Заняття з морального орієнтування «Поспішай робити добро людям»

Заняття з морального орієнтування «Поспішай робити добро людям»

Тема: «Поспішай робити добро людям»

Мета: вчити дітей розрізняти поняття "добро", "зло", "доброта"; аналізувати добрі вчинки, їх мотиви; оцінювати як власні вчинки, так і вчинки інших людей з позицій добра; викликати у дитини бажання і потребу творити добро у житті.
Обладнання: табличка до вправи "Добро", драбинка Добра і Зла, запис пісні"Доброта".
Ключові поняття: "добро", "зло", "доброта".
Хід заняття
I. Мотивація.
— Про який секрет ввічливості ("золоте правило" ввічливості) ми з вами дізнались на
попередньому занятті?
— Як можна назвати людину, яка дотримується цього важливого правила?
II. Бесіда з дітьми.
а) — Що ж таке Добро?

Що означає "бути добрим"? У ставленні до кого це проявляється?

Чому так кажуть: "За добро платять добром"? Що це означає?

Що відчуває людина, якій зробили добро?

Що доброго і кому тобі вдалося зробити у своєму житті?

б) Вправа "Асоціативний кущ"
Спробуємо дізнатись, яким може бути поняття "Добро".
Добро(Яке?) безкорисне (До кого?) до людей, усього живого доброта доброзичливість
- У якій людській якості є однакова спільна частина - "добр"? (Доброта, доброзичливість).
III. Театр - експромт.
Можна запропонувати дітям уявити себе чарівниками (після читання казки В. Катаева "Цветик - семицветик") і загадати бажання.
Інший варіант: Після читання казки написати міні - твір "Три моїх бажання". Діти читають (за бажанням) свої твори, які аналізуються (бажання для всіх людей, для рідних, друзів, для самого себе).
IV. Робота над прислів'ями.

Добре слово краще за цукор і мед, а скажеш - усім приємно. Вчися доброму - погане на ум не прийде.
V. Читання оповідання про українського чудотворця Миколу Чарнецького (журнал "Сто талантів").
Допитливий хлопчисько
Майбутній святий отець народився на Івано-Франківщині, у селі Семаківці, 14 грудня 1884 року, у дуже убогій родині. Його мама була сиротою. Трирічною дитиною її знайшла при дорозі дружина місцевого священика, взяла до себе й виховувала як рідну дитину, назвавши Параскевією. І опікувалася нею навіть тоді, коли Параскевія вийшла заміж і народила дев'ятеро дітей. Особливо полюбила Миколку, який був дуже допитливим і виділявся з-поміж інших дітей духовністю, розумом та побожністю. Подружжя священика подбало, аби Миколка закінчив школу, а згодом продовжив навчання у гімназії Станіславова (сучасний Івано-Франківськ).
Ангельське терпіння
У гімназії Чарнецький був дуже старанним, покірним, урівноваженим та терплячим. Саме через м'який характер деякі хлопці полюбляли насміхатися з нього. Але ти помиляєшся, якщо вважаєш, що його ангельське терпіння не мало меж. Якось Миколай довів усім, що може постояти за себе і не дати себе образити. Тоді Микола вже носив бороду, а один гімназист задля лихого жарту вирішив її підпалити. Підходив із запаленим сірником то з одного боку, то з іншого. Спочатку Чарнецький терпляче відвертався, продовжував читати книжку, а потім - таки не стерпів і дав шибенику добрячого стусана. Після цього хлопці остерігалися знущатися з нього.
"Ходяча доброта"
Своїм покровителем Чарнецький вважав св. Миколая. Якось він поїхав у місто Бар, де зберігалися мироточиві мощі святого, і привіз із собою у пляшечці чудесне миро. Намагався наслідувати святого Миколая в усьому. Його життя було просякнуте тими ж християнськими чеснотами - безмежною любов'ю до людей, особливо до стражденних і бідних, яким завжди намагався допомогти, невимовною добротою до всіх, чистотою серця, милосердям до кожного. Недарма ж усі, хто його знав, називали Миколая Чарнецького "ходячою добротою".
Батько усіх знедолених
А в сибірському таборі, куди був ув'язнений, люди так і линули до Миколая Чарнецького. "Ви не бачили батька?" - так запитували про нього. Рідні надсилали священикові посилки, які він одразу ж роздавав. Ділився останнім шматком хліба, втішав знедолених: "Буде ліпше. Бог так довго цього не потерпить. Тільки треба вірити, бо віра здатна творити дива", - казав.
27 червня 2001 року Папа Іван Павло II, під час свого перебування у Львові, проголосив владику Миколая Чарнецького блаженним, разом з іншими 24-ма мучениками, серед яких були такі ж скромні та величні у своїх добрих діяннях монахи, священики та монахині, що страждали й нерідко йшли на смерть заради Христової віри. Зараз тлінні останки блаженного Миколая Чарнецького перебувають у церкві святого Иосафата, що на вулиці Замарстинівській у Львові.

За що М.Чарнецького назвали святим? За які добрі справи?

Кого він нагадує вам? Хто дбає у нас, на Україні завжди про дітей, кого ми пошановуємо теж, як святого? Яке свято з цим пов'язане? Як діяли ці люди, яких назвали святими?

Як ти гадаєш, чому цих живих людей народ оголосив святими?

Чому вони вчать нас?

VII. Підсумок заняття.
Тест на самооцінку.
Написання міні-твору «Який(а) я?»
ТРЕБА БЛИЖНЬОГО ЛЮБИТИ
Здавна, кажуть добрі люди, ближніх Бог велів любити. І завжди для всіх і всюди Треба нам добро робити.
І найкраще - знаю нині -коли совість підказала так зробить добро людині, щоб вона про це й не знала.
Дмитро Білоус
Додаток до заняття.
ДОБРИЙ СЛОН
Легенда
У великому лісі жив сірий слон. Він був сильний, розумний і дуже добрий. Завжди всім допомагав. Слон протоптував стежку до води, щоб малим звірятам було легко ходити. А найменших брав на свою широку спину і носив до водопою.
Одного разу маленька мавпа вилізла високо на дерево, а злізти не змогла. Довго плакала на високій гілці бідна мавпа... Коли це побачила слона. Зраділа вона і почала слона просити, щоб він їй допоміг.
Тоді слони мали такий ніс, як у всіх інших звірів. Слон підійшов до дерева, де мавпа сиділа, й хотів її зняти. Він тягнувся до неї з усієї сили, але не дістав мавпи. Господь Бог побачив, як слон хоче допомогти бідній малій мавпі і не може...
Треба збільшити слонові ніс, щоб він міг зняти цю малу бідну мавпу з дерева, - сказав він.
І ніс у слона почав рости. Він ріс і ріс, аж поки став такий довгий, що слон міг зняти мавпу з дерева й пустити її на землю.
З того часу всі слони мають довгий ніс і можуть легко дістати тим носом, куди хочуть.