Опорні схеми для уроків української мови та літератури

Кожен педагог стикається з проблемою надання певної мовної системи знань усім учням. Я цікавилася, як зробити урок насиченим, цікавим, як організувати не менш цікавою й самоосвітню діяльність школярів.

Використання опорних схем на уроках вважаю важливим моментом у моїй роботі. На мій погляд, одним із важливих умінь сучасного учня є вміння кодувати великий об’єм інформації, будувати логічні «ланцюжки» для роздуму, а значить, засвоювати нові види діяльності, чого так не вистачає у сучасному світі, який насичений величезною кількістю інформації.

Зараз існує багато різних «помічників», що гальмують як мовленнєвий розвиток, так і грамотність школяра, а далі не розвиваються такі вміння як здатність самостійно мислити, виражати свої почуття, доводити свою точку зору.

Як допомогти дітям? Як полегшити сприйняття теоретичного матеріалу та його засвоєння? Як змусити їх міркувати, спів ставляти та самостійно робити певні висновки?

На допомогу прийшли опорні схеми.

Усе нове – це добре позабуте старе. Російський лінгвіст Ю.С. Меженко запропонував методику подачі навчального матеріалу великими блоками. Ознайомившись з нею, я вирішила, що працюючи над проблемою організації самоосвітньої і творчої діяльності учнів, ця методика може мені допомогти.

Суть методики Ю. Меженка полягає у такому:

По-перше, теоретичний матеріал групується великими блоками, з’являється можливість значно збільшити об’єм матеріалу, що вивчається на уроці, при цьому відсутнє перевантаження учнів, що значно активізує пізнавальну діяльність учнів;

По-друге, кодування навчальної інформації, вміння читати опорні сигнали, подавати матеріал то у стислому, то у розгорнутому вигляді – це важливі навички творчого процесу, що дозволяє реалізувати вимоги розвиваючого навчання.

Такий підхід відповідає сучасним психологічним рекомендаціям, що були експериментально доведені Л. В. Занковою. Було доведено, що рух від абстрактного до конкретного є ефективним.

Введення великих блоків теоретичного матеріалу здійснюється за допомогою опорних сигналів. Опорний сигнал за Шаталовим – це «асоціативний символ, що змінює смислові значення; він здатний миттєво відтворити у пам’яті відому і раніше зрозумілу інформацію». Під опорним конспектом мається на увазі «система опорних сигналів, що мають структурний зв'язок і являють собою наочну конструкцію, що замінює систему значень, понять, ідей як взаємопов’язаних елементів».

В українській  лінгвістиці це питання не знайшло широкого попиту. Проте я, переосмисливши досвід російських учених, зрозуміла цікавість і корисність даної технології. Мета її відповідає сучасним вимогам:

• Активізація міркувальної діяльності учнів, а, значить, і мотивація до вивчення предмету;
• Формування навичок сприйняття інформації, співвіднесення їх із раніше вивченою;
• Розвиток умінь бачити велику тему цілком;
• Підвищений інтерес до предмету, що вивчається.

Навчання за опорними  конспектами  потребує активної розумової діяльності учнів. Полегшує сприйняття теми та її розуміння схема.

Як відомо, у людини працюють три механізми пам’яті: слухова, зорова, рухова. Усі вони мають місце при роботі з опорною схемою.

Я вважаю, що цінність даної технології полягає в такому:

• Лаконічність;
• Структурність;
• Зручність сприймання та відтворення;
• Цікавість;
• Кольорове оформлення.

Опорні конспекти, на мою думку, не тільки урізноманітнюють форми проведення уроків, а й сприяють глибокому й послідовному засвоєнню матеріалу самостійно.

Схема як засіб наочності у навчанні є не ілюстрацією усного чи письмового викладу матеріалу, а ключем до розв’язання практичних завдань, схема активізує не тільки пізнавальну, а й  розумову діяльність, тим самим мотивує учня, робить його успішним.

Використання опорних схем має свої позитивні моменти й на уроках української літератури. Ця методика сприяє підвищенню творчого потенціалу учнів, розвитку мовлення, мислення. Опорні конспекти на уроках літератури допомагають учням засвоїти навички аналітичної роботи не тільки при вивченні біографії поета чи письменника, а й під час вивчення творчості, розвиває логічне мислення, допомагає зрозуміти авторський задум, висловити власну думку з приводу прочитаного твору. Учні вчаться працювати з текстом (визначити тему та ідею твору, вести пошук необхідної інформації, аналізувати її, робити узагальнення та висновки), вести дискусію, логічно викладати власну думку.