Постмодернізм в літературі

Підготувала

учениця 11-А класу

Карандіна Валерія

Новоазовськ

План

• 1.Явище постмодернізму
• 2.Особливості постмодернізму
• 3.Перші модерністські твори:Умберто Еко
• 4.Патрік Зюскінд
• 5.Томас Пінчон
• 6.Джон Роберт Фаулз
• 7.Дуглас Кемпбел Коупленд
• 8.Ознаки постмодернізму (узагальнено)

Явище постмодернізму

• Постмодерні́зм- світоглядно-мистецький напрям, що в останні десятиліття 20 століття приходить на зміну модернізму. Цей напрям — продукт постіндустріальної епохи, епохи розпаду цілісного погляду на світ, руйнування систем — світоглядно-філософських, економічних, політичних.

Особливості постмодернізму

• Постмодерністи, завдяки гіркому історичному досвідові, переконалися у марноті спроб поліпшити світ, втратили ідеологічні ілюзії, вважаючи, що людина позбавлена змоги не лише змінити світ, а й осягнути, систематизувати його, що подія завжди випереджає теорію. Прогрес визнається ними лише ілюзією, з'являється відчуття вичерпності історії, естетики, мистецтва.

Перші постмодерністські твори: Умберто Еко

• Шкільну освіту отримав при салезіанському монастирі. Закінчив Туринський університет (1954). Умберто Еко працював на телебаченні, викладав естетику і теорію культури в університетах Мілана, Флоренції і Турина. Професор Болонського університету. Прізвище Еко ( Eco ), ймовірно, є абревіатурою від ex caelis oblatus (лат. "дарунок з небес"), яке було дане його дідові (знайді) міськими урядовцями .

Найвідоміший твір

• «Ім'я рози» або «Ім'я троянди»  — перший роман італійського письменника Умберто Еко, який відразу приніс йому світову славу. В основу роману «Ім'я рози» фактично покладена історія розслідування низки злочинів, що сталися у листопаді 1327 р. в одному з італійських монастирів.

Патрік Зюскінд

• Виріс в невеликому баварському містечку Гольцгаузен. Кар'єра його розпочалася з роботи журналіста, одночасно він вивчав середньовічну та новітню історію в Мюнхенському університеті. Пізніше вчився в Екс-ан-Провансі (Франція). П. Зюскінд у своїх творах знову й знову повертається до теми мистецтва, становлення генія і його катастрофи.

• «Парфуми: історія одного вбивці»  — роман Патріка Зюскінда, що досліджує сенс запаху, його зв'язок із емоційним станом людини.

Томас Пінчон

• Т.Пінчон- американський прозаїк. Він отримав ступінь з англійської мови в Корнельському університеті. В 2004 р. Пінчон озвучував самого себе в двох епізодах мультсеріалу «Сімпсони», іронізуючи над інтересом преси до його персони .

• Третій роман Пінчона «Веселка земного тяжіння» (або «Райдуга гравітації» )обіймає великий період реальної світової історії. Це часи американської Великої депресії (ретроспективно), становлення фашизму в Німеччині, Друга світова війна і повоєнна Німеччина.

Джон Роберт Фаулз

• Джон Ро́берт Фаулз- британський письменник народився 31 березня 1926 року неподалік Лондона. Джон навчався в Бедфордській гімназії. Згодом він став студентом Единбурзького університету, але в 1945 році покинув навчання заради воєнної кар'єри. Два роки він служив в морській піхоті.

• «Колекціонер»  — ( The Collector , 1963) — перший надрукований роман Фаулза. Відразу приніс письменнику славу і став «візитною карткою» його творчості загалом. Це історія про молодого колекціонера Фредеріка Крегга, який ловить метеликів.

Дуглас Кемпбел Коупленд

• Дуглас Кемпбел Коупленд -канадський письменник, народився 30 грудня 1961 р. на військовій базі НАТО у Західної Німеччини. навчається в художньому коледжі, вивчаючи дизайн та скульптуру. у 1984 році, він продовжує навчання у Мілані та Саппоро. Також він закінчив курси у сфері бізнесу, образотворчого мистецтва та промислового дизайну.

У романі 1991 року «Генерація Х: Казки для Акселерованої Культури» (Generation X: Tales for an Accelerated Culture), у якому Копленд описав муки тих хто народився приблизно між 1960 і 1965 роками, хто, невірно віднесений до покоління Демографічного Вибуху, не відчував зв'язку з його культурними іконами.

Ознаки постмодернізму (узагальнено):

• Перетворення філософії в поетику;
• Знищення меж між масовим та елітарним,творчим і побутовим;
• Інтертекстуальність та гіпертекстуальність;
• Одночасне існування в декількох площинах;
• Химерізація форм і значень;
• Деконструкція як метод спілкування зі світом;
• Алегорія;
• Іронія як засіб нонконформізма