Сценарій "Прощання з початковою школою"

(Звучить пісня «Мы покидаем начальную школу»)

У ласкавому травневому повiтрi

Бузковий запах ллється i бринить.

Тож, на шкiльному нашому подвiр’ї

Останній дзвоник скоро продзвенить.

Це сльози й радiсть, свято i прощання.

Для когось вiн лунає перший раз,

Для когось справдi буде вiн останнiм,

А нас покличе у наступний клас!

Дозвольте, шановнi гостi i дорогi дiти, розпочати наше традиційне шкiльне свято - свято прощання з початковою школою. Це перехiд на нову сходинку в нашому життi, а отже, дуже важлива, визначна подiя.

Вiтаю всiх вас зi святом! Нехай цей день, цей випускний бал запам’ятається вам i стане приємним спогадом у майбутньому.

Сьогодні свято це - для вас!

Лунає музика - для вас!

І сонця промінь - теж для вас!

Мої малята, дружний клас,

Ми всі чекаємо на вас!

(Під веселу мелодію учні заходять у клас)

Життя - це таємнича книга,

І стільки в ній незвіданих доріг...

Ти озирнешся і помітиш,

Як швидко пролетів за роком рік.

Ми мусим пригадати дні прожиті,

І все спочатку пережити,

Сторінку за сторінкою гортати,

Щоб пригадати давні і близькі часи.

(На екрані фото лінійки у 1-му класі. На стенді рік 2010/2011).

Ось і перше вересня –

Скликає дзвоник нас.

Цей день ми не забудемо ніколи!

Як рано восени в свій перший клас

Веселим ранком ми прийшли до школи!

Учень

Давайте пригадаємо разом,

Як вперше на лінійці всі стояли,

Розгублені, малі, кумедні,

З-за квітів ледве виглядали.

(Відео лінійки з 1-вересня)

Учениця

Наче весела родина –

Всі ми зайшли в світлий клас.

І отоді й почалося

Нове життя у всіх у нас.

Учень

До успіхів було далеко.

Нам завжди заважали балачки,

І виявилось - ой, нелегко -

Писати палички й гачки!

Каліграфія моя

Все ж мене замучила:

Я виводжу кожну букву,

А вона все кручена.

Я дивлюсь на свої букви,

Кулак їм показую:

Ану станьте гарно в ряд,

Бо враз порозмазую!

Учень

Ми всі були смішними малюками,

Коли зайшли уперше у свій клас,

Коли дали нам зошит з олівцями

й за парти посадили перший раз.

Учениця

Літера перша, і перше слово,

З книжкою перша серйозна розмова.

Перша сторінка, друга сторінка,

Перший успіх, смішинка, сльозинка.

Учениця

Заглядав у вікно вересень казковий,

І тому настрій був, як завжди, святковий.

Ми дружили з букварем –

Сторінки з малюнками.

Ми зростали з кожним днем,

Йшли вперед стежинками.

Учениця

Ми пригадаєм той дзвінок веселий,

що продзвенів нам перший раз,

коли ввійшли ми з квітами у школу

у свій найкращий перший клас.

( Пісня «Первоклашки»)

Учень.

Літера перша і перше слово,

Перша тривога і перша оцінка.

З книгою перша серйозна розмова,

Читати навчився наш дружний клас —

Настала пора перейти в 2-й клас.

(На стенді рік 2010/2011 — 2-й клас).

Діти (по черзі).

Другий клас. Пішла таблиця.

І почала часто сниться,

Ми її вчимо, вчимо,

На уроках - «горимо».

Різні дії як насіли —

Розібрать немає сили!

Додавання, віднімання -

Жарти, мінімум старання,

А от множити, ділити -

Годі, браття, й говорити!

Стали в ряд частини мови.

Як багато, чесне слово!

Як би тут не розгубитись

І хоча б чогось навчитись!

Ми пейзажі в класі вчили

(Парти довго потім мили).

Як цікаво на природі!

Ну, екскурсія, та й годі!

Мінерали різні вчили,

З ними досліди робили.

Ми трудились що є сили,

Цінне все, чого нас вчили,

Всю програму вже пройшли,

Другу висоту взяли!

(Пісня «Перемена»)

(На стенді рік 2011/2012 — 3-й клас).

Хлопчик.

Ось третій дзвінок нас у дорогу покликав,

І весело, і сумно всім водночас.

І, як не хитруй, а вже стали великі,

Бо всі перейшли у третій клас!

Сценка «Як підказувати на уроках»

Автор.

Біля дошки, так буває, ми не завжди молодці.

З голови там вилітають всі думки, як горобці

. Тільки знав, і все - забувся.

Вчитель. Скільки буде п'ять по п'ять?

Автор. В клас шепочете тихенько:

Учень. Друзі, треба підказати!

Автор.

Вчитель також має вуха, і оте благання слуха.

Підведеться зі стільця й скаже

. Вчитель. Тихо! Ні слівця!

Автор.

І мовчить Мишко й Сашко, Петрик і Марійка...

Зараз, зараз вдарить грім! Зараз буде двійка!

Я вам всім допоможу, що робити, розкажу.

З математики урок, вийшли ви до дошки

«Скільки буде п'ять по п'ять?» Ну... забулись трішки.

Тільки глянули у клас - і підказка вже у вас!

Як? У тому весь секрет (ми ж бо не тетері),

І секрет отой простий, ну простий - як двері!

От, приміром, як «один» - цифру підказати.

Тут не треба шепотіти, треба, друзі, чхати!

Чхнули так: - Апчхи! Апчхи! - І усе в ажурі!

Й біля дошки не стоїть приятель в зажурі.

«Два» - то інший вже сигнал, треба кашлянути,

«Три» - посмикати за ніс,

«П'ять!» - щоку надути.

«Шість» — показуйте язик, ширший за лопату,

А на 7 - обидва вуха треба розім'яти.

8 - стисніть свій кулак, 9 - так... охоче

Позіхніть і потягніться. «Нуль» — заплющіть очі.

А учитель і не знає, що усе те означає.

Правда раз система ця підвела свого творця.

Учень.

Біля дошки я стою і у клас моргаю:

- Друзі, любі, підкажіть! Тут Іванко чхає.

Я на дошці й написав швидко одиницю,

Бо сигнал «апчхи!» - «один». Все, як і годиться.

Та закашляв тут Андрій. (Я аж розгубився:

А якщо Іванко-друг раптом помилився?)

Витираю я «один» і малюю «двійку».

В нас Андрійко - хорошист!

Вірю я Андрійку.

А Іванко знов: «Апчхи!» (Двійку витираю.

Бо Іванко — вірний друг! Я Іванка знаю!

А Андрій: «Кахи! Кахи!» - кашляє сердито.

(Знать, Іванко вже не друг — порося невмите).

А Іванко знов: «Апчхи!» (Ні, таки друзяка!

А Андрійко — хорошист — превелика бяка!)

А Андрій: «Кахи! Кахи!» -

Ну кого тут слухать?

Вже стою і не пишу, лиш розвісив вуха

. Автор. Тут учитель підійшов і сказав тихенько:

Учитель.

«Вам сьогодні я «апчхи!» ставлю здоровеньке.

Хоча можна і «кахи!» вам поставить, друже,

Бо Андрійко та Іванко застудились дуже.

Гляньте, он Максим-індик,

в нього синій вже язик.

То і є підказка».

Учень. ...Отака поразка.

(Лунає дзвінок).

(Пісня «Друзья»)

(На стенді рік 2012/2013 — 4-й клас).

Ось і четвертий рік ми в школі,

Цифри вирвались доволі.

Букви вирівнялись строєм,

Як солдати перед боєм.

Скільки їх? Не полічиш

Стулиш рота і мовчиш.

А ще множити, ділити...

Мізки б тут не розгубити!

Ми розв'язуєм задачі

Про сади і про метро.

Написати твір? Не важко

Лиш скажіть ви нам про що?

Помандруємо по карті

Пішки всі, не на авто.

Знаємо умовні знаки

Не блукатиме ніхто!

Вчились ми у колективі жити,

Вчились між собою ми дружити

. Вчилися конфліктів уникати,

Та один із одним гарно грати.

Уроки всі свої учили

І з групою, і вдома,

А часом вчили на перервах.

Усім ця річ відома.

Мову і читання,

Співи й малювання —

Всі уроки ми любили

І щоденно вчили, вчили...

Ще ми полюбляли,

Коли в школі свято,

Кожен був артистом, говорив слова.

Готувались діти весело й завзято,

А в душі звучала музика жива.

Пісня «Косички»

Ну і мама! Ну і тато!

Наче справжні дошкільнята!

Нічогісінько не знають —

Смішно і казать комусь —

Бо щодня мене питають

Лиш одне: «Чому?» й «Чому?»

— Ти чому образив Віту?

— А чому отримав двійку?

— І чому прийшов так пізно?

— Та чому в шкарпетках різних?

— Ти чому такий непослух?

— А чому не стелиш постіль?

— Ти чому це вірш не учиш?

— А чому портфель без ручки?

— І чому такий синець?

— Ох, настане мій кінець!

Не поясниш їм ніколи —

Хоть би й дуже захотів...

Треба їх віддать до школи —

Хай питають вчителів,

Учні (по черзі).

Чотири роки нас мами будили вранці,

Несли портфелі наші й ранці,

Із нами ви уроки вчили,

І малювали, і лічили.

Писали з нами твори вдома,

І як встигали- невідомо,

При цьому готувати їсти,

Білизну прать, місити тісто.

Нести домашнії турботи,

Ходити на свою роботу,

І залишатися на диво

Красивими і молодими.

Із класу в клас переходили з нами –

Всього з нами вчилися наші рідні мами.

Й татусі, бувало, нам допомагали,

Хоча вони більше гроші заробляли.

Ми любимо вас, кохані мами й тата,

Ми вам бажаємо здоров'ячка багато,

Ми хочемо, щоб завжди ви раділи

І щоб в житті ніколи не хворіли

Хоч, часом, ми буваємо нечемні,

І дуже ви хвилюєтесь за нас,

Але у серці знаємо напевно:

Ми більше радуємо вас.

Любі!

Ми вам обіцяємо: учитись, дружити,

Гарні оцінки додому носити,

Щоб дарувати радість вам,

Любесеньким нашим батькам.

батьки хвилюються у кілька разів біль­ше, ніж ви самі. Тож любіть своїх рідних, будьте гідними їх. Дайте їм можливість пи­шатися вами.

Ви дяку прийміть за дітей хороших,

За втрачені сили,

Недоспані ночі,

За допомогу, за ваші вміння,

За віру в дітей, за ваше терпіння,

За те, що у класі ремонти робили,

І фарбували, і клеїли стіни,

Костюми красиві до свят готували,

Іще на змаганнях за них вболівали.

Бажаю ще більше терпіння набратись,

Бо ще сім років вам разом навчатись.

Бажаю здоров'я, сонця,

Любові, доброти і щастя повен дім

Нехай у серці розкошує літо

І соняхом квітує золотим. Дякую вам.

Пісня «Про папу и дочку»

Ми закінчили четвертий свій клас,

Й інше життя вже чекає на нас

. Але в сьогоднішнє прекрасне свято

Велике спасибі повинні сказати

Усім вчителям в урочистий цей час

За те, що навчали ви добре всіх нас!

Директор у школі – фігура центральна,

Як кажуть в народі – всьому голова!

Директор на місці – то й школа у шані,

І як він скерує – так підуть діла!

Ви нам для навчання умови створили,

Ремонт капітальний у школі зробили.

Завжди ви звертали велику увагу

На наші екскурсії , свята, розваги.

За те, що були ви уважні до нас,

Вам квіти дарує сьогодні наш клас.

А у директора є правая рука ,

Так завуча в народі називають.

Робота в неї зовсім нелегка,

І всі про це у школі знають.

Вчителько перша, моя незабутня!

Ви нам відкрили дороги в майбутнє.

На шлях наставляли палкими словам

І жаль нам, як жаль розлучатися з вами.

10-й учень

Сьогодні ми прощаємося з вами,

І більше ви не будете нас вчить.

У клас до нас вже прийде інша мама,

Щоб за неправильнії вчинки посварить.

Та ми ніяк не можем уявити,

Що двері в клас відкриєте не Ви.

Що вже не скажете: «Добридень, діти!

Ой, як за літо всі ви підросли!»

Виступ першого вчителя

Англійську мову ми вивчали,

Не розуміючи слова.

Але ми вчили, вчили, вчили,

Що аж боліла голова.

Тепер ми можемо сказати,

Що вже готові за кордон.

Та ще не вспіли розпитати,

Де б тільки долари дістати.

Гарно співати вмієм від душі.

З учителькою співів ми — товариші!

Спасибі скажемо усім,

Хто научив любить цей дім,

Ту вулицю, де ми живем

, Все, що Вкраїною ми звем

. Спасибі всім, хто дбав про нас —

У цей цікавий, гарний час.

Спасибі! Спасибі! Спасибі!

Спасибі всім тим, хто на кухні працює

, Компоти варить, різні страви готує.

Спасибі вам за пиріжки,

І за смачненькі пампушки.

Хто нам завжди допоможе

Розібратись в морі книг?

Ще й цікавого багато всім

Розкаже тут про них?

Дасть нам корисну пораду,

Втомленій душі відраду?

Хто у смутку звеселить і сміятися звелить?

Зрозуміло — це не пекар,

І ніякий не аптекар. Це - шановний усіма

Наш шкільний бібліотекар.

Спасибі ніжним, милим прибиральницям,

Що нам були, як рідні мами.

За те, що чистоту тримали,

В усьому нам допомагали.

Згадаємо не раз в житті

Про ваші руки золоті

Пісня «Лише у нас на Україні»

У нас у всіх прощальний настрій

Ми схвильовані вкрай.

Скажем разом: старша школо здрастуй!

Початкова школо, прощавай.