Мотиваційна сфера та інтереси дітей-олігофренів

Мотиваційна сфера та інтереси дітей-олігофренів

У розумово відсталих дітей переважають органічні потреби. Соціа­льні та інтелектуальні потреби формуються важко. Якщо розвитку соціальних інтересів не приділяти достатньої уваги, то розумово відста­лий школяр не навчиться самостійно структурувати свій час, запов­нювати його цікавими справами, не знатиме як скористатись влас­ним дозвіллям. Якщо у дитини не сформовані інтереси до читання, рукоділля чи майстрування, спорту, ігор, музики, спілкування тощо. у вільний час вона буде задовольняти свої органічні потреби, шо може призвести до їхньої гіпертрофованості.

Вже сформовані соціальні та інтелектуальні інтереси розумово відсталих школярів характеризуються нестійкістю, поверховістю, не­високою інтенсивністю. Дитина-олігофрен, на відміну від нормаль­ної, не може займатись улюбленою справою, якщо буде відчувати голод чи спрагу.

Інтереси розумово відсталих учнів можна розділити на два рівня: перший — поверховий, навіяний вихователем, другий — власний гли­бинний, неусвідомлений. Перший рівень інтересів реалізується під кон­тролем педагогів. Як тільки цей контроль знімається, інтерес зникає. За відсутності керівництва з боку педагога дитина-олігофрен діє імпуль­сивно, безпосередньо відповідно до своїх неусвідомлених потреб.

Значною мірою поведінку розумово відсталого учня визначає схильність до навіювання. Висока сугестивність призводить до того, Що він легко потрапляє під вплив інших людей. У стані навіювання він може діяти навіть всупереч власним бажання. Цією особливістю психіки розумово відсталих часто користуються педагоги при необхід­ності викликати певну емоційну реакцію, Ставлення, поведінку. Але з таким же успіхом цим може скористатись будь-хто. Тому ефективність ^иховної роботи у допоміжній школі підвищиться, якщо буде спрямована на формування свідомої поведінки на основі усвідомлення власних потреб і співвіднесення їх з вимогами суспільства.

Характерною особливістю мотивів дітей-олігофренів є їх невисока спонукальна сила. Щонайменша перешкода, необхідність докла­ди зусилля призводять до відмови від бажаного. Розумово відсталі учні добре знають що "добре", а що "погано", як треба діяти в доступній їхньому розумінню ситуації, але ці знання не спонукають їх до відповідної поведінки.

Яскравою ілюстрацією цього може бути випадок:Старшокласник робить зауваження молодшому учню через те, що той свистить у приміщенні школи, після чого сам починає свистіти. Отже, цей старшокласник знає правило, слідкує за тим, щоб його виконували інші, і тут же сам його порушує.

В учнів допоміжної школи виявляється несформованою ієрар­хія мотивів. У них рідко можна спостерігати конфлікт бажань, бо­ротьбу мотивів. Пояснити це можна, принаймні, двома причинами: переважанням органічних потреб і мотивів, що їм відповідають, а також неспроможністю через інтелектуальну недостатність усвідоми­ти мотиви власної поведінки.

В нормі ієрархія мотивів починає формуватися у дошкільному віці завдяки сюжетно-рольовій грі. Велика потреба в ігровій діяль­ності примушує дитину відмовлятися від чогось менш бажаного.

Розумово відстала дитина неспроможна самостійно у своїй поведінці орієнтуватись на правила. Якщо її навчити, як себе поводити у конкретній ситуації, пояснити, чому треба діяти саме так, а не інакше, то її вчинки будуть відповідати загальноприйнятим нормам. Одним з мотивів такої поведінки може бути прагнення дитини виконувати вимоги авторитетного вчителя або іншої значущої особи.

Велику роль у формуванні соціально бажаних мотивів відіграє також аналіз поведінки позитивних та негативних героїв оповідань, казок, кінофільмів; обговорення конкретних вчинків самих дітей; моделювання різних конфліктних ситуацій і залучення дітей до їх вирішення.

Характерним для дітей є також те, що вони погано розуміють мотиви поведінки інших людей і тому оцінюють її не за причиною, а за результатом. Школярам пропонували для порівняння дві ситуації: 1) "Андрій біг по шкільному коридору. Наталка, виходя­чи з класу, відчинила двері і вдарила ними Андрія. Хлопчик впав, з його носа потекла кров "; 2) "Віктор ненароком зачепив лінійку Васи­ля. Лінійка впала на підлогу. Василь розлютився, схопив лінійку і почав бити нею Віктора. Лінійка була пластикова, тому Віктору не було боляче". Учням необхідно було відповісти на запитання: "Кого з дітей — Наталку чи Василя, треба більше покарати?" Більшість розу­мово відсталих молодших класів схилялися до думки, що покарання заслуговує в першу чергу Наталка, адже через неї в Андрія потекла кров з коса, а Василя не слід наказувати, оскільки Віктору не було боляче від його ударів.

Розумово відсталі учні не розуміють, що пове­дінку людей слід оцінювати не лише за її наслідками, а й за причинами.

Погано р.в.діти усвідомлюють мотиви власної поведін­ки. Часто вони виявляються схильними до безглуздих невмотивованих вчинків, або не можуть пояснити, чому поступили так, а не інак­ше. Враховуючи це, дуже важливо у процесі виховної роботи спону­кати дітей до аналізу власної поведінки, допомагати їм розібратися у її мотивах, вчити протистояти безпосереднім імпульсам, передбачати наслідки того чи іншого поведінкового акту.