Інтегрований урок в 10 класі за темою: «Харків у 1900–1939рр. Внесок діячів літератури краю в розвиток вітчизняної культури»

Україна

Департамент освіти Харківської міської ради

Харківської області

Управління освіти адміністрації Жовтневого району

Харківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 76

Харківської міської ради Харківської області

Інтегрований урок в 10 класі

за темою:

«Харків у 1900–1939рр. Внесок діячів літератури краю в розвиток вітчизняної культури»

Виконала учитель історії

Іваненко Ольга Василівна

Харків 2013

Тема: «Харків у 1900–1939рр. Внесок діячів літератури краю в розвиток вітчизняної культури»

Мета: ознайомити учнів з особливостями культурного процесу в нашому краї у першій третині ХХ століття у контексті суспільно-політичного розвитку, літературним життям Харкова цього періоду; розвивати в них уміння визначати зв’язок між змінами у суспільному житті і розвитком літератури, вдосконалювати навички самостійної роботи з першоджерелами, уміння використовувати набуті знання; виховувати шанобливе ставлення до традицій та історії рідного краю, любов до літератури та рідної мови.

Обладнання: документи, ілюстрації, портрети літературних діячів, мультимедійний проектор.

Тип уроку: інтегрований.

Очікувані результати. Після цього уроку учні зможуть:

• визначати й характеризувати основні чинники, явища і процеси, що впливали на розвитку культурного процесу краю цього періоду;

• порівнювати ідеї та цінності, що були характерні для тогочасної літератури, з сучасними державотворчими ідеями та культурними цінностями українців;

• оцінювати внесок діячів літератури Харкова у вітчизняну та світову літературу.

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент.

ІІ. Ознайомлення з темою та метою уроку. Мотивація навчальної діяльності.

Кохаю тебе, велике камінне місто! Поважне і сивіє, як старий дідуган, місто, здавалося, застигло в тьмі морозної зимової ночі. Коли з ясно освітлених театрів і кав’ярень зникали останні постаті людей і погасали вогні в останніх вікнах, будівлі міста починали жити. Вони сходились, радились і наводили порядок у себе в місті. На розі великих вулиць дві кам’яниці, пишаючись під білим сніговим серпанком, розповідали одна одній про події минулого дня у людей. Товстий будинок-банк, проходячи мимо, ввічливо їм уклонився, доторкнувшись до свого блискучого білого циліндра. Вілла-дача вкупі з палацом графа пронеслась верхи на міському манежі за місто, а церковця, побачивши їх, молитовно зашепотіла і прискорено захрестилась. Будівлі околиць здебільшого нудьгували…

Місто жило своїм особливим, інтенсивним життям, а коли на світанку починали ворушитись люди, кожен з будинків знов ставав на своє місце і німів. І ніхто з людей не знав про це життя міста – таке значне і повне змісту.

Гнат Михайличенко

ІІІ. Опрацювання навчального матеріалу.

1. Бесіда.

• Пригадайте основні події української історії першої третини ХХ ст.

Можливі відповіді:

В першій третині ХХ ст.. більша частина території України входила до складу Російської імперії. Тому і основні події були для них спільними. А саме: революція 1905–1907 рр. та постреволюційна монархічна реакція, Перша світова війна, революційні події та громадянська війна, встановлення радянської влади, створення СРСР, НЕП та радянська модернізація.

• Як ви можете оцінити вплив цих подій на культурний процес в Україні?

Можливі відповіді:

Усі вони мали значний вплив на культурне життя і формували певні особливості культурного процесу. Найбільше вплинули події революції та громадянської війни, а також НЕП та індустріалізація. Найяскравіше це проявилося у мистецтві і, зокрема у літературі.

Вчитель історії:

Перемога більшовиків у боротьбі зі своїми зі своїми противниками і запровадження НЕПу визначили зміст і напрямок розвитку культури в Україні в 20-ті рр.. пленум ЦК КП(б)У, розглядаючи національне питання знову підтвердив намагання партії здійснити всеосяжний контроль за культурою.

Історик 1.

Після відомих політичних подій 1917–1922рр. Харків стає не тільки адміністративною столицею радянської України, але і центром духовного відродження, важливим осередком розвитку української культури. 20-ті рр. були часом небаченого розвитку, відкриттів та сподівань в українській культурі. Тому цей період називають періодом відродження.

На період 1922-1927 рр. припадає утворення великої кількості літературних організацій. Найбільш масовими та відомими були «Плуг» –спілка селянських письменників, куди входили С.Пилипенко, П.Панч, А.Головко; «Гарт» – спілка пролетарських письменників, яку очолювали В.Еллан-Блакитний, М.Хвильовий, В.Сосюра; «Молодняк», «Нова генерація». Існували і групи «непролетарських» письменників: неокласиків (М.Зеров, М.Рильський), символістів (П.Тичина, Ю.Меженко), футуристів (М.Семененко, Г.Шкурупій), та інші. Активне створення літературних організацій супроводжувалось появою великої кількості періодичних видань: випускалися 61 український та 12 російських журналів.

Фізкультхвилинка

Історик 2.

Будинок «Слово» — житловий будинок в Харкові по вулиці Культури, 9 (первинна адреса — вулиця Червоних Письменників, 5, по війні — провулок Барачний, 9, потім — провулок Петровського, 9). Побудований наприкінці 1920-х років кооперативом літераторів.

Будівля, спроектована М.І. Дашкевичем в архітектурних формах, що займають проміжне місце між модерном і конструктивізмом, має в плані символічну форму літери «С» (слав. «слово (літера)»).

Ніщо не було забуте: високі стелі, великі вікна, під'їзди, крім звичайних, у двір, мали ще й парадні двері — назовні будинку (які, до речі, завжди були забиті), а на даху розташовувалися два солярії. Біля будинку, вище літери «С», для культурного відпочинку письменників та їхніх дітей, було влаштовано невеличкий сквер із клумбою, дерев'яними садовими диванами, кущами бузку та каштанами. А за ним — спортивний майданчик з волейбольним полем та баскетбольними щитами. Навпроти внутрішнього двору — череда сарайчиків, аби ощадливі письменники мали де берегти свої припаси та зайві речі. А для безпеки мешканців будинку будівельники улаштували справжнє бомбосховище, але, на жаль, воно могло зберегти хіба що від бомб. Заселений в 1930 році. Мешканці «Слова» були в першу чергу письменники, поети, драматурги, малярі, композитори, актори. Помилкою було б думати, що «Слово» було збудоване з мотивів створення сприятливих житлових та побутових умов для творчої еліти. Причини були, звичайно, важливіші. Маючи всіх пишучих українців в одній купі, легше було контролювати їхнє життя-буття. НКВС мало тут свої вуха і очі. До цього треба додати телефони, які запроваджено в усіх мешканнях. Чи варто згадувати, що на слідстві проти того чи іншого письменника його телефонні розмови наводили слово в слово як доказ для обвинувачення.

Хто ж вони мешканці «Слова»?

Учень 1.

Микола Хвильовий. (Слайд 1)

Романтик революції, безумно любив Україну, був основоположником справжньої нової української прози, відкрив літературну дискусію, стосовно самостійних шляхів розвитку української літератури. Написав новелу «Я (Романтика)», оповідання «Мати».

Приятелював Хвильовий з небагатьма, з невеличкою групкою письменників, і ця дружба була найвищої проби ― побратимством. Досвітній, Вишня, Куліш, Яловий, Йогансен, Слісаренко. Їх називали жартома «могутньою кучкою».

Учень 2.

Володимир Сосюра. (Слайд 2)

Мрійник, романтик, «Так ніхто не кохав. Через тисячі літ

Лиш приходить подібне кохання.

В день такий розцвітає весна на землі

І земля убирається зрання.»

Учень 3.

Остап Вишня. (Слайд 3)

Гуманіст, мрійник, автор «Мисливських усмішок», «Зенітки».

«Треба – любити людину.

Більше, ніж самого себе.

Тоді тільки ти маєш право сміятися…

Той сміх, що не ображає, а виліковує,

Виховує людину, підвищує…»

Учень 4.

Павло Тичина. (Слайд 4)

Людиною він був незвичайною. Юрій Смолич писав: «Можливо, постать Тичини навіть парадоксальна: тихий, лагідний, людяний, добросердечний, доброзичливий та скромний надміру, був він з породи велетнів духу, сили незрівнянної».

Один із дослідників творчості Павла Тичини Василь Стус вважав долю Тичини трагічною: видатний поет занапастив половину свого мистецького життя, присвятивши його боротьбі з власним талантом. Творча біографія Павла Григоровича Тичини позначена драматизмом, хоча життєвий шлях майбутнього поета починався досить спокійно і впевнено, не передбачаючи ніяких трагедій.

Ви знаєте, як липа шелестить…

У місяці весняні ночі? –

Кохана спить, кохана спить,

Піди збуди, цілуй їй очі,

Кохана спить…

Ви чули ж бо: так липа шелестить.

Ви знаєте, як сплять старі гаї? –

Вони все бачать крізь тумани.

Ось місяць, зорі, солов’ї…

«Я твій» - десь чують дідугани.

А солов’ї!..

Та вже знаєте, як сплять гаї!

Учень 5.

Микола Куліш. (Слайд 5)

Талановитий драматург, автор п’єси «Мина Мазайло», темою якої є міщанство й українізація.

Куліш-драматург – талант світового масштабу. В сучасній йому драматургії він не мав собі рівних.

Учень 6.

Гострі дискусії викликали п’єси «Народний Малахій» та «Мина Мазайло», поставлені Лесем Курбасом на сцені театру «Березіль». Хто ж він, Лесь Курбас? (Слайд 6)

Справжнє прізвище – Олександр Зенон Степанович, народився в родині акторів галицького театру, навчався у Львівському та Віденському університетах.

У 1926-1933 рр. театр «Березіль» працює в Харкові в приміщенні нинішнього Українського драматичного театру ім. Т.Г. Шевченка.

(Слайд 7).

Найближчим помічником у модернізації українського театру став Микола Куліш. Щаслива доля поєднала талановитого драматурга, оригінального мислячого режисера і цікавого художника. На превеликий жаль, митці були репресовані й розстріляні у 1937 році. Лише через двадцять років посмертно реабілітовані.

(Слайд 8)

Учитель української літератури.

Харків підтвердив свою роль культурного центру не тільки Лівобережної України, а й усієї країни. Тут праць овали театри, знімались кінофільми, відкривались музеї, писались вірші та прозові твори. Тут народжувались, жили й працювали талановиті люди які на віки прославили рідне місто.

Літературознавець.

На вулицях повінь людська розлилась,

І квіти весняні дарують коханим.

І усмішку добру ховає Тарас,

Всміхається тихо,

Всміхається нам, харків’янам.

Схвильоване серце, відчувши весну,

Вихлюпує ніжність, мов хвилі прибою.

І я вже до ранку тепер не засну –

Милуюсь тобою,

Мій Харків, милуюсь тобою.

Ю. Стадниченко

IV. Підсумок уроку.

Надзвичайно складно в рамках одного уроку розповісти про всіх митців, які народилися і творили у нашому місті. Сьогодні ми з вами говорили тільки про незначну частину поетів та письменників, які жили у Харкові у першій третині ХХ ст.

- Визначте, який внесок зробили діячі літератури нашого краю у розвиток вітчизняної культури.

- Спробуйте оцінити значення цього уроку для себе особисто.

V. Домашнее завдання.

Підготуйте повідомлення про внесок харків’ян у розвиток кінематографії.

ДОДАТОК А

Пам'ятник М.Хвильовому у Молодіжному парку в Харкові, 1995

Слайд 1. М.Хвильовий

Надгробок Володимира Сосюри

на Байковому цвинтарі в Києві

Слайд 2. В.Сосюра

Могила Остапа Вишні (1989-1956)

Слайд 3. О.Вишня

Надгробок Павла Тичини

на Байковому цвинтарі

Слайд 4. П.Тичина

Микола Куліш у 1920-ті роки

Слайд 5. М.Куліш

Слайд 6. Л.Курбас

Слайд 7. Харківській державний академічний український драматичний театр імені Т. Г. Шевченко.

Слайд 8. Меморіальна дошка з іменами письменників та митців — мешканців будинку «Слово»