План виховної роботи класного кекрівника

Таврійська загальноосвітня школа І-III ступенів

Матеріали виховної роботи

класного керівника 5 класу

Ткаченко Аліни Юріївни

на 2012-2013 навчальний рік

с. Таврійське

Погоджено

заступник директора

з виховної роботи

О.А.Туній

_________________

17 вересня 2012 року.

Погоджено

заступник директора

з виховної роботи

О.А.Туній

__________________

15 січня 2013 року.

Наш клас 1 вересня 2011 року.

Вчитель - це та людина, яка любить дітей володіє педагогічною майстерністю,

постійно пробуджує в юному серці бажання бути кращим, ніж учора, почуття поваги до самого себе.

Гасло вчителя:

« Пізнай самого себе

і допоможи в цьому

своїм учням »

1. Загальні положення

Кодекс честі учителя — це сукупність морально-етичних норм, правил поведінки, звичок, переконань, які ґрунтуються на ціннісних орієнтаціях, ідеалах, світогляді людини і регламентують її відносини з соціальним оточенням, службову та громадську діяльність.

Основу Кодексу честі учителя становлять вимоги Конституції України, моральні традиції українського народу, базові міжнародні гуманітарні стандарти, морально-етичні аспекти чинного законодавства, положення концепції розвитку педагогічної освіти України та її інтеграції в європейський освітній простір.

2. Основні моральні засади Кодексу честі учителя

2.1. Батьківщина

Учитель — громадянин України. Суспільство має повне право сподіватися від нього найвищого взірця особистої й офіційної поведінки та діяльності. Кожен учитель-патріот, що ставить формування української еліти, нової генерації підростаючого покоління та добробут українського народу вище власних інтересів і робить або готовий зробити усе можливе для рідної держави. Патріотизм - глибоко укорінена віра та почуття людини, невід'ємна складова кодексу честі учителя. Він спрямовує власні зусилля на розбудову Української держави і розвиток освіти. Модернізує освітню діяльність на основі використання новітніх педагогічних інформаційних та комп'ютерних технологій і створення нового покоління засобів навчання.

2.2. Вірність та відданість

Учитель — взірець вірності Вітчизні, високої поваги до символів Держави: Державного Прапору України,

Державного Герба України і Державного Гімну України. шлях жертовності, самовідданості народові,

педагогічній справі, підтримка владних чинників у відстоюванні незалежності України та розбудові атрибутів державності – добровільний вибір кожного учителя.

2.3. Обов'язок

Бездоганне виконання обов'язку — це найважливіша ознака поведінки учителя. Обов'язки виконуються сумлінно, точно, головним є формування молодої людини XXI століття, здатної здійснювати професійну діяльність на демократичних та гуманістичних засадах, реалізовувати освітню політику як пріоритетну функцію держави, забезпечувати розвиток та самореалізацію особистості, задоволення її освітніх і духовно-культурних потреб, бути конкурентоспроможним на ринку праці.

2.4. Честь

Честь — сукупність вищих моральних принципів, якими керуються людина у своїй громадській і особистій поведінці, провідна ознака поведінки учителя. Він веде спосіб життя порядної людини, не обманює, не краде, не порушує загальнолюдських моральних норм. Він ніколи не вдається до інтриг, чіплянь, несправедливих дій, шахрайства, хабарництва.

2.5. Чесність

Суттєвою рисою учителя є чесність — безкорисливе виконання своїх обов'язків заради забезпечення національних інтересів України, інтересів школи. Присвячує свою педагогічну діяльність суспільству. Він несе відповідальність перед законом та учнями за рішення, що їх приймає. Учні довіряють йому, сподіваючись на те, що він чесна людина.

2.6. Честь педагога

Правила Кодексу честі однакові для всіх учителів, незалежно від звання, посади, стажу праці та обставин. Ставлення до виконання завдань жодною мірою не повинно залежати від того, чи це молодий учитель, щойно призначений, чи більш досвідчений. Взірець чесної поведінки та діяльності мають давати директор, заступники.

Адміністрація школи — приклад для молодих та менш досвідчених учителів.

3. Педагогічні традиції

3.1. Місце у суспільстві

Учитель — це представник Українського народу. Саме в цьому його шляхетність, саме тому він утверджує принципи загальнолюдської моралі, правди і справедливості, гуманізму, патріотизму, доброти, працелюбства, поміркованості та інших доброчинностей. Виховує повагу до культурно-національних, духовно-історичних цінностей України, дбайливе ставлення до навколишнього середовища; виховує молодь В дусі взаєморозуміння, миру, злагоди між усіма народами, етнічними групами, релігійними конфесіями; захищає учнів від будь-яких форм фізичного і психічного насильства; запобігає вживання ними наркогенних речовин.

3.2. Духовні засади

Духовною основою учителя є витвори людського духу, зафіксовані у здобутках культури, науки, моралі, мистецтва, оволодіння ним гуманістичними моральними цінностями.

3.3. Дисциплінованість та ініціатива.

Оптимізм, ентузіазм, мудрість, активність у досягненні мети або виконанні повсякденних завдань — головні вимоги учителя. Він виконує функціональні обов'язки сумлінно, вчасно попри всі перешкоди, труднощі, негаразди, що виникають, приймає сміливі рішення, бере на себе відповідальність, проявляє ініціативу.

3.4. Позиція та вчинок

Позиція — система ставлень особистості до явищ, людей, об'єктів; їх оцінка заснована на індивідуальному досвіді, моральних принципах і переконаннях.

Вчинок — акт морального самовизначення, яким учитель виявляє і формує своє ставлення до суспільства, учнів, самого себе, природи, педагогічної діяльності, науки.

3.5. Піклування про учнів

Учитель завжди стоїть на сторожі святого скарбу українського духу, в якому прихована таємниця успіху, щастя, перемоги. Він сприяє набуттю учнями соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональних відносин, формуванню у юнаків і підростаючого покоління рис громадян Української держави.

Здійснює соціально-правовий захист учнів — систему організаційно-правових, фінансово-економічних, соціально-культурних, інформаційно-просвітницьких заходів.

3.6. Вести за собою учнів

На учителя покладається особиста відповідальність за учнів. Він гартує їх дух, моральні сили, веде за собою для досягнення мети. Спринт ній учитель завжди поважає людську гідність та честь учнів. Він уміє підкорятися, не принижуючи себе, управляти, не принижуючи учнівську молодь.

3.7. Учитель — взірець для учнів

Учитель — взірець як у дотриманні моральних норм поведінки, зовнішнього вигляду, так і у виконанні завдань, що безпосередньо стосуються його професійного обов'язку. Він уникає вульгарності, розбещеності, шкідливих звичок; сумлінно і наполегливо зберігає та розвиває професійні якості та норми -поведінки.

3.8. Життєва і професійна компетентність

Учитель здатний ефективно розв'язувати проблеми, що виникають в реальних життєвих ситуаціях, діяти адекватно вимогам соціуму та згідно з власною природою; жити у злагоді із сучасністю. Він приводить зміст фундаментальної, психолого-педагогічної, методичної, інформаційно-технологічної, практичної та соціально-гуманітарної підготовки учнів у відповідність вимогам інформаційно-технологічного суспільства та змінам, що відбуваються в загальноосвітній середній школі; забезпечує особистісний розвиток учнів на засадах особистісно орієнтованої педагогіки; поєднує знання учнів з професійною мораллю; спрямовує інтереси та потреби особистості учнів на певну ієрархію життєвих цінностей; зберігає невичерпне джерело знань, підживлює інтерес учнів, утримує звання «педагог».

3.9. Уникнення втручання в політику

Учитель уникає втручання в політику. Він підтримує національну політику Української держави та її інтереси незалежно від того, яка політична партія перебуває при владі.

3.10. Учительський дух

Ні за яких обставин не можна примусити учителя змінити власні переконання, віру, зрадити педагогічній професії. Нехтування духовними цінностями інших він вважає нижчим своєї гідності. Учитель — взірець добродійності, людяності, милосердя у ставленні до учня. Він зберігає непроникність духу.

4. Взаємини учителя з колегами та учнями

4.1. Ціннісне ставлення до колег та учнів

Ціннісне ставлення до колег та учнів виявляється у моральній активності особистості учителя, прояві чуйності, чесності, правдивості, працелюбності, справедливості, гідності, милосердя, толерантності, совісті, миролюбності, доброзичливості, добросовісності, готовності допомогти іншим, обов'язковості, ввічливості, делікатності, тактовності; вміння працювати з іншими; здатності прощати і просити прощення, протистояти проявам несправедливості, жорстокості.

5. Відповідальність за порушення Кодексу честі

Порушення норм Кодексу честі учителя ганьбить гідність усього педагогічного колективу школи. Випадки грубого порушення Кодексу честі обов'язково оголошуються на конференції трудового колективу, педагогічній раді. Учитель, який навмисне уникає його вимог, може бути попереджений, а в особливих випадках – підлягає осуду трудовим колективом Кодексу честі.

Основні функції класного керівника

Організаторські:

- планування і координація всієї виховної роботи

з класом;

- надання допомоги учнівській організації класу;

- встановлення зв’язків з учнівським та педагогічним колективом, батьками, громадськістю;

- забезпечення єдності педагогічних вимог до учнів

- ведення документації класу;

- сприяння розвитку самоврядування в класі.

Аналітико-узагальнюючі:

• сприяння всебічному розвитку учнів на основі вивчення і врахування їхніх індивідуально-психологічних особливостей;

Координаційно-інформаційні:

• забезпечення узгодженості роботи учнівського, батьківського колективів.

Психогігієнічні:

• встановлення довірливих стосунків із вихованцями, зняття психологічного напруження;

• активізація чи гальмування учнівської діяльності залежно від її спрямованості;

Вимоги до особистості класного керівника:

1. Суспільно-гуманістична спрямованість, яка передбачає:

• високий рівень самосвідомості, суспільної та національної свідомості;

• усвідомлення громадянського обов’язку, високий рівень політичної культури та культури міжнаціонального спілкування;

• високий рівень моральної вихованості;

• соціальну активність і відповідальність;

• володіння навичками суспільно-гуманістичної роботи, вмінням творчо працювати, використовувати й цінувати колективний досвід, критично оцінювати досягнуте;

• володіння вмінням брати участь у співпраці;

• здатність до прояву громадянської активності на благо суверенної України..

1. Професійно-педагогічна спрямованість сутністю якої є:

• розуміння соціальної ролі педагогічної прогресії, інтерес до дитини як суб’єкта діяльності, вміння розуміти її потреби й особливості, складність і неоднозначність внутрішнього світу

• педагогічна спостережливість

• педагогічний такт

1. Високий рівень педагогічної майстерності, який передбачає:

• знання основ предмета, завдань і категорій педагогіки

• знання вікових, анатомо-фізіологічних та психічних здібностей, соціального формування особистості, розуміння суті, мети, завдань і форм, і методів виховання

• знання індивідуально-психологічних та індивідуально-типологічних особливостей вихованців

• володіння вміннями й навичками організації виховної діяльності школярів, визначення рівня вихованості учнів, вміннями проектувати розвиток особистості в колективі, планування, відбору, узагальнення навчально-виховного матеріалу

• володіння прийомами та засобами педагогічної техніки, вмінням встановлювати педагогічно-доцільні взаємовідносини з окремими учнями, малими групами, учнівським колективом, батьками, вчителями, аналізувати свою роботу, результати діяльності колективу.

Зміст роботи класного керівника

1. Вивчення учнів.

2. Об’єднання учнів у колектив.

3. Співпраця з дитячими та молодіжними організаціями.

4. Робота з батьками, громадськістю.

5. Співпраця з культурно-освітніми та позашкільними установами.

6. Співпраця зі шкільним психологом.

7. Організація виховної, пізнавальної, трудової, художньо-естетичної, суспільно-гуманістичної, фізкультурно-оздоровчої, організаторської, ціннісно-орієнтованої роботи.

8. Індивідуальна робота з учнями.

План роботи класного керівника

1. Ознайомлення зі змістом виховної роботи школи.

2. Збір інформації:

а). моніторинг соціуму:

- складання соціальних карт на учнів:

- повна чи неповна сім’я,

- освіта батьків ( вища, середня, гуманітарна, технічна ),

- матеріальне становище сім’ї,

- умови проживання ( нормальні, задовільні, незадовільні ),

- працюючі члени сім’ї ( батько, мати, сестра, брат ), зазначити чи вони працюють у державній чи в комерційній структурі,

- складання карти виховного оточення,

- виробниче підприємство,

- інфраструктура.

б). вивчення рівня навчальних досягнень.

в). діагностика виховання.

- визначення рівня вихованості учнів за допомогою відомих методів,

- проведення анкетування батьків, учнів,

- складання психолого-педагогічної карти дітей.

г). вивчення стану здоров’я учнів за медичними картами та за допомогою бесід з батьками.

д). аналіз, прогнозування, проектування виховання учнів.

3. Складання таблиці для унаочнення, проектування проблеми за такими розділами:

- П.І.Б. дитини,

- стан здоров’я,

- ставлення до праці,

- рівень виховання в сім’ї,

- виховний вплив соціуму,

- рівень культури,

- прогалини в знаннях.

4. Складання таблиці для визначення завдань і планування форм виховної діяльності, за такими розділами:

- завдання,

- місяць,

- Програми: « Я-українець»,

«Моя земля – земля моїх батьків»,

«Пізнай себе»,

«Я і моє здоров’я»,

«Підліток і сім’я»,

«Канікули».

Мета виховної роботи

1. Глибоко вивчити індивідуальні особливості учнів.

1. Виховувати пізнавальні інтереси учнів та активне ставлення до життя.

1. Розширювати, поглиблювати і систематизувати розуміння моральних норм дітьми.

1. Формувати навички культурної поведінки.

1. Розвивати вміння оцінювати свої і чужі вчинки.

1. Виховувати позитивні риси характеру.

1. Прилучати учнів до скарбниць української культури.

1. Вчити турбуватися про своє здоров’я.

1. Вивчати інтереси і потреби сім’ї,

удосконалювати зв'язок з нею.

Мета і її реалізація

1. Продовжувати працювати над згуртуванням класного колективу, над розумінням учнями дисциплінованості, справедливості, ввічливості, чесності.

1. Розширювати знання учнів про народні

традиції, продовжувати знайомити

із звичаями та обрядами рідного краю.

1. Виховувати повагу до героїки наших предків, любов до рідного краю.

1. На класних, виховних годинах прищеплювати любов до навчання та праці, вчити поважати старших, ввічливо ставитись до молодших.

Зміст виховної роботи класного керівника

• виховання високої моралі у підростаючого

покоління, формування в нього українського менталітету на основі відродження національних традицій;

• створення необхідних умов для фізичного

розвитку школярів, збереження та зміцнення їхнього здоров’я;

• духовно-моральне виховання, домінантою

якого є орієнтація на загальнолюдські цінності;

• розвиток розумових і фізичних здібностей,

формування високої пізнавальної культури, організація змістовного дозвілля учнів;

• підготовка школярів до господарсько-трудової

діяльності;

• створення умов для вільного вибору учнями

світоглядних позицій;

• гуманізація педагогічного процесу,

демократизація стосунків у колективі;

• врахування інтересів дітей;

• організація роботи з батьками.

Завдання та напрями виховної

роботи

1. Вивчення індивідуальних особливостей учнів, їх інтересів та потреб.

1. Формування дружного, організованого колективу через активізацію форм індивідуального впливу та колективної виховної роботи.

1. Орієнтація кожного учня на розвиток його нових психологічних можливостей, проектування особистості, організація та управління її розвитку.

1. Прищеплення учням навиків планування своїх дій на день, тиждень, місяць, дотримуватися виконання свого плану, брати самозобов’язання та вчитись самозвітуватися..

1. Поглиблення розуміння учнями змісту етичних норм і правил.

1. Виховання в учнів позитивних рис характеру: обов’язковості, чесності, організованості, щирості, поваги до старших, співпереживання, вимогливості до себе.

1. Сприяння розвитку мовленнєвої культури учня, вміння спілкуватися висловлювати свою думку.

1. Розвиток інтересу до навчання, формування потреби постійно активізувати свою пізнавальну діяльність.

1. Формування в учнів потреби у громадській діяльності, виховання бажання і готовності виконувати доручення, ширше залучати їх до справ і турбот старших.

1. Формування вміння бачити позитивне у природі, творах мистецтва, в людських взаєминах.

1. Виховання свідомої дисципліни, бережливого ставлення до державного і власного майна.

1. Навчання методам підтримки доброго здоров’я, особистої гігієни.

1. Залучення учнів до скарбів української народної творчості.

1. Допомога у подальшому становленні органів класного самоврядування, розвиток їхньої самостійності.

1. Залучення до виховання учнів, батьків, громадськості.

Циклограма роботи класного керівника

Щоденно:

• з’ясування причин відсутності учнів на заняттях, фіксація пропусків у класному журналі;

• бесіди з учнями, що запізнюються;

• організація чергування по класу;

• індивідуальна робота з учнями;

• контроль зовнішнього вигляду учнів;

• організація харчування учнів.

Щотижня:

• проведення виховних годин;

• перевірка щоденників;

• проведення заходів у класі за планом роботи;

• робота з активом класу, організація діяльності органів учнівського самоврядування;

• контроль за виконанням доручень;

• організація прибирання закріпленого кабінету, території пришкільної ділянки;

• робота з батьками;

• робота з вчителями, що працюють у класі;

• зустріч зі шкільним лікарем за довідками про хвороби учнів.

Щомісяця:

• проведення класних зборів;

• проведення бесіди з безпеки життєдіяльності;

• організація чергування класу по школі;

• відвідування уроків вчителів-предметників у своєму класі;

• консультації у шкільного психолога;

• тестування та анкетування учнів з метою вивчення індивідуальних особливостей учнів та аналізу розвитку учнівського колективу;

• контроль за станом підручників;

• зустрічі з батьківським активом;

• відвідування учнів удома.

Один раз на семестр:

• оформлення класного журналу за підсумками семестру, складання звіту;

• заповнення табелів успішності та видавання їх учням;

• проведення батьківських зборів;

• участь у роботі семінару, методичного плану виховної роботи;

• аналіз виконання плану роботи, корекція плану виховної роботи;

• складання плану роботи на канікули.

Один раз на рік:

• аналіз та складання плану виховної роботи;

• проведення відкритого виховного заходу;

• оформлення особових справ учнів;

• статистичні відомості про клас;

• робота з підручниками;

• написання характеристик;

• страхування учнів від нещасних випадків.

Можливі види контролю за діяльністю класного керівника з боку адміністрації школи.

• перевірка ведення документації;

• аналіз виховної роботи з класом;

• аналіз роботи на канікулах;

• контроль за проведенням виховних годин та виховних заходів;

• контроль за проведенням індивідуальної виховної роботи з різними категоріями учнів;

• контроль за чергуванням класу по школі;

• контроль за санітарним станом кабінету, ремонтом;

• контроль відвідування занять учнями;

• контроль перевірки щоденників;

• анкетування учнів;

• аналіз системи роботи з батьками.

Пам’ятка класному керівнику

не МОЖНА :

1. Постійно критикувати дитину, бо вона незлюбить вас та інших людей.

2. Часто насміхатися над дитиною, бо вона стає замкнутою.

3. Постійно дорікати дитині, бо у неї з’явиться почуття безпідставної провини.

4. Постійно сварити дитину, бо вона стає агресивною.

5. Допускатися лайки, нецензурних слів, а тим більше фізичного покарання.

необхідно:

1. Підбадьорювати дитину, тоді вона буде впевненою в собі.

2. Хвалити дитину, тоді вона буде намагатися стати кращою.

3. Поводитися з дитиною чесно і справедливо і вона намагатиметься бути справедливою.

4. Створювати умови, щоб дитина почувала себе у безпеці, тоді вона вчитиметься вірити у людей.

5. Постійно підтримувати дитину, заохочувати і розуміти, тоді вона буде любити і поважати інших.

Золоті правила

класного керівника

1. Учитель має бути особистістю, привабливою для дітей.

2. Учитель повинен викликати любов і повагу дітей до себе, якщо він сам любить, поважає дитину та піклується про неї, у стосунках з нею чесний і відвертий.

3. Учитель має бути відвертим у стосунках з усіма учнями.

4. Учитель має бути веселим, жартівливим.

5. Учитель повинен раціонально використовувати свій час.

6. Учитель має бути доброзичливим.

7. Учитель має постійно вдосконалюватися, розширювати свій кругозір.

8. Учитель повинен реалізовувати індивідуальний підхід до дитини, вміти її вислухати, підтримати в ній вогник самоповаги.

9. Педагог повинен приймати обдумані рішення.

10. Учителю слід любити й захищати дитину.

11. Учителю необхідно виховувати в дітей самодисципліну.

Наш клас

1. Бліщак Ельвіра

2. Богдан Ольга

3. Бондаренко Олег

4. Брюхович Катерина

5. Касьянов Артем

6. Каяфа Надія

7. Лавренчук Аліна

8. Лахманець Євген

9. Михайлов Павло

10. Нетребич Анна

11. Огієвич Катерина

12. Пак Анна

13. Петрахаус Дмитро

14. Плотник Катерина

15. Попов Сергій

16. Сахарова Анастасія

17. Семенова Ірина

18. Сілевич Наталя

19. Сліпчук Діана

20. Смаглієва Єлизавета

21. Стогнієнко Катерина

22. Тарасюк Анастасія

23. Тен Артур

24. Уразова Олена

25. Френзель Антон

Номери телефонів учнів

№з/п	Прізвище та ім’я учня	Номер телефону
1.	Бліщак Ельвіра
2.	Богдан Ольга
3.	Бондаренко Олег
4.	Брюхович Катерина
5.	Касьянов Артем
6.	Каяфа Надія
7.	Лавренчук Аліна
8.	Лахманець Євген
9.	Михайлов Павло
10.	Нетребич Анна
11.	Огієвич Катерина
12.	Пак Анна
13.	Петрахаус Дмитро
14.	Плотник Катерина
15.	Попов Сергій
16.	Сахарова Анастасія
17.	Семенова Ірина
18.	Сілевич Наталя
19.	Сліпчук Діана
20.	Смаглієва Єлизавета
21.	Стогнієнко Катерина
22.	Тарасюк Анастасія
23.	Тен Артур
24.	Уразова Олена
25.	Френзель Антон

Актив класу

Президент класу –

Замісник президента –

Відповідальний за чергування в класі –

Квітникар –

Відповідальна за відсутніх –

Фізорги класу –

Редколегія –

Відповідальний за тур. роботу –

Наші іменини

Осінь

Пак Анна – 17.09.2002

Тен Артур – 06.10.2001

Френзель Антон – 12.10.2001

Уразова Олена – 27.10.2001

Сліпчук Діана – 13.11.2002

Весна

Попов Сергій – 17.04.2002

Сахарова Анастасія – 27.04.2002

Касьянов Артем – 05.05.2002

Стогнієнко Катерина – 18.05.2002

Семенова Ірина – 21.05.2002

Бліщак Ельвіра – 27.05.2002

Тарасюк Анастасія – 27.05.2002

Смаглієва Єлизавета – 30.05.2002

Літо

Бондаренко Олег – 05.07.2002

Каяфа Надія – 10.06.2002

Лавренчук Аліна – 22.08.2002

Михайлов Павло – 13.07.2002

Нетребич Анна – 27.08.2002

Петрахаус Дмитро – 11.06.2002

Плотник Катерина – 07.06.2002

Сілевич Наталя – 09.07.2002

Зима

Богдан Ольга – 15.12.2001

Брюхович Катерина – 08.02.2002

Лахманець Євген – 25.01.2002

Огієвич Катерина – 17.01.2002

Інформація про стан здоров’я

1. Бліщак Ельвіра

2. Богдан Ольга

3. Бондаренко Олег

4. Брюхович Катерина

5. Касьянов Артем

6. Каяфа Надія

7. Лавренчук Аліна

8. Лахманець Євген

9. Михайлов Павло

10. Нетребич Анна

11. Огієвич Катерина

12. Пак Анна

13. Петрахаус Дмитро

14. Плотник Катерина

15. Попов Сергій

16. Сахарова Анастасія

17. Семенова Ірина

18. Сілевич Наталя

19. Сліпчук Діана

20. Смаглієва Єлизавета

21. Стогнієнко Катерина

22. Тарасюк Анастасія

23. Тен Артур

24. Уразова Олена

25. Френзель Антон

План роботи батьківського лекторію

Вересень

„Роль батьків у профілактиці дитячого травматизму ”

Жовтень

„Профілактика алкоголізму, наркоманії, тютюнопаління. Твоє життя – твій вибір.”

Листопад

«Здоровий спосіб життя сім’ї як запорука успішного формування здорового покоління»

Грудень

Родинне свято до Дня Збройних сил України.

Січень

Новорічні посиденьки

Лютий

„Проблема антисоціальної поведінки підлітків”

Березень

Родинне свято до 8 Березня.

«Спілкування дорослих та дітей»

Квітень

„Про попередження вживання учнями алкогольних напоїв ”

Травень

„Фізичний розвиток як невід’ємна частина психічного здоров'я дитини”

Батьківський комітет

Голова батьківського комітету – Михайлова

Наталя Миколаївна Члени батьківського комітету – Семенова Тетяна

Володимирівна, Богдан

Наталя Михайлівна

Характеристика темпераменту

1. Бліщак Ельвіра с

2. Богдан Ольга с

3. Бондаренко Олег ф

4. Брюхович Катерина с

5. Касьянов Артем м

6. Каяфа Надія м

7. Лавренчук Аліна ф

8. Лахманець Євген ф

9. Михайлов Павло х

10. Нетребич Анна ф

11. Огієвич Катерина м

12. Пак Анна ф

13. Петрахаус Дмитро ф

14. Плотник Катерина с

15. Попов Сергій ф

16. Сахарова Анастасія м

17. Семенова Ірина ф

18. Сілевич Наталя м

19. Сліпчук Діана с

20. Смаглієва Єлизавета х

21. Стогнієнко Катерина с

22. Тарасюк Анастасія м

23. Тен Артур ф

24. Уразова Олена с

25. Френзель Антон с

Шкала емоційної стабільності

Пак Анна

Плотник Катерина

Каяфа Надія

Нетребич Анна

Огієвич Катерина

Лавренчук Аліна

Тен Артур

Лахманець Євген

Попов Сергій

Стогнієнко Катерина

Бліщак Ельвіра

Бондаренко Олег

Петрахаус Дмитро

Сахарова Анастасія

Сліпчук Діана

Брюхович Катерина

Тарасюк Анастасія

Михайлов Павло

Смаглієва Єлизавета

Сілевич Наталя

Касьянов Артем

Семенова Ірина

Богдан Ольга

Уразова Олена

Френзель Антон

Що таке виховна година?

Виховна година – це такий самий виховний захід,

як відвідування театру, дискотека, концерт,

КВК, диспут тощо.

Зважаючи на це, виховні години можна

систематизувати таким чином:

• для колективного планування класної або загальношкільної справи;

• для розв’язування ймовірного конфлікту;

• для підведення результатів;

• бесіда щодо психолого-педагогічних проблем учнів;

• для реалізації певної освітньої програми:

1. «Пізнай себе» - теоретичні та практичні заняття

з прикладної психології, бесіди про закономірності психіки і поведінки людей;

2. «Знайди себе» - бесіди з профорієнтації;

3. «Спілкування та етикет» - розповіді про те, як

збирати навколо себе людей;

4. «Навчися керувати собою» - основні знання про

методи, способи та прийоми саморегуляції й самоврядування;

5. «Права громадянина та людини» - статті про

права людини та Конституції України.

6. «Основи сімейного кола» - розповіді про те, як

створити міцну сім’ю.

Години спілкування

Вересень

Заочна екскурсія до музею воскових фігур.

Жовтень

Година спілкування до дня

українського козацтва

Листопад

Готуємося до години спілкування:

«Наркоманія»

Грудень

Година спілкування: «До дня Захисника Вітчизни»

Новорічні посиденьки

Січень

Година спілкування: «Новорічні свята»

Лютий

Готуємося до години спілкування:

«Я серед людей»

Березень

Готуємося до години спілкування:

«Конфлікти. Батьки і діти»

Квітень

Година спілкування:

«Здорові діти – здорова нація»

Травень

Відкрита година спілкування:

«Свято Перемоги», перегляд фільму «Зірка»

Схема вивчення особистості важковиховуваних підлітків.

1. Загальні дані про учня.

2. Фізичний розвиток і стан здоров'я.

3. Умови сімейного виховання.

4. Відомості про навчальну діяльність.

5. Ставлення до праці.

6. Соціальна активність.

7. Участь у гуртках і спортивних секціях.

8. Статус у класному колективі.

9. Відомості про друзів та найближче оточення.

10. Характерні порушення дисципліни, заходи виховного впливу, що застосовувалися до учня.

11. Чи має навички культури поведінки.

12. Особливості мислення.

13. Найтиповіші психічні стани.

14. Інтереси, нахили, здібності.

15. Які моральні якості намагається в собі виховувати.

16. Плани на майбутнє.

17. Особливості вольових якостей.

18. Як проводить вільний час.

19. Характер читацьких інтересів.

20. Коло друзів поза школою.

21. Ставлення до природи.

22. Найяскравіші риси характеру.

23. З якого класу характеризується як важковиховуваний.

24. Які позитивні риси відзначалися раніше.

25. Які позитивні риси є в учня зараз.

26. Які негативні риси і якості відзначалися раніше.

27. Які негативні риси і якості є в учня зараз.

Картка особистого обліку учня, схильного до правопорушень.

1. Прізвище, ім’я, по батькові. __________________________________________________

2. Клас __________

3. Дата народження _________________

4. Батьки:

Мати ___________________________________________

Де працює _____________________________________

Батько _________________________________________

Де працює _____________________________________

1. Характер сім’ї _________________________________

2. Причини неблагополуччя _________________________________________________

3. Коли поставлено на облік ___________________

4. За що поставлено на облік __________________

5. До яких правопорушень схильний __________________________________________________

6. Ставлення до навчання _____________

7. Поведінка _______________________

8. Результати роботи психолога (діагностика, корекція) __________________________________________________

9. Відомості про соціометричний статус __________________________________________________

10. Відомості про друзів та референтну групу ____________________________________________________________________________________________________

11. Яка робота проводилися ________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Орієнтовна схема характеристики

Текст характеристики складається з чотирьох частин:

1. Анкетні дані особи, на яку складається характеристика (розміщуються по центру аркуша чи у стовпчику справа).

2. Відомості про навчання (з якого року навчається, де, ставлення до навчання, рівень навчальних досягнень та володіння навчальним матеріалом).

3. Оцінка ділових та моральних якостей; відомості про захоплення (стягнення); стосунки в колективі.

4. Висновки: зазначення; куди подається характеристика.

Орієнтовний зразок індивідуальної характеристики на учня класу

ХАРАКТЕРИСТИКА

Єфремова Олександра Юрійовича

__________ року народження,

учня ____ класу ЗОШ № ___ м. _________

Єфремов Олександр навчається у ЗОШ №___ м. ________ з першого класу. Зарекомендував себе як (старанний, працелюбний, уважний) учень. Володіє учбовим матеріалом на (високому, достатньому, середньому, низькому) рівні. Навчається (в повну міру своїх сил, не в повну міру своїх сил, навчається погано). Має задовільну (зорову, слухову, механічну, змішану) пам’ять, (гарно, добре, швидко, повільно) запам’ятовує учбовий матеріал. Виявляє (логічне, образне, конкретне, творче) мислення. Має здібності до вивчення (вказати предмет). На уроках завжди (уважний активний, байдужий, виконує домашні завдання, допомагає товаришам). Має добрий загальний розвиток. Багато читає. До виконання громадських доручень ставиться (сумлінно, дбайливо, недбало). Був обраний (вказати громадську посаду0. брав активну участь (у громадському житті школи). Був учасником (шкільної, міської, обласної) олімпіади, конкурсу, турніру, нагороджений (дипломом, почесною грамотою, медаллю). (Скромний, веселий, товариський, стриманий, врівноважений, розсудливий, дисциплінований, самостійний, піддається чужому впливу). Правила поведінки (завжди свідомо виконує, виконує не завжди, виконує на вимогу вчителя, ігнорує, має порушення дисципліни, схильний до протиправної поведінки). Користується повагою серед викладачів. Має авторитет серед товаришів. Має багато друзів, підтримує дружні стосунки з багатьма учнями.

Батьки приділяють належну увагу вихованню сина (не приділяють уваги, нехтують вихованням, погано впливають).

Характеристика видана для подання у (районний військовий комітет, вищий навчальний заклад, ПТУ тощо).

Директор (Підпис)

Класний керівник (Підпис)

СОЦІАЛЬНИЙ ПАСПОРТ КЛАСУ

	Сімей	В них дітей	Шк.віку	Дошк. віку	Оздоров.
Багатодітні сім’ї: Брюхович Катерина Касьянов Артем Тен Артур	3	3 3 3	3 3 2	- - 1	- + -
Сироти:	-
Напівсироти:	-
Талановиті: Богдан Ольга Лахманець Євген Михайлов Павло Нетребич Анна Плотник Катерина Семенова Ірина Сілевич Наталя Стогнієнко Катерина Тен Артур	9	2 2 2 2 2 2 1 1 2	2 1 1 1 2 1 1 1 2	1 1	+ + + + + + + + -
Чорнобильці: Плотник Катерина Д № 268779 (06.09.2002)	1	2	2	-	+
Неповні сім’ї: Смаглієва Єлизавета Нетребич Анна	2	1 2	1 1	1	+ +

Робота

класного керівника з батьками.

Починаючи з моменту вступу дитини до школи, виникає і існує «педагогічний трикутник»: учитель-учень-батьки, що має свої труднощі та протиріччя, які потребують розв’язання. Цілі, сподівання, прагнення та дії батьків, і вчителів спрямовані на благо дитини. Тоді чому стосунки в цьому «трикутнику» настільки суперечливі, а іноді драматичні?

Для відповіді на це питання визначимо п’ять функцій роботи класного керівника з батьками:

1. ознайомлення батьків зі змістом і методикою навчально-виховного процесу;

2. психолого-педагогічне навчання батьків;

3. залучення батьків до спільної з дітьми діяльності;

4. корекція виховання в окремих родинах учнів;

5. організація роботи з батьківським активом та взаємодія з громадськими організаціями.

У практиці школи застосовуються такі організаційні форми роботи з батьками, у яких фактично реалізуються деякі або практично всі функції. Назвемо деякі форми:

- батьківські збори і конференції;;

- дні відчинених дверей;

- підсумкові збори за участю учнів із демонстрацією успіхів та досягнень дітей за минулий рік;

- спільні свята;

- різні форми змагань за участю батьків і дітей;

- консультації;

- батьківські лекторії;

- телефони довіри тощо.

Різноманітність форм спілкування і взаємодії учителів, батьків і учнів залежить від творчості та бажання класного керівника.

Звернемося до однієї із традиційних форм спілкування батьків і класного керівника – батьківських зборів.

Найчастіше повідомлення учня, навіть успішного про чергові батьківські збори не викликає у батьків захвату. Чому це відбувається?

Батьківські збори,

яких учні не бояться і в яких батьки не розчаровуються.

Бачити на батьківських зборах усіх батьків – бажання кожного класного керівника. Зрозуміло, що процес виховання може досягти найвищих результатів лише за умови постійного спілкування з батьками учнів, тобто має існувати зворотній зв'язок. Тому збори мають бути цікавими, бажано, щоб батьки на них чекали та йшли з бажанням, навіть, якщо їхня дитина не є дитиною зразкової поведінки. Це завдання цілком лягає на плечі класного керівника. Тільки вчитель має забезпечити ту атмосферу, яка сприятиме спілкуванню, повній довірі класному керівнику, бажанню разом вирішувати проблеми. Тому батьківські збори треба планувати ретельно.

Мета батьківських зборів

• підвищення педагогічної культури батьків, поповнення арсеналу їхніх знань із конкретних питань виховання дитини в родині та школі;

• сприяння зміцненню батьківського колективу, залучення батьків до життєдіяльності класного співтовариства;

• вироблення колективних рішень та єдиних вимог до виховання дітей, інтеграція зусиль родини та педагогів щодо розвитку особистості дитини;

• пропаганда досвіду успішного родинного виховання, профілактика невірних дій у ставленні до своєї дитини з боку батьків;

• підведення підсумків сумісної діяльності педагогів, учнів і батьків за півріччя або навчальний рік.

Правила поведінки

класних керівників на батьківських зборах

1. Зніміть напругу, тривогу, очікування неприємної розмови.

2. Надайте можливість батькам відчути вашу повагу та увагу до них.

3. Підкажіть, як знайти вихід із проблемної ситуації, спробуйте відшукати шляхи виходу разом.

4. Дайте зрозуміти, що у школи та родини спільні проблеми, спільні завдання, спільні діти.

5. Спробуйте зрозуміти батьків, поставте себе на їх місце.

6. Навчіться розмовляти з батьками спокійно, з повагою, доброзичливо, зацікавлено. Важливо, щоб батьки і успішних і неуспішних учнів та дітей із девіантною поведінкою йшли з батьківських зборів з вірою у свою дитину.

7. Намагайтеся завжди закінчувати батьківські збори індивідуальними бесідами з батьками. У цьому можуть допомогти вчителі-предметники, психолог, соціальний педагог.

Підготовка

батьківських зборів

Батьківські збори проводяться у день, призначений адміністрацією школи, як разова обов’язкова акція. За необхідності можливі додаткові збори з дозволу адміністрації. Як правило, додаткові збори проводяться при назріванні проблем, які необхідно вирішити негайно.

При підготовці батьківських зборів необхідно таке:

1. Визначити тему, головну проблему та основні завдання зборів.

2. Уточнити регламент, продумати хід зборів.

3. Розіслати батькам запрошення з указівкою питань, які будуть розглянуті на зборах.

4. Продумати виставковий та інформаційний матеріал.

5. Визначити, кого з учителів-предметників або інших фахівців можна запросити.

6. Продумати свій зовнішній вигляд; це – важлива деталь, адже кожні збори – подія та трішечки свято.

Деякі секрети

успішності батьківських зборів

1. Можна розставити столи та стільці в інтерактивне коло; процес спілкування проходитиме більш активно, усі будуть бачити та чути одне одного.

2. Підготувати візитки з іменами батьків, особливо якщо вони ще не знайомі.

3. Використовувати форму розмови за чашкою чаю або кави, особливо на початку навчального року у 1, 5, 9-х класах.

4. Визначити одну, найважливішу проблему розмови і побудувати збори на її обговоренні.

5. Твердо визначити регламент зборів, із розумінням ставитися до зайнятості батьків.

6. Придумати свої прості правила батьківських зборів, довести їх до відома батьків, наприклад:

• знімати верхній одяг;

• не відмовчуватися;

• відкидаючи чиюсь пропозицію, вносити

зустрічну;

• мовчати, коли хтось говорить;

• називати одне одного за іменами, а не «Іринчина мама…»

1. Використовувати групові форми роботи батьків, ігрові елементи.

2. Спиратися на думки і досвід авторитетних батьків.

3. Закінчувати збори прийняттям конкретного рішення

Державні свята, пам’ятні дати

1 січня Новорічне свято

22 січня День соборності України

8 березня Міжнародний день захисту прав жінок і миру

9-10 березня Шевченківські дні

7 квітня Всесвітній день здоров’я

11 квітня Міжнародний день визволення в’язнів фашистських концтаборів

18 квітня День пам’яток історії та

культури

19 квітня День довкілля

22 квітня День Землі

23 квітня Всесвітній день книги і

авторського права

26 квітня День Чорнобильської трагедії

1 травня День Міжнародної солідарності

трудящих

2 травня Міжнародний день захисту

свободи слова

3 травня Міжнародний день безвинних

дитячих жертв агресії

9 травня День Перемоги

11 травня День Матері

15 травня Міжнародний день сім’ї

1 червня Міжнародний день захисту дітей

5 червня Всесвітній день охорони навколишнього середовища

28 червня День Конституції

України

29 червня День молоді

24 серпня День Незалежності України

1 вересня День Знань

8 вересня Міжнародний день грамотності

13 вересня День фізкультури і спорту

30 вересня Всеукраїнський день бібліотек

Перша неділя

жовтня День працівників освіти

14 жовтня День українського

козацтва

24 жовтня Міжнародний день ООН

1 листопада День проголошення ЗУНР

9 листопада День української писемності і

мови

10 листопада Всесвітній день молоді

22 листопада День пам’яті жертв голодомору

та політичних репресій

1 грудня Всесвітній день боротьби зі СНІДом

6 грудня День Збройних сил України

10 грудня Всесвітній день прав людини

Вересень

1-й тиждень:

- День Знань, перший урок на тему: «Мої батьки, моя родина, я»

- Вибір класного батьківського комітету

- Вступний інструктаж

- Організація харчування та чергування

- Вибір активу класу

- Оголошення про набір групи на екскурсію до міста Умань.

2-й тиждень:

- Проведення анкетування серед учнів щодо визначення міжособистісних відносин

- Залучення учнів до гуртків

- Загальношкільний крос до Дня фізкультури та

спорту.

3-й тиждень:

- Перевірка маршрутних листів

- Перевірка щоденників

- Озеленення класу

- Підготовка до години спілкування – заочна екскурсія до музею воскових фігур.

4-й тиждень:

- Прибирання закріпленої території

- Підготовка до Дня Творчості

- Година спілкування – заочна екскурсія до музею воскових фігур

- Заочні батьківські збори, щодо перших результатів навчання

Жовтень

1-й тиждень:

- Підготовка до Дня Учителя

- Трудовий десант

- Поздоровлення вчителів з професійним святом

- Залучення учнів до участі в предметних тижнях

2-й тиждень:

- Контроль за відвідуванням учнями уроків.

- Готуємося до туристичних змагань

- Готуємося до години спілкування «Закони українського козацтва»

- Година спілкування: «Закони українського козацтва»

- День козацької слави

3-й тиждень:

- Перевірка щоденників

- Перевірка підручників

- Активний відпочинок на базі зеленого туризму «Чайка» – місто Гола Пристань.

4-й тиждень:

- Батьківські збори щодо результатів навчання учнів в першій чверті

- Інструктаж з правил поведінки під час осінніх канікул.

- Планування роботи на канікули.

- Екскурсія до міста Умань

Листопад

1-й тиждень:

- Залучення учнів до участі в предметних олімпіадах

- Участь у першому турі конкурсу імені Петра Яцека

- Відвідування уроків вчителів-предметників у своєму класі

- Правила поведінки на уроках та на перервах

2-й тиждень:

- Готуємося до години спілкування

- Генеральне прибирання класу

- Диспут на тему: «Чи схожий я на учня?»

- Відвідування батьків, діти яких мають певні проблеми з навчанням

3-й тиждень:

- Підготовка до зими - утеплювання кабінету

- Організація пташиних їдалень

- Санітарний рейд

- Година спілкування на тему: «Наркоманія»

4-й тиждень:

- День осінніх іменинників

- Готуємося до Дня Збройних сил України

- Батьківський лекторій (заочна форма спілкування)

Грудень

1-й тиждень:

- День Збройних сил України, підготовка до сімейного свята.

- Вологе прибирання як профілактика грипу

2-й тиждень:

- Підготовка до Новорічного свята

- Допоможемо зимуючим птахам

- Оголошення про набір групи на екскурсію до міста Київ, на новорічне свято

3-й тиждень:

- Участь у роботі фабрики Діда Мороза

- Розсилка запрошень та привітань з Новим роком та Різдвом Христовим батькам

- Батьківські збори щодо підсумків про навчання у першому семестрі

4-й тиждень:

- Правила поведінки біля Новорічної ялинки

- Інструктаж з безпеки життєдіяльності під час зимових канікул

- Новорічне свято

- Генеральне прибирання класу

- Підбиття підсумків роботи за перший семестр

Січень

1-й тиждень:

- Інструктаж з техніки безпеки на початок другого семестру

- Класні збори

- Перевірка зовнішнього вигляду учнів

- Організація харчування в другому семестрі

- Перегляд мультиплікаційного фільму на

англійській мові (четвер)

2-й тиждень:

- Готуємося до години спілкування: «Новорічні

свята»

- Перевірка підручників

- Перевірка щоденників

- Розмови з батьками тих учнів у яких низький та

середній рівень знань

- Правила дорожнього руху під час ожеледиці

- Починаємо готуватися до дня святого Валентина

- Перегляд мультиплікаційного фільму на

англійській мові (четвер)

Лютий

Обов’язки класного керівника

Класний керівник як адміністративна особа зобов’язаний:

• Організовувати навчально-виховний процес у класі;

• Залучати учнів до систематичної діяльності в класному й загально шкільному колективі, а також налагоджувати стосунки з іншими групами й колективами;

• Вивчати вихованців та умови їхнього життя;

• Фіксувати відхилення в розвитку й поведінці учнів, здійснювати психологічно та педагогічно обґрунтовану корекцію, у складних випадках інформувати адміністрацію;

• Надавати допомогу вихованцям у розв’язанні життєвих проблем;

• Сприяти соціальному та правовому захисту дитини;

• Вести документацію, що відображає перебіг і результативність виховної роботи (особові справи, класний журнал), контролювати ведення учнями щоденників;

• Залучати до виховної діяльності вчителів-предметників, батьків, спеціалістів у різних галузях науки й мистецтва;

• Постійно підвищувати рівень своєї кваліфікації з питань педагогіки, психології.

Повноваження класного керівника

Класний керівник має право:

• Регулярно отримувати інформацію щодо фізичного й психічного здоров'я дітей;

• Здійснювати контроль відвідування занять учнями свого класу;

• Здійснювати контроль навчальних досягнень кожного учня, відзначати успіхи та невдачі з метою з метою надання вчасної допомоги;

• Координувати роботу вчителів-предметників, які здійснюють виховний вплив на учнів класу, з допомогою педагогічних консиліумів, малих педрад та інших форм корекції;

• Визначати (розробляти, створювати спільно із психологом, соціальними і медичними працівниками) програми індивідуальної роботи з учнями та їхніми батьками;

• Запрошувати батьків (осіб, які їх заміняють) до навчального закладу;

• Брати участь у роботі структур шкільного самоврядування;

• Висувати ініціативу, вносити пропозиції щодо вдосконалення діяльності школи, виступати з діловою та конструктивною критикою, пропонувати до розгляду адміністрацією та педагогічною радою узгоджені із колективом класу пропозиції;

• Відмовлятись від доручень, що не входять до кола його обов’язків;

• Визначати самостійно індивідуальний режим роботи з дітьми;

• Здійснювати дослідно-експериментальну й методичну роботу з різних проблем виховної діяльності;

• Створювати власні виховні системи й програми, виявляти творчий підхід, упроваджуючи нові форми й прийоми виховання, що мають відповідати єдиному принципові – « не завдай шкоди «;

• Обирати форму підвищення фахового рівня (система безперервної освіти педагогічних кадрів, групові й колективні форми методичної роботи тощо).

Класний керівник не має права:

• Принижувати особисту гідність вихованця, ображати його у будь-який спосіб: словом (навішування ярликів) або дією;

• Використовувати оцінку як засіб покарання учня;

• Зловживати довірою вихованця, свідомо вводити його в оману, порушувати дану учневі обіцянку та ін.;

• Використовувати родину з метою покарання дитини.

Форми роботи класного керівника

Класний керівник прогнозує, аналізує та організовує щоденне життя та діяльність учнів свого класу. Під час цього процесу слід враховувати, що:

• Діти не тільки готуються до майбутнього дорослого життя, але й живуть реальним життям;

• Буття вихованців має бути цікавим і повноцінним, таким, що відповідає їхнім запитам, заповненим різноманітними видами діяльності (не тільки навчальної, а й трудової, суспільно значущої, творчої), які мають пізнавальне, емоційно-вольове й дієво-практичне спрямування;

• Кожен учень має знайти собі справу до душі, відчути успіх, упевненість у своїх силах, без чого неможливо сформувати усвідомлення гідності й моральної стійкості людини;

• Під час вибору форм і методів виховної роботи обов’язково слід ураховувати специфічні особливості дітей і дорослих (у першу чергу, педагогів і батьків) у виховному процесі;

З-поміж розмаїття форм колективної та групової діяльності класний керівник має визнавати пріоритетними такі:

• Дискусійні, ігрові, а також ті, що передбачають змагання;

• Творчі;

• Тренінгові;

• Психологічні (такі, що спрямовані на самоусвідомлення дитини).

Форми роботи мають бути не тільки різноманітними й цікавими, вони повинні відповідати конкретній меті виховання.

Критерії оцінювання

роботи класного керівника

Робота класного керівника оцінюється за такими критеріями:

• Ступінь зростання вихованості, інтелектуального, морального, естетичного, правового розвитку учнів, розширення їхнього світогляду;

• Упорядкованість життєдіяльності класу;

• Рівень сформованості й розвитку класного колективу;

• Реальне зростання вихованості й загальної культури учнів;

• Активність позиції класного керівника;

• Участь у дослідно-експериментальній роботі;

• Залучення батьків учнів до справ класу;

• Педагогічна майстерність класного керівника, його життєва позиція.

Нормативні документи

• Декларація прав дитини

• Конвенція ООН про права дитини

• Державна національна програма «Освіта України ХХIст»

• Обласна програма освіти

• Національна програма «Діти України»

• Закон України «Про освіту»

• Закон України «Про загальну середню освіту»

• Конституція України

• Національна програма «Патріотичне виховання населення, формування здорового способу життя, розвитку духовності та зміцнення моральних засад суспільства

«Постанова Кабінету Міністрів від

15.09.1999р.»

• Указ Президента про символіку

Загальні відомості про учнів

Б/230 Бліщак Ельвіра Дмитрівна с. Гладківка,

вул..Леніна, 303

Б/231 Богдан Ольга Олексіївна п/в

Першотравневий, 8/4

Б/232 Бондаренко Олег Денисович вул..Лісна, 19

Б/233 Брюхович Катерина Іванівна вул..Леніна,

389

К/272 Касьянов Артем Олександрович

вул..Жовтнева, 20

К/273 Каяфа Надія Миколаївна вул..Леніна, 488

Л/80 Лавренчук Аліна Анатоліївна вул..Леніна,514

Л/81 Лахманець Євген Олександрович вул..

Леніна, 460

М/206 Михайлов Павло Павлович вул..Покришева,9

Н/69 Нетребич Анна Анатоліївна вул..Жовтнева,87

О/56 Огієвич Катерина Степанівна вул..Лісна,87

П/154 Петрахаус Дмитро Олексійович вул..Леніна,473

П/155 Плотник Катерина Володимирівна вул..

Виноградна,2

П/156 Попов Сергій Максимович вул..Леніна,372

С/156 Сахарова Анастасія Миколаївна вул. Жовтнева,

15

С/157 Семенова Ірина Петрівна п/в Першотравневий,

10/8

С/158 Сілевич Наталя Вікторівна вул..Миру,27

С/159 Сліпчук Діана Сергіївна вул..Жовтнева,54

С/167 Смаглієва Єлизавета Віталіївна

вул..Жовтнева,33

С/161 Стогнієнко Катерина Михайлівна вул..

Покришева,30

Т/72 Тарасюк Анастасія Вікторівна вул.. Леніна,567

Т/73 Тен Артур Сергійович вул..Леніна,432

Ф/25 Френзель Антон Андрійович вул. Леніна,377

Бліщак Дмитро Ігорович, Вікторія Іванівна

Богдан Олексій Миколайович, Наталя Михайлівна

Бондаренко Денис Миколайович, Олена Іванівна

Брюхович Іван Іванович, Олена Олексіївна

Касьянов Олександр Георгійович, Людмила

Михайлівна

Каяфа Микола Васильович, Наталя Володимирівна

Лавренчук Анатолій Михайлович, Надія Олексіївна

Лахманець Олександр Михайлович, Алла

Миколаївна

Михайлов Павло Миколайович, Наталя Миколаївна

Нетребич Анатолій Іванович, Антоніна Василівна

Огієвич Степан Федотович, Балабан Галина

Вікторівна

Петрахаус Олексій Володимирович, Наталя

Олександрівна

Плотник Володимир Миколайович, Наталя Іванівна

Попов Максим Сергійович, Катерина Сергіївна

Сахаров Микола Васильович, Світлана Олексіївна

Семенов Петро Олександрович, Тетяна

Володимирівна

Сілевич Віктор Миколайович, Ірина Василівна

Сліпчук Сергій Анатолійович, Олена Іванівна

Смаглієв Віталій Вікторович, Алла Володимирівна

Стогнієнко Михайло Васильович, Любов Данилівна

Тарасюк Віктор Володимирович, Ірина

Олександрівна

Цой Сергій Володимирович, Тен Олена Робертівна

Френзель Андрій Олександрович, Вікторія Стахівна

НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ В НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНИХ ЗАКЛАДАХ

Декларація прав дитини

(Проголошена генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй 20 листопада 1959 року)

ГЕНЕРАЛЬНА АСАМБЛЕЯ

ПРОГОЛОШУЄ ЦЮ ДЕКЛАРАЦІЮ ПРАВ ДИТИНИ

з метою забезпечити дітям щасливе дитинство і користу­вання, для їх власного блага і блага суспільства, правами і сво­бодами, які тут передбачені, закликає батьків, чоловіків і жінок як окремих осіб, а також добровільні організації, місцеву владу і національні уряди до того, щоб вони визнали і намагалися дотримуватися цих прав шляхом законодавчих та інших заходів, поступово застосовуваних відповідно до таких принципів:

Принцип 1. Дитині повинні належати всі зазначені в цій Декларації права. Ці права мають визнаватися за всіма дітьми без будь-яких винятків і без відмінностей чи дискримінацій за ознакою раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походжен­ня, майнового стану, народження або Іншої обставини, що сто­сується самої дитини чи її сім'ї.

Принцип 2. Дитині законом або іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, які дозволили б їй розвиватися фізично, ро­зумово, морально, духовно та у соціальному відношенні здоро­вим і нормальним шляхом і в умовах свободи та гідності. При виданні з цією метою законів головним міркуванням має бути найкраще забезпечення Інтересів дитини.

Принцип 3. Дитині має належати від її народження право на ім'я і громадянство.

Принцип 4. Дитина повинна користуватися благами соціаль­ного забезпечення, їй має належати право на здорове зростання і розвиток; з цією метою спеціальні догляд і охорона повинні бути забезпечені як їй, так і її матері, включно з належним допологовим і післяпологовим доглядом. Дитині має належати право на відповідне харчування, житло, розваги і медичне об­слуговування.

Принцип 5. Дитині, яка є неповноцінною у фізичному, пси­хічному або соціальному відношенні, повинні забезпечуватися спеціальні режим, освіта і піклування, необхідні з огляду на її особливий стан.

Принцип6. Дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це мож­ливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітню дитину не слід, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучати зі своєю матір'ю. На суспільстві і на органах публічної влади повинен лежати обов'я­зок здійснювати особливе піклування пор дітей, що не мають сім'ї, і про дітей, що не мають достатніх засобів для існування. Бажано, щоб багатодітним сім'ям надавалась державна або інша допомога на утримання дітей.

Принцип 7. Дитина має право на здобуття освіти, яка має біти безкоштовною і обов'язковою, в усякому разі на початко­вих стадіях. їй має даватися освіта, яка сприяла б її загальному культурному розвиткові і завдяки якій вона могла б на основі рівності можливостей розвинути свої здібності і особисте мис­лення, а також усвідомлення моральної і соціальної відповідаль­ності, і стати корисним членом суспільства. Якнайкраще забез­печення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, хто відповідає за її освіту і навчання; ця відповідальність ле­жить насамперед на її батьках.

Принцип 8. Дитина повинна за всіх обставин бути серед тих, хто першими одержують захист і Допомогу.

Принцип 9. Дитина повинна бути захищена від усіх форм недбалого ставлення, жорстокості і експлуатації. Вона не по­винна бути об'єктом торгівлі в будь-якій формі.

Дитину не слід приймати на роботу до досягнення належно­го вікового мінімуму; їй ні в якому разі не повинні доручатися чи дозволятися роботи або заняття, які були б шкідливі для її здоров'я чи освіти або перешкоджали її фізичному, розумовому чи моральному розвиткові.

Принцип 10. Дитина має бути захищена від практики, яка може заохочувати расову, релігійну або будь-яку іншу форму дискримінації. Вона повинна виховуватися в дусі взаєморозуміння, терпимості, дружби між народами, миру і загального братерства, а також у повному

усвідомленні, що її енергія та здібності мають бути присвячені служінню на користь інших людей.

1.2. Конвенція про права дитини

(скорочений варіант)

Метою цієї Конвенції є встановлення стандартів для захис­ту дітей від зневаги та образ, з якими вони стикаються до певної міри щодня в усіх країнах. В ній беруться до уваги різні культу­рні, політичні та економічні особливості держав. На першому плані в цьому документі стоять інтереси самої дитини. Права, викладені в Конвенції, умовно можна поділити на три частини:

Забезпечення: право володіти певними речами, отримувати певні послуги та мати доступ до того й того (мова йде про ім'я та громадянство, медичний догляд, освіту, відпочинок та ігри, опікування інвалідами та сиротами).

Захист: право бути захищеним від дій, що завдають шкоди дитині (наприклад, від розлучення з батьками, залучення до воєнних дій, комерційної чи сексуальної експлуатації, фізично­го чи психічного знущання).

Участь: Дитина має право бути почутою, коли приймають рішення, що стосуються її життя. Підростаючи, дитина повинна мати дедалі більше можливостей брати участь у житті суспільс­тва, готуватися до самостійного життя (наприклад, користува­тися свободою думки та слова, вибору культури, релігії та мови).

Преамбула

Преамбула задає тон, у якому будуть інтерпретовані 54 статті Конвенції. Тут згадуються основні документи ООН, які переду­вали Конвенції і які мають пряме відношення до дітей, оскільки в них вказано на важливість сім'ї для гармонійного розвитку дитини, важливість спеціальної охорони та опікування, в тому числі належного правового захисту як до народження, так і піс­ля нього, а також на важливість традиційних і культурних цін­ностей кожного народу для розвитку дитини.

Стаття 1: Визначення (дефініція) дитини

Дитиною є кожна людська істота до досягнення нею 18-річного віку, якщо за законом, застосовуваним до такої дитини, вона не досягає повноліття раніше.

Стаття 2: Принцип недискримінації

Кожна дитина повинна бути наділена всіма правами без дискримінації. Всі діти без винятку повинні перебувати під захистом держави. Держава має обов'язок захищати дитину від усіх форм дискримінації.

Стаття 3: Якнайповніше забезпечення інтересів дитини

У всіх діях щодо дітей першочергова увага повинна приді­лятися якнайповнішому забезпеченню інтересів дитини.

Стаття 4: Здійснення прав

Обов'язок держави - забезпечити здійснення прав дитини, викладених у цій Конвенції.

Стаття 5: Права та обов'язки батьків, сім'ї та громади

Держава повинна поважати право батьків та сім'ї на вихо­вання дитини.

Стаття 6: Життя, виживання та розвиток

Дитина має право на життя; обов'язком держави є забезпе­чити виживання та розвиток дитини.

Стаття 7: Ім'я та громадянство

З моменту народження дитина має право на ім'я і набуття громадянства, а також право знати своїх батьків і право на їхнє піклування.

Стаття 8: Збереження ідентичності

Держава зобов'язана допомогти дитині відновити свою іден­тичність, якщо дитина була незаконно її позбавлена.

Стаття 9: Принцип нерозлучення з батьками

Дитина має право підтримувати контакти зі своїми батьками у випадку розлучення з ними. Коли таке розлучення спричине­не затриманням, ув'язненням чи смертю когось із батьків, дер­жава повинна надати дитині чи батькам інформацію щодо місця перебування відсутнього члена сім'ї.

Стаття 10: Возз'єднання сім'ї

Прохання про виїзд із країни чи в'їзд до неї з метою

возз'є­днання сім'ї повинні розглядатися гуманним чином. Дитина має право підтримувати регулярні контакти з обома батьками, якщо ті живуть у різних країнах.

Стаття 11: Незаконні переміщення та неповернення

дітей

Держава повинна вживати заходів для боротьби з викраден­ням дітей партнером чи третьою стороною.

Стаття 12: Висловлення поглядів

Дитина має право на висловлення своїх поглядів і на

те, що її погляди братимуться до уваги.

Стаття ІЗ: Свобода на самовираження та інформацію

Право шукати, отримувати та передавати інформацію в різ­них формах, в тому числі у мистецькій, письмовій чи друкова­ній формах.

Стаття 14: Свобода думки, совісті та релігії

Держави повинні поважати права та обов'язки батьків спря­мовувати розвиток дитини у сфері її думки, совісті та релігії відповідно до здібностей дитини, які розвиваються.

Стаття 15: Свобода асоціацій

Дитина має право на свободу асоціацій та мирних

зборів.

Стаття 16: Особисте життя, честь, гідність

Жодна дитина не може бути об'єктом втручання в здійснен­ня її права на особисте і родинне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції.

Стаття 17: Доступ до інформації та засобів масової інфор­мації

Дитина повинна мати доступ до інформації з різноманітних джерел; слід заохочувати засоби масової інформації приділяти особливу увагу меншинам, є також захистові дитини від шкід­ливих для неї матеріалів.

Стаття 18: Батьківська відповідальність

Обоє батьків несуть відповідальність за виховання дитини. Держава повинна надавати батькам належну допомогу у вихо­ванні дітей.

Стаття 19: Насильство та недбале поводження (з боку сім'ї чи опікунів)

Держава має обов'язок захищати дітей від усіх форм наси­льства. Сюди входять соціальні програми та інші форми бороть­би проти жорстокого поводження з дитиною.

Стаття 20: Догляд за дитиною в разі відсутності батьків

Законодавство повинно гарантувати право дитини на догляд в разі відсутності батьків, причому держава, забезпечуючи таке право, зобов'язана належним чином враховувати етнічне похо­дження, релігійну і культурну належність і рідну мову дитини.

Стаття 21: Всиновлення

Держави повинні забезпечити; щоб питанням усиновлення дитини займалися лише компетентні органи. Всиновлення в ін­шій країні може прийматися до розгляду лише тоді, коли немо­жливо вирішити це питання на національному рівні.

Стаття 22: Діти-біженці

Діти-біженці потребують спеціального захисту. Держави повинні співпрацювати з міжнародними компетентними органі­заціями з питанні захисту такої дитини та допомагати дітям, що відлучені від своїх родин, віднайти їх.

Стаття 23: Діти-інваліди

Діти-інваліди мають право на особливе піклування та осві­ту, щоб мати змогу вести в суспільстві гідне і повноцінне життя.

Стаття 24: Охорона здоров'я

Дитина має право на послуги системи охорони здоров'я і на засоби лікування хвороб та відновлення здоров'я, а також на поступову заборону традиційних методів лікування, які негати­вно впливають на здоров'я дитини.

Стаття 25: Періодичний перегляд опікунства

Дитина, яка віддана під опіку, захист чи лікування, має право на періодичний перегляд якості такого піклування.

Стаття 26: Соціальне забезпечення

Дитина має право на соціальне забезпечення.

Стаття 27: Рівень життя

Батьки несуть відповідальність за надання дитині належних умов життя, потрібних для її розвитку, навіть тоді, коли один із батьків живе поза межами країни проживання дитини.

Стаття 28: Освіта

Держава визнає право дитини на безплатну початкову осві­ту, доступність професійного навчання та дбає про зниження кількості учнів, які залишили школу.

Стаття 29: Мета навчання

Освіта повинна бути спрямована на розвиток дитини та її талантів, підготовку до самостійного життя, виховання поваги до прав людини, а також до культурних та національних цінно­стей країни, в якій дитина проживає, а також цінностей інших народів.

Стаття ЗО: Діти національних меншин та корінного насе­лення

Дитина, яка Належить, до якоїсь національної меншини чи до корінного населення, має право виховуватися у своїй культу­рі, а також послуговуватися рідною мовою.

Стаття 31: Відпочинок і дозвілля

Дитина має право брати участь в іграх і розважальних захо­дах та брати участь у культурному житті і займатися мистецтвом.

Стаття 32: Економічна експлуатація

Дитина має право на захист від експлуатації та шкідливих для її здоров'я видів робіт.

Стаття 33: Наркотичні та психотропні речовини

Держава повинна захищати дитину від незаконного вживан­ня наркотичних засобів та психотропних речовин і не допускати використання дітей у виробництві таких речовин та торгівлі ними.

Стаття 34: Сексуальна експлуатація

Держава повинна захищати дитину від сексуальної експлуа­тації, зокрема від проституції та використання дітей у виробни­цтві порнографічної продукції.

Стаття 35: Викрадення, торгівля та контрабанда

Держава зобов'язана не допускати викрадення дітей, торгів­лі чи контрабанди ними.

Стаття 36: Інші форми експлуатації

Держави зобов'язані захистити дітей від усіх форм експлуа­тації.

Стаття 37: Тортури, смертна кара, позбавлення

свободи

Держава має обов'язок піклуватися про дітей, що перебува­ють в ув'язненні.

Стаття 38: Збройні конфлікти

Держава повинна забезпечити, щоб діти до 15 років не бра­ли прямої участі у воєнних діях Держава не повинна призивати на військову службу дітей до 15 років.

Стаття 39: Відновлення і реінтеграція

Держава повинна сприяти освіті, фізичному і психологічно­му відновленню та поверненню до повноцінного соціального життя дітей, які стали жертвами експлуатації; катувань чи зброй­них конфліктів.

Стаття 40: Підліткова злочинність

Поводження держави з підлітками, які порушили криміналь­не законодавство, повинно сприяти відновленню гідності дити­ни.

Стаття 41: Права дитини в інших документах

Ніщо в цій Конвенції не заперечує ті положення інших до­кументів, які сприяють захисту дітей більшою мірою.

Стаття 42: Інформування про положення Конвенції

Держава зобов'язана ознайомити дорослих та дітей з поло­женнями цієї Конвенції.

Статті 43 — 54: Застосування

В цих статтях мова йде про обов'язок Комітету ООН з прав дитини наглядати за втіленням у життя цієї Конвенції.

Назви статей подаються тут тільки для того, щоб полегшити посилання на відповідні статті. Ці назви не є частиною затвер­дженого тексту (ЮНІСЕФ - Великобританія).

1.3. Закон України «Про освіту» (витяг)

Стаття 3. Навчально-виховний процес і громадсько-політич­на діяльність у закладах освіти

1. Навчально-виховний процес у закладах освіти є вільним від втручання політичних партій, громадських, релігійних орга­нізацій.

2. Залучення учнів, студентів до участі в політичних акціях і релігійних заходах під час навчально-виховного процесу не допускається.

3. Належність особи до будь-якої політичної партії, громад­ської, релігійної організації, що діють відповідно до Конститу­ції України, не є перешкодою для її участі в навчально-виховно­му процесі.

4. Учні, студенти, працівники освіти можуть створювати у закладах освіти первинні осередки об'єднань громадян, членами яких вони є.

Стаття 23. Участь діячів науки, культури та представників інших сфер діяльності у навчально-виховній роботі. Діячі науки, культури та представники інших сфер діяльно­сті за рішенням закладу освіти можуть брати участь у навчаль­но-виховній роботі, керівництві учнівським, студентськими об'єд­наннями за інтересами, сприяти інтелектуальному, культурному розвитку

учнівської, студентської молоді, подавати консульта­ційну допомогу педагогам.

Стаття 38. Позашкільна освіта

1. Позашкільна освіта та виховання є частиною структури освіти і спрямовуються на розвиток здібностей, талантів дітей, учнівської та студентської молоді, задоволення їх інтересів, ду­ховних запитів і потреб у професійному визначенні.

2. Позашкільна освіта та виховання здійснюються заклада­ми освіти, сім'єю, трудовими колективами, громадськими орга­нізаціями, товариствами, фондами, і ґрунтуються на принципі добровільності вибору типів закладів, видів діяльності,

3. Держава забезпечує умови для одержання учнями і мо­лоддю позашкільної освіти.

Стаття 39. Позашкільні заклади освіти

1. До позашкільних закладів освіти належать: палаци, бу­динки, центри, станції дитячої, юнацької творчості, учнівські та студентські клуби, дитячо-юнацькі спортивні школи, школи мистецтв, студії, початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади, бібліотеки, оздоровчі та інші заклади.

2. Для здійснення навчально-виховної роботи позашкільним закладам освіти надаються спортивні об'єкти, культурні, оздо­ровчі та інші заклади безкоштовно та на пільгових умовах. По­рядок їх надання визначається місцевими органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Стаття 59. Відповідальність батьків за розвиток

дитини

1. Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку дитини як особистості.

2. На кожного з батьків покладається однакова відповідаль­ність за виховання, навчання і розвиток дитини.

3. Батьки та особи, які їх замінюють, зобов'язані:
постійно дбати про фізичне здоров'я, психічний стан дітей,

створювати належні умови для розвитку їх природних здібнос­тей;

поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, по­чуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до державної і рідної мови, сім'ї, старших за віком, до народних традицій та звичаїв;

виховувати повагу до національних, історичних, культур­них цінностей українського та інших народів,

дбайливе ставлен­ня до історико-культурного надбання та навколишнього природ­ного середовища, любов до своєї країни;

сприяти здобуттю дітьми освіти у закладах освіти або забез­печувати повноцінну домашню освіту відповідно до вимог щодо її змісту, рівня та обсягу;

виховувати повагу до законів, прав, основних свобод люди­ни.

4. Держава подає батькам і особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов'язків, захищає права сім'ї.

Стаття 60. Права батьків

Батьки або особи, які їх замінюють, мають

право: вибирати заклад освіти для неповнолітніх дітей;

обирати і бути обраними до органів громадського

самовря­дування закладів освіти;

звертатись до державних органів управління освітою з

пи­тань навчання, виховання дітей;

захищати у відповідних державних органах і суді

законні інтереси своїх дітей.

1.4. Закон України "Про загальну середню освіту" (витяг)

Стаття 5. Завдання середньої освіти. Завданнями середньої освіти є:

- виховання громадянина України;

• формування особистості учня, розвиток його здібностей, обдарувань, наукового світогляду;

• виховання в учнів поваги до Конституції, державних сим­волів України, прав і свобод людини і громадянина, відпові­дальності перед законом про свої дії, свідомого ставлення до обов'язків людини;

• виховання шанобливого ставлення до родини, поваги до народних традицій і звичаїв, державної та рідної мови, націо­нальних цінностей українського народу та інших народів і на­цій;

• реалізація права учнів (вихованців) на вільне формування політичних і світоглядних переконань;

• виховання свідомого ставлення до свого здоров'я та здоро­в'я інших громадян як найвищої соціальної цінності, формуван­ня гігієнічних навичок і засад здорового способу

життя, збере­ження і зміцнення фізичного та психічного здоров'я учнів.

Стаття 17. Виховний процес у загальноосвітніх навчальних закладах. ,

1. У загальноосвітніх закладах забороняється утворення і діяльність організаційних структур політичних партій, а також релігійних організацій і воєнізованих формувань.

2. Примусове залучення учнів (вихованців)

загальноосвіт­ніх навчальних закладів до вступу в будь-які об'єднання гро­мадських, релігійних організацій і воєнізованих формувань за­бороняється.

1.5. Державна національна програма "Освіта" (Україна XXI століття) (витяг)

Національне виховання в Українській державі має бути спрямоване на формування у молоді і дітей світоглядної сві­домості, ідей, поглядів, переконань,, ідеалів, традицій, звичаїв,'' інших соціальне значущих надбань вітчизняної і світової духовної культури.

Національне виховання є органічним компонентом освіти і охоплює всі складові системи освіти.

В основу національного виховання мають бути покладені принципи гуманізму, демократизму, єдності сім'ї і школи, на­ступності та спадкоємності поколінь.

Головна мета національного виховання - набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування духовних над­бань українського народу, досягнення високої культури міжна­ціональних взаємин, формування у молоді незалежно від націо­нальної належності особистісних рис громадян Української дер­жави, розвиненої духовності, фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, екологічної культури.

Пріоритетні напрями реформування виховання:

формування національної свідомості, любові до рідної зем­лі, свого народу, бажання працювати задля розквіту держави, готовності її захищати;

забезпечення духовної єдності поколінь, виховання поваги до батьків, жінки-матері, культури та історії рідного народу;

формування високої мовної культури, оволодіння українсь­кою мовою;

прищеплення шанобливого ставлення до культури, звичаїв, традицій усіх народів, що населяють Україну;

виховання духовної культури особистості; створення умов для вільного вибору нею своєї світоглядної позиції;

утвердження принципів загальнолюдської моралі: правди, справедливості, патріотизму, доброти, працелюбності, інших доброчинностей;

формування творчої, працелюбної особистості, виховання цивілізованого господаря;

забезпечення повноцінного фізичного розвитку дітей і мо­лоді, охорони та зміцнення їх здоров'я;

виховання поваги до Конституції, законодавства України, державної символіки;

формування глибокого усвідомлення взаємозв'язку між іде­ями свободи, правами людини та її громадянською відповідаль­ністю;

забезпечення високої художньо-естетичної освіченості і ви­хованості особистості;

формування екологічної культури людини, гармонії її від­носин з природою;

розвиток індивідуальних здібностей і талантів молоді, за­безпечення умов їх самореалізації;

формування у дітей і молоді уміння міжособистісного спіл­кування та підготовка їх до життя в умовах ринкових відносин.

Основні шляхи реформування виховання:

реформування змісту виховання, наповнення його культур­но-історичними надбаннями українського народу;

впровадження нових підходів, виховних систем, форм і ме­тодів виховання, які відповідали б потребам розвитку особисто­сті, сприяли розкриттю її талантів, духовно-емоційних, розумо­вих і фізичних здібностей;

розроблення теоретико-методологічних аспектів національ­ної системи виховання з урахуванням вітчизняного і зарубіжно­го досвіду;

об'єднання зусиль державних і громадських інституцій у вихованні молоді, сприяння діяльності дитячих та юнацьких організацій;.

розвиток різноманітних дитячих і молодіжних об'єднань за інтересами, позашкільних освітньо-виховних

закладів (будин­ків школярів, станцій юних техніків, натуралістів, мережі дитя­чо-юнацьких спортивних шкіл,

музичних і художніх студій, малих академій народних мистецтв тощо);

організація родинного виховання та освіти як важливої ланки виховного процесу і забезпечення педагогічного всеобучу батьків;

активний обмін надбаннями духовної культури між усіма народами, які населяють Україну, а також з українською діаспорою;

широке використання в навчально-виховному процесі ви­сокохудожніх творів літератури та мистецтва;

докорінні зміни у підготовці і перепідготовці педагогічних кадрів для національного виховання.

1.6. Концепція виховання дітей та молоді в національній системі освіти (витяг)

Сутність національного виховання

Становлення української державності, інтеграція у європей­ське й світове співтовариство, відмова від тоталітарних методів управління державою й побудова громадянського суспільства передбачають орієнтацію на Людину, націю, пріоритети духов­ної культури, визначають основні напрями реформування навчально-виховного процесу.

Ця концепція, як й концепція гуманітарної освіти, є елементом нової ідеології освіти, яка повинна працювати на процес державотворення, становлення народу України як політичної нації.

Стрижнем усієї системи виховання в Україні є національ­на ідея, яка відіграє роль об'єднуючого, консолідуючого факто­ра у суспільному розвиткові, спрямованого на вироблення життєвої позиції людини, становлення її як особистості, як громадянина своєї держави. Національний характер, вихован­ня полягає у формуванні молодої людини як громадянина Укра­їни незалежно від її етнічної приналежності.

Інтегруючою основою національної системи виховання є спі­льність історико-географічного походження, мови, культури і традицій, усвідомлення своєї приналежності до українського суспільства. Кожен з цих чинників визначає єдність поколінь сучасних, минулих і майбутніх, сприяє

формуванню громадянина-патріота. Науково обґрунтоване, належним чином організо­ване виховання

відображає духовний поступ народу, процес збе­реження й збагачення його культури.

Виховання підростаючих поколінь відповідає потребам ет­нокультурного відродження та розвитку як українського наро­ду, так й представників інших етносів, що проживають в Укра­їні, передбачає надання їм широких можливостей для пізнан­ня своєї історії, традицій, звичаїв, мови, культури, формування почуття національної гідності.

Сучасне виховання в Україні має забезпечувати прилучен­ня молоді до світової культури й загальнолюдських ціннос­тей. За своїми формами й методами воно спирається на народ­ні традиції, кращі надбання національної та світової педагогі­ки.

Національне виховання має суспільний характер. До нього причетні сім'я, найближче соціальне оточення - формальні й неформальні об'єднання, громадські організації, засоби масової інформації, заклади культури, релігійні об'єднання та ін. Роль держави полягає у координації виховних зусиль усіх інституцій суспільства, забезпечення його єдності та пріоритету загально­державних (національних) інтересів.

Процес виховання органічно поєднаний з процесом навчан­ня молоді, опанування основами наук, багатством національної й світової культури.

Гуманістичний характер виховання передбачає побудову його змісту й форм на основі глибокого розуміння вихователем при­роди вихованців, їх індивідуальних рис й можливостей, поваги до особистості дитини, турботі про її гармонійний розвиток, вста­новлення взаємин співробітництва у навчально-виховному про­цесі.

Такий підхід передбачає ставлення до кожного вихованця як до неповторної особистості, суб'єкта вільного розвитку, ви­знання його прав, виходячи із сукупності знань про людину. У зв'язку з цим першорядного значення набуває діяльність соці­альних і психологічних служб, які здатні на професійному рівні

забезпечити диференціацію та індивідуалізацію виховних впли­вів.

Дана концепція має на меті визначити пріоритетні завдання виховання у національній системі освіти та

основні напрями їх реалізації на сучасному етапі розвитку українського суспільст­ва.

Ідеалом виховання є гармонійно розвинена, високоосвічена, соціально активна й національно свідома людина, що наділена глибокою громадянською відповідальністю, високими духов­ними якостями, родинними й патріотичними почуттями, є носієм кращих надбань національної та світової культури, здатна до саморозвитку і самовдосконалення.

Головна мета національного виховання - набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування духовних над­бань українського народу, досягнення високої культури міжна­ціональних взаємин, формування у молоді, незалежно від наці­ональної приналежності, рис громадянина Української держа­ви, розвиненої духовності, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, екологічної культури.

Мета національного виховання конкретизується через систе­му виховних завдань, що є загальним не тільки для усіх вихов­них закладів, а й для всього суспільства в цілому:

забезпечення умов для самореалізації особистості відповід­но до її здібностей, суспільних та власних інтересів;

відхід від уніфікації в процесі виховання, від орієнтації на "усередненого" вихованця;

формування національної свідомості і людської гідності, любові до рідної землі, родини, свого народу, бажання працю­вати задля розквіту держави, готовності її захищати;

виховання правової культури: поваги до Конституції, законодавства України, державної символіки, знання та дотримання законів;

забезпечення духовної єдності поколінь, виховання поваги до батьків, старших, культури та історії рідного народу;

формування мовної культури, оволодіння і вживання укра­їнської мови;

виховання духовної культури особистості та створення умов для вільного формування нею власної світоглядної позиції;

утвердження принципів загальнолюдської моралі: правди, справедливості, милосердя, патріотизму, доброти та інших доброчинностей;

культивування кращих рис української ментальності - пра­целюбності, індивідуальної свободи, глибокого зв'язку з приро­дою, толерантності, поваги до жінки, любові до рідної землі;

формування почуття господаря й господарської відповідаль­ності, підприємливості та ініціативи, підготовка дітей до жит­тя в умовах ринкових відносин;

забезпечення повноцінного розвитку дітей і молоді, охоро­на й зміцнення їх фізичного, психологічного та духовного здо­ров'я;

формування соціальної активності та

відповідальності осо­бистості через включення вихованців у процес державотво­рення, реформування суспільних стосунків;

забезпечення високої художньо-естетичної культури,

роз­виток естетичних потреб в почуттів;

вироблення екологічної культури людини, розуміння

не­обхідності гармонії її відносин з природою;

прищеплення глибокого усвідомлення взаємозв'язку

між ідеями індивідуальної свободи, правами людини та її грома­дянською відповідальністю;

спонукання вихованців до активної протидії проявам

амо­ральності, правопорушенням, бездуховності, антигромадській діяльності.

Виховання дітей і молоді у будь-якому регіоні України

в кінцевому рахунку переслідує одні й ті ж стратегічні педагогі­чні цілі, ґрунтується на одних і тих же принципах й теоретико-методологічних засадах. Разом з цим, у процесі виховання вра­ховуються регіональні й етнографічні особливості.

Принципи національного виховання

Єдність національного і загальнолюдського –

формування . національної свідомості, любові до рідної землі і свого народу; оволодіння українською мовою, використання всіх її багатств і засобів у мовній практиці,

прищеплення шанобливого ставлення до культури, спадщини, традицій і звичаїв народів, що населя­ють Україну, оволодіння надбаннями світової культури;

природовідповідність виховання - врахування у

процесі виховання багатогранної і цілісної природи

людини, вікових та індивідуальних особливостей дітей, учнівської та студентсь­кої молоді, їх психологічних, національних і релігійних особ­ливостей;

культуровідповідність виховання — органічний зв'язок з історією народу, його мовою, культурним та прогресивним ро­динно-побутовим і релігійним традиціям, з народним мистецт­вом, традиціями і культурами інших народів світу, забезпечен­ня духовної єдності, наступності та спадкоємності поколінь, зв'язок виховання з життям;

активність, самодіяльність і творча ініціатива

учнівської молоді, поєднання педагогічного керівництва з ініціативою і самодіяльністю учнів, утвердження життєвого оптимізму, роз­виток позитивного мислення;

демократизація виховання — розвиток різноманітних форм співробітництва й встановлення довір'я між вихователями й вихованцями, повага до суверенітету особистості дитини, розуміння її запитів та інтересів;

гуманізація виховання — пріоритет завдань самореалізації особистості вихованця, створення умов для вияву обдаровано­сті і талантів дітей, формування гуманної особистості, щирої, людяної, доброзичливої, милосердної;

безперервність і наступність виховання — досягнення ці­лісності і наступності у вихованні, перетворення його у про­цес, що триває впродовж усього життя людини; нероздільність навчання і виховання, що полягає в їх органічному поєднанні, упорядкуванні змісту навчання і виховання формуванню особистості;

єдність навчання і виховання - розвиток і формування особистості, опанування нею національної і світової культури здійснюється як єдиний процес, що передбачає набуття знань, вироблення ставлень та цінностей, які в кінцевому рахунку обумовлюють світогляд та ідеали людини;

диференціація та індивідуалізація виховного процесу - врахування у виховній роботі рівнів фізичного, психічного, со­ціального, духовного, інтелектуального розвитку вихованців, стимулювання активності, розкриття творчої індивідуальності кожного;

гармонізація родинного і суспільного виховання - орга­нізація педагогічного всеобучу батьків, об'єднання і координа­ція виховних зусиль усіх суспільних інституцій.

Основні напрями виховання

Реалізація основних завдань і принципів виховання у на­ціональній системі освіти здійснюється у ряді пріоритетних напрямів.

Патріотичне виховання - формування патріотичних по­чуттів означає вироблення високого ідеалу служіння народові, готовності до трудового та героїчного подвигу в ім'я процвітання української держави. Воно покликане формувати громадянина-патріота, виробляти глибоке розуміння громадянсько­го обов'язку, готовність у будь-який час стати на захист Батькі­вщини, оволодівати військовими і військово-технічними знаннями, спонукати до фізичного вдосконалення, а також вивчати бойові традиції та героїчні сторінки історії українсь­кого народу, його Збройних Сил.

Правове виховання - формування правової культури - прищеплення поваги до прав і свобод людини і громадянина, Кон­ституції, державних символів (Герба, Прапора, і Гімну); знання й дотримання у поведінці Законів України; активна протидія особам та установам, що порушують закони, завдають збитків державі, зазіхають на територіальну цілісність і незалежність України.

Моральне виховання - прищеплення й розвиток мораль­них почуттів, переконань і потреби поводити себе згідно з мо­ральними нормами, що діють в суспільстві. Опанування духовною культурою людства, нації, найближчого соціального оточення. Наслідування кращих моральних зразків своєї родини, українського народу, загальнолюдських моральних, цінностей.

Цілісний процес виховання передбачає художньо-естетич­ну освіченість і вихованість особистості.

Виховуючи у молоді естетичні погляди, смаки, які ґрунтуються на народній естетиці та на кращих надбаннях цивілізації, національне виховання передбачає вироблення умінь власноручно примножувати культурно -

мистецьке надбання народу, відчувати і відтворювати пре­красне у повсякденному житті.

Трудове виховання - формування творчої, працелюбної осо­бистості, умілого господаря, що володіє відповідними навич­ками та вміннями, професійною майстерністю, на основі сучасних знань про ринкову економіку може самостійно від­найти застосування власним здібностям у системі виробницт­ва, науки, освіти.

Фізичне виховання - утвердження здорового способу жит­тя як невід'ємного елемента загальної культури особистості. Повноцінний фізичний розвиток особистості, формування її фізичних здібностей, зміцнення здоров'я, гармонія тіла і духа, людини і природи - основа фізичного, виховання.

Екологічне виховання дітей та молоді передбачає форму­вання економічної культури особистості, усвідомлення себе ча­стиною природи, відчуття відповідальності за неї як за націо­нальне багатство, основу життя на землі, залучення вихован­ців до активної екологічної діяльності, нетерпиме ставлення до тих, хто завдає шкоди природі.

Розглянуті напрями виховання тісно взаємопов'язані, до­повнюють один одного, дають самостійне теоретико-методологічне значення. Разом з тим, усі вони утворюють цілісну систему національного виховання.

(Матеріали взято з «Інформаційного збірника МО України», № 15, 1999 р., №13, 1996 р.)

Типы темперамента и их психологическая характеристика

Холерик — это человек, нервная система которого определяется преобладанием возбуждения над торможением, вследствие чего он реагирует очень быстро, часто необдуманно, не успевает себя сдержать, проявляет нетерпение, порывистость, резкость движений, вспыльчивость, необузданность. Неуравновешенность его нервной системы предопределяет цикличность в смене его активности и бодрости: увлекшись каким-нибудь делом, он страстно, с полной отдачей работает, но сил ему хватает ненадолго, и, как только они истощаются, он дорабатывается до того, что ему все невмоготу. Появляются раздраженное состояние, плохое настроение, упадок сил и вялость («все валится из рук»). Чередование положительных циклов подъема настроения и энергичности с отрицательными циклами спада, депрессии обусловливает неровность поведения и самочувствия, повышенную подверженность появлению невротических срывов и конфликтов с людьми. Сангвиник — человек с сильной, уравновешенной, подвижной нервной системой; обладает быстрой скоростью реакции; его поступки обдуманны; он жизнерадостен, благодаря чему его характеризует высокая сопротивляемость трудностям жизни. Подвижность его нервной системы обусловливает изменчивость чувств, привязанностей, интересов, взглядов, высокую приспособляемость к новым условиям. Это общительный человек, легко сходится с новыми людьми, и поэтому у него широкий круг знакомств, хотя он и не отличается постоянством в общении и привязанностях. Он продуктивный деятель, но лишь тогда, когда много интересных дел, т. е. при постоянном возбуждении, в противном случае он становится скучным, вялым, отвлекается. В стрессовой ситуации проявляет «реакцию льва», т. е. активно, обдуманно защищает себя, борется за нормализацию обстановки. Флегматик — человек с сильной, уравновешенной, но инертной нервной системой. Вследствие этого реагирует медленно; неразговорчив; эмоции проявляются замедленно (трудно рассердить, развеселить); обладает высокой работоспособностью, хорошо сопротивляется сильным и продолжительным раздражителям, трудностям, но не способен быстро реагировать в неожиданных новых ситуациях. Прочно запоминает все усвоенное; не способен отказаться от выработанных навыков и стереотипов, не любит менять привычки, распорядок жизни, работу, друзей, трудно и медленно приспосабливается к новым условиям. Настроение стабильное, ровное. При серьезных неприятностях флегматик остается внешне спокойным.   Меланхолик — человек со слабой нервной системой, обладающий повышенной чувствительностью даже к слабым раздражителям. Если же раздражитель сильный, то может случиться «срыв», «стопор», появится растерянность, «стресс кролика», поэтому в стрессовых ситуациях (экзамен, соревнования, опасность и т. п.) могут ухудшиться результаты деятельности меланхолика по сравнению со спокойной привычной ситуацией. Повышенная чувствительность приводит к быстрой утомляемости и падению работоспособности (требуется более длительный отдых). Незначительный повод способен вызвать обиду, слезы. Настроение очень изменчиво, но обычно меланхолик старается скрыть, не проявлять внешне свои чувства, не рассказывает о своих переживаниях, хотя очень склонен отдаваться переживаниям, часто грустен, подавлен, неуверен в себе, тревожен, у него могут возникнуть невротические расстройства. Однако, обладая высокой чувствительностью нервной системы, такие люди часто имеют выраженные художественные и интеллектуальные способности. Трудно точно ответить, какой тип темперамента у того или иного взрослого человека. Тип нервной системы хотя и определяется наследственностью, но не является абсолютно неизменным. С возрастом, а также под действием систематических тренировок, воспитания, жизненных обстоятельств нервные процессы могут ослабеть или усилиться, может ускориться или замедлиться их переключаемость. Например, среди детей преобладают холерики и сангвиники (они энергичны, веселы, легко и сильно возбуждаются; заплакав, через минуту могут отвлечься и радостно хохотать, т. е. присутствует высокая подвижность нервных процессов). Среди пожилых людей, наоборот, много флегматиков и меланхоликов. Темперамент — это внешнее проявление типа высшей нервной деятельности человека, и поэтому в результате воспитания, самовоспитания оно может искажаться, изменяться, происходит «маскировка» истинного темперамента. Поэтому редко встречаются «чистые» типы темперамента, но тем не менее определенная тенденция всегда проявляется в поведении человека. Рис. 2.10. Характеристика типов темперамента Исследования Б. М. Теплова и В. Д. Небылицына показали, что стройная картина соответствия четырех типов высшей нервной деятельности (по И. П. Павлову) четырем темпераментам, известным с древности, не так очевидна, как предполагалось ранее. Они предложили временно отказаться от обсуждения типов высшей нервной деятельности, пока не будут более полно изучены ее основные свойства и характер их взаимосвязи. Эти ученые показали парциальность таких свойств при применении условно-рефлекторных процедур к различным анализаторным системам и наметили поиски общих характеристик нервной системы в амодальных регуляторных структурах мозга. Особенно важны выводы Б. М. Теплова об отсутствии прямого параллелизма между свойствами нервной системы и особенностями поведения. По психологическим характеристикам поведения нельзя судить о физиологических качествах нервной системы. Ее свойства не предопределяют никаких форм поведения, но образуют почву, на которой легче формируются одни и труднее другие. Задачу представляет поиск тех ее качеств, которые определяют индивидуальные различия по параметрам общей психической активности и эмоциональности — главных двух измерений темперамента (В. Д. Небылицын). Таким образом, темперамент — это характеристика человека со стороны динамических особенностей его психической деятельности, т. е. темпа, быстроты, ритма, интенсивности деятельности психических процессов и состояний, степени эмоциональности. Можно выделить следующие признаки свойств темперамента: ♦ обусловленность их свойствами нервной системы и постоянные индивидуальные особенности эмоциональной сферы, к которым относятся: сила, скорость эмоций, эмоциональная возбудимость; ♦ устойчивость или изменчивость, плавность или резкость изменения эмоций; ♦ регуляция динамики психических процессов и психической деятельности в целом (скорость, темп реагирования). Имеются интересные наблюдения о взаимосвязи кожных узоров на пальцах рук человека и его нервной системы, его темперамента. «Гребешковый счет» — количественный метод анализа рисунков на коже пальцев. Гребешки — это видимая ребристость кожи, образующая тот или иной папиллярный узор на крайней фаланге. В узоре подсчитывается число гребешков, пересеченных или же соприкасающихся с отрезком прямой, проведенной от центра дельты (три радиуса) до центра узора. Если узор в виде дуги, то гребешковый счет равен нулю. Общий гребешковый счет определяется путем суммирования всех гребешков на десяти пальцах руки. Он выше у мужчин (от 130 до 150), чем у женщин (от 110 до 135). Преобладание спиралей и больших петель увеличивает его. У лиц с сильной и уравновешенной нервной системой доминируют «петли»; сильной, но неуравновешенной — «спирали», а «дуги» наблюдаются у обладателей слабой нервной системы. Холерик имеет 50% спиралей, а остальные — петли. Флегматик — все петли. Меланхолик — хотя бы одну дугу, и чем больше дуг, тем слабее нервная система. Продуктивность работы человека тесно связана с особенностями его темперамента. Так, особая подвижность сангвиника может дать дополнительный эффект, если работа требует от него частого перехода от одного рода занятий к другому, оперативности в принятии решений, а однообразие, регламентированность деятельности, напротив, приводят такого человека к быстрому утомлению. Флегматики и меланхолики, наоборот, в условиях строгой регламентации и монотонного труда обнаруживают большую продуктивность и сопротивляемость утомлению, чем холерики и сангвиники. В поведенческом общении можно и нужно предвидеть особенности реакции лиц с разным типом темперамента и адекватно на них реагировать. Подчеркнем, темперамент определяет лишь динамические, но не содержательные характеристики поведения. Один и тот же тип темперамента может быть как у «великой», так и у социально ничтожной личности. И. П. Павлов выделил еще три «чисто человеческих типа» высшей нервной деятельности: ♦ мыслительный; ♦ художественный; ♦ средний. Представители первого типа (у которых преобладает активность второй сигнальной системы левого полушария мозга) весьма рассудительны, склонны к детальному анализу жизненных явлений, к отвлеченному абстрактно-логическому мышлению. Чувства их отличаются умеренностью, сдержанностью и обычно прорываются наружу, лишь пройдя через «фильтр» разума. Такие люди обычно интересуются математикой, философией, им нравится научная деятельность. У людей художественного типа (здесь преобладает активность первой сигнальной системы правого полушария мозга) мышление образное, на него накладывают отпечаток большая эмоциональность, яркость воображения, непосредственность и живость восприятия действительности. Их интересует прежде всего искусство, театр, поэзия, музыка, писательское и художественное творчество. Они стремятся к широкому кругу общения. Это типичные лирики, а людей мыслительного типа они скептически расценивают как «сухарей». Большинство (до 80%) относятся к «золотой середине», среднему типу. В их характере незначительно преобладает рациональное или эмоциональное начало, и это зависит от воспитания (с самого раннего детства), от жизненных обстоятельств.

Особисті дані про учнів

№ з/п	Прізвище та ім’я учня	№ свідоцтва про народження	Ідентифікаційний код
	Бліщак Ельвіра	І – КГ 008975	3740202725
	Богдан Ольга	І – КГ 030469	3723902360
	Бондаренко Олег	І – КГ 094325	3744102332
	Брюхович Катерина	І – КГ 008751	3729402501
	Касьянов Артем	І – КГ 094309	3738002113
	Каяфа Надія	І – КГ 094326	3741602669
	Лавренчук Аліна	І – КГ 094395	3748905021
	Лахманець Євген	І – КГ 030471	3728002714
	Михайлов Павло	І – КГ 094393	3744902237
	Нетребич Анна	І – КГ 094394	3749402667
	Огієвич Катерина	І – КГ 030472	3727203121
	Пак Олена
	Петрахаус Дмитро	І – КГ 094306	3741703397
	Плотник Катерина	І – КГ 094305	3741302740
	Попов Сергій	І – КГ 008964	3736202698
	Сахарова Анастасія	І – КГ 008753	3737202129
	Семенова Ірина	І – КГ 008965	3739601587
	Сілевич Наталя	І – КГ 094328	3744503143
	Сліпчук Діана	І – КГ 099706
	Смаглієва Єлизавета	І – КГ 063649	3740502621
	Стогнієнко Катерина	І – КГ 094308	3739301961
	Тарасюк Анастасія	І – КГ 008966	3740202689
	Тен Артур	І – БВ 005096	3705102592
	Уразова Олена
	Френзель Антон	І – КГ 030292	3717503250

Дані про місце роботи батьків

№з/п	Місце роботи батька	Місце роботи матері
	Гладківський лісгосп	Гладківський лісгосп
	Таврійський ДНЗ	Таврійський ДНЗ
	---------------------------------	-------------------------------------
	--------------------------------	------------------------------------
	--------------------------------	------------------------------------
	БАТ ім..Покришева	------------------------------------
	Таврійська сільська рада	Таврійська музична школа
	----------------------------------	------------------------------------
	ПП «Синенко А.А.», будівельник	БАТ ім..Покришева, бухгалтер
	-----------------------------------	ПП Нежинський
	-----------------------------------	Таврійський ДНЗ
	-----------------------------------	------------------------------------
	БАТ ім..Покришева	Таврійська сільська рада
	Таврійська ЗОШ	Таврійська ЗОШ
	БАТ ім..Покришева	БАТ ім..Покришева
	БАТ ім..Покришева	БАТ ім..Покришева
	БАТ ім..Покришева	------------------------------------
	----------------------------------	------------------------------------
	----------------------------------	-------------------------------------
	Голопристанська районна державна лікарня ветеринарної медицини	БАТ ім..Покришева
	БАТ ім..Покришева	БАТ ім.. Покришева
	----------------------------------	-------------------------------------
	Швидка допомога м.Херсон	-------------------------------------
	----------------------------------	БАТ ім..Покришева