Історія однієї фотокартки.

Історія однієї фотокартки

Надходить вечір – час таємних дум,

Але в душі чогось сьогодні сум,

Чому, не знаю і сама.

Можливо, тужиться дарма.

А ,може, винен той портрет,

Що в скрині знайдений. Пакет

Лежав у скрині потайний

Потертий, в плямах – не новий.

Ми розгорнули папірці:

На фотографіях бійці.

Тут ось дідусь, його брати,

Лежать солдатськії листи,

Які писались в ночі грізні.

В них біль, і сум, тривоги різні.

Беру останнє фото я ,

Вдивляюсь:це ж моя рідня,

Це рідний дядько – мамин брат,

Ще зовсім юний, а солдат.

На фронт утік він потайки,

Не знали навіть і батьки.

Не на гулянку він спішиь –

Вітчизну-матір ьоролить.

Під Курськом вже вони були,

коли німецькії тили

В полон забрали вояків,

Загін радянських хлопчаків.

Несолодко в полоні буть:

Фашист зрива на хлопцях лють,

Бо наші близько – на підході,

Тікати треба тій заброді.

А полонених же куди?

З собою – ні! В розстріл веди!

Кому вдалося, ті втекли,

Хоч й погубилися сліди.

………………………………………………….

Бабунька плаче все моя,

Адже не вся її сім”я

Вернулася із тих боїв,

Коли весь край палав-горів.

Немає звістки від синка,

Чи жив, поранений злегка?

Чи ж бо скалічений навік?

Чи втратив пам”ять чоловік?

Чому мовчить? Мовчить щодня?

Що, серце матері броня?!

Питається у всіх навкруг,

Он повернувсь із фронта друг…

А Олександр усе мовчить,

А серце в матері болить.

Вже сорок років як нема,

І похоронка не прийшла.

Замовлення дали в архів –
Прийшло посланіє з верхів:

«Ваш син загинув ,як герой ,

Строчили всі наперебій.

Поранення було смертельним,

І бій той був також пекельним.

Звільняли Польщу від орби.ю

І він дійшов також туди.

У вересні, в кінці війни,

Він смерть знайшов в чужій землі.

Чи є могила там солдат,

Які в землі сирій лежать?

Чи хто положить квіти тим,

Хто боронив не тільки дім,

А всю країну рятував

І про братів не забував.

Якщо немає обелісків,

Хай будуть поруч душі близьких,

А як немає і холма –

Хай поросте ковил-трава,

І виросте нехай калина,

Щоб знав, чия він є дитина.

А серце тужить і рида –

Сльозами долю омива.