Леся Українка. Розповідь про життя і творчість поетеси. „Вечірня година”, «Колискова», «Соловейковий спів навесні»

Урок №

ТЕМА. Леся Українка. Розповідь про життя і творчість поетеси. „Вечірня година”, «Колискова», «Соловейковий спів навесні»

МЕТА: розширити й поглибити знання учня про життєвий і творчий шлях Лесі Українки; визначити роль родини, культурного оточення й самоосвіти у формуванні світобачення письменниці; розвивати вміння і навички виразного читання, культуру зв’язного мовлення, вміння грамотно висловлювати власні думки, почуття, спостереження; узагальнювати, систематизувати висновки; активізувати словник учня; виховувати любов до художнього слова та почуття пошани, поваги до творчості Лесі Українки

ТИП УРОКУ: засвоєння нових знань

ХІД УРОКУ

Так, я буду крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Буду жити! Геть думи сумні!

(Леся Українка)

І.Організаційний момент.

Емоційне налаштування на урок

Наш сьогоднішній урок ми присвятимо чарівній людині, митцю, драматургу, фольклористу, перекладачу. Людині, яка з раннього дитинства у віці 4 років виявила неабиякі таланти до музики і літератури. Людині, 30 років свідомого життя якої були безупинним змаганням з хворобою. Назвіть її ім’я (Лариса Петрівна Косач).

Під яким псевдонімом ця людина знана в літературі та громадському житті? ( Леся Українка).

Тож нехай наше знайомство з Лесею Українкою та її творчістю стане для тебе уроком пізнання, відкриттям чогось нового, уроком роздумів і аналізу. Бажаю тобі плідної роботи.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Повідомлення теми та мети уроку (Запис дати та теми уроку в зошиті)

ІІІ. Актуалізація опорних знань учнів

Вступне слово вчителя

Подивися на портрет поетеси. Такою її знали близькі і знайомі, такою вона ввійшла у пам’ять прийдешніх поколінь. Вдумливі проникливі очі, ані посмішки, ані грайливого образу обличчя. У звичайному житті вона – слабосила дівчина. У літературі – титан духу, «дочка Прометея». Хто ж вона, Лариса Петрівна Косач-Квітка, знана у всьому світі як Леся Українка? Чому всіх і досі хвилює її творчість, яка залишається актуальною і в наші дні? Де черпала сили ця хвороблива, слабка фізично і незламна духом жінка? Яким було її життя? Дізнаєшся під час знайомства з її біографією.

ІV. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу

ЛАРИСА ПЕТРІВНА КОСАЧ-КВІТКА (ЛЕСЯ УКРАЇНКА) (25 лютого 1871 р.— 1 серпня 1913 року)

1. Родина письменниці.

Народилася майбутня поетеса 25 лютого 1871 року в місті Новограді-Волинському (колишній Звягель). Її батько Петро Антонович Косач і дві його рідні сестри — Одна та Олександра були причетні до революційного руху в Росії; мати — українська письменниця Олена Пчілка, відомий громадський діяч свого часу; двоюрідний дід по материній лінії Яків Якимовиич Драгоманов був декабристом; рідний материн брат Михайло Петрович Драгоманов — прогресивний діяч у галузі української культури й науки (публіцист, історик, літературознавець, фольклорист); друзі — родина письменника Михайла

Петровича Старицького, композитора Миколи Віталійовича Лисенка, українського бібліографа, критика, фольклориста Михайла Федоровича Комарова. Отже, виховувалась майбутня письменниця серед волелюбних революційно настроєних людей — гуманістів, патріотів своєї вітчизни.

2. Дитинство Лесі.

Серед шістьох дітей у сім’ї Косачів Леся була другою дитиною — на півтора року молодшою від брата Михайла. До тринадцятирічного віку Лесі вони були нерозлучні, за що їх жартома називали спільним ім’ям — Мишолосіє.

Найулюбленішими книжками Михайла та Лесі були «Кобзар» Т. Г. Шевченка, оповідання М. Вовчка, байки Л. Глібова, твори М. Гоголя, семитомник П. Чубинського з казками, легендами та піснями, казки Андерсена, сербохорватські пісні в перекладі М. Старицького та ін. Діти надзвичайно любили, як батько читав уголос твори О. Пушкіна, М. Салтикова-Щедріна.

Малі Косачі дружили з дітьми бідняцькими, бо батьки хотіли, щоб їхні діти зрозуміли, що рідний народ — це трудящий люд, щоб вони передусім навчилися шанувати свій народ, навчилися його звичаїв і мови.

З дитинства Леся цікавилися багатющою творчістю українського народу — піснями, казками, легендами. На все життя запам’яталася їй подорож літом у село Жаборлицю, що поблизу Новограда-Волинського. Там дівчина почула багато казок, повір’їв, пісень. А поетичні купальські та обжинкові обряди, які Леся бачила там, запали їй у душу на все життя.

3. Перші поетичні спроби. Літературна діяльність.

У 1878 році батька письменниці перевели на роботу до Луцька, куди в 1879 році переїхала вся родина.

Власне в Луцьку дев’ятирічна Леся написала перший вірш (присвячений засланій у Сибір тітці Олені — батьковій сестрі-революціонерці); тут захворіла на туберкульоз, з яким мужньо вела «тридцятилітню війну»; тут почав формуватися її світогляд поетеси-борця.

Ось подивіться фотографію Лесі тих років (альбом «Леся Українка»). Вдумлива, осяяна добротою, ясне, розумне чоло; на дівчинці народне вбрання.

З тринадцяти років Леся по-справжньому стала до літературної роботи. Її поезії друкувалися в Галичині, що входила до складу Австро-Угорської імперії.

За ініціативою передової молоді, М. Старицького та М. Лисенка в Києві був організований літературний гурток «Плеяда». Леся Українка як один з керівників цього гуртка дуже багато зробила в справі організації перекладів творів світової літератури українською мовою. (Показати репродукцію картини художника В. Зарецького «Леся Українка в гуртку «Плеяда”».)

У дев’ятнадцятирічному віці вона для своєї молодшої сестри написала підручник «Стародавня історія східних народів».

Одночасно з віршами Леся Українка писала й оповідання, публіцистичні та літературознавчі праці. Та чи не найвищої вершини її талант сягнув у драматичних творах, яких вона написала чимало.

У 1893 році у Львові за допомогою І. Франка виходить перша збірка віршів письменниці — «На крилах пісень».

З середині 90-х років Леся Українка зближується з членами таємних марксистських гуртків, починає вивчати марксизм, що позначилося на віршах її другої збірки — «Думи і мрії», яка вийшла 1899 року у Львові.

У 1902 році у Чернівцях виходить третя збірка поезій поетеси «Відгуки».

4. Боротьба Лесі Українки зі своєю хворобою.

У 1883 році Лесі в Києві прооперували ліву руку, що позбавило її можливості грати на фортепіано (дівчина мала неабиякі музикальні здібності). З цього часу назавжди скінчилося Лесине навчання з учителями, вона самотужки здобувала освіту — джерелом знань для неї були книжки і саме життя.

Пізніше в Берліні Лесі прооперували ногу, а туберкульоз прокинувся в легенях, потім у нирках. Але в боротьбі з хворобою Леся настільки загартувалася, що самостійно вивчила мови — французьку, англійську, італійську, німецьку, польську, болгарську, старогрецьку, латину.

Стан здоров’я письменниці погіршився, і вона їздить на лікування в Грузію і Єгипет. Та не зважаючи на важкий фізичний стан, перемагаючи біль силою свого духу, Леся Українка саме в останні 4–5 передсмертних років створила такі геніальні твори, як «Лісова пісня», «Камінний господар», «Оргія», «Триптих».

Це була титанічного духу жінка, донька Прометея… (Відкриваємо альбом «Леся Українка» і показуємо учням останнє фото поетеси.) Це фото Лесі Українки, уже смертельно хворої. Але ми бачимо той же мудрий, пророчий, добрий, хоч і засмучений, погляд, чисте, ясне чоло…

5. Вшанування пам’яті поетеси.

1 серпня 1913 року Леся Українка померла в Грузії, в містечку Сурамі, а похована в Києві, на Байковому кладовищі.

Сьогодні все прогресивне людство високо цінує творчість української письменниці, яка все свідоме життя боролася за втілення в життя волелюбних ідей, за щастя і рівноправність усіх народів. Її твори перекладні багатьма мовами народів світу і служать праві захисту миру й прогресу.

Пам’ятники Лесі Українці споруджено в Сурамі, в Батумі, в Ялті, в Луцьку, в Канаді (в Саскатуні), кілька пам’ятників у Києві.

Ім’я Лесі Українки носять вулиці, театри, школи, бібліотеки.

В багатьох містах, де побувала поетеса, відкрито музеї. Центральний музей Лесі Українки — в Києві на вулиці Саксаганського. Але найкраща шана пам’яті доньки українського народу — ростити в серцях людей посіяні нею зерна доброти, краси, мужності, волі, братерства.

6. Опрацьовування ідейно-художнього змісту поезії Лесі Українки «Колискова»

Поетична хвилинка

Коли м'який, ласкавий, тихий вечір

Лягає спати у траву шовкову,

Сон ніжний обійма за плечі,

Тоді я чую неньки колискову.

Слово вчителя

Отакий лагідний мамин наспів засівав дитячу душу любов'ю до людей, до природи, до всього живого. Під спів маминої колисанки виростали поети й композитори, хлібороби й захисники рідної землі, філософи й художники.

Кожен з нас із краю дитинства, з краю мальв і рути - м'яти, з краю червоної, як жар, калини під вікном рідної домівки й маминої колискової

2.1. Асоціативне мислення

Цікаво, що ти уявляєш, коли звучать слова «мама», «колискова», «дитина».

Які асоціації викликає у тебе слово «колискова»?

Які асоціації викликає у тебе слово «дитина»?

Я підготувала прислів’я про маму, але поки їх несли на урок, вони розсипалися. Допоможи мені поєднати частини цих прислів’їв.

У кого є ненька, то буде скрізь гладенько

Нема того краму, таке й дитятко

Шануй батька й неньку, у того й головонька гладенька

Тільки в світі правди, де мати народила

Які мама й татко, що рідна мати

Там земля мила, щоб купити маму

У давнину, коли народжувалася дитина,три дні і три ночі мати спала разом із дитям. Умивала його грудним молоком, годувала і наспівувала колисанок.

Колисочку, в якій спала дитина, вішали на рівні материних грудей, які були свого роду барометром. Якщо в груди віяло холодом, то колиску підіймали вище, а якщо було гаряче, то колиску опускали.

Для слабенької дитини виготовляли колиску з клену, для бадьорої – з ясена чи з верби, маленьких неспокійних дітей клали у колиску із тополі, а діток спокійної, здорової вдачі – з дуба чи явора.

У колиску ліворуч для доньки клали ляльку,зроблену з різнобарвної тканини, для хлопчика – праворуч сопілку. За давнім повір'ям, лялька і сопілка повинні були оберігати дитину від нечистої сили, хвороби.

Коли дівчинка хворіла, то ляльку закопували у землю, щоб вона забрала хворобу до себе. А коли дитина одужувала, то ляльку викопували, чепурили і знову клали до колиски.

Сопілочку для хлопчика зрізали з гілок калини чи верби, що росте коло хати із сонячного боку. Із першими ударами дзвонів у церкві батько повинен зрізати перші отвори в сопілці на знак гарного росту і здоров'я дитини. Коли все ж хлопчик хворів, то батько або дідусь грали на сопілці, щоб прогнати хворобу з хати.

Майже в усіх народів є улюблені рослини – символи. Є вони і в нас в України. Правду каже народне прислів’я: «Без верби і калини нема України». І тому часто матері колихали своїх дітей, сидячи під розложистим кущем красуні калини.

6.1. «Мозковий штурм»

-А як дійшли до нас колискові пісні, адже раніше люди не вміли ні писати, ні читати?

-Як ти вважаєш, чи багато людей знають колискову пісню?

-А тобі співала колискову пісю мама? Яку?

- Давай спробуємо визначити з тобою, яка ж пісня називається колисковою?

- Які, на твою думку, бувають колискові пісні?(народні, літературні)

6.2. Робота в зошитах

Пісні, які матері співають над колискою дітям, щоб приспати їх, називаються колисковими.

Окрім народних колискових пісень, є ще й літературні, написані талановитими поетами. Серед них — «Колискова» Лесі Українки.
Леся любила своїх молодших братика і сестричок, охоче забавляла їх, тому в пам’ять про це, мабуть, і написала свій вірш.

6.3. Виразне читання вірша «Колискова» вчителем, учне; прослуховування аудіозаписів («Місяць ясненький», музика Я. Степового; та інших творів.)

6.4. Словникова робота.
Хутко — швидко;
леле — вигук, синонім до ой;
хилитися — підкорятися.

6.5. Обмін враженнями від твору.
Що запам’яталося, вразило; чим схожий на народні колискові й чим відрізняється від них.

6.6. Проблемно-пошукові завдання.
1) Чи згоден ти із твердженням поетеси, що «Жить — сльози лить»? Свою думку обґрунтуй.
2) Чи можна «З долею битися»?

6.7. Слово вчителя.
У звертаннях до дитини, у народних та літературних колискових часто вживаються як художній засіб слова — зменшено-ласка-ві назви із суфіксами -есеньк-, -еньк-, -оньк-, -ісіньк-, -юсіньк- та ін.
Пестливі слова — це зменшено-ласкаві слова й вислои в художньому творі із суфіксами -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-, -еньк-, -оньк- та ін., які використовуються як художні засоби для передачі ніжності, любові, замилування, зворушення (інколи іронії). (Запис до літературознавчого словничка).

6.8. Робота над текстом твору

- Чи сподобалась тобі «Колискова» Л.Українки?

- Який настрій викликає вона у тебе?

- Яка картина поставала перед твоїми очима, коли звучала « Колискова»?

- Як читається ця пісня?

- З якою інтонацією треба читати «Колискову»?

- А в якому темпі: швидкому, середньому чи повільному?

- До кого звертається мама, схиляючись над колискою?

- Поясни, яке життя чекало на дитину в майбутньому?

- Із яких рядків віршів видно, що мати турбується про свою дитину?

- Від чого мама застерігає маля?

6.9. Вправи у виразному читанні вірша.

7. Опрацювання вірша «Вечірня година»

Слово вчителя.

Поетичний світ письменниці насичений ніжними й хвилюючими образами. «Вечірня година» — поезія, яка розкриває душу поетеси. Цей вірш Леся присвятила улюбленій мамі.

У поезії «Вечірня година» Леся Українка розповідає, як гарно гуляти вечором у садочку. Ми одразу переносимося у село, навкруги — біленькі хати, десь співає соловей. Природа і люди потроху засинають, чути колискову, яку співає мати дорогій дитині. І лише легенький вітерець порушує вечірню тишу.
Поетеса любить Україну, село, природу. Її поезія викликає любов і повагу до рідного краю. Своїм віршем автор переконує, що людина завжди повертається серцем до своєї домівки, а образи природи залишаються в її серці назавжди.

— Зверни увагу на те, кому поетеса присвячує вірш. Як вона вияв­ляє своє почуття у творі?

7.1. Виразне читання твору.

7.2. Словникова робота.

Неба зорі

місяць віконце

погуляю заспіваю

країні Волині

маленький весняний

хати мати

Читання слів «луною» за вчителем, потім — «буксиром».

— Добери синоніми до слів горе, красно.

— Добери антоніми до слів гарно, забудеш, ніч.

7.3. Повторне читання вірша учнем (мовчки).

7.4. Аналіз змісту вірша.

-Які картини природи зображено у вірші? (у вірші постають картини українського села з білими хатками, пишними садками. Дані картини вимальовуються за допомогою поетичних зорових образів сонця, місяця, зір, слухових – соловейка, вітру).

-Знайди порівняння. З якою метою їх вжито?
- Які речення за метою висловлення домінують у творі?
- Прочитай питальне речення, окличне.
- Знайди і прочитай слова, вжиті у зменшувально-пестливій формі.
- Поміркуй, чому у вірші їх так багато.
- Як ти розумієш вислів «Ой, чи так красно в якій країні,
Як тут, на нашій рідній Волині!»
- Знайди порівняння. (Ніч обгорнула біленькі хати, немов маленьких діточок мати… Вітерець весняний тихенько дише, немов діток тих до сну колише.)
- З якою метою їх ужито? (щоб краще передати уявлення , почуття).
- Яка тема твору? (зображення краси українського села в місячну, зоряну ніч).
- Яка головна думка твору? (любов до мами, уславлення рідної оселі)
7.5. Гра «Знайди рими».

— Знайди рими, добери до них свої.

7.6. Виразне читання вірша.

— З яким настроєм, в якому темпі ти читаєш вірш? Де будеш роби­ти короткі паузи, а де — довгі?

- Яке із запам’ятованих вами слів означає «найближче до Землі небесне тіло, її супутник»? (місяць)
- Яке було спільнокореневе до нього? (місяченько)
- Які були слова - синоніми? (лихо - горе)
- Яке слово римується зі словом «лихо»?

V. Підсумок уроку. Оцінювання

Гра «Закінчи речення» 

- Сьогодні на уроці я вчився... 

- Мені вдалося... 

- Складним виявилося... 

VІ. Домашнє завдання

Читати виразно поезії