики, графіки, орфоепії й орфографії, оскільки привертає увагу до звукового складу слів, вимови й написання їх, сприяє диферен­ціації понять звук і буква.

Пожвавлює роботу і зосереджує увагу школярів складання і розгадування тайнописів – шифрованих записів.

Найпрості­шим є літерний тай­нопис, у якому скла­ди чи букви тексту записуються у фігу­ру, кружечки або й без них не в узви­чаєному порядку, а з інтервалом у два-чо-тири знаки. До текс­ту визначається пев­не завдання, найчас­тіше з граматики або стилістики. Напр., щоб записати вислів М.Вінграновського Народ всебічний. Слово - наш народ, підрахо­вуються знаки письма (їх 30), викреслюється фігура, розрахована на цю кількість знаків і шифрується текст: записуються літери у трикутники зверху і знизу по черзі. Учням пропонується завдання прочитати речення і виконати синтаксичний їх розбір.

Під час роботи над складоподілом слова О.Олеся Ні зір, ні сонця, ні весни без краю рідного немає можна розбити на склади (їх 17) і вписати у з'єднані між собою кружечки (квадрати, ромби):

Учні розга­дують тайнопис, обґрунтовують складоподіл слів сонця, весни, рід­ного, характеризують склади.

Набагато складнішим різновидом тайнопису є криптограма, у якій літери шифруються цифрами або іншими літерами. Найкраще в роботі з учнями вдаватися до цифр, які вказують на порядок літер в алфавіті (а-1,б-2,в-3і т.д.). Це дасть, крім усього, можливість додатково попрацювати над українською абеткою. Цифри заносяться в сітку клітинок, інтер­вал між словами позначається закресленням клі­тинки. Скажімо, слова Д.Павличка О рідне слово, хто без тебе я? кодуються так:

Підставивши замість цифр літери за їх порядком в алфавіті, учні дістають розшифрований вислів, пояснюють розділові знаки в ньому.

Складною для шифрування і розгадування є криптограма, у якій букви позначаються цифрами через ключові слова. Щоб розшифрувати таку криптограму, потрібно спершу відгадати слова, а вже потім, підставляючи замість цифр відповідні букви, про­читати закодований текст. Наприклад, висловлювання О.Олеся Рідна мова в рідній школі! шифрується так: 1) кожна буква висловлювання умовно позначається цифрою: р - 5, і - 1, д - 2, н - 8, а - 10, м - 3, о - 6, в - 4, й - 11, ш - 7, к - 9, л - 12; 2) добираються слова, написання яких включає всі літери тексту, скажімо: ко­рінь, мовний, лад, іиир',3) слова записуються цифрами, вказується їхнє значення: 9, 6, 5, 1, 8, 14 (корінь) основна значуща частина слова; 3,6,4,8,13,11 (мовний) - прикметник, утворений від іменника мова - влас­тивий мові; 12,10,2 (лад) антонім іменника безладдя, синонім іменника порядок: 7, 13, 5 (шир) спільнокореневий синонім іменника широчінь: 4) накреслюється сітка криптограми із 26 клітин (21 літера, 1 розділовий знак, 4 пропуски між словами) і 5) цифрами запису­ється в неї висловлювання.

Створення і розгадування таких криптограм - клопітка праця, проте цікава і важлива з погляду прилучення школярів до роботи над словом, що спо­нукає заглиблюватися в лексичне значення і фоне­тичну будову слова, мобілізує увагу й наполегли­вість, а вдало дібраний текст впливає на формування естетичних уподобань та національної самосвідомос­ті, водночас він може бути темою для розвитку зв'яз­ного мовлення - складання розповідей чи роздумів.

У процесі використання цікавих мовних матері­алів і лінгвістичних ігор у центрі уваги має бути зба­гачення й активізація учнівського словника. Адже, по-перше, активна мовленнєва діяльність можлива лише за умови наявності в мовця відповідного запасу слів і вміння вільно, за правилами логіки і граматики оперувати ними, компонуючи висловлювання. Кож­ному доводилося спостерігати (або й самому відчува­ти), як під час розповіді (чи виступу) мовцеві бракує слів, щоб передати думку, розповісти про бачене і по­чуте. По-друге, у роботі над удосконаленням мов­леннєвих умінь мають враховуватися, крім комуніка­тивної, й інші важливі функції мови, які реалізують­ся через слово, зокрема мислеформувальна (початок формування і чітко окреслене формування думки), пізнавальна, або акумулятивна (у мові нагромаджено досвід поколінь, через слово пізнається світ), інфор­маційна (змістовність мовлення), естетична (худож­ність, поетична краса), експресивна (вираження вну­трішнього світу мовця), імпресивна (дія на слухача) та ін. Чи не найефективнішими видами лінгвістич­них ігор, що сприяють розширенню, уточненню-й ак­тивізації лексичного запасу школярів, є досить попу­лярні нині чайнворди і кросворди. Вони важливі ще й тим, що уможливлюють реалізацію особистісного підходу, індивідуалізацію роботи.

Чайнворд - це загадка-головоломка, яка передба­чає відгадування за лексичним значенням слів, у яких остання літера попереднього слова є першою наступ­ного. За оформленням чайнворд складається з двох частин: креслення, ("ланцюжок" з клітинок, ромбиків, кружечків), до якого вписуються відгадувані слова, і пояснювального тексту - тлумачення загаданих слів. До нього ще додається відповідь. За набором слів чайн­ворди бувають загальні (містять слова з різних галузей життя) і тематичні (присвячені одній галузі науки, культури, побуту і т.ін.). Зрозуміло, що тематичний до­бір слів має більшу пізнавальну й навчальну цінність, бо асоціативні зв'язки полегшують засвоєння і запам'ятання слів та сприяють реалізації принципу міжпредметної інтеграції. Розгадування чайнвордів - це активна самостійна робота над словом, пошуки якого потребують кмітливості, інтелектуального на­пруження, а відгадування дає задоволення від успіху. Це своєрідне тренування мислення і пам'яті.

Ще ціннішим для лінгвістичного розвитку шко­лярів є складання чайнвордів. Воно включає такий важливий елемент навчання, як робота зі словником, потребує уваги й витримки. Процес складання чайнворда проходить такі етапи: 1) добір ланцюжка слів, у якому кожне наступне починається літерою попереднього; 2) визначення кількості букв у лан­цюжку (без першої або останньої кожного слова) і креслення фігури з клітинками за кількістю букв; 3) позначення цифрами на кресленні порядку слів з урахуванням кількості букв у них; 4) тлумачення дібраних слів. Наприклад, для чайнворда на тему "Пернаті" добирається ланцюжок слів: 1. Колібрі. 2. Індик. 3. Кулик. 4. Качка. 5. Альбатрос. 6. Страус. 7. Сич. 8. Чорногуз. 9. Зозуля. 10. Яструб. 11. Беркут. У ланцюжку 56 букв, відповідно у фігурі, скажімо, у вигляді літери П, виділяється 56 клітинок і познача­ється порядок слів. Для контролю варто заздалегідь вписати до фігури загадані слова. Найважливішим і загайним є визначення і запис значення дібраних слів. У підсумку маємо чайнворд:

1. Найменший на земній кулі птах. 2. Великий свійський птах, якого вирощують на м'ясо. 3. Невеликий болотний птах з довгими ногами і дзьобом. 4. Водо­плавний свійський і дикий птах. 5. Великий морський водоплавний птах. 6. Най­більший птах, який не літає, а швидко бігає. 7. Хижий ніч­ний птах із совиних. 8. Сино­нім іменників лелека, бусол. 9. Перелітний птах, що кладе яйця в чужі гнізда. 10. Лісо­вий хижак з коротким гач­куватим дзьобом і гострими, загнутими пазурами, синонім - коструб. 11. Великий хи­жий птах, якого викорис­товують на полюванні.

Додаткове завдання: описати одного з птахів.

За аналогією до чайнворда складаються завдання, в яких порушується принцип часткового накладання наступного слова на попереднє: між ними натомість позначається інтервал. Такі завдання практикують тоді, коли укладач, поряд з лексикологічною, на пер­ший план виносить ще й виховну чи культурологічну проблему, наприклад, записати назви жанрів худож­ньої прози чи поезії, козацьких клейнодів і зброї тощо.

Кросворд - це гра-задача, в якій фігури з кліти­нок (кружечків, ромбиків і т. ін.), що перетинаються, заповнюють літерами загаданих слів. За формою на­креслених фігур й особливостями перетину слів кросворди дуже різноманітні. Проте в кожному разі вони, як і чайнворди, складаються з двох частин: це фігура з клітинок, у якій проставлені цифри, що вка­зують на порядок відгадуваних слів, і текст - тлума­чення цих слів.

Складати кросворд починають з накреслення на чернетці фігури з клітинок, які перетинаються, і по­значають у них порядок слів, що їх належить відга­дати. Далі добирають і записують у чорновий варіант слова-відповіді. При цьому враховують кількість відведених на слово клітинок і спільні на перетині з іншими словами букви. Заповнивши чорновий варі­ант словами, можна креслити кросворд начисто і го­тувати другу частину - тлумачення слів.

Наводимо приклади різних за тематикою і конфігурацією кросвордів.

Кросворд "Синоніми". Розв'язати кросворд, добираючи до поданих слів синоніми.

По горизонталі:

1. Століття, сторіччя. 3.Трудно, тяжко, важко, сутужно. 5.Жара, пал. 6.Брость (винограду). 8.Жирно. 10.Сапфір.11. Звір (представник класу тварин). 12. Еге, так (ствер­джувальна частка).

По вертикалі:

1.Сторожа, караул, чата.2. Ґроно, китиця. 3.Скеп­тицизм. 4.Заплава. 5.Смуток, журба. 7.Схід (сторона світу). 9.Обман, ілюзія. 10.Донос, наклеп, донощик.

Додаткове завдання: усно описати гроно винограду.

Відповідь. По горизонталі: 1. Вік. 3. Скрутно. 5. Спека. 6. Ґроно. 8.Масно.10. Яхонт. 11 Ссавець. 12.Ага.

По вертикалі: 1. Варта. 2. Кетяг. 3. Скепсис. 4. Оболонь. 5. Сум. 7. Ост. 9. Омана. 10. Ябеда.

Кросворд "Слова з переносним значенням".

Розв'язати кросворд, відгадуючи слова за їхнім переносним значенням. Пояснити, що послужило ос­новою перенесення назви. Записувати слова слід за ходом годинникової стрілки від клітинки з рисочкою.

1. Кущик жита чи пшениці, залишений на ниві після закінчення жнив. 2. Значний; вигідно відрізняється від інших своїми якостями. 3. Група людей, народів, згуртованих дружбою, спільною діяльністю, інтересами.4. Плодотворно, з позитивними наслідками. 5. Ніким не орана або вперше зорана земля; ці­лина. 6. Виконувати ма­тематичну дію ділення. 7. Примушувати йти геть, проганяти. 8. Стрільба з гвинтівок, гармат. 9. Ви­мовляти, говорити скупо, нехотя (слова). 10. Водоплавний птах, що добуває їжу, надовго пірнаючи під воду. 11. Про жінку, дівчину надзвичайної, чарівної вро­ди. 12. Заглибина, в якій міститься очне яблуко; очна ямка. 13. Пред­ставник вищих ешелонів влади, який прагне війни, вважає, що всі конфлікти можна розв'язувати тільки силою зброї.

Додаткове завдання: розповісти про парад.

Відповідь. 1. Борода. 2. Видний. 3. Родина. 4. Плідно. 5. Новина. 6. Ділити. 7. Гонити. 8. Вогонь. 9. Ронити. 10. Нирець. 11. Богиня. 12. Орбіта. 13. Яструб.

Своєрідним є лінійний кросворд - білайнворд, у якому відгадані слова створюють ланцюжок, де на­ступне слово накладається на частину попереднього, а завдання-тлумачення слів пропонуються на двох рядках - зверху і знизу. Наприклад, білайнворд, при­свячений запозиченим словам, може бути таким (відповідь вдруковується):

Досить поширеними серед дорослих є сканворди, в яких завдання даються в окремій клітинці фігури.

Сканворд "Антоніми"

Створювати їх. як і білайнворди, досить складно. Можна вдаватися хіба що до спрощеного варіанта. Наводимо сканворд на тему "Антоніми" (відповідь вдруковується).

Додаткове завдання: назвати три синоніми прикметника сумний (невеселий, сумовитий, журливий, печальний, безрадісний, скорботний).

Складання кросвордів, особливо тематичних, дуже забарна робота. Тому можна практикувати різного типу завдання до фігур, у які відгадані слова вписуються тільки в горизонтальні або вертикальні рядки й не перетинаються чи перетинаються лише з одним словом. Складні завдання, як у кросвордах, так і в чайнвордах, можна полегшувати, додаючи під­казку - першу літеру чи склад або текст із трьох - чотирьох слів, серед яких і загадане. Наприклад, у крос­ворді, присвяченому застарілій лексиці, пропону­ється за лексичним значенням вибрати з трьох пода­них слово з військової лексики козаків. Правильно записані відгадки допоможуть прочитати у виділе­ному вертикальному рядку узагальнювальне слово.

1. Людина, що виго­товляла й обслуговувала гармати (довбиш, пуш­кар, товмач). 2. Отаман козаків на Запорозькій Січі (полковник, кошо­вий, сердюк). 3. Поміч­ник кошового осавула, що під час війни відав артилерією і продовольством (обозний, хорунжий, курінний). 4. Підрозділ й адміністративний округ запорожців (кіш, курінь. паланка). 5. Острів, на якому була розташована Запорозька Січ (Тамань, Перун, Хортиця). 6. Обраний козак, що очолював сотню (джура, бунчужний, сотник). 7. Клей мода - символ влади гетьмана, кошового {булава, пірнач, хоругва). 8. Козак Запорозької Січі, запорожець (осавул, січовик, отаман). Додаткове завдання: розповісти про кошового Сірка.

Зацікавленість школярів посилюється, коли зага­дані слова своєрідні за звуковим складом або мор­фемною будовою. Скажімо, пропонується вписати у горизонтальні рядки фігури слова, які читаються зліва направо і навпаки з однаковим звучанням та значенням.

1. Батьків або материн батько. 2. Актор пантоміми; міміст. 3. Орган зору. 4. Си­нонім прислівника тепер. 5. Велика повінь, розлив во­ди. 6. Машина для вирівню­вання і вкочування ґрунту, шляхового покриття. 7. Ра­діолокатор.

Додаткове завдання: розповісти про особливості пантомімивиду сценічного мистецтва.

Відповідь. 1. Дід. 2. Мім. 3. Око. 4. Зараз. 5. Потоп. 6. Коток. 7. Радар.

Або: виразно прочитати народні загадки. Від­гадати їх, відгадки вписати у пелюстки "квітки", на яких позначені початкові літери слів. Назвати м'які приголосні.

1. Хата - не хата, вікон багато, є куди влізти, та нікуди вилізти. 2. Тече, тече - не витече, біжить, біжить - не вибіжить. 3. Не махає крилами, а літає, у по­льоті птахів обганяє.

Відповідь. 1. Ятір. 2. Річка. 3. Літак. (й),(т),(р),(л.).

Для повторення деяких правил орфографії, особливостей будови словосполучень тощо можна використати завдання без тлумачення слів. Напр.:

"Спуститися" східцями, добираю­чи і вписуючи в ряди клітинок іменники жіночого роду з буквосполученням –льк, ньк- в давальному відмінку однини.

Орієнтовна відповідь.1. Жительці. 2. Яблуньці. 3. Квасольці. 4. Ялиноньці. 5.

Приятельці. 6. Сусідоньці.

Або: до поданих слів додати імен­ник друг у формі, якої вимагає діє­слово.

Відповідь. 1, 2, 4, 5 - другові; 3 - друга.

Цілеспрямована робота учнів над чайнвордами і кросвордами винятково цінна з погляду збагачення й уточнення словника. З метою активізації його та роз­витку зв'язного мовлення школярів доцільно прак­тикувати завдання на складання розповідей, описів чи роздумів, пов'язаних з темою чайнвордів і крос­вордів або окремими словами в них.

Ефективно можна використовувати в цікавих мовних матеріалах малюнки-ребуси, зокрема зобра­ження комічних мовленнєвих невправностей, зна­чення слів, фразеологізмів тощо.

Ребус - це, як відомо, загадка, в якій слова або речення зашифровані комбінацією малюнків у поєд­нанні з літерами або й без них. Компонувати ребуси складно, оскільки досить важко шифрувати малюн­ками слова, а оформлення потребує хисту худож­ника. Тому комплекти ребусів для мовного кабінету варто копіювати з журналів. А силами учнів можна комбінувати цифри та букви, у певному порядку розташовувати букви або добирати для шифрування назви простих для відтворення предметів. Напр.: з теми "Іменник" пропонується ребус із завданням назвати іменники, визначити відміну і групу їх.

Відповідь. Сім'я; сорока; надія; підгір'я; воїн; зал.

Роботу з ребусами можна поєднувати з додат­ковим завданням. Скажімо, із зашифрованих окремо слів відтворити загадку, відгадати її й назвати головні члени в реченні-загадці.

Названі і низка інших цікавих завдань та ігрових матеріалів, комбінування їх дає можливість урізно­манітнювати навчання і залучати школярів до актив­ної позакласної роботи з мови. Хотілося б, щоб класні й позакласні заняття з української мови не були шаблонним заучуванням та відтворенням відо­мостей про мову, а, збагачуючи школярів лінгвістич­ними знаннями та розвиваючи їхнє мислення і мовлення, будили ініціативу, бажання осягати мовні тонкощі й глибини, разом з новою інформацією дарували радість праці, замилування рідним словом.

Відповідь. Має дзьоб, як молоток, виліковує садок. -Дятел. Присудки має, виліковує.