Стаття" Весняна казка"

«Театральна вистава розкриває перед дитиною весь світ засобами мудрої та вічної казки, розвиває творчі здібності особистості, а найголовніше, виховує справжню людину», - писала Софія Русова.

Наш шкільний театр вирішив залучити до творчості,соціально значущої діяльності, учнів 2- В касу через казкову виставу « Весняна казка».

Діти щиро намагалися і старанно готувалися, постійно репетирували, щоб показати на прикладі казки силу добра, милосердя, бережливе ставлення до природи. Як то кажуть - «казка - брехня, та в ній натяк; добрим молодцям - урок », і глядачі крізь казку-виставу пізнавали християнські чесноти. Маленькі актори бачать і розуміють на прикладі казки, що злих і жадібних персонажів завжди чекає покарання за їхні вчинки, а тих, хто проявляє доброту, лагідність і смиренність, чекає нагорода.
Варто зазначити, що створювати костюми до вистави допомагали батьки вихованців ліцею. З Божою допомогою і спільними стараннями «Весняна казка» втілилася в життя. На спектакль прийшло багато глядачів 2-А, Б, В класів, серед яких батьки і родичі лицедіїв.

Весельчата Нетус Альбіна і Яцина Олексій розпочали розповідь про дівчинку Машу, якій хотілось подарувати матусі квіточок на свято. Неділько Ксенія чудово зіграла свою першу складну роль Маші, хоч дуже хвилювалась, щоб не збитися, не забути слова, не переплутати сцени. Героїв – тварин, друзів дівчинки, втілили в життя Мачадо Алекс ( Ведмідь), Бондарець Даніїл ( Вовк), Щербіна Іван ( Зайчик), Таламанчук Ліза ( Лисичка). Ось казкові персонажі гукають Сонечко в гості:

Вийди, вийди, сонечко,

На дідове полечко,

На бабине зіллячко,

На наше подвір’ячко.

Григор’єва Ліза з’явилась перед глядачами Сонечком, яке пробуджує до життя людей і світ природи, посилає свої гарячі промінці до Весни.

Зазвучала пісня гурту « Воплі Водоплясова» :

Весна, весна, весна прийде,
Весна, весна, весна вгамує.
Весна, весна, весна прийде,
Весна, весна, весна, весна.

Весна... Уже сама згадка про неї збуджує у серці неземну радість, тривогу.

Весна — це оновлення і відродження природи. Це — сонце і тепло, це — зелень і пахощі квітів, це — нове життя. Наші далекі пращури уявляли весну цілком реальною особою — стрункою, веселою, заквітчаною, співучою, молодою дівчиною. Там, де вона з'являлася, все оживало, квітло, дзвеніло піснями. Шаповал Анжела зіграла роль Весни, а Орлова Маша і Бута Катерина були синенькими квіточками – пролісками. Машуня просить Весну подарувати фарби й олівці: квіти позують, а вона їх малює.

Метелика ловити я не хочу:

Він квітка неба, хай собі росте.

Хай крильцями барвистими тріпоче,

Щоб радісно було, і все.

І квітку лісову не стану рвати,

Її додому я не понесу.

Бо вдома джмелика їй не гойдати

І не попити ранками росу.

І ні стеблину, гілку чи травинку

Я не ображу – це страшенний гріх!

Бо в кожній з них живе тримка живинка,

Що світиться довірою до всіх.

Театралізоване дійство було пронизано любов’ю і душевною теплотою дитячих сердець, тому в залі прозвучали вдячні оплески, і глядачі перейнялися атмосферою благодатного єднання душ і загальної радості зустрічі з Весною.

« Весняна казка» передала колорит народних звичаїв, основи народного світогляду, заклала дітям міцні підвалини народної моралі. Школярам вистава надзвичайно сподобалася, адже переважна більшість з них бачила живу гру своїх однолітків вперше. Театрали розвеселили і потішили дітей, а малеча віддячила за це гучними оплесками та щирими посмішками. 

Богасевич Є.В., керівник гуртка «Мистецтво слова і театр»