МОТИВАЦІЯ СТУДЕНТІВ ДО ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ
Анотація. В даній статті представлені мотиви до занять фізичною культурою і спортом під час навчання у навчальному закладі, які формують у студентів потребу до здорового способу життя.
Ключові слова: здоров’я , фізичне виховання, студенти, рухова активність.
Актуальність. В останні роки спостерігається зниження обсягу рухової активності студентів, що негативно позначається на показниках їх фізичного стану, у зв’язку із чим особливої уваги набувають питання формування, збереження та зміцнення здоров’я студентів вищих навчальних закладів (М. Я. Виленский, 2007, 2001; Е.Н. , 2003; Т. Ю. Круцевич, 2003; И. П. Ширяев, 2003).
Головною метою реформи системи фізичного виховання має бути покращення здоров’я людини з урахуванням її потреб, мотивів діяльності, інтересів. Тому для реалізації державних заходів необхідно з’ясувати фактори, які сприятимуть підвищенню мотивації у студентів до занять фізичною культурою і спортом [1;2].
Постановка проблеми. Підвищення працездатності й покращення навчання відбувається за рахунок підвищення ефективності взаємодії всіх органів й систем тіла, яке забезпечує систематичне заняття руховою активністю. Для підтримки інтересу, стимулювання і зацікавленості студентів у фізичній активності використовують методи, які багато в чому залежать від того, чи формується у студентів задоволення протягом навчально-тренувальних занять під час випробування комплексу вправ впродовж навчального семестру[2;3].
Важливо використовувати у роботі зі студентами їх реальні фізичні здібності для методичного виховування у них позитивного ставлення і прагнення до занять фізичною культурою і спортом. Точно розраховане фізичне навантаження впродовж навчального заняття є необхідною умовою для збільшення фізичної сили, появи позитивних емоцій, і як наслідок досягнення успіху у різних сферах життєдіяльності.
Головною метою реформи системи фізичного виховання має бути покращення здоров’я людини з урахуванням її потреб, мотивів діяльності, інтересів. Тому для реалізації державних заходів необхідно з’ясувати фактори, які сприятимуть підвищенню мотивації у студентів до занять фізичною культурою і спортом[3].
Мета роботи - вивчення мотивів та інтересів студентів до занять фізичною культурою та спортом під час навчання у навчальному закладі.
Завдання дослідження: проаналізувати дані науково-методичної літератури; визначити мотиви до занять фізичною культурою та спортом під час навчання у навчальному закладі.
Методи дослідження – теоретичний аналіз літературних джерел, анкетування, методи математичної статистики.
Результати дослідження. В дослідженні приймали участь студенти І-ІІІ курсів гірничого коледжу. В результаті анкетування виявлено, що студенти вважають головним мотивом до занять фізичною культурою і спортом – підвищення фізичної підготовленості – 33,4% і 32% відповідно (табл. 1).
Таблиця 1.
№ пп | Мотиви | Студенти ГК ДВНЗ «КНУ» І, ІІ, ІІІ курсів. |
1. | Підвищення фізичної підготовленості. | 28,2 |
2. | Збереження і зміцнення здоров’я. | 26,2 |
3. | Цікаво на заняттях. | 18,8 |
4. | Для отримання заліку з фіз. виховання. | 9,9 |
5. | Підвищення рухової активності. | 14.5 |
6. | Навчання новим вправам. | 2,4 |
Майже 70 % студентів гірничого коледжу хочуть, щоб проводилося більше занять з фізичного виховання на тиждень.
Важливим аспектом при формуванні фізично - активної позиції студентів є залучення до занять фізичною культурою і спортом.
Оптимальною формою занять з фізичного виховання для студентів є:
• планові заняття з фізичного виховання;
• секційні заняття: баскетбол, волейбол, футбол, легка атлетика;
• участь у фізкультурно-масових і спортивних заходах: «Козацькі розваги!», «Спалах», «Нумо, хлопці!», «Спортивний серпантин» тощо.
Висновки. Спираючись на результати дослідження, можна рекомендувати ряд заходів щодо покращення організації занять з фізичного виховання серед студентів з метою зацікавлення та залучення їх до занять фізичною культурою і спортом: відкриття секцій з популярних видів спорту; корегування навчальних програм; планування навчального процесу з урахуванням мотивів та інтересів студентів; покращення матеріально-технічної бази.
Список літератури.
1. Бондарчук Н.Я. Тестування фізичних показників та функціональних можливостей студентів УжНУ з різних біогеохімічних зон Закарпаття // Молода спортивна наука України: Зб. наук. пр. з галузі фіз. культури і спорту. – Л., 2004. – Вип. 8. – Т. 3- 200 с.
2. Видрін В.М. Неспеціальне (непрофесійне) фізкультурне утворення / Видрін В.М. // Теор. і практ. фіз. культ. — К., 1989. — №23. — С. 2—4.
3. Виленський М.Я. Мотиваційно-ціннісне відношення студентів до фізичного виховання й шляху його спрямованого формування / Виленський М.Я., Карповський Г.К. // Теор. і практ. фіз. культ. — К., 1989. — №21. — С. 39—42.
4. Виленський М.Я. Студент як суб’єкт фізичної культури / Виленський М.Я. // Теор. і практ. фіз. культ. — К., 1999. — №2 (10). — С. 2—5.
5. Лотоненко А.В. Фізична культура студентської молоді: досвід, проблеми, перспективи / Лотоненко А.В., Стеблецов Б.А. // Фізична культура: виховання, утворення, тренування. — К., 1996. — № 23. — С. 5.