Остап Вишня. Зв'язок автора із Донбасом. Відображення в його усмішках шахтарської теми. Тематика усмішки «Доісторичний струмент»

А ми сміємося і будемо сміятися разом із своїм дотепним, талановитим народом

Остап Вишня

1. Які види гумору ви знаєте?
2. Який твір називається усмішкою?
3. Хто започаткував цей жанр в літературі?

Усмішка – різновид фейлетону та гуморески, введений в українську літературу Остапом Вишнею. Своєрідність усмішки – в поєднанні побутових замальовок із частими авторськими відступами, в лаконізмі й дотепності.

Усмішка не набула значного поширення в літературі.

     Остап Вишня —письменник, який у 20-х рр. заохотив мільйонні маси до читання української літератури. Він був «королем українського тиражу». За життя побачило світ понад 100 збірок його творів, деякі з них неодноразово перевидавалися.Письменник      Б. Гжицький згадує: «Слава Остапа Вишні росли з кожним днем. Люди сміялись, тільки-но побачивши його підпис під фейлетоном чи гуморескою, наперед смакуючи її зміст. Величезним успіхом користувались його "Усмішки сільські", "Мисливські", "Закордонні" та інші. У ті часи (двадцяті роки) Павло Михайлович писав дуже багато. Щодня було щось нове. Його фейлетони і гуморески робили тиражі газетам, у яких друкувались. Він скоро завоював село, його ім'я стало чи не найпопулярнішим після Т. Шевченка. Адже півмільйонний тираж книжки в ті далекі тепер часи, кінець 20-х років, щось-таки значив».

  Боротьба народу в роки Великої Вітчизняної війни відбита в таких гуморесках, як «Прямою наводкою», «Хороша – хороша дівчина», «Доісторичний струмент» та багатьох інших. Тут автор не тільки у веселому стилі розповідав про мужність людей, а й нагадував про славні подвиги наших предків, викривав анти людську суть фашизму, пророкував неминучий крах кожному, хто з недобрими намірами цікавиться нашими селами й містами, полями й ріками, лісами й горами…

Усмішка «Доісторичний струмент» була  вперше надрукована в газеті «Молодь України» 1 серпня 1944 року.

          1. Хто ввів жанр усмішки в літературу?

   2. Чим характеризується усмішка?

   3. Наведіть приклади таких творів.

     4. Коли і де вперше була видана усмішка «Доісторичний  

         струмент»?

Остап Вишня

«Доісторичний    струмент»

Юрко Лоза, машиніст врубової машини і комсомолець, русявий і веселий хлопець, коли зустрічав було пенсіонера Івана Федоровича Вернигору, потомственого й почесного вибійника, що «всього тільки» 54 роки пропрацював на шахті, — так Юрко Лоза (між іншим — рекордист!) підкидав кашкета й гукав весело:    — Старикам почот!    — Здоров, здоров! — одказував Іван Федорович й привітно усміхався.    Юрко підбігав до Івана Федоровича, тис йому міцно руку і обов'язково закидав:    — Ні, хоч що ви там собі кажіть, дєдушко, а врубова машина — не обушок… Доки ви своїм обушком тяп-ляп, — я своєю врубівкою тонну та тонну, тонну та тонну. Так чи не так?    — Так-то воно так, а проте не кепкуй, Юрку, з обушка. Обушок своє діло зробив… Та ще подекуди й робить… Тільки ви, молодь, щодо обушка — слабка гайка…    — Ну, вже й слабка…    — А що, скажеш, — не слабка?    — Доісторичний струмент…    — Історичний який знайшовсь!? А спробуй доісторичним, як воно в тебе вийде?!    Отак було Юрко з Іваном Федоровичем при зустрічі обов'язково потримаються…    А треба вам по секрету сказати, що Іван Федорович дуже Юрка любив, а Юрко, як не зустріне днів зо два Івана Федоровича, — обов'язково постукає у його вікно:    — Чому вас не видно, дєдушка? Обушка нагострюєте, чи що?    — Ні, з врубівкою твоєю цілуюся!..    Це так було до війни…    А як німці захопили шахту, Юрко Лоза нищив фашистську погань, бувши комсоргом у партизанському загоні, а Іван Федорович цілими днями сидів біля вікна, сумно дивився на вулицю і, коли повз його двір проходила ворожа каска, люто стискав кулаки…    І завжди біля нього на лаві лежав його старий і вірний товариш — обушок…    Ганна Петрівна, дружина Івана Федоровича, поралася біля печі, прибирала в хаті… І все мовчки, все мовчки. Іноді тільки глибоко зітхала.    Сумною, чорною завісою обіп'яло всенький Донбас, а разом із ним і ту шахту, де ціле життя пропрацював Іван Федорович Вернигора і де становив рекорди машиніст врубової машини, комсомолець Юрко Лоза.      Одного осіннього вечора до хати Івана Федоровича вскочив захеканий Юрко:    — Заховайте!    Іван Федорович миттю одімкнув у присінку чуланчика й упхнув туди Юрка.    Ганна Петрівна присунула до дверей чулана діжку з водою.    Тільки-но вони приховали Юрка — грюк у двері…    Влетів до хати розлютований гітлерівець:    — Де партизан?    — Нема в нас ніякого партизана, — одказав Іван Федорович.    Фашист одіпхнув Івана Федоровича й ударив прикладом Ганну Петрівну…    Огледівши хату, він вискочив у присінок, перекинув діжку з водою й рвонув двері до чулана.    Іван Федорович вхопив обушок, вийшов у сіни, і, коли гітлерівець, націлившись, присів вибити двері прикладом, Іван Федорович махнув обушком так, як він махав ним у забої 54 роки підряд…    Був живий німець колись…    І не в Дрездені, і не в Мюнхені догнивав він, а в старому, давним-давно забутому шурфові, куди спровадив його Іван Федорович укупі з урятованим Юрком…    Як відбудували після фашистської навали шахту, Івана Федоровича щоранку можна було бачити біля прохідної, — 73 роки його не лякали, і обушок на його плечі аж вилискував…    Юрко підходив до Івана Федоровича і тис йому руку:    — Доброго ранку, дєдушко!    — Здоров, Юрку! Як здоровля?    — Дякую! Пошли, доле, обушкові вашому многая лєта!    — А врубова?    — Врубова, дєдушко, у забої машина дорога, а біля чулана нею замахуватись незручно…    — Так струмент, — кажеш, — доісторичний?    — Ой, дєдушко, історичний! Та ще ж і історія хороша!    — То-то ж бо й є!

1. Назвіть головних героїв твору.
2. Що об’єднує Юрка Лозу та Івана Вернигору?
3. Про який «доісторичний струмент» йдеться у творі?
4. Чому Юрко його так називає?
5. Доведіть, що перед Великою Вітчизняною війною у розвитку вугільної промисловості відбувся прогрес?
6. Як Іван Федорович ставився до Юрка?
7. З чого це видно?
8. Зачитайте рядки, в яких автор повідомляє про початок війни.
9. Як старий Вернигора врятував Юрка Лозу від гітлерівця?
10. Що змусило парубка змінити своє ставлення до обушка?
11. Як склалася доля героїв після війни?
12. Назвіть професійні слова з тексту твору. Спробуйте пояснити їх значення.
13. На чому заснований гумор Остапа Вишні: комізмі ситуації чи комізмі вислову?
14. Які почуття виникли у вас після прочитання?

Спробуй, чи креативний ти!

1. Складіть план усмішки.
2. Створіть кросворд з шахтарської лексики твору.
3. Дізнайтеся з додаткової літератури про зв’язок Остапа Вишні з Донбасом. Підготуйте повідомлення.
4. Назвіть усмішки Остапа Вишні на шахтарську тему.
5. Поясніть, як ви розумієте вислови:

• Людського сміху боїться кожен, навіть той, хто вже нічого не боїться. (Микола Гоголь)
  • Усміхатися – це завжди трішки показувати зуби.

(Народна мудрість)

• Дотеп – сіль бесіди, але не їжа.

(Вільям Гезмітт)

• Любиш жарти над Хомою – люби й над собою.

(Народна мудрість)

• У дім, де сміються, приходить щастя.

(Японська приказка)

• Де сміх, там і людина;

худоба не сміється.

(Максим Рильський)

• Від гніву старієш, від сміху молодієш.

(Китайське прислів’я)

Творче конструювання «Павутинка»

Знайдіть продовження до цитат:

• Юрко Лоза …
• Пенсіонер Іван Федорович Вернигора …
• Доки ви своїм обушком тяп-ляп …
• Тільки ви, молодь, щодо обушка – …
• А треба вам по секрету сказати …
• А як німці захопили шахту …
• Фашист одіпхнув Івана Федоровича й …
• І не в Дрездені, і не в Мюнхені …
• Врубова, дєдушко, у забої машина дорога, а …

Перевірте свої досягнення

1. Продовжіть речення «Усмішка – це …»
2. Хто ввів у літературу жанр усмішки?
3. Визначте тематику твору «Доісторичний струмент».
4. Розкажіть про зв'язок Остапа Вишні з Донбасом.
5. Доведіть, що автор добре був обізнаний із шахтарською працею.

*Кожна правильна відповідь оцінюється 1 балом.