Статья " На захист хімії"

Н а захист хімії.

За останні роки серед учнівської молоді поширюється негативне відношення до вивчення хімії. Досить часто від своїх учнів вчитель може почути фразу « мені це ніде і ні для чого не буде потрібно в моєму майбутньому житті». З усіх предметів шкільної програми хімію можно сміливо називати одним з недооцінених. І дарма.

Насправді, мало у якого ще з шкільних предметів є так багато переваг. По перше, знання хімії – одна з складових частин гармонічного розвитку інтелекту, що предполагає гарні знання у різних галузях, вміння орієнтуватись в навколишній дійсності, вірно пояснювати основні її прояви, вміння бачити єдність природи, знаходити зв’язки між різними проявами у природі і діяльністю людини. По друге, будь який інший предмет не має таких переваг по практичному застосуванню саме знань з хімії у побуті. Будь який інший предмет не розвиває так логіку та математичне мишлення, як хімія.

Хімія займає цікаве і не меньш достойне місце між фізикою та біологією. Але ж фізичне вивчення всього навкруги не враховує хімічний склад оточуючих конкретних речовин або їх совокупностей. Біологія, займається живою природою у всій її складності та різноманітностіі і підходе до життя з протилежної від фізики сторони.

Хімія – це майже кожний об’ єкт, на який падає глаз. Все, на чому ми літаємо, їздимо, практично все що ми їмо, надіваємо на себе, за допомогою чого зберігаємо в домі чистоту і порядок, все що невидно і нечутно відбувається всередині нас і навкруги нас і без нашої свідомої участі.

Хімія, як це не парадоксально - досить поетична і метафорична. Її поезія походить від алхімії.

Алхіміки, які заклали основу різноманіття матеріальних благ та удобств, доступних зараз для нас, жителів 21 століття, які відкрили дорогу до майбутніх знань, вже тоді, не розділяли познання матеріального мира та себе самого, вони вже тоді знали одне нерозривно пов’ язане з іншим.

Багато алхімічних трудів написані як поеми. До нашого часу дійшло багато алхімічних творів. Алхіміки описували свої досліди на мові, доступній тільки посв’ яченим. Особливо строго шифрувались рецепти виготовлення овіянного таємницею філософського каміння. Речовини і проведенні над ними операції позначалися термінами, які позичалися з міфології та астрономії. Крім того, кожний алхімік намагався використовувати власний шифр. Сучасні дослідники рідко наважуються на розшифровку тайнописів тих, хто у свій час був одержимий ідеєю пошука способів так званих трансмутацій ( тобто перетворень) металів.

Історія зберігла немало імен класиків алхімії. Кожний з них викладав свою філософію алхімії и водночас повідомляв цінні відомості, досить важливі для формування хімічних знань.

Середь металів, відомих в давнину, ( золото, срібло, ртуть, мідь, залізо), тоді « благородним» і совершенним вважалось тільки золото, інших відносили до неблагородних. Вважали, що в земних недрах спочатку утворюються саме руди неблагородних металів. Алхіміки того часу вважали, що потім в рудах з такими неблагородними металами відбувається поступове « облагорожування» металів , і вони ось так і перетворюються в золото. Алхіміки присвячували свої дослідження пошуку легкіх шляхів штучного перетворення неблагородних металів у золото. Вважалося, що втілити бажаний процес можно за допомогою овіяного легендами того, що серед алхіміків називали філософським камнем.

Процес добування філософського каміння, описаний в алхімічній літературі достатньо докладно, але і в іносказательній, алегоричній формі. Існує навіть повне описання без тексту, своєрідний алхімічний « комікс» - так звана « Німа книга». І що цікаво, ні в одному алхімічному труді немає ясних вказівок на вихідні речовини реагенти. Часто називаємі « філософська сірка» та « філософська ртуть» - не конкретні речовини, а лиш, первинні принципи побудови металів.

В різних джерелах є багато подібних описань самого філософського каміння та його чудової дії на метали. В протоколах про добування золота з неблагородних металів найчастіше говориться про важкий червоний або сіро - червоний порошок, який иноді виблискував, як осколки скла. Вважалося, що одна частина, за масою філософського каміння дозволяє перетворити в золото до 19 тис. частин неблагородного метала. Але в той же час, не існує ні одного описання процеса виготовлення самого філософського каміння, виготовленного при свідках.

Такі алхімічні захоплення не були чужді багатьом знаменитим природознавцям 17- 18 ст., як Ісаак Ньютон і Роберт Бойль. Цікаво, що в першій половині 18 ст. алхіміки випустили більше книг, ніж хіміки. І навіть, в наші дні, деякі ентузіасти продовжують шукати овіяний легендами « філософський камінь».

Але важливо те, що саме алхіміки виработали прочні навики хімічного експеримента. Вони докладно описали властивості відомих речовин, відкрили багато нових, практично важливих речовин: сульфатну, нітратну, хлоридну кислоти, «царську водку», їдкі луги, сполуки ртуті, сірки, сурьму, фосфор. Алхіміки винайшли порох і запропонували спосіб виробництва фарфора і каоліна. Нарешті, алхіміки ввели у обіход різноманітний лабораторний посуд. Сучасний історик алхімії В. Л. Рабінович характеризує алхімію як важливу попередницю хімії нового часу .

Що може бути більш цікавим, ніж розібратися в тому, що, та як відбувається у мінливому мирі матерії живої та неживої. Саме хімія і допомагає розібратися в цьому.

Професія хіміка – цікава, але досить складна професія. Щоб оволодіти нею, потрібно всеж – таки багато і наполегливо опановувати знання і навчатися. Але, також, потрібно усвідомити, що оволодіння будь якою професією починається з накопичення знань за шкільною програмою за предметом. І якщо поцікавитися де ж саме потрібні будуть знання з хімії, то досить багато можно назвати досить важливих та потрібних для суспільства сучасних професій. Отже, сучасним учням та ученицям - щире побажання змінити своє зневажливе ставлення до вивчення хімії і почати наполегливо отримувати

не такі вже і легкі щодо засвоєння хімічні знання але дуже важливі для подальшого формування та існування гармонійного середовища нашого суспільства.

Л. Г. Джос.