Василь Симоненко "Цар Плаксій та Лоскотон"

Василь Андрійович Симоненко (1935-1963) – «лицар нескореного покоління»

Місце народження. 8 січня 1935 року село Біївці Лубенського району Полтавської області

Батьки. Батьки були колгоспниками. Мати - Ганна Федорівна Щербань мріяла стати вчителькою; батько - Андрій Леонтійович – колгоспники. Зростав без батька, його замінив хлопчикові рідний дід Федір

Освіта. Біївська початкова школа; середня школа в Тарандинцях; факультет журналістики Київського університету

Діяльність. Поет, журналіст (працював в обласній газеті «Черкаська Правда» і «Молодь Черкащини», пізніше — кореспондентом «Робітничої газети» в Черкаській області), діяч українського руху опору (брав участь у комісії, котра виявляла місця масових розстрілів таємних поховань жертв сталінського терору).

Сім’я. Людмила Павлівна Півторадна – друкарка у редакції газети «Молодь Черкащини», син – Олесь

Останні роки. У 1962 р. В. Симоненка жорстоко побили працівники міліції залізничної станції м. Сміла. Внаслідок цього побиття у Симоненка невдовзі розвинувся рак.

Смерть. Помер 13 грудня 1963 року у Черкаській лікарні у 28-річному віці

Визнання. У 1995 р. посмертно присуджено Державну премію ім. Т.Г.Шевченка.

Пам’ять. У Черкасах існує Літературно-меморіальний музей Василя Симоненка. Також 1965 року на громадських засадах створено музей у селі Біївці, у хаті, де народився поет. Ім’ям поета названо вулиці в багатьох містах України. 25 грудня 2008 року Національний банк України випустив в обіг пам’ятну монету номіналом 2 гривні, присвячену поету. 17 листопада 2010 року в місті Черкаси на вулиці Фрунзе, біля палацу одруження, було відкрито пам’ятник поетові.

Основні твори. Збірки поезій «Тиша і грім», «Лебеді материнства», «Земне тяжіння», збірка новел «Вино з троянд», поетичні казки «Цар Плаксій та Лоскотон», «Подорож у країну Навпаки», «Казка про Дурила»

Відомі вірші «Лебеді материнства», «Жорна», «Баба Онися», «З дитинства», «Піч», «Дід умер», «Мій родовід», «Грудочка землі», «О земле з переораним чолом», «Ти знаєш, що ти — людина?», «Україні»

Психологічний портрет. Був веселою, доброзичливою людиною, романтиком, ліриком, закоханим у життя, істинним патріотом. Жилось йому важко і матеріально, і морально. Внутрішньо він не міг змиритися з обмеженою "демократизацією" періоду відлиги і дуже гостро відчував фальш і неповноцінність суспільного життя.

Портфоліо казки В. Симоненко «Цар Плаксій та Лоскотон»

1) Автор, назва. В. Симоненко «Цар Плаксій та Лоскотон»

2) Герої.

3) Події у творі відбуваються у країні Сльозолий, столиці – Плаксоград.

4) Тема: зображення країни, пригніченої тираном, який змушує людей страждати.

5) Ідея: засудження жорстокості та тиранії, уславлення народних героїв, які мають мужність кинути виклик владі.

6) Повчальний висновок. Сильний не той, хто цар, а той, хто має багато друзів. Лоскотон, мабуть, не може не подобатись. Він несе дітям сміх і радість, звеселяє і розважає їх. Казка В. Симоненка вчить, що сміх робить життя довшим, а позитивні емоції завжди перемагають смуток..

7) Художні засоби. Епітети для характеристики Лоскотона: добрий, має теплу і щиру вдачу, у нього накидка сіра, розмальована торбина, лагідні пальці, лоскотливі м’якенькі вуса, голосний та щирий сміх.

Епітети для характеристики Плаксія: живе в країні Сльозолий, в його країні голодна малеча. У нього донька Нудота висохла, слуга Макака бридкий, лукавий, поет в його країні гладкий

Метафори: І усім приносив сміх.

Порівняння: Голова його мов бочка. Очі ніби кавуни

Порівняння головних героїв казки

Теорія літератури

Прозова мова близька до розмовної, нею ми спілкуємося в сім’ї, товаристві, школі.

Віршована мова – розмірена, ритмічна, схожа на пісенну, має риму.

Ритм – рівномірне чергування наголошених і ненаголошених складів

Рима – це співзвучне закінчення рядків у вірші.

Види рим:

а) за наголосом: - чоловіча (наголос на кн.слова); - жіноча (наголос на предостан. складі); - дактилічна (нагол. на 3 від кн. скл.)

б) за частинами мови: - граматична; неграматична Ритмічні паузи – короткі перерви під час читання, які у вірші зазвичай збігаються із закінченням рядка.

Способи римування: паралельне – аабб; - перехресне – абаб; - охоплююче – абба

Строфа — поєднання кількох віршованих рядків за змістом, інтонацією та видом римування.

Види строф: двовірш - дистих; тривірш – терцет ааб, терцина аба; чотиривірш – катрен; чотирнадцятивірш – сонет (2 катрени+2 терцети або катрени+1 двовірш)

___________________________________________________________________________________ 3

http://svitliteraturu.ucoz.ua/load/dopomoga_uchnju_z_ukr_lit/5_klas_ukr_lit/v_simonenko_car_plaksij_ta_loskoton_dopomoga_uchnju/56-1-0-802