Старт осенних олимпиад для учителей, учеников и дошкольников! Специальные наградные, результаты сразу, комфортное участие.

СДЕЛАЙТЕ СВОИ УРОКИ ЕЩЁ ЭФФЕКТИВНЕЕ, А ЖИЗНЬ СВОБОДНЕЕ

Благодаря готовым учебным материалам для работы в классе и дистанционно

Выбрать материалы

Скидки до 50 % на комплекты
только до

Готовые ключевые этапы урока всегда будут у вас под рукой

Организационный момент

Проверка знаний

Объяснение материала

Закрепление изученного

Итоги урока

Была в сети 11.03.2022 17:41

БОНДар Елка Леонид

Учитель английского и немецкого языков

1 635

38 572

Подписчики

Подписки

Специализация

Английский язык

Немецкий язык

Обо мне Блог Файлы Тесты Галерея Активность Награды

Поетичний вечір "Shakespeare's Party"

Категория: Английский язык

02.12.2015 20:40

Захід розроблен 4-мя мовами: англійскою, німецькою, українською та російскою.

Мета заходу:

розширити знання учнів про життя та творчість В.Шекспіра,
ознайомити з деякими з його творів та сонетів та їх найкращими перекладами німецькою, російською та українською мовами,
розвивати інтелектуальні здібності та кругозір учнів,
прищеплювати любов та усвідомлення цінності світової класичної літератури.

Просмотр содержимого документа
«Поетичний вечір "Shakespeare's Party"»

Shakespeare Party

Мета:

розширити знання учнів про життя та творчість В.Шекспіра,
ознайомити з деякими з його творів та сонетів та їх найкращими перекладами німецькою, російською та українською мовами,
розвивати інтелектуальні здібності та кругозір учнів,
прищеплювати любов та усвідомлення цінності світової класичної літератури.

Оснащення: портрет В.Шекспіра; газети та творчі роботи учнів, пов’язанні з життям та творчістю поета; плакати з крилатими висловами В.Шекспіра; СД з записами творів І.С.Баха, М.Регера, Дж. Верді, Шопена та Штрауса.

Procedure

Introduction (dedication to Shakespeare's birthday, warning about the end-of-party quiz)
Sonnets by Shakespeare
Prologue "Весь мир - театр"
“Hamlet”
"King Lear"
"Romeo, and Juliet" and song ''A Time for US ... "
Conclusion ''All the World's a Stage"
Quiz
Summary. Nominating the quiz winners. Greeting the actors. Giving prizes

Хід заходу:

Виходять ведучі.

1-й ведучий: поправляє портрет В.Шекспіра:

2-й ведучий: Hi, guys! Is everything ready for today’s party?

1-й ведучий: I’m so nervous, because I’m anxious about our holiday. Not every day we speak about such giant of English classic literature as William Shakespeare.

2-й ведучий: Don’t worry! It’s OK! Let us remind you some facts of his life.

Троє інших ведучих розповідають біографію В.Шекспіра. (слайд-шоу)

2-й ведучий: In Strafford-on-Avon there is a church where on his grave there are such words:

Good friend for Jesus’ sake forbear
To dig the dust enclosed here.
Blessed be the man that spares stones
And cursed be he that moves my bones

Дорогий друже! Заради Бога

Не копай (не руш)пил, що знаходиться тут

Благословен буде той, хто пощадить це каміння,

Та проклятий буде той, хто зрушить мої кістки.

1-й ведучий: Shakespeare is the author of 154 sonnets. His works are translated into different languages.

So is it not with me as with that Muse,

Stirr’d by a painted beauty to his verse,

Who heaven itself for ornament doth use,

And every faire with his faire doth rehearse,

Making a couplement of proud compare

With Sun and Moon, with earth and seas rich gems:

With April’s first borne flowers and all things rare,

That heaven’s air in this huge rondure hems,

O let me true in love but truly write,

And then believe me, my love is as faire,

As any mothers childe, though not so bright

As those gold candles fixt in heaven’s air:

Let them say more that like of hearsay well,

I will not praise that purpose not to sell.

Кохану не рівняю до принцес,

Вона ж бо,як всі люди на землі.

Її не прославляю до небес,

Не називаю сонцем теж її.

Вінків із квітів і солодких слів

Я уникаю у своїх віршах,

Пишу не оду, а про те мій спів

Простий і чистий, як її душа.

Відвертим хочу бути до кінця,

Щоб все ясно було, як божий день:

Ми з нею – діти одного Творця,

І не потрібно гімнів і пісень.

Ніколи я любов не вихваляв:

Її на продаж я не виставляв.

How can my Muse want subject to invent

While thou dost breath that pour'st into my verse,

Thine own sweet argument, to excellent,

For every vulgar paper to rehearse:

O, give thyself the thanks if ought in me,

Worthy perusal stand against thy sight,

For who's so dumb that cannot write to thee,

When thou thyself dost give invention light?

Be thou the tenth Muse, ten times more in worth

Then those old nine which rhymers invocate,

And he that calls on thee, let him bring forth

Enternal numbers to outlive long date.

If my slight Muse do please these curious days,

The pain be mine, but thine shall be the praise.

Я свій талант навік тобі віддав,

Моє натхнення і наснага – ти.

Паперу в цьому світі не знайти,

Ти зупини увагу на рядках,

Що я писав для тебе ці роки.

Твоє ім’я у будь-чиїх вустах

Народжує поезії рядки.

Десята муза – це твоя душа,

Важливіша за дев’ять інших муз.

Вона дарує вічність тим віршам,

Які зійшли з її чарівних вуст.

Ці вірші не підуть у забуття,

У них мій труд. Вогонь твого життя!

130

My Mistress’ eyes are nothing like the Sun,

Coral is far more red, then her lips red,

If snow be white, why then her breasts are dun;

If hairs be wires, black wires grow on her head:

I have seen Roses damask’d, red and white,

But no such Roses see I in her cheeks,

And in some perfumes is there more delight,

Then in the breath that from my Mistress reeks.

I love to hear her speak, yet well I know,

That Music hath a far more pleasing sound:

I grant I never saw a goddess go,

My Mistress when she walks treads on the ground.

And yet by heaven I think my love as rare,

As any she belied with false compare.

130

Ее глаза на звезды не похожи,

Нельзя уста кораллами назвать,

Не белоснежна плеч открытых кожа,

И черной проволокой вьется прядь.

С дамасской розой, алой или белой,

Нельзя сравнить оттенок этих щек.

А тело пахнет так, как пахнет тело,

Не как фиалки нежный лепесток.

Ты не найдешь в ней совершенных линий,

Особенного света на челе.

Не знаю я, как шествуют богини,

Но милая ступает по земле.

И все ж она уступит тем едва ли,

Кого в сравненьях пышных оболгали.

Age and youth

Crabbed Age and Youth can’t live together:

Youth is full of pleasance, age is full of care;

Youth like summer morn, age like winter weather;

Youth like summer brave, age like winter bare.

Youth is full of sport, age’s breath is short;

Youth is nimble, age is lame;

Youth is hot and bold, age is weak and cold;

Youth is wild and age tame.

Age, i do abhor thee; youth, i do adore thee;

O, my Love, my Love is young!

Age, i do defy thee: o, sweet shepherd, hie thee,

For methinks thou stay’st too long.

Then let not winters wriggled hand deface,

In thee thy summer ere thou be distilled:

Make sweet some vial; treasure thou some place,

With beauties treasure ere it be self killed:

That vise is not forbidden very,

Which happier those that pay the willing lone;

That's for thy self to breed another thee,

Or ten times happier be it ten for one,

Ten times thy self were happier then thou art,

If ten of thine ten times refigured thee,

Then what could death doe if thou shouldn’t depart,

Leaving thee living in posterity?

Be not self-wild for thou art much too faire,

To be deaths conquest and make woman’s thine hair.

130

Wie Sonnen sind der Liebsten Augen nicht,

noch ist korallenrot ihr Lippenpaar,

die Brüste gleißen nicht wie Schnee im Licht,

nicht golden, schwarze Fäden sind ihr Haar.

Damaskerrosen sah ich, rot und weiß

in Gärten steh - auf ihren Wangen nicht.

Parfüme duften süßer oft, ich weiß,

als Atem, der aus ihrem Munde bricht.

Gern hör ich's, wenn sie ihre Stimm' erhebt,

doch schöner klingt, was durch Musik entsteht.

Ich sah noch nie, wie eine Göttin schwebt:

Mein Schatz bleibt auf dem Boden, wenn sie geht.

Und doch ist sie so schön wie die, die dreist

man derart mit absurden Bildern preist.

130

Її очей до сонця не рівняли,

Корал ніжніший за її уста,

Не білосніжні пліч овали,

Мов з дроту чорного коса густа.

Троянд багато зустрічав я всюди,

Та на її обличчі не стрічав,

І дише так вона, як дишуть люди,

А не конвалії між диких трав.

І голосу її рівнять не треба

До музики, милішої мені,

Не знаю про ходу богинь із неба,

А кроки милої – цілком земні,

І все ж вона найкраща поміж тими,

Що славлені похвалами пустими.

Старість та молодість

Сваряться молодість і старість,

Не можуть разом жити.

Старість сповнена турботами,

Молодість – насолодами.

Молодість любить літній ранок,

Старість – зимовий світанок.

Молодість – літню хоробрість,

Старість – зимову убогість.

Молодість – спортивна і смілива,

Старість – холодна і хвороблива.

Молодість – дика й спритна,

Старість – приручена й слабка.

Молодосте, я обожнюю тебе!

That time of year thou mayst in me behold,

When yellow leaves, or none, or few doe hang

Upon those boughs which shake against the could,

Bare ruin’d choirs, where late the sweet birds sang.

In me thou see’st the twilight of such day,

As after Sun-set fadeth in the West,

Which by and by black night doth take away,

Deaths second self that seals up all in rest.

In me thou seest the glowing of such fire,

That on the ashes of his youth doth lye,

As the death bed, whereon it must expire,

Consumed with that which it was nourish’d by.

This thou perceivest, which makes thy love more strong,

To love that well, which thou must leave ere long.

В моїх очах ти бачиш листопад,

Пожовкле листя б’ється у вікно,

Гілля трясеться,порожніє сад,

Пташині співи змовкли вже давно.

В очах смеркання гаснучого дня,

І блідне промінь, сходить нанівець.

Приходить ніч, як смерті друге «я»,

Усе,нажаль, знаходить свій кінець.

Але вогонь в душі іще горить

Під попелом років тих молодих,

Що проминули, як єдина мить,

А пам’яті лишились назавжди.

І ще сильніші почуття,

Коли ідуть останні дні життя.

In mir erkennst du jene Zeit im Jahr,

wo gelbe - keine - wenig - Blätter hängen,

an Zweigen, die der Kälte trotzen - bar.

Nur Trümmer dort, wo süße Vögel sangen.

In mir siehst du das letzte Licht vom Tag

vergeht im Westen, wenn die Sonne sank.

Und schwarze Nacht nimmt alles nach und nach,

ein zweiter Tod, versiegelt es im Schlaf.

In mir siehst du vom Feuer noch die Glut,

wie sie auf ihrer Jugend Asche schwelt,

den letzten Seufzer auf dem Todbett tut,

verzehrt von dem, was sie bis jetzt genährt.

Dies macht dir deine Liebe mehr bewusst.

Du liebst jetzt fest, was du bald lassen musst.

Some glory in their birth, some in their skill,

Some in their wealth, some in their bodies force,

Some in their garments though new-fangled ill:

Some in their Hawks and Hounds, some in their Horse.

And every humor hath his adjunct pleasure,

Wherein it finds a joy above the rest,

But these particulars are not my measure,

All these I better in one general best.

Thy love is bitter then high birth to me,

Richer then wealth, prouder then garments cost,

Of more delight then Hawks or Horses bee:

And having thee, of all men’s pride I boast.

Wretched in this alone, that thou mayst take,

All this away, and me most wretched make.

Хтось приндиться походженням своїм,

Бундючиться від сили зайвини,

Хтось одягом пускає в очі дим,

Для пихи почепивши ордени.

І кожен почувається , як Бог,

Бо інших перевершити зумів,

А в мене інші радощі – на двох,

Цінніші за клей дони королів.

Не треба діамантів і перлин,

Коли свою любов даруєш ти.

Таке багатство маю я один.

З ним навіть порівняння не знайдеш.

116

Let me not to the marriage of true minds

Admit impediments, love is not love

Which alters when it alteration finds,

Or bends with the remover to remove.

O no, it is an ever fixed mark

That looks on tempests and is never shaken;

It is the star to every wending bark,

Whose worth unknown, although his height be taken.

Lou's not Times fool, though rosier lips and cheeks

Within his bending sickles compass come,

Love alters not with his beef hours and weeks,

But bears it out even to the edge of doom:

If this be error and upon me proved,

I never writ, nor no man ever loved.

Ah, wherefore with infection should he live,
And with his presence grace impiety,
That sin by him advantage should achieve,
And lace itself with his society?

Why should false painting imitate his cheek,
And steal dead seeing of his living hew?
Why should poor beauty indirectly seek,
Roses of shadow, since his Rose is true?

Why should he live, now nature bankrout is,

Beggar’d of blood to blush through lively veins,
For she hath no exchequer now but his,
And proud of many, lives upon his gains?

O him she stores, to show what wealth she had,
In days long since, before these last so bad.

Warum muss er in dieser Zeit nur leben,

und Charme verleiht der Lasterhaftigkeit?

Der Sünde muss er damit Vorschub geben,

indem sie ihn als ihren Schmuck vorzeigt.

Warum färbt man die Wangen so wie er,

warum stiehlt seinen frischen Teint der Tod?

Warum sucht mindre Schönheit hinterher

die Rose zu kopiert, sein echtes Rot?

Warum lebt er? Bankrott ist die Natur,

kann keiner Wange frisches Blut verleiht,

in ihrer Kasse hat sie ihn jetzt nur,

auf viele stolz, lebt sie von ihm allein.

Natur behält ihn, um mit ihm zu sagen,

wie reich sie war in frühert, bessern Tagen.

152

Du weißt, dich liebend brech ich eine Eh,

du tust es doppelt, wenn du Liebe schwörst,

die du im Ehebett brichst, und - Treu ade! –

hier Hass gelobst, dort neue Lieb erhörst.

Was soll's, du hast zwar doppelt mich betrogen

Doch ich hab zwanzig Schwüre falsch geschworen:

All meine Liebesschwüre warn gelogen,

denn mein Vertraum in dich ist längst verloren.

Ich hab geschworn, du seist mir treu gesinnt,

seist wahr, beständig und mir zugetan.

Dich so zu sehn, schloss ich die Augen,

blind ließ ich sie schwören, was sie gar nicht sahn.

Doch kann der Meineid nur beim Auge liegen:

So gegen alle Wahrheit noch zu lügen!

Wenn du mich hassen willst, so tu es jetzt,

jetzt stellt die Welt sich meinen Plänen quer,

komm mit dem Schicksal, wenn es mich verletzt,

fall nicht danach noch über mich einher!

Komm nicht erst, wenn mein Herz der Sorg entrinnt,

als Nachhut des besiegten Unglücks noch,

lass nicht noch Regen folgen auf den Wind,

verlängre nicht die Qual, zerstör mich doch!

Du solltest mich nicht erst zuletzt verlassen,

wenn all die kleinen Kummer mich schon plagen.

Komm zu Beginn, dann kann ich gleich erfassen,

wie schlimm die Macht des Schicksals mich wird schlagen.

Vergleich' ich, was ein Unglück scheint zu sein,

mit dem Verlust von dir, dann ist es klein.

Wenn du nur noch Verachtung zeigst für mich,

mir lachend jegliches Verdienst absprichst,

dann streit ich selbst auch gegen mich für dich

und zeig dich treu, obwohl du Eide brichst.

Da ich ja meine eignen Schwächen kenne,

kann ich mit dir eine Geschichte proben,

von schlimmen Fehlern, die ich jetzt nicht nenne.

Gibst du mich frei dann, wird man dich nur loben.

So werde ich dann selbst auch noch gewinnen,

denn wend ich meine Liebe ganz auf dich,

und schade mir dann selbst, wirst du gewinnen,

was du gewinnst, gewinne doppelt ich.

Ich liebe dich, bin hier zu deinen Füßen,

und möcht für dein Recht jedes Unrecht büßen.

“Весь мир – театр”

Жак

Весь мир театр. В нем женщины, мужчины - все актеры.

У них свои есть выходы, уходы,

И каждый не одну играет роль.

Семь действий в пьесе той. Сперва младенец,

Ревущий горько на руках у мамки ...

Потом плаксивый школьник с книжной сумкой,

С лицом румяным, нехотя, улиткой

Ползущий в школу. А затем любовник,

Вздыхающий, как печь, с балладой грустной

В честь брови милой. А затем солдат,

Чья речь всегда проклятьями полна,

Обросший бородой, как леопард,

Ревнивый к чести, забияка в ссоре,

Готовый славу бренную искать

Хоть в пушечном жерле. Затем судья

С брюшком округлым, где каплун запрятан,

Со строгим взором, стриженой бородкой,

Шаблонных правил и сентенций кладезь, -

Так он играет роль. Шестой же возраст-

Уж это будет тощий Панталоне,

В очках, в туфлях, у пояса - кошель,

В штанах, что с юности берег, широких

Для ног иссохших; мужественный голос

Сменяется опять дискантом детским:

Пищит, как флейта ... А последний акт,

Конец всей этой странной, сложной пьесы

Второе детство, полузабытье:

Без глаз, без чувств, без вкуса, без всего.

Весь мир театр. В нем женщины, мужчины - все актеры.

У них свои есть выходы, уходы,

И каждый не одну играет роль.

Hamlet

To be, or not to be, that is the question:

Whether "tis nobler in the mind to suffer

The slings and arrows of outrageuos fortune,

Or to take arms against a sea of troubles

And by opposing, end them, To die, to sleep-

No more, and by a sleep to say we end

The heart-ache, and the thousand natural shocks

That flesh is heir to: tis a consummation

Devoutly to be wished. To die, to sleep-

To sleep: perchance to dream!

Аy, there's the rub,

For in that sleep of death what dreams may come,

When we have shuffled off this mortal coil?

Must give us pause - there's the respect

That makes calamity of so long life.

Быть иль не быть? - вот в чем вопрос!

Что благородней для души - терпеть

Судьбы-обидчицы удары, стрелы

Иль, против моря бед вооружась,

Покончить с ними? Умереть, уснуть,

И все... И говорить, что сном покончил

С сердечной болью, с тысячью страданий,

Наследьем тела. Ведь конца такого

Как не желать нам? Умереть, уснуть,

Уснуть... И, может быть, увидеть сны...

Ах, в этом-то и дело все. Какие

Присниться сны нам могут в смертном сне,

Когда мы сбросим этот шум земной?

Вот здесь подумать надо... Оттого

У наших горестей так жизнь длинна.

Так бути чи не бути – ось питання.

В чім більше гідності: терпіти мовчки

Важкі удари навісної долі,

Чи стати збройно проти моря мук

І край покласти їм борнею, Вмерти –

Заснуть, не більш. І знати, що скінчиться

Сердечний біль і тисяча турбот,

Які судились тілу. Цей кінець

Жаданий був би кожному. Померти –

Заснути. Може, бачити й сновиддя?

У цьому й перепон. Що приснитись

Нам поможе у смертельнім сні, коли

Вантаж земної суєти ми скинемо?

Оце єдине спонукає зносить

Усі нещастя довгого життя…

Кing Lear

L е а r. I have divided my Kingdom into three parts. I am old, and I want to give up the care and business of ruling, and to let younger реорlе do the work. Of my three daughters, the one who loves me most will have the best part. Gоnегil, my eldest daughter, speak first.

G о n е r i 1. Sir, I 1оvе you more than words саn tell. I 1оvе you nо less than my life, my health, beauty, honour. I lovе as much as any daughter ever loved her father. А lоvе that words and speech are unable to te11.

Lea r. I am very pleased with your reply. Now, what does my second daughter, Reagan say?

Rea g a n. My sister has said what my love really is, but she hasn't said enough. I am an enemy to all other joys. My only happiness is in my love for you.

Lea r. Now, what can you. say to get from me a part even richer than those that I have given to your sisters? - Speak.

Cordel i a. Nothing, my lord. I can say nothing.

Lea r. Nothing?

Cordel i a. Nothing. .

Lea r. Nothing will get you nothing. Speak again.

Cor del i a. I can't put my feelings into words. I love you as much as any daughter can love her father - neither more nor less. You are my father: you gave me life, cared for me, loved me. In return, of course, I love you. I obey you. I honour you.

Lea r. Do you really mean that? You are so young and so unkind.

Cordel i a So young, my lord, and so true.

Lea r. True? Then your truth will be all you will get. Now I give up all my care for you as father. You will be a stranger to my heart and to myself.

Romeo and Juliet

Rom e o. It's Juliet! Oh! It's my love!.. She's speaking. But she isn't speaking to me. She's looking up at the stars in heaven, they would be so bright that it was day, and start to sing.

J u lie t. Oh, Romeo, Romeo, why are you, Romeo? Change your name, or, if you can't, I will no longer be a Capulet. It's only your name that is my enemy. But what does a 'name matter? If a rose had any other name, it would smell as sweet.

Romeo. Call me "Love". Let that be my name, and from now I'll never be called Romeo. I hate my name because it is an enemy to you.

Ju lie t. How did you come here? The walls are high.

Romeo. Stone walls can't keep love out.

J u lie t. If any of my family sees you here, they'll kill you.

Rom e o. If their hatred ended my life, that would be better than for me to go on living without your love.

J u lie t. Do you love me? 1 know that you say "Yes", but even if you swear it, you may still be untrue.

Romeo. Lady, I swear by the moon that touches with silver the tops of those fruit trees.

J u lie t. Oh! Don't swear by the moon. It changes every month. Your love might be so changeable.

Romeo. What shall I swear by?

J u lie t. Don't swear at all. (Pause.) I hear a noise. Sweet love, good-bye. (Pause.) Dear Romeo. If you truly wish to marry me, send me a message tomorrow. I'll send someone who will bring me your message. Tell me where and at what time you will marry me. And I will lay all that I have at your feet, and follow you, my lord, through all the world. Romeo!

Romeo. My sweet?

J u lie t. At what time tomorrow shall I send to you?

Romeo. At nine o'clock.

J ul i e t. My messenger will be there. It's almost morning, I must let you go. Good night! Good night! Parting is such sweet sorrow that I won't stop saying "Good night" until tomorrow.

Rom e o. Sleep rest on your eyes, peace in your breast. I wish that I were Sleep and Peace to rest in so sweet a place.

1-й ведучий: And with our love

Through tears and thorns

We will endure

As we are sure, it

Through the storm.

A time for us

Some day there'll be

A new world, a world

Of shining hope

For you and me. (2 times)

All the world's a stage