Опис досвіду роботи

Опис досвіду роботи

За плечима сивіють роки ,

Але й досвід прийшов з літами,

Що я варта без вас, малюки?

Я в безмежнім боргу перед вами.

Щоб любові вогонь не згас,

Щоб віддать дітям серце і душу,

Я щоранку заходжу в клас.

Я – учитель, я вчити мушу.

(сл. Т.Г. Рузинська)

«Використання інтерактивних методів

роботи в початковій школі» .

Мій трудовий шлях почався з 1вересня 1989 року, коли я після закінчення Красноармійського педагогічного училища прийшла працювати вчителем Шахтарської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів. Педагогічний стаж у мене – 27 років, із них 16 - працювала педагогом -організатором у даній школі ,та 11років вчителем початкових класів. За цей час закінчила Мелітопольський педагогічний університет. Пройшла курси підвищення кваліфікації при Донбаському державному педагогічному університеті у 2013 році (Свідоцтво 12СПВ 009121). Підтвердила першу кваліфікаційну категорію під час атестації у 2014 році.

Кожен, хто любить свою професію, вважає її найцікавішою, найпривабливішою, найкращою, найшляхетнішою у всьому світі. Чимало є професій на землі, і всі вони – потрібні. Необхідно варити сталь, вирощувати врожай, лагодити взуття, лікувати хворих. І цілком імовірно, що всі вони (і лікар, і кухар, і вихователь, і водій, і токар, і журналіст....) вважають, що їх професія не тільки найкраща, а й найскладніша, найвідповідальніша. А я переконана: немає у світі професії найважливішої і найвиснажливішої, найрадіснішої і найнеобхіднішої людям, ніж наша вчительська. Адже бути вчителем – це природна якість. На мою думку, мета сучасної школи полягає в тому, щоб виховувати дитину, яка вміє самостійно та творчо працювати і жити.

Серед великої кількості традиційних і інноваційних педагогічних технологій мою увагу привернули інтерактивні технології навчання. Як відомо, інтерактивне навчання (за О.Помтун) – це  спеціальна форма організації пізнавальної діяльності учнів, яка має на меті створення комфортних умов навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.

З’ясувавши особливості використання інтерактивної педагогічної технології в початковій школі, я розпочала впроваджувати цю методику в практику своєї роботи. Адже саме інтерактивні форми і методи дають можливість створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою необхідність, зможе розкрити свої здібності й продемонструвати знання, відчути впевненість в собі. Учні початкових класів добре навчаються лише за умови, коли їм цікаво, коли вони переживають хоча б невеликий успіх. Тож, із перших днів роботи в школі, я намагаюся створити ситуацію успіху, підбадьорити учня, що зазнав невдачі, похвалити навіть за незначний крок уперед.  Починаючи працювати з класом, я поступово вводжу елементи інтерактивного навчання, починаючи з найпростіших форм і методів навчання, таких, як „Мікрофон”, робота в парах,  впровадження технології  ігрового та проблемного навчання.

Вивчивши основні ідеї інтерактивного навчання, я з’ясувала, що для успішного застосування інтерактивних технологій на уроках, потрібно дотримуватися правил організації інтерактивної роботи учнів. Тому я намагаюсь, щоб до роботи були залучені різною мірою всі учні, дбаю про психологічну підготовку учнів, стимулюю учнів за активну участь у роботі, надаю їм можливості для самоорганізації. Приміщення готую таким чином, щоб учні мали змогу легко пересуватися під час роботи малих груп. Під час уроку дотримуюсь регламенту та процедури, проявляю терпеливість до будь-якої точки зору, уважно вислуховую всіх учасників, поважаючи їх.

Проте інтерактивні технології як технології взаємонавчання використовую дуже обережно, намагаючись не перетворити їхнє застосування в самоціль.

Як відомо, інтерактивний урок складається з п’яти етапів:

І. Мотивація.

ІІ. Оголошення, представлення теми та очікування навчальних результатів.

ІІІ. Надання необхідної інформації.

ІV. Інтерактивна вправа.

V. Рефлексія (підбиття підсумків), оцінювання результатів уроку.

На етапі мотивації використовую прийоми, що створюють проблемні ситуації, викликають у дітей здивування, зацікавленість до знань та процесу їх сприймання. Наприклад, проводжу вправу „Вилучи зайве”: добираю гасло уроку; вставляю в текст гасла окремі слова (назви цифр, тварин, рослин тощо) та записую зашифроване гасло на дошці; пропоную учням вилучити зайві слова і прочитати девіз уроку.

На ІІ етапі інтерактивного уроку зашифровую тему уроку за допомогою чисел та дій з ними, пропоную виконати обчислення та розшифрувати тему уроку за заданим ключем (вправа „Загадкові будиночки”).

На етапі надання необхідної інформації часто використовую вправу „Інтерв’ю за три кроки”: учні класу знайомляться з новим текстом, оповіданням; далі учні об’єднуються у групи по 4 особи, а в групі – в пари; кожен учасник проводить інтерв’ю із своїм партнером по парі; учні в парі міняються ролями; пари знову об’єднуються в групи по 4 чоловіки; кожен учень розповідає, що нового і цікавого він дізнався від свого партнера.

Готуючись провести з учнями інтерактивну вправу, пропоную їм спочатку виконати підготовчі завдання: прочитати, продумати, виконати самостійно завдання на повторення. Інтерактивні вправи, які проводяться на уроці (а їх зазвичай не більше двох), добираю таким чином, щоб їх виконання дало б учням „ключ” до засвоєння теми.

Вчу дітей вільно висловлювати свої думки. Цьому сприяє інтерактивний метод „Мікрофон”. Даний метод використовую  на етапі актуалізації знань учнів, так і під час узагальнення навчального матеріалу. Тримаючи в руках символічний „мікрофон” учень швидко і чітко відповідає на поставлене запитання. Далі знову говорить тільки той, у кого в руках мікрофон. Цей метод використовую майже на всіх уроках. За допомогою цієї вправи на уроці читання з’ясовую думку учнів щодо прочитаного, перевіряю домашнє завдання, підвожу підсумки уроку. На уроці української мови даний метод застосовую з метою повторення вивченого матеріалу, виявлення ставлення дітей щодо доцільності вивчення поданого матеріалу.

Найчастіше на уроках математики для інтенсивної перевірки  знань учнів використовую технологію „Карусель”. А також на ранкових зустрічах, перервах з метою виявлення вміння говорити один одному компліменти, слова ввічливості.

Інтерактивний метод „Обери позицію” використовую на уроках з курсу „Природознавства”, предмету „Основи здоров’я”, уроках розвитку зв’язного мовлення, на виховних годинах під час обговорення певних ситуацій. На уроках читання, української мови, курсу „Природознавства” часто використовую „Гронування”, „Кубування”, „Діаграму Вена”. Також використовую „Прес-конференцію”,  „Мозковий штурм”, „Інтерв’ю”. Знайомі моїм учням і такі інтерактивні методи навчання, як „Обговорення проблеми в загальному колі”, „Незакінчені речення”, „Метод ПРЕС”, „Навчаючи – вчуся” („Кожен навчає кожного”, „Броунівський рух”), , „Навчальні пари” („Змійка”, „Ескалатор”), „Два-чотири-усі разом” („Снігова куля”), „Ротаційні (змінювані) трійки”, ”Ажурна пилка”, „Акваріум”, „Коло ідей”. 

Іншим ефективним видом діяльності є метод, який допомагає провести дискусію зі спірної, суперечливої теми, «Займи позицію».  Він дає можливість висловитися кожному учневі, продемонструвати різні думки, обґрунтувати свою позицію або перейти на іншу в будь-який час, якщо вас переконали, та назвати більш вагомі аргументи. Наприклад, об’єднуємо клас у 3 групи. Кожній подаємо початок легенди і пропонуємо її закінчити. Потім представник кожної групи зачитує складену легенду. Всім учням дозволяємо встати і підійти до того, чия легенда найбільше сподобалась. Тоді, виступаючи у ролі журналіста,  беремо у цих дітей інтерв’ю, чому вони перейшли в іншу групу.

Наступний метод, який я використовую – це технологія " Робота в малих групах "

Кількість учнів у групі залежить від кількості учнів у класі. Це може бути і пара, хоча найбільш ефективними вважають групи з 3 – 6 осіб. Я дотримуюсь кількості 4 учнів. Тоді дуже легко розподілити обов’язки між членами групи .

 1учень –  є спікером , або головуючим у групі.. Він зачитує завдання , організовує порядок його виконання, заохочує учасників до обговорення та роботи, підбиває підсумки роботи.,

2 учень – секретар, що записує думки всіх учасників процесу.

3 учень – доповідач, він має за мету висловити спільну думку всіх членів групи,

4 учень – це посередник , слідкує за часом, який відведений для обговорення проблеми.

Роботу в групах варто використовувати для вирішення складних проблем, що потребують застосування колективної думки: обговорення, дискусії. Якщо витрачені зусилля не принесли бажаного результату, варто повернутися до цього питання,  але в контексті парної роботи, або вибрати одну з технологій швидкої взаємодії , що наведені вище.

Хоча слід зазначити, що з початку буде не легко, тому що дітям теж треба звикнути до нового виду роботи, пристосуватися , відпрацювати ролі, зрозуміти суть роботи. І якщо ви витримаєте перші невдачі, перші затягнуті у часі етапи уроку, на які при традиційному викладені витрачали значно менше часу, то  наступна робота дітей у групах, їхні власні дискусії, роздуми, організованість принесуть вам багато задоволення від власної праці та досягнень ваших учнів. Ви побачите внутрішній світ своїх вихованців.

В своїй роботі постійно поєдную парну та індивідуальну форми роботи з дітьми, що дає хороші результати. Роботу в парах застосовую під час виконання учнями вивчення вірша напам’ять, під час рольового читання, вивчення ними нового правила, або таблиці множення. Під час роботи в парах учні можуть перевірити знання один одного, обмінятися думками і лише тоді висловлювати свої ідеї класу. Це сприяє розвитку мовлення учнів, взаємо і самоперевірки, вміння висловлювати і відстоювати свою думку. Проводячи підсумки по темах, у вигляді тестів, після виконання учні обмінюються роботами та перевіряють їх. Під час складання навчальних діалогів. При організації групової роботи пам’ятаю, що особливо цінним в цій формі організації навчання є те, що учні мають можливість брати на себе ролі, а саме: експертів, співрозмовників, мислителів, партнерів, друзів тощо. Організоване таким чином навчання дає можливість учням вчитись доводити твердження, відстоювати думку, набувати досвіду спілкування, розвивати творчі здібності, формувати свою особистість.

Особливу увагу приділяю рефлексії наприкінці інтерактивного уроку. Цей етап уроку надає можливість повернутися до очікуваних результатів навчання та перевірити, чи досягнуті вони. При підведенні підсумків:

-     використовую відкриті запитання: як? чому? що?;

-     прошу висловити власну думку;

-     наполягаю на описовості а не оціночності;

-     прошу говорити про зроблене, а не про те, що могло бути зроблене;

-     розбираємось із причинами (чому? як? хто?), шукаємо альтернативні теорії (Чи є інша можливість?), підбираємо інші приклади (Де ще відбувалось щось подібне?).

Наприкінці інтерактивного уроку проводимо спокійне глибоке обговорення за підсумками інтерактивної вправи.

 При підготовці до інтерактивного уроку:

-     глибоко вивчаю і продумую матеріал, у тому числі додатковий, наприклад, тексти, зразки поробок, приклади, ситуації, завдання для груп тощо;

-     старанно планую і розробляю заняття, визначаю ролі учасників, готую питання та можливі відповіді, виробляю критерії оцінки ефективності уроку;

-     продумую мотивацію учнів до навчання, добираючи найцікавіші для них випадки, проблеми;

-     оголошую очікувані результати (цілі) заняття і критерії оцінки роботи учнів;

-     добираю різноманітні методи для привернення уваги учнів, налаштування їх на роботу, підтримання дисципліни, необхідної для нормальної роботи класу.

Для розвитку мислення школярів застосовую на уроках проблемні завдання. Наявні в них суперечності викликають дискусію, спонукають до роздумів, пошуків і певних висновків. Такі вправи не тільки розвивають мислення учнів, а й підсилюють упевненість, віру в свої сили і здібності.

На кожному уроці читання я працюю над проблемою вдосконалення навичок швидкісного та виразного читання. Тому використовую вправи на розвиток мовного апарату та кута зору учнів. Це такі, як: робота зі скоромовками, чистомовками, читання „деформованих” текстів, пірамід слів. На уроках я використовую такі ігри, як: „Дощик”, „Буксир”, „Хто більше”, „Хто швидше”. Адже  гра робить працю привабливішою і цікавішою.

Спонукають учнів до активного мислення на уроці різноманітні цікаві вправи, ребуси, кросворди, загадки. Головним об’єктом моєї уваги є творча особистість учня. Тому я в своїй роботі велику увагу приділяю розвитку творчих здібностей школярів. На кожному уроці я здійснюю диференційований та індивідуальний підхід до учнів. Для цього використовую різнорівневі завдання з предметів, захист творчих робіт та проєктів.

Аналіз результатів дослідження. Працюючи над даною науково-методичною проблемою, я постійно здійснювала моніторинг рівня сформованості в моїх учнів ключових компетентностей. Для цього використовувала такі методи, як : педагогічне спостереження, соціологічне опитування (бесіда, інтерв'ю, анкетування); тестування; створення педагогічних ситуацій; індивідуального і групового само оцінювання; вивчення продуктів творчої діяльності учнів, тощо. В результаті цих дій було з'ясовано, наприклад, що, у моїх учнів покращилось вміння організувати своє робоче місце, орієнтуватися у часі та берегти його, планувати свої дії, доводити роботу до кінця.

Використовуючи інтерактивні методи для формування в учнів ключових компетентностей досягла таких результатів: учні на уроках швидше сприймають новий матеріал, кожне завдання виконують із задоволенням.

Учні класу стали доброзичливішими, уважнішими один до одного, допомагають одне одному у навчанні, проявляють почуття радості за успіхи інших. Працюючи в пошуку найбільш результативних методів роботи, я дійшла висновку, що процес формування вмінь і навичок стає набагато результативнішим, якщо організувати навчання у співробітництві, яке ґрунтується на спільній діяльності і взаєморозумінні вчителя і учнів. Саме таке навчання, з використанням інтерактивних технологій, сприяє формуванню ключових компетентностей учнів, підвищує інтелект дитини, зміцнює її віру у власні здібності, стимулює активність і творчість.

Також застовую у свою роботу метод проектів. В основі методу проектів лежить розвток пізнавальних навичок учнів, умінь самостійно конструювати свої знання, орієнтуватися в інформаційному просторі, розвиток індивідуальну, парну або групову, яку учні виконують протягом певного періоду часу. Цей підхід органічно поєднується з груповим підходом до навчання.

Застосовуючи інтерактивні методи ,враховуючи при цому вікові особливості учнів, я намагаюся виховувати особистість, яка вміє відповідати за свої вчинки, доводити свою думку, поводитися у колективі. Така людина отримує корисні навички щодо роботи з літературою, комп’ютером, вона вміє перевіряти себе і своїх товаришів, орієнтуватися на якість виконаного завдання, а не на особисті властивості. Кожна людина неповторна, тому вчителю доводиться удаватися до глибокого вивчення індивідуальності дитини, брати її за основу у навчальній діяльності. Допомагаючи учням розкритися , проявити свої таланти, вчитель реалізує його потенціал визначитися із майбутньою професією.

Таким чином робота вчителя направлена на створення нового суспільства, куди увійдуть активні професіонали, які будуть використовувати свої здібності на благо людства.

На завершення треба зауважити, що використання інтерактивних методів навчання накладає вето на позицію "я вчитель (тобто я вище), а ви учні (тобто ви нижче)". Поділ на касти залишився в минулому, а сьогодні нами керує взаємонавчання - учителя в учнів, учнів у вчителя. Адже рівень кваліфікованості педагога залежить від рівня освіченості його учнів. Сучасна педагогіка оцінює своїх освітян виключно за такими параметрами, незважаючи на стаж і статок.

 Інтерактивність у навчанні легко пояснити такою словесною конструкцією, виведеною досвідом педагогів і психологів ще в античні часи:

Те, що я чую, я забуваю;

Те, що я бачу й чую, - я трохи пам'ятаю;

Те, що я чую, бачу й обговорюю, - я починаю розуміти;

Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю - я набуваю навичок;

Коли я передаю знання іншим - стаю майстром.

Таким чином робота вчителя направлена на створення нового суспільства, куди увійдуть активні професіонали, які будуть використовувати свої здібності на благо людства.