Конспек Першого уроку

Тема. Україна – наш спільний дім

Мета: розширити кругозір учнів про рідну Україну;

формувати усвідомлення своєї приналежності до держави, уявлення про територіальний устрій України, про народну символіку та державні символи; викликати інтерес до пізнання своєї Батьківщини, її просторів; розвивати у дітей прагнення бути свідомим громадянином України, її патріотом; виховувати громадські почуття, бажання вивчати та примножувати державні і народні традиції.

Обладнання: карта України, картинки з краєвидами рідних місць, малюнки символів України.

Девіз уроку :

Виростай, дитино, й пам’ятай,

Батьківщина – то найкращий край.

Хід уроку

І. Мотивація навчальної діяльності

Вступне слово вчителя:

( Під мелодію вчитель читає напам‘ять акровірш)

У всіх людей одна святиня,

Куди не глянь, де не спитай,

Рідніша їм своя пустиня,

Аніж земний в чужині рай.

Їм красить все їх рідний край.

Нема без кореня рослини,

А нас людей, без Батьківщини.

– Що таке Батьківщина? Чому землю, на якій ми народилися, люди люблять більше за все на світі й називають її Батьківщиною?

1-й учень. Моя Батьківщина – це вишеньки цвіт

І верби над ставом, й калина.

Моя Батьківщина – це мрії політ,

Це рідна моя Україна!

2-й учень. Моя Батьківщина – це наша сім‘я,

Затишний куточок і хата.

Це мама, татусь, бабця, дідо і я,

Всі рідні і друзів багато.

3-й учень. Моя Батьківщина – це злагода й мир,

Та небо бездонне й чудове.

Це пісня чарівна, що лине до зір,

Й дитинство моє світанкове.

4-й учень. Моя Батьківщина – ліси і поля.

Від них в нас і радість і сила.

Це та найсвятіша і рідна земля,

Що кожного з нас народила.

Учитель: Тож, напевно, ми всі розуміємо, що Батьківщина – це земля, на якій ти народився, де народилися твої батьки, усі ми.

Батьківщина – це твоє рідне село, місто, вулиця і твій будинок.

Батьківщина – це рідна мова, якої навчили тебе тато і мама , це колискова пісня, під яку ти засинав у ранньому дитинстві.

Батьківщина – це казки, які розповідала тобі бабуся, а їй розповідала її бабуся. Це зелена травичка і блакитна річечка. Це садок біля хати і безмежні хлібні лани.

Батьківщина – це наша рідна Україна.

Україна – це наша земля, наша країна зі славною історією, народ якої протягом багатьох віків боровся за свободу та незалежність.

Україна – це чарівні пісні, чудові народні традиції, мальовнича природа, талановитий народ.

Україна – це тихі води і ясні зорі, зелені сади, білі хати, лани золотої пшениці, медові та молочні ріки, розкішний вінок із рути та барвінку.

ІІ. Повідомлення теми уроку

Учитель:Сьогодні наш урок присвячений нашій рідній Україні. Адже в цьому році Україні – 20. Ми повинні пам’ятати дату 24 серпня 1991 року. У цей день наша Україна стала незалежною, демократичною, правовою державою.

Вона має свою Конституцію – Основний Закон України, тобто правила, за якими живуть українці.

А допоможе нам у розгляді цієї теми усний журнал. Тут ми дізнаємося про те, де знаходиться наша Земля, яку має площу, з якими країнами межує та багато іншого.

ІІІ. Основна частина уроку. Вивчення нового матеріалу.

Перша сторінка усного журналу «Моя Батьківщина – рідна Україна»

5-й учень. Ось погляньте на глобус. На ньому зображені океани і материки. На материках є багато різних держав і повсюди живуть люди. Людей на Землі багато і вони відрізняються між собою за кольором шкіри і розміром очей, говорять різними мовами, у кожного народу своя культура і свій побут, свої пісні, танці та звичаї. І кожна людина має свою батьківщину, яку любить над усе на світі. Бо Батьківщина як рідна ненька, її не можна ані купити, ані заслужити, вона одна у кожного і дається йому від народження. Ми живемо в Україні і називаємося всі українським народом. Ось подивіться на глобус, тут знаходиться Україна. (показує). Вона розташована в …? частині світу. На глобусі вона маленька, тому краще перейдемо до географічної карти і роздивимося її там.

6-й учень. Велика й прекрасна планета Земля.

Є тут океани, річки і моря,

Глибокі озера, квітучі рівнини,

І гори високі, й стрімкі їх вершини.

7-й учень. Багато держав є , людей і мов різних,

Та кожному мила одна лиш, єдина,

Найкраща з усіх, то є рідна країна.

Мені ж наймиліша – моя Україна.

8-й учень. Україно, земле рідна,

Земле західна і східна.

І південна і північна, -

В нас любов до тебе вічна.

9-й учень. Є в центрі Європи чудова країна,

Сягає корінням у сиві часи.

І це – незалежна моя Україна.

Тут гори Карпати, степи і ліси.

10-й учень. Шістсот і чотири ще тисяч гектарів -

Приблизно таку має площу вона.

Є Київ – столиця у храмах і славі

Та ріки: Дніпро, Дністер, Буг і Десна.

11-й учень. Ще Псел, Уж і Тиса та менші є ріки.

Курорти: Свалява, Бердянськ і Скадовськ.

Багато є сіл і міста превеликі:

Донецьк, Харків і Дніпропетровськ

12-й учень. У Донецьку є вугілля.

Хлібом славиться Поділля.

А в Карпатах є ліси

Дивовижної краси.

13-й учень. На Поліссі - льон цвіте,

Мов нагадує про те,

Що в моєї України

Простір – вільний,

Небо – синє.

14-й учень. Ґрунти чорноземні, джерела цілющі,

Озера блакитні і клімат м‘який.

Козацькая слава повік невмируща

Та шлях до свободи, завжди нелегкий.

15-й учень. Кругом нас держави - на кожному боці:

На північ від нас білоруси живуть,

На заході – Польща, словаки, угорці.

Молдови й румунів кордони ідуть.

16-й учень. На сході Росія із нами межує,

На півдні є Чорне й Азовське моря.

Та наша країна ні з ким не воює.

І світить нам мирна й щаслива зоря.

17-й учень. Усіх областей є в нас двадцять чотири

Та ще Автономна Республіка Крим.

Живуть всі народи у злагоді й мирі.

У нас в Україні є місце усім.

Інтерактивна гра: « Асоціативний кущ »

Учитель: З якими словами у вас асоціюється слово Батьківщина?

(Україна, рідний край, мама, оберіг, символи, Київ, пісня, прапор, Конституція, криниця, калина і т.д.)

Друга сторінка усного журналу «Київ – найстаріше слов‘янське місто»

Учитель: Чудовий день. Ясна пора.

Легенький вітерець повіяв.

На кручах сивого Дніпра

Стоїть столиця наша – … ( Київ).

– Чому нашу столицю назвали Києвом?

1-й учень. Літопис розповідає, що тут жили три брати – ватажки полянських племен. (Поляни - це племена, які розселилися по Дніпру та Дунаю. Найчисельніший слов‘янський рід). Кий зі своїм родом – на одній горі; Щек – на другій горі; А Хорив – на третій. І була у них сестра Либідь. І побудували вони місто. Та й назвали його на честь найстаршого брата Кия. Самого ж слова «місто» тоді ще не було. Його заміняло слово «град», тобто укріплення, огорожа.

От і вийшло, що новозбудований град був Київ, бо належало Кию. Пройшло багато часу. Слово «град» зникло, як і огорожі довкола міст, а назва міста залишилася.

2-й учень. Київ – місто історичне,

Йому вже багато літ!

А воно красиве, вічне

З нього почалась держава

У продавні ще часи,

В ньому наша міць і слава,

В ньому предків голоси.

4-й учень. Київ – серце України

І найкраще місце в світі.

Хоч пройшов усякі зміни -

Гарний все ж в зимі чи в літі.

5-й учень. Там церкви золото банні.

А в них дзвони сріблом куті.

Як задзвонять на світанні,

То на всю країну чути.

6-й учень. Гомін міста, шепіт тополиний,

Світлий простір сині небеса.

Київ наш – це серце України.

України гордість і краса.

На каштанах цвіт їх довгожданий

Розкрива, засвічує весна.

Київ – це оспівані каштани

І нових кварталів білизна.

7-й учень. Молодій, красуйся променисто.

Височій, злітай під небеса.

Києве – чудове наше місто.

України гордість і краса.

Третя сторінка усного журналу «Державні символи України»

Учитель: Кожна країна має свою мову, культуру, історію, власні звичаї і традиції і неповторні державні символи.

Що ж означає слово « символ»? Назвіть державні символи України?

Символ – це умовне позначення якогось предмета, поняття чи явища.

Герб – це символічний знак, ключ до історії, роду міста, держави. В ньому відображена триєдність життя: батько, мати, дитина, які символізують силу, мудрість і любов.

Гімн – грецьке слово, означає урочисту, похвальну пісню на честь багачів і героїв.

Прапор – полотнище певного кольору, або поєднання кольорів, офіційна емблема держави.

1-й учень. Подивись уважно на свій герб –

Ти в ньому прочитаєш слово «воля».

Важливіших нема з усіх людських потреб,

Як воля й гарна людська доля!

2-й учень. Золотогривий, гордий, неповторний,

З зображенням триєдності життя,

Відважний, мужній батько, мудра ненька

Й продовження життя і роду – їх дитя.

3-й учень. Багато літ минуло вже з тих пір,

Коли за нього йшли в вогонь і воду.

Він вистояв, здолав усіх невір

І знову став гербом свого народу.

4-й учень. Герб український, символ України –

Немає в ньому ні початку, ні кінця.

Пройшов випробування він і нині

Є символом своєї батьківщини.

5-й учень. Жовто-блакитний прапор угорі –

Це також символ нашої Вітчизни.

Які чудові світлі кольори!

Діставсь цей прапор нам від сивої дідизни.

Що колір жовтий – сонця й ниви золотої…

Нева дає нам хліб святий,

Дає нам всім життя,

Як і гаряче сонце, що його зростила.

6-й учень. А що блакитний – колір неба голубого

Блакиті ніжної і водного безмежного простору,

Водички любої, яку дає природа – мати,

Завдання наше – всім її оберігати!

7-й учень. Слова палкі, мелодія врочиста,

Державний гімн ми знаємо усі.

Для кожного села, містечка, міста –

Це клич один з мільйона голосів.

Це наша клятва, заповідь священна –

Хай чують друзі й вороги,

Що Україна вічна, незнищенна,

Від неї ясне світло навкруги.

Четверта сторінка усного журналу «Народні символи України»

Учитель: А ще в народу України є споконвічні символи, з якими пов’язане все їхнє життя. Хто може назвати ці символи? (калина, верба, тополя, чорнобривці, сонях, барвінок, волошка, мальви, про які розповідають учні класу).

Чим вони дорогі українцям?

Верба – журливе дерево, низько нахиляється до води, і схоже на долю нашого народу, територію якого часто завойовували загарбники, а народ змушений був терпіти і схиляти голову, не маючи сили відразу вигнати завойовників. І хоч народ наш терплячий, але він гордий і завжди рано чи пізно знаходив силу, щоб випрямити спину і підняти голову, щоб стати вільним і незалежним. Верба застосовувалась людьми для лікування, для того, щоб очищати воду у водоймах – через те садили її по берегах ставків, струмків та річок, а також біля криниць.

Калину завжди любили, її порівнювали з красивою дівчиною, в ній одвічні сум і радість. Калину садили всюди: по берегах річок і на могилах, під вікнами біленьких хат та біля розмальованих криниць; гронами червоних ягідок прикрашали весільні короваї і вплітали їх у вінок, ними лікували різні застудні хвороби та варення варили. А навесні в калинових кущах співали, не втихаючи, солов‘ї . Навесні калина приваблювала своїми квіточками – віночками, а восени – червоними ягодами, які горіли ясним вогнем в променях осіннього сонечка.

І тополю люди любили завжди. У своїх легендах і піснях оспівували її та порівнювали струнких дівчаток з тополькою. А злі свекрухи перетворювали своїх невісток на тополю в старих казках. Садили її завжди край дороги, мабуть, тому, щоб здалеку було видно село, бо росте тополина високою і дуже швидко. А найголовніше, мабуть, це те, що на високих тополях мостили свої великі гнізда лелеки, улюблені, оспівані в піснях і в казках пташки. Вони ж і діток приносили у великі українські родини.

А по землі стелився вічнозелений барвінок з голубими, як небо, квіточками, який любили люди за красу і невибагливість. Це символ вічного життя, любові, розлуки і пам‘яті. Тому обвивали барвіночком хліб і коровай, вплітали дівчата у вінок, садили, чи, може, він і сам виростав, на могилах дорогих людей, як символ вічної пам‘яті.

А криниця – це вічний символ життя. Бо без води не можна прожити. Українці завжди селилися там, де була вода. Тому до криниць в українців особливе відношення – вони у нас повсюди – розмальовані, прикрашені, горно оформлені й зачинені, щоб вода була чистою і холодною. А ще навколо криниці люди садили квіти, вербу і калину, ставили лавочку, щоб посидіти та погомоніти про останні новини. А в кожній криниці вода особливі, смак не схожий на іншу, хоч і кажуть, що вода не має смаку. А ще кажуть: «Не плюй в криницю, бо води доведеться напитись». Ось так!

П‘ята сторінка усного журналу « Народні обереги»

Учитель: Ось ми підійшли до п‘ятої сторінки журналу. Тепер розгорнемо її. А пригадаємо ми про народні обереги. А що воно таке народні обереги?

1- й учень: Народні обереги – це такі речі, які давалися людині для того, щоб оберігати її в далекій дорозі й кожного дня у побуті, бо вважалось, що річ, зроблена добрими руками і з добрими думками, мала магічну силу, яка захищала людину у найвідповідальніші хвилини її життя. Така річ оберігала від напасті, від ворожби, від дурного погляду, від кулі на полі бою.

Оберегами були, як правило, вишиті рушники, вишиті сорочки, вишиті мішечки для тютюну – табакерки, розшиті пояси і т.д. Тому що, вишиваючи будь – яку річ, мати або наречена, чи сестра думала про свою найближчу людину, думала з любов‘ю, з найкращими почуттями, і та висока і світла енергетика передавалася на річ, яку вишивали, з кожним порухом голки, тому і сорочка чи пояс, рушник та інші речі мали магічну силу.

2-й учень: Та й досі мати, проводжаючи в дорогу свого сина чи доньку, дарує вишитий рушник на щастя й на долю. Такий же рушник стелять під ноги молодим, щоб довгою і щасливою була їхня життєва стежка. Часто мама вишиває синові сорочку, яка служить йому оберегом.

3-й учень: А ще оберегами служать образи святих, які тепер часто вишивають, освячують і вішають у хаті, а раніше, та й нині, їх малювали. Хто такі святі?

Святі – це люди, які присвятили своє життя вірі в Бога і розповсюдженню цієї віри поміж людей. Як правило, ці люди жили лише самою вірою і відрікались від світського життя, а часто їх переслідували і жорстоко карали, але вони не відрікалися від Бога.

4-й учень: Обереги мої українські,

Ви прийшли з давнини в майбуття.

Рушники й сорочки материнські

Поруч з нами ідуть у життя.

Нам любов‘ю серця зігрівають -

Доброта і тепло в них завжди

Вони святість і відданість мають,

Захищають від лиха й біди.

Й образи, що на стінах у хаті,

Наставляють на істинну путь.

Українці – душею багаті

Крізь віки у майбутнє ідуть.

Шоста сторінка усного журналу «Народна скарбничка»

Учитель: Скільки приказок, прислів‘їв, загадок придумав наш народ про неньку – Україну! На цій сторінці треба згадати прислів‘я та правильно з‘єднати їхні частини.

Батьківщина – мати… життя віддай.

За рідний край… хоч помирай.

Який рід … а де чужина, там домовина.

За рідний край … а вдома краще.

Кожен край … такий плід.

Де не є добре, … умій за неї постояти.

Де рідний край, там і рай … має свої звичаї.

Сьома сторінка усного журналу «Літературний аукціон»

Учитель: Слова, які йдуть від серця, найщиріші та найтепліші. Тому настав час скласти вірш із теплих слів про нашу Батьківщину.

(Учитель читає вірш, а учні добирають останнє слово в риму)

Ось небо блакитне і сонце в зеніті,

Моя Україна – найкраща … ( у світі)

Моя Україна – це ліс і озерця,

Безмежні степи і чарівні … ( джерельця)

Красиві пейзажі і гори високі.

Маленькі струмочки і ріки … ( глибокі)

Міста старовинні і замки прекрасні,

Великі будови і дуже … ( сучасні)

Сади чарівні, мальовничі села,

Моя Україна – це пісня … ( весела)

Це щира, багата, як світ, її мова,

Крилата, така мелодійна, … ( чудова)

ЇЇ обереги – верба і калина,

Найкраща у світі – моя …( Україна)

Бо нам найрідніша, Вітчизна і мати,

То як же нам, дітям, її не … ( кохати)

Моя Україна - козацькая слава,

Така волелюбна і мирна … ( держава)

Вона дорога нам, і рідна, і мила,

Бо світ перед нами , як мати …( відкрила)

Вітчизна свята, дорога Україна,

для кожного з нас ти у світі …( єдина)

ІV. Підсумок уроку

Вчитель: Любі друзі! Сьогодні ми довели всім і самим собі, що Україна – це високорозвинена держава, що вона могутня духом, має свою історію, до речі, дуже багату, культуру, мистецтво. Українська мова – наша рідна мова – вважається чи не наймелодійнішою в світі. А яких вона виховує дітей – це просто мудрі, чемні, багаті душею дітлахи. Хоч малі, але вміють зберігати у своїх маленьких серденьках любов до матері – України.

Любіть Україну,

Як сонце любіть

Як вітер, і трави, і води.

В годину щасливу

І радості мить,

Любіть у годину негоди…

Не забуваймо, що ми – українці.

Бережімо рідну землю, національну гідність. Зростаймо справжніми громадянами і патріотами України.

Я люблю кожну квіточку в полі,

І струмок що до річки біжить,

І високі до неба тополі,

Й чисту–чисту небесну блакить.

І у синьому небі лелеки,

Й журавлину осінню печаль,

Й споришеві стежки,

Що далеко розійшлись по землі

В синю даль.

Учитель. Красивий, щедрий, рідний край,

І мова наша солов‘їна.

Люби, шануй, оберігай,

Усе, що зветься Україна!

Читання віршів про Україну

1-й учень. Україно, земле рідна,

Земле сонячна і хлібна.

Ти навік у нас одна,

Ти, як мати, найдорожча –

Наша отча сторона.

2-й учень. Там шумлять степи безкраї,

Наче вміють говорити.

Там ясніше сонце сяє,

Там солодше пахнуть квіти.

3-й учень. Різні в світі є країни

Є і бідні, є й багаті.

Та найкраще – в Україні,

Бо найкраще – в рідній хаті.

4-й учень. У всіх людей одна святиня,

Куди не глянь, де не спитай,

Рідніша їм своя пустиня,

Аніж земний в чужині рай.

Їм красить все їх рідний край.

Нема без кореня рослини,

А нас, людей, без Батьківщини.

Знаєш ти, що таке Батьківщина?

Батьківщина — це ліс осінній.

Це домівка твоя і школа,

І гаряче сонячне коло.

Батьківщина — це труд і свято,

Батьківщина — це мама і тато,

Це твої найкращі друзі

І бджола у веснянім лузі.

Учні читають виразно вірші про Батьківщину

Моя Батьківщина — це села й містечка,

Й верба, що пустила гілля.

І річка красива від нас недалечко...

Уся наша рідна земля!

Моя Батьківщина — це будні і свято,

І неба безмежного шир.

Щасливе дитинство, мама і тато,

Це радість, це ласка і мир!

Моя Батьківщина — це хата й калина,

Що виросла біля вікна.

Моя Батьківщина — це вся Україна,

Що в цілому світі одна!

10