Тема: Літературна світлиця. Поетичні обрії Криму: «Шовком вишиті мережки» (вірші Г.Литовченко)
Мета: - познайомити учнів із поезією Галини Литовченко;
- розвивати артистичні здібності ;
- створювати творчу атмосферу;
- прищеплювати любов до краси рідної землі, Батьківщини;
- виховувати патріотизм та гордість
Мову свою солов’їну –
Мамину пісню-розмай,
Сину мій, рідна дитино,
Не забувай!
Д.Кононенко
План заходу
Моя маленька батьківщина
Розповідь про Галину Литовченко
Поетичні самоцвіти
Хвилинка відпочинку: народна пісня «Іванко, ти Іванко...», народна драма «Явтух», гуморески П.Глазового «Новий капелюшок», «Кухлик».
Резюме.
Вступ учителя
Розповідь про поетесу.
Народилася 13.03.1953 р. на Київщині. Закінчила Київський технікум радіоелектроніки ( радіотехнік) та спеціалізований курс бух.обліку Харківського фінансво-економічного інституту (бухгалтер).
Живе с.Віліне Бахчисарайського району. Вірші пише ще з шкільних років, тоді ж почала друкуватися в районній та обласній газетах ("Народна армія" (МО України)," Кримська світлиця, "Луганський край", " Літературна газета " (Луганськ) та журналі "Дніпро«).
Автор трьох поетичних збірок "Не займай мене, осене...", "Лаванда на спомин" та "Шовком вишиті мережки«, колективний збірник"Люблю тебе, мій Криме"
Поетичні самоцвіти
Поезії Галини Литовченко
Майну на чорнобрівці у село
Майну на чорнобрівці у село Майну на чорнобрівці у село.
Наразі ними кожен двір багатий. У них сховалось так багато літа!
Ввібрали сонце полум’яні квіти – Мене зустріне матаринська хата
Та щедра піч із хлібом і теплом. У них мого натхнення джерело.
Майну на чорнобрівці у село.
Хіба ще можна з чимось порівняти
Той рідний квіт, що сіє кожна мати
І без якого пісні не було .
ЗІЗНАННЯ
На морі - тиша, на морі - штиль
І сонце тихо пливе до зеніту.
Завмер на обрії щогли шпиль, -
Сховався човен від цілого світу.
Туди, де чути глибинний дзвін,
Де сонця відблиски перлами сяють,
Де вальс на сурмі грає дельфін
І чайки парами в танці кружляють.
А може берег хтось розлюбив
І сам собі наодинці зізнався,
Що спокій у морі загубив,
Бо в море по-справжньому закохався.
ЕЛЕГІЯ
Коли над містом розливається неон
І день від втоми на асфальті чахне,
Спішу у мріях я на Буковий кордон,
Де тихий вечір різнотрав’ям пахне.
Кидаю легко все і в гори йду, лишень
Покличе лагідно мене серпневий вечір,
Туди, де спочиває в буйних травах день
І стиглі зорі падають на плечі.
І засинаючи, у Бога я прошу,
Щоб мої мрії уві сні воскресли...
До ранку місячним серпом траву кошу,
Снопи в’яжу зірковим перевеслом.
БІЛА СКЕЛЯ
Висить над нею неба темна стеля,
Між хмар блукає місяць угорі.
Стоїть в степу самотня Біла скеля,
Укорінившись у земній корі.
Коли зненацька пугач десь заплаче,
Чи грім понад землею вчинить суд,
Здається їй, що до печери скаче
Алім-«розбійник», кримський Робін Гуд.
Прискаче вершник, самоту розвіє,
Підійме сиві куряви клуби,
Холодне лоно ватрою зігріє,
Візьме свої заховані скарби.
І поки ніч панує над дворами,
Скарби ті розвезе на воронім,
Щоб вдосвіта з нехитрими дарами
Прийшла надія ще до когось в дім.
ЛАВАНДА НА СПОМИН
Уже цвіте лаванда у Криму...
Ліловим маревом світанки стали,
Міжгір’я тонуть у п’янкім диму
І пряним духом дихають вокзали.
На добрий спомин про чудові дні
В міста великі і малі містечка
Усі везуть для друзів і рідні
У поїздах лавандові пучечки.
Далеко десь в осінні місяці
І у засніжену холодну зиму
Триматимуть духмяні квіти ці
Чарівний подих сонячного Криму.
Після дощу
Високій скелі на плече Вітає оплесками гай
Лягло коромисло веселки. Якоїсь птахи чисте соло.
В блискуче озеро-люстерко І крапель дзвін кипить навколо,
З відра густа блакить тече. І ллється пісня через край.
Струмок вужем у річку втік,
В ярах набігавшись уволю,
Прозора неба парасоля
Стрічає променів потік.
4 Хвилинка відпочинку
Пісня «Іванко, ти Іванко...»
– Іванко, ти Іванко, – Вертаєшся з водою.
Сорочка вишиванка. Люблю дивитися / 2р
Високий та стрункий / 2р Марусю за тобою.
Ще й на бороді ямка.
– Маруся, ти Маруся, – У полі два дубочки
Люблю я твою вроду. Обоє зелененькі.
Люблю дивитися / 2р Ми том спаровані / 2р
Як ти ідеш по воду. Обоє молоденькі.
Народна драма «Явтух»
–Да куди їдеш, Явтуше.
Да куди їдеш, мій друже?
Не скажу!
Да коли ж твоя та добрая ласка.
То й скажеш!
На базар!
Підвези ж мене, Явиуше,
Підвези ж мене мій друже.
Не хочу!
Да коли ж твоя добрая ласка,
То й схочеш!
Сідай та скраєчку!
Ой що везеш, Явтуше,
Ой що везеш мій друже?
Не скажу!
Та коли ж твоя та добрая ласка,
То й скажеш!
Груші!
Інсценізація гуморесок П.Глазового
Новий капелюшок
Приміряє у крамничці Приказує: «Гарна штука!
Дама капелюшка. Чудова моделька!»
То натягне аж на лоба, То витріщить праве око,
То спустить до вушка, То хитро прискалить:
То поправить, щоб з-під нього – Інтересно! Симпатично! –
Виткнулась куделька. Сама себе хвалить.
Раптом зирк на етикетку
І стала як вишня:
– Що ви мені підсунули?
Це ж не загранишня...
Тут же ясно написано,
Що вона – одеська.
Візьміть її – заховайте!
Я ж у ній, як Феська...
Кухлик
Дід приїхав із села, – Да какой же кухлік здесь,
Ходить по столиці. Єслі ето кружка?
Має гроші – не мина Дід у руки кухлик взяв
Жодної крамниці. І нахмурив брови:
Попросив він: – Покажіть – На Вкраїні живете
Кухлик той, що з краю. Й не знаєте мови.
Продавщиця: – Что? Чегво? Продавщиця теж була
Я не пнімаю. Гостра та бідова:
Кухлик, люба, покажіть – У мєня єсть свой язик,
Той, що з боку смужка. Ні к чему мне мова!
І сказав їй мудрий дід:
– Цим пишатися не слід,
Бо якраз така біда
В моєї корови:
Має, бідна, язика
5. Резюме.
9 840
4 446 
